Рішення

від 28.09.2020 по справі 640/10626/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Київ № 640/10626/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КОНКУРЕНТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю КОНКУРЕНТ (далі - ТОВ КОНКУРЕНТ та/або позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00004311402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00004321402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00004331402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві;

- стягнути на користь позивач понесені витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що господарські операції ТОВ КОНКУРЕНТ з ТОВ ІН-ТЕКС мали реальний характер, а висновки контролюючого органу в цій частині є хибними. Також позивач вказує, що відповідач позбавлений права актом перевірки встановлювати нереальність правочинів.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Так, зокрема, контролюючий орган вказував на те, що видаткові накладні №77 від 31.03.2017 року та №92 від 30.04.2017 року, податкові накладні №77 та №92 підписані від імені невстановлених осіб, як зі сторони позивача, так і його контрагента, оскільки не вказано ні посади цих осіб, ні прізвищ.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де серед іншого вказано на перекручення фактів контролюючого органу та стверджує про допущення недоліків у формуванні видаткових накладних, а до податкових накладних при здійсненні реєстрації зауваження від контролюючого органу були відсутні.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КОНКУРЕНТ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ІН-ТЕКС за березень, квітень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість підприємства за 2017 рік, за наслідком якої складено акт від 22.02.2019 року №126/26-15-14-02-05/32847311 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказано про наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П (с)БО №11, пункту 5 П(с)БО №15, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся всього в загальні сумі 57600 грн, в тому числі по періодах: 2017 рік - 57600 гривень;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 2020 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 48 660 грн., в тому числі по періодах: березень 2017 - 23439 грн., квітень 2017 - 25221 та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього у сумі 4673 грн., в тому числі по періодам: квітень 2017 - 4673 гривень.

ТОВ КОНКУРЕНТ подано заперечення від 15.03.2019 року на акт перевірки, за наслідком розгляду яких ГУ ДФС у м. Києві листом від 25.03.2019 року №54137/10/26-15-14-02 повідомлено позивача про залишення висновків акту перевірки від 22.02.2019 року №126/26-15-14-02-05/32847311 без змін.

Надалі ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00004311402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 57 600 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціям (штрафами) у розмірі 14 400 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00004321402, яким ТОВ КОНКУРЕНТ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 48 660 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціям (штрафами) у розмірі 24 330 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення №2);

- податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 року №00004331402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення за квітень 2017 року у розмірі 4 673 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення №3).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

В свою чергу, пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід встановлено, що Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) це загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2000 № 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що вимоги, які пред`являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені ті реквізити, які мають бути обов`язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію.

Отже, первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв`язку з конкретним постачальником.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджено позивачем, між ТОВ КОНКУНРЕНТ та ТОВ ІН-ТЕКС письмового договору не укладалось, натомість сторони дійшли усної домовленості про поставку ТОВ ІН-ТЕКС та передачу у власність ТОВ КОНКУНРЕНТ запасних частин деталей (бетонозмішувальний барабан Tigaro , двигун), масло індустріальне, масло моторне, технічних рідин (і т.д.) та оплату такого товару позивачем.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано до суду рахунок на оплату №77 від 31.03.2017 року на оплату товару - бетонозмішувальний барабан Tigaro на загальну суму 150 000, 00 грн., у тому числі ПДВ - 25 000, 00 грн. та рахунок на оплату №92 від 30.04.2017 року на оплату товару - масло індустріальне і-20, масло моторне, масло ТАД 17-ы, тосол, Двигун Д-245 на загальну суму 170 000, 00 грн., у тому числі ПДВ - 28 333, 33 грн.

Окрім цього, ТОВ КОНКУНРЕНТ надано до суду видаткову накладну №77 від 31.03.2017 року та №92 від 30.04.2017 року.

Також позивач надав до суду картку рахунку №631 за січень 2017 року - грудень 2017 року; виписки по рахунку на підтвердження часткової оплати ТОВ ІН-ТЕКС наданих послуг; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.03.2017 року, місцезнаходження об`єкту: м. Київ, вул. Заболотного, б. 20, об`єкт бетонозмішувальний барабан Tigaro ; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 04.05.2017 року; місцезнаходження об`єкту: м. Київ, вул. Заболотного, б. 20, об`єкт: Двигун Д -245; картки складського обліку.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, суд звертає увагу на те, що, ані в рахунках на оплату, ані в видаткових накладних не містяться прізвища та ініціалів як постачальника, так й особи, яка отримала товар та особи, яка виписала відповідні рахунки.

Таким чином, з урахуванням положень частини 2 статті 9 Закону № 996-ХІV видаткові накладні, як первинний документ, в розумінні вказаного закону, не містять в собі обов`язкових реквізитів.

При цьому, доводи позивача в цій частині щодо допущення помилки при оформленні вказаних документів не спростовують тих обставин, що такі документи є не належним чином оформлені.

В даному випадку, спірні документи, зокрема, видаткові накладні не дають суду можливості дійти до висновку, що останні стосуються операції позивача по взаємовідносинам з ТОВ ІН-ТЕКС . На думку суду, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження допущеної помилки (листи ТОВ ІН-ТЕКС з метою виправлення помилок тощо).

За таких обставини, суд вважає, що надані позивачем видаткові накладні не є належними первинним документами, що підтверджують факт здійснення ним господарських операцій з ТОВ ІН-ТЕКС .

При цьому, доводи ТОВ КОНКУНРЕНТ викладені у відповіді на відзив на позовну заяву в частині перекручування контролюючим органом фактів, у тому числі щодо відсутності зауважень до податкових накладних суд не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують вищенаведеного.

Окрім цього, наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 року за №137/28267 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної підпису контрагента юридичної особи, у тому числі зазначення прізвища та ініціалів не вимагається, окрім суб`єкта, який таку накладну складає.

З урахуванням наведеного, вказані вище доводи позивача на спростування тверджень контролюючого органу не мають доказового значення для вирішення спору по суті.

Також, не можуть бути взяті до уваги надані ТОВ КОНКУНРЕНТ складські документи, оскільки позивачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності у нього на праві приватної власності (права користування (оренда)) складських приміщень, пояснень щодо транспортування товару.

Варто також зазначити, що згідно наданих документів ТОВ ІН-ТЕКС поставлявся на адресу ТОВ КОНКУНРЕНТ запасні частини деталей (бетонозмішувальний барабан Tigaro , двигун Д-245), проте з матеріалів справи не можливо встановити індивідуальні ознаки такого барабану та двигуна, що не дає суду можливості дійти однозначного висновку, що складські документи, надані позивачем стосуються одного і того ж барабану та двигуна.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що документи, які надані позивачем на підтвердження подальшої реалізації отриманого від ТОВ ІН-ТЕКС товару не дають суду можливості ідентифікувати, що саме такий товар був використаний.

В той же час, як слідує з акту перевірки у ТОВ ІН-ТЕКС відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, трудові та виробничі ресурси тощо, наявна інформація в Єдиному державну реєстрі судових рішень щодо кримінального провадження за статтею 205 Кримінального кодексу України.

Також, контролюючим органом надано до суду пояснення директора ТОВ ІН-ТЕКС від 22.05.2017 року, який повідомив про відсутність відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ТОВ ІН-ТЕКС .

З урахуванням інформації, яка була встановлена під час проведення перевірки, а також з аналізу доданих до матеріалів справи документів, суд вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення ТОВ ІН-ТЕКС поставки товару на користь ТОВ КОНКУНРЕНТ .

Між тим, суд вважає за доцільне вказати, що всі твердження позивача про відсутність права у контролюючого органу актом перевірки встановлювати нікчемність правочину не спростовують вище встановленого судом та прямо не вказують на протиправність прийнятих контролюючим органом оскаржуваних рішень.

Таким чином, суд вважає, що ТОВ КОНКУНРЕНТ не надано до суду належно оформлених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ ІН-ТЕКС , що в свою чергу зумовлює відсутність ознак протиправності спірних рішень.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір та витрат, понесених на правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКУРЕНТ (01013, м. Київ, вул. Промислова, б. 1, код ЄДРПОУ 32847311) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева