Постанова

від 29.09.2020 по справі 640/1219/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1219/19 Суддя першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі - Кузик О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2019 року, позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Київській області з проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та оформлення його результатів;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.12.2018 року №КВ 1617/1488/АВ/МГ/ФС-745. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Держпраці у Київській області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2020 року повністю та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

15 вересня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 34229, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в той час як рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства, із урахуванням усіх обставин у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в наказі від 13.11.2018 року №4367 Про проведення інспекційного відвідування ТЦ Даринок міститься посилання на Порядок № 295 (який в подальшому було скасовано рішенням суду), а також зазначено про те, що воно проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких необмежений законодавством, проте, з яких саме джерел відповідач отримав відповідну інформацію, не зазначено, що в сукупності свідчить про суттєві процедурні порушення, допущені Головним управлінням Держпраці у Київській області під час проведення контрольного заходу та які є достатніми для висновку про протиправність проведення контрольного заходу. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим,з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) зареєстрований 06.11.2001 р., Код КВЕД 18.12 Друкування іншої продукції.

На підставі наказу від 13.11.2018 року №4367 Про проведення інспекційного відвідування ТЦ Даринок , згідно зі ст. 259 КЗпП, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 р. №1104 "Про затвердження органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. №929, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 р. №1338, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких необмежений законодавством, вирішено організувати проведення інспекційного відвідування ФОП згідно з переліком, в тому числі, ФОП ОСОБА_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , з 14 по 15 листопада 2018 р., на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин.

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 15.11.2018 року №КВ 1617/1488/АВ інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, згідно з висновками якого встановлено порушення ч. 1 ст. 72 КЗпП (робота у вихідний день не компенсується за згодою сторін іншим днем відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі); ч. 2 ст. 72, ч. 4 ст. 73 КЗпП (оплата за роботу у вихідний день, святкові і робочі дні не обчислюється за правилами ст.107 КЗпП; ч. 1, 2 ст. 107 КЗпП (оплата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі).

Зокрема, як встановлено під час проведення інспекційного відвідування, у ФОП ОСОБА_1 працевлаштовано 3 особи, про що надано документи.

У святкові та неробочі дні (8 квітня, 28 червня, 24 червня, 14 жовтня) працювали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повний робочий день, що зазначено у табелях обліку використання робочого часу за квітень, червень, серпень та жовтень 2018 р.

Відповідно до відомостей про виплату готівки №№10, 11, 14, 15, 18, 19, 22, 23 вказаним особам виплачено заробітну плату без нарахувань за роботу у святкові та вихідні дні.

26.12.2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ 1617/1488/АВ/МГ/ФС-745, згідно з якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 . За порушення вказаних положень КЗпП, на підставі аб. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП накладено штраф у розмірі 111 690 грн. Вважаючи вищевказані дії щодо проведення перевірки та винесену на її основі постанови про накладення штрафу протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, враховуючи висновки Верховного Суду у зразкових справах, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначені статтею 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V (далі - Закон №877- V).

Зокрема, згідно положень частини четвертої вказаної статті Закону №877-V, виключно законами встановлюються: спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Підстави для здійснення позапланових заходів наведені у частині першій статті 6 Закону №877-V.

Водночас, частиною другою даної статті Закону №877-V передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина перша статті 7 Закону №877-V).

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (частина друга статті 7 Закону №877-V).

В частині третій статті 7 Закону №877-V зазначено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, у тому числі, форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо), а також підстави для здійснення заходу та предмет здійснення заходу.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі за текстом - Порядок № 295).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування Україні від 26.04.2017 р. № 295 визнано нечинною.

За змістом частини другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування Україні від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто з 14.05.2019 року, тобто інспекційне відвідування проведено відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, яка на час перевірки була чинною, а отже підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно п.4 Порядку №295, форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Положеннями пункту 5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Як вбачається із матеріалів справи, наказ ГУ Держпраці у Київській області від 13.11.2018 року №4367 про проведення інспекційного відвідування ТЦ Даринок з 14.11.2018 року по 27.11.2018 року винесено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 р. №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 р. №1986-IV, статті 259 Кодексу законів про працю України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.07.2007 р. №877, постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 р. №1104 Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. №929, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 р. №1338, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби з питань праці від 03.08.2018 р. №84, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

За приписами пункту 1 та пункту 2 статті 12 Конвенції МОП №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право, у тому числі: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та: здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

За пунктом "с" статті 15 Конвенції МОП №81 з урахуванням винятків, які можуть бути передбачені національним законодавством, інспекторам праці слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв`язку з отриманням такої скарги.

Статтею 16 Конвенції МОП №81 передбачено, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 22.03.2018 року по справі №697/2073/17 (провадження №К/9901/2769/18) зазначив, що у частині п`ятій статті 2 Закону №877-V наведено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, серед яких відсутня частина перша статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що проведення відповідачем інспекційного відвідування ТЦ Даринок , в тому числі й відносно позивача ,було здійснене за відсутності на те відповідних підстав.

Доводи позивача щодо неповідомлення позивача про проведення позапланового заходу контролю, не можуть братися судом до уваги, позаяк це не передбачено вимогами закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Головного управління Держпраці у Київській області щодо проведення інспекційного відвідування позаяк такі дії вчинялись відповідачем на підставі та в межах норм чинного, на час проведення інспекційного відвідування, законодавства.

Втім, пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно пунктів 27-29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509).

Згідно приписів пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідачем у відношенні позивача за оскаржуваними постановами застосовано штрафні санкції на загальну суму 111 690 грн.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення пункту 6 Порядку №509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до пункту 7 Порядку №509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення пункту 6 Порядку №509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 12.06.2019 року по справі №813/3415/18 (провадження №К/9901/5962/19).

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення ГУ Держпраці у Київській області про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 було направлено позивачу згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 17.12.2018 року та отримане позивачем лише 26.12.2018 року, тобто в день винесення спірної постанови, що підтверджується власне апелянтом в апеляційній скарзі.

Відповідно, про час розгляду справи про накладення штрафу позивач не був поінформований належним чином.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Головним управлінням Держпраці в Київскій області в апеляційній скарзі зазначено, що під час розгляду справи про накладення штрафу позивач міг би надати пояснення, документи, які можливо б спростували твердження Головного управління, але позивач не з`явився на розгляд справи про накладення штрафу, у зв`язку з чим постанова була прийнята на підставі наявних документів без присутності позивача.

Застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18, колегія суддів наголошує, що платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу . Як встановлено вище, відповідачем порушено порядок прийняття спірної постанови про накладення штрафів, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає це достатньою підставою для скасування останньої.

Щодо суті виявлених порушень, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити наступне.

Так, згідно опису виявлених порушень акту від 15.11.2018 року №КВ1617/1488/АВ встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 1 ст. 72 КЗпП (робота у вихідний день не компенсується за згодою сторін іншим днем відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі); ч. 2 ст. 72, ч. 4 ст. 73 КЗпП (оплата за роботу у вихідний день, святкові і робочі дні не обчислюється за правилами ст.107 КЗпП; ч. 1, 2 ст. 107 КЗпП (оплата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі).

Втім, колегія суддів звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи долучено табель обліку робочого часу за червень 2018 року, з якого вбачається, що працівники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не працювали у святковий день - 28 червня 2018 року, крім того, 8 квітня 2018 року для найманого працівника ОСОБА_3 був неробочим днем, також надано заяви працівників про перенесення їм вихідного дня (як компенсацію за роботу у святковий день), проте ці докази не були досліджені відповідачем, адже останнім не було завчасно повідомлено позивача про розгляд справи про притягнення останнього до відповідальності, що, на переконання колегії суддів, позбавило можливості ФОП ОСОБА_1 надати ці докази на підтвердження правомірності своїх дій, з урахуванням чого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 26.12.2018 року № КВ1617/1488/АВ/МГ/ФС-745.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до п.п.б п.4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплаченого судового збору при зверненні до суду першої інстанції 3037,90 грн. та заявлено 2 позовні вимоги, одна з яких судом апеляційної інстанції задоволена, у зв`язку з чим, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1518,95 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурій - задовольнити частково.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 245, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.12.2018 року №КВ 1617/1488/АВ/МГ/ФС-745.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд.10, код 39794214) судовий збір у розмірі 1518,95 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімнадцять гривень дев`яносто п`ять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків

Повний текст виготовлено 29 вересня 2020 року.