Постанова

від 30.09.2020 по справі 481/471/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.09.20

22-ц/812/1457/20

Справа №481/471/20 Головуючий у 1-ї інстанції Вжещ С.І.

Провадження № 22ц/812/1457/20 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 вересня 2020 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Цуркан І.І.,

за участю: представника відповідача - Крячка В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , яка подана її представником -

адвокатом Павловим Юрієм Володимировичем,

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 травня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Вжещ С.І. в приміщенні суду в місті Новий Буг Миколаївської області о 10 год. 25 хв., повний текст якого складено 4 червня 2020 року, по справі

за позовом

ОСОБА_2 і ОСОБА_1

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Чкалова

(далі - СТОВ ім. Чкалова)

про стягнення заборгованості та дострокового розірвання договору оренди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до СТОВ ім. Чкалова про стягнення на користь кожної по 2 943 грн. 39 коп. заборгованості за договорами оренди, та їх припинення шляхом дострокового розірвання.

Позивачки зазначали , що з 13 серпня 2014 року є власниками земельної ділянки площею 5,18 га, що розташована в межах території Новобузької міської ради Миколаївської області, яку отримали у порядку спадкування, кожна по Ѕ частині.

1 січня 2016 року між ними та СТОВ ім. Чкалова укладено договори оренди строком на 7 років.

Між тим, товариство на протязі 2017-2019 років нараховує та сплачує орендну плату не в повному обсязі, без врахування індексу інфляції, внаслідок чого СТОВ ім. Чкалова не доплатив кожній із позивачок по 2 943 грн. 39 коп..

Посилаючись на наведені обставини, та суттєві порушення орендарем взятих на себе зобов`язань, позивачі просили про дострокове розірвання договорів оренди, та стягнення на їх користь заборгованості по орендній платі.

У відзиві на позов відповідач СТОВ ім. Чкалова вважало вимоги позивачок ОСОБА_2 і ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з того, що ним, як орендарем, виконуються обов`язки із своєчасної виплати орендної плати, внаслідок чого за період 2016-2019 років позивачкою ОСОБА_2 в рахунок орендної плати отримано 38 0000 грн., а позивачкою ОСОБА_1 за цей же період 39 000 грн..

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачками не доведено факту систематичності несплати відповідачем орендної плати. Навпаки, сплата орендної плати за договором у грошовій формі здійснена товариством своєчасно та у розмірі, що значно перевищував розмір орендної плати, узгодженої сторонами за умовами договору, і тому підстав для дострокового розірвання договору оренди, строк дії якого не закінчився, немає.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2020 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляційна скарга позивачки ОСОБА_2 , яка подана від її імені адвокатом Павловим Ю.В., залишена без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 , від імені якої діє також адвокат Павлов Ю.В., теж подала апеляційну скаргу, де просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову та ухвалити нове про задоволення її вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення ним вимог закону.

На думку апелянта судом першої інстанції безпідставно приєднано до матеріалів справи відзив відповідача, поданий з порушенням процесуальних строків, та документи бухгалтерського обліку про виплату орендної плати, що оформлені з порушенням вимог, які ставляться до оформлення фінансових документів.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Судом встановлено, що 13 серпня 2014 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 набули у порядку спадкування право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами 5,18га і 5,1788га, що розташовані в межах території Новобузької міської ради Миколаївської області, кожна по Ѕ частині (а.с.7-8, 16-17).

Дані про реальний поділ земельної ділянки між позивачками, як співвласниками, матеріали справи не містять.

1 січня 2016 року між співвласниками землі, як орендодавцями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та орендарем СТОВ ім. Чкалова укладено два договори оренди землі строком на 7 років, за яким відповідач за використання належними на праві спільної часткової власності орендодавцям земельними ділянками з кадастровими номерами 4824510100:16:000:0019, загальною площею 5,18га, і 4824510000:04:000:0240, загальною площею 5,1788, зобов`язався сплачувати оренду плату у грошовій формі у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки землі, що складає суми в розмірах по 4 548 грн. 88 коп. за кожну ділянку, обчислення якої здійснюється з урахуванням індексу інфляції з її щорічною виплатою у строк до 31 грудня. Договори мають спільні умови, але додатково окремо підписані кожною із співвласниць землі, та з окремим складанням актів прийому-передачі землі площею 5,18га і площею 5,1788га теж з кожною із позивачок (а.с.9-15, 18-24).

Договори зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.14-15, 23-24).

За пунктами 9-14 договорів оренди від 1 січня2016 року передбачено, що оренда плата вноситься орендарем у грошовій формі з урахуванням індексу інфляції і у строк до 31 грудня, без визначення процедури та порядку виплати кожному із орендодавців.

За змістом статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

У відповідності до положень статей 358-359 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Отже, на переконання колегії суддів, відповідач, як орендар, повинен своєчасно вносити орендну плату, обумовлену договорами між ним та орендодавцями, а останні, як співвласники земельних ділянок, які ним належать на праві спільної часткової власності, розподіляють отриманий дохід відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При цьому обставини стосовно того, хто саме із співвласників отримав щорічну орендну плату за користування орендарем земельними ділянками, для встановлення факту з виконання обов`язку орендаря по її виплаті, значення не має.

При вирішенні справи встановлено, що окрім отриманих платежів з орендної плати позивачем ОСОБА_2 , позивачкою ОСОБА_1 за 2016 рік отримано в рахунок орендної плати 5 000 грн. та 10 000 грн.; за 2017 рік - 7 500 грн.; за 2018 рік - 12000 грн., і у грудні 2019 року - 4 500 грн., що в-цілому складає 39 000 грн. (а.с.49-51).

У видаткових касових ордерах за орендодавця ОСОБА_1 , окрім отримання нею особисто 12 000 грн. та шляхом переводу на її ім`я грошових коштів, інші платежі від її імені отримані іншою позивачкою, як сестрою та співвласником земельної ділянки.

При ухваленні 20 липня 2020 року постанови у даній справі, Миколаївським апеляційним судом не встановлено порушень з боку орендаря щодо нарахування та виплати орендної плати позивачці ОСОБА_2 , та відсутності з її боку заперечень з приводу отримання за касовими ордерами орендної плати та їх особистого підписання, а також обґрунтованого та справедливого врахування судом першої інстанції при розгляді справи наданих товариством фінансових документів, хоча і оформлених не у відповідності до нормативно-правових актів, але підтверджуючих факт відсутності у орендаря заборгованості перед позивачкою з виплати орендної плати, як підставу для відмови у достроковому розірванні договорів оренди.

Разом з тим, 14 січня 2020 року ОСОБА_1 подана претензія з вимогою про сплату заборгованості по виплаті орендної плати на суму 2 943 грн. 39 коп. (а.с.34). Інших звернень орендодавця до орендаря матеріали справи не містять, та учасники справи на наявність таких обставин у справі не вказують .

В той же час за поданим СТОВ ім. Чкалова відзивом та наданими документами (а.с.48-55) вбачається, що орендарем при виплаті позивачу орендної плати у грошовій формі врахована не лише нормативно-грошова оцінка належних їй часток земельних ділянок, а і збитки від інфляції, внаслідок чого фактична сума виплат в рахунок орендної плати щорічно перевищувала Ѕ частину від 3% від оцінки земель.

За такого твердження представника позивача у апеляційній скарзі стосовно недобросовісності орендаря щодо перегляду та систематичності виплати орендної плати у повному обсязі є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи, а на їх підтвердження позивачем та представником не лише не наведено обґрунтувань, але ще і не надано письмових доказів .

За таких обставин, та враховуючи те, що позивачкою ОСОБА_1 у суді першої інстанції не заперечувався факт отримання орендної плати за договорами за період 2016-2019 років, у обсягах вказаних відповідачем, та за наданими ним документами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність заборгованості по орендній платі, і як наслідок відсутності підстав для розірвання договорів оренди.

Отже, встановивши, що відповідач розраховується з позивачкою по орендній платі у розмірі, більшому, ніж встановлено у договорі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди у відповідності до статей 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі .

Оскільки такий висновок відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону , то не вбачається підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги позивачки та її представника зводяться до помилкового розуміння норм матеріального права, переоцінки обставин, вірно встановлених та оцінених судом першої інстанції, і на законність судового рішення у справі не впливають.

За таких обставин, і відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені адвокатом Павловим Юрієм Володимировичем залишити без задоволення , а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду , у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий О.О.Ямкова

Судді С.Ю.Колосовський

О.В.Локтіонова