Постанова

від 11.05.2021 по справі 376/2984/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 травня 2021 року

м. Київ

справа № 376/2984/19

провадження № 61-15759св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма Гарант ,

відповідачі: - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю Селезенівське , державний реєстратор Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми Гарант на постанову Київського апеляційного суду

від 28 вересня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма Гарант (далі - ТОВ Агрофірма Гарант ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю Селезенівське (далі - ТОВ Селезенівське ), державного реєстратора Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним договорів оренди землі, скасування реєстраційних дій, визнання поновленими договорів оренди землі.

Одночасно зі зверненням до суду з позовом ТОВ Агрофірма Гарант подало заяву про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ Селезенівське вчиняти будь-які дії щодо користування земельними ділянками, а саме: площею 2,7883 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0018, площею 2,8537 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0021, площею 4,7359 га кадастровий номер 3224086800:02:013:0014, площею 3,6594 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0013, площею 5,9328 га кадастровий номер 3224086800:03:008:0004, які розташовані в межах Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, в тому числі шляхом оранки, культивації, сівби, підживлення, збирання врожаю.

Свої вимоги мотивувало тим, що предметом спору є спір щодо права користування земельними ділянками, які є предметами договорів оренди. Заявником здійснено агротехнічні роботи на земельних ділянках, а у зв`язку з тим, що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація щодо речового права оренди земельних ділянок за ТОВ Селезенівське , тому є ризик, що відповідач розпочне обробіток земельних ділянок на підставі вказаних відомостей.

При цьому товариство стверджувало, що таким забезпеченням права власників та користувачів земельних ділянок не порушуються.

Невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи до неможливості виконання можливого рішення суду у цій справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 26 березня

2020 року, постановленої у складі судді Клочка В. М., заяву ТОВ Агрофірма Гарант про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ТОВ Селезенівське вчиняти будь-які дії щодо користування земельними ділянками, а саме: площею 2,7883 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0018, площею 2.8537 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0021, площею 4,7359 га кадастровий номер 3224086800:02:013:0014, площею 3,6594 га кадастровий номер 3224086800:03:006:0013, площею 5,9328 га кадастровий номер 3224086800:03:008:0004, які розташовані в межах Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, в тому числі шляхом оранки, культивації, сівби, підживлення, збирання врожаю, до вирішення справи по суті в суді.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Селезенівське задоволено.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 26 березня

2020 року про забезпечення позову ТОВ Агрофірма Гарант скасовано, ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні заяви ТОВ Агрофірма Гарант про забезпечення позову відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що неправомірним є забезпечення позову в частині заборони товариству вчиняти будь-які дії щодо користування земельними ділянками, оскільки заборона не тільки позбавляє підприємство права використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору на весь час вирішення спору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності як юридичної особи, з якою були укладені оскаржувані договори оренди земельних ділянок, які на даний час є чинними і презумпція правомірності яких у встановленому законом порядку не спростована.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ТОВ Агрофірма Гарант подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня

2020 року, залишити в силі ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

30 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу зі Сквирського районного суду Київської області.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви, не врахував, що в діях

ТОВ Селезенівське на час укладення оспорюваних договорів уже існувала неправомірна поведінка. Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд не врахував, що відсутність доказів зворотної передачі (повернення) ділянки власнику орендарем підтверджує факт продовження користування цією земельною ділянкою орендарем, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду

від 01 серпня 2019 року у справі № 385/1446/16-ц (провадження

№ 61-20021св19), на які не звернув уваги суд апеляційної інстанції при застосуванні норм права.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року ТОВ Селезенівське подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити без розгляду касаційну скаргу, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ Агрофірма Гарант не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Згідно зі статтею 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову, зокрема є накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня

2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив ТОВ Агрофірма Гарант у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо заборони ТОВ Селезенівське вчиняти будь-які дії щодо користування земельними ділянками, оскільки така заборона не тільки позбавляє підприємство право на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності як юридичної особи з якою були укладені оскаржувані договори оренди земельних ділянок, які на даний час є чинними і презумпція правомірності яких

у встановленому законом порядку не спростована.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постанові 06 травня 2020 року у справі № 700/720/17 (провадження № 61 - 1995св20).

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, не врахував, що в діях

ТОВ Селезенівське на час укладення оспорюваних договорів уже існувала неправомірна поведінка; існує факт продовження користування ним оскаржуваними земельними ділянками, колегія суддів до уваги не бере, оскільки цими доводами позивач фактично обґрунтовував свою позовну заяву.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, які викладено у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Тому посилання ТОВ Агрофірма Гарант як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду

від 01 серпня 2019 року у справі № 385/1446/16-ц (61-20021св19), в якій віршувався спір щодо оскарження догорів оренди землі по суті, а не їх забезпечення, не заслуговують на увагу, оскільки викладені у вказаній постанові висновки стосуються інших фактичних обставин справи.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми Гарант залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник