Постанова

від 28.09.2020 по справі 376/2984/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №376/2984/19 Головуючий у І інстанції Клочко В.М.

Провадження №22-ц/824/9057 /2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Селезенівське на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гарант до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю Селезенівське , державного реєстратора Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області визнання недійсним договорів оренди землі, скасування реєстраційних дій, визнання поновленим договорів оренди землі,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року ТОВ Агрофірма Гарант звернулося до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування реєстраційних дій та поновлення договорів оренди.

Одночасно зі зверненням до суду з позовом ТОВ Агрофірма Гарант подало заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що предметом спору є спір щодо права користування земельними ділянками, які є предметами договорів оренди, заявником здійснено агротехнічні роботи на земельних ділянках, а у зв`язку з тим, що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація щодо речового права оренди земельних ділянок за ТОВ Селезенівське , то невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи до неможливості виконання можливого рішення суду у даній справі.

На підставі викладеного в заяві про забезпечення позову, ТОВ Агрофірма Гарант просило суд першої інстанції вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ Селезенівське вчиняти будь-які дії щодо користування земельними ділянками, а саме: площею 2,7883 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0018, площею 2,8537 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0021, площею 4,7359 га кадастровий номер 3224086800:02:013:0014, площею 3,6594 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0013, площею 5,9328 га кадастровий номер 3224086800:03:008:0004, які розташовані в межах Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, в тому числі, шляхом оранки, культивації, сівби, підживлення, збирання врожаю.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року заяву ТОВ Агрофірма Гарант про забезпечення позову задоволено та заборонено ТОВ Селезенівське вчиняти будь-які дії щодо користування земельними ділянками, а саме: площею 2,7883 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0018, площею 2,8537 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0021, площею 4,7359 га кадастровий номер 3224086800:02:013:0014, площею 3,6594 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0013, площею 5,9328 га кадастровий номер 3224086800:03:008:0004, які розташовані в межах Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, в тому числі, шляхом оранки, культивації, сівби, підживлення, збирання врожаю до вирішення справи по суті.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ТОВ Селезенівське подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність достатніх правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову та не пересвідчився в тому чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Так, судом не зазначено та належним чином не досліджено, чим саме обумовлена ймовірність утруднення виконання або невиконання ймовірного рішення суду по даній справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову застосовуються судом, як гарантія реального виконання рішення суду, інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Фактично ж суд в оскаржуваній ухвалі в порушення вищезазначеного не оцінив обґрунтованості застосування заходів забезпечення позову у справі.

В лютому-березні 2020 року ТОВ Селезенівське на виконання договірних умов між Відповідачами 1-5 провело виплату орендних платежів, при цьому Товариство фактично позбавлене судом першої інстанції можливості вести господарську діяльність на абсолютно законно орендованих земельних ділянках, що позбавляє права отримувати прибуток, на який розраховував, тому є незрозумілим на підставі чого суд першої інстанції дійшов думки про необхідність такого забезпечення позову, в свою чергу тим самим фактично узаконюючи рейдерський захват земельних ділянок позивачем, хоча п. 4 Постанови Пленуму ВСУ встановлено, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Матеріали справи не містять доказів законності використання позивачем земельних ділянок на даний момент, хоча позивач відкрито говорить про те, що він земельні ділянки на даний момент використовує. Позивач як на підставу для використання земельних ділянок посилається лише на те, що порушене їх першочергове право на користування земельними ділянками, але норми чинного законодавства не містять такої підстави для користування земельними ділянками як першочергове право.

Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції перешкоджає господарській діяльності ТОВ Селезенівське передбаченої статутом, яке наразі є єдиним законним орендарем земельних ділянок на підставі погоджених між сторонами та зареєстрованими договорами оренди, адже забороняє реалізацію законних прав на ведення сільськогосподарської діяльності, товариство несе збитки у зв`язку з неможливістю використовувати орендовані земельні ділянки, а сама ухвала постановлена без наведення відповідного обґрунтування, отже відсутні достатні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, обробіток землі має здійснюватися у відповідний період часу з урахуванням посівного сезону, сезону збору урожаю тощо, тому будь-які зволікання у вчиненні необхідних дій з обробітку землі можуть спричинити понесення значних збитків орендарю.

Наявність самого по собі позову про визнання недійсним договорів оренди землі, скасування реєстраційних дій, визнання поновленим договорів оренди землі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом встановлення заборони законному орендарю користуватися земельними ділянками та вчиняти будь-які інші дії відносно цих земельних ділянок.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ТОВ Селезенівське просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України та в межах строку наданого судом апеляційної інстанції на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Агрофірма Гарант в якому зазначено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Так, звернення до суду із заявою про забезпечення позову було мотивовано тим, щоб захистити свої інтереси та не допустити у майбутньому збитків.

ТОВ Селезенівське , під час укладання оспорюваних договорів, вже поводилося неправомірно та його дії вже завдали шкоди інтересам ТОВ Агрофірма Гарант , спричинивши матеріального збитку.

Маючи правомірні очікування на продовження терміну дії договорів оренди землі, ТОВ Агрофірма Гарант використовувало земельну ділянку, при цьому внесло мінеральні та органічні добрива, провівши агротехнічні заходи на земельних ділянках. Такі дії потребували значних матеріальних вкладень.

На сьогоднішній день в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація щодо реєстрації речового права оренди земельних ділянок за Договорами оренди, які оскаржуються в цій справі.

Тому є ризик, того, що ТОВ Селезенівське розпочне оброблення земельних ділянок на підставі вище зазначених відомостей, що в свою чергу призведе до порушення законних прав та інтересів позивача і завдасть йому в майбутньому збитків.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Крім того, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб. Відповідачі в період дії договорів оренди земельних ділянок, які укладені із позивачем, умисно уклали договори оренди із ТОВ Селезенівське .

Всі інші заперечення проти доводів апеляційної скарги зводяться до викладу обставин, які зазначені в заяві про забезпечення позову.

На підставі викладеного у відзиві, ТОВ Агрофірма Гарант просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ТОВ Агрофірма Гарант - адвокат Козачков В.Л. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, про дат, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомляв.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неявка скаржника та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, враховуючи наступне.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії щодо користування земельними ділянками, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи за заявою про забезпечення позову, предметом спору є наявність/відсутність права користування земельними ділянками щодо яких були укладені договори оренди, разом з тим заборона вчиняти відповідачу дії щодо оброблення земельних ділянок може вплинути на господарську діяльність, яка ним здійснюється.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Неправомірним є забезпечення позову в частині заборони товариству вчиняти будь-які дії щодо користування земельними ділянками, оскільки заборона не тільки позбавляє підприємство на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою були укладені оскаржувані договори оренди земельних ділянок, які на даний час є чинними і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, що викладені в постанові суду від 06 травня 2020 року у справі № 700/720/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову була постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвалу суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 157, 374, 376, 382, 383, 384 України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Селезенівське задовольнити.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гарант до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю Селезенівське , державного реєстратора Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області визнання недійсним договорів оренди землі, скасування реєстраційних дій, визнання поновленим договорів оренди земліскасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гарант про забезпечення позову у даній справі відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді: