Рішення

від 16.09.2020 по справі 907/299/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2020 м. Ужгород Справа № 907/299/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород до відповідача Державного підприємства "Радгосп-завод "Виноградівський", м. Виноградів про припинення права постійного користування землею

За участю представників:

від позивача - Костан Олександр Васильович, довіреність № 32-7-0.7-4/62-20 від 03.01.2020

від відповідача - - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогою про припинення відповідачу - державному підприємству, право постійного користування земельною ділянкою, належне йому на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001377, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 23.01.1995 за №30, та з похідними вимогами про скасування як зазначеного Державного акту, так і запису про його реєстрацію, покликаючись на порушення вимог пункту а) та ґ) частини першої статті 96, ст.ст.162,163 Земельного кодексу України, ст.ст.35, 36, 37 Закону України "Про охорону земель".

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/299/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.06.2020.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2020 було відкладено підготовче засідання на 15 липня 2020 р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 було відкладено підготовче засідання на 13 серпня 2020 р.

Ухвалою суду від 13.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 вересня 2020 р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що земельні ділянки відповідача зачагарниковані, не обробляються, тривалий час підприємством не проводилася будь-яка господарська діяльність, крім того не сплачується земельний податок. Позивач зазначає, що дані обставини підтверджуються листами Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23.05.2019 № 12080/10/07-16/12-03, від 05.05.2020 № 6523/10/07-16/51-0 згідно яких позивач систематично не сплачує земельний податок з юридичних осіб та повторною позаплановою перевіркою з питань виконання державним підприємством радгосп-заводом "Виноградівський" вимог припису №249/0051Пр/0301/-19, №300/0053Пр/03/01/-19 щодо дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок які перебувають у його постійному користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001377 від 23.01.1995, на площу 226,8 га, за результатом якої встановлено, що протягом жовтня - листопада 2019 року не вжито заходів на виконання вимог приписів № 249/0051Пр/0301/-19 та № 300/0053Пр/03/01/-19.

За доводами позивача в сукупності зазначені вище обставини вказують на те, що відповідач як землекористувач в порушення ст.96 Земельного кодексу України неправомірно ухиляється від виконання своїх обов`язків, що в силу статей 141 та 143 Земельного кодексу України надає підстави для примусового припинення права постійного користування землею.

Відповідач - Державне підприємство "Радгосп-завод "Виноградівський" проти позову заперечує повністю. Просить суд у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених у відзиві на позов від 03.08.2020.

Звертає увагу, що вичерпний перелік підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою наведено у статті 141 3емельного кодексу України. Підстави для примусового припинення права постійного користування земельною ділянкою в судовому порядку вичерпно викладені у статті 143 3емельного кодексу України. Однак позивач наводячи аргументи про виявлені ним порушення земельного законодавства, не зазначає у позовній заяві на підставі якого саме пункту статей 141, 143 3емельного кодексу України просить припинити право постійного користування земельною ділянкою відповідача на території Виноградівської міської ради.

Зауважує, що земельна ділянка, щодо якої заявлено позовні вимоги відсутня, оскільки замість неї сформовано 2 окремі земельні ділянки, а тому не може бути припинено право постійного користування земельною ділянкою, яка відсутня.

Крім того, відповідач вказує на те, що відсутні докази заборгованості підприємства зі сплати земельного податку, а сама несплата не є підставою для припинення права постійного користування в судовому порядку.

Разом з тим за доводами відповідача, позивач не наділений правом на пред`явлення позову, а його права не порушені, оскільки земельна ділянка належить до державної власності, а ДП Радгосп-завод Виноградівський є державним підприємством, також юридичною особою державної власності. У зв`язку з чим якщо держава вважатиме за необхідне припинити право постійного користування державного підприємства земельною ділянкою державної власності, вона може це зробити шляхом прийняття відповідних управлінських рішень про припинення чи реорганізацію підприємства, вилучення ділянки з користування.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.09.2020 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.1992 року рішенням 9 сесії 21 скликання Виноградівської міської ради народних депутатів державному підприємству радгосп-заводу "Виноградівський" надано у постійне користування земельну ділянку площею 226,8 га для ведення сільського господарства. Державний акт на право постійного користування серії ІІ-ЗК № 001377 який виданий державному підприємству радгосп-заводу "Виноградівський" зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 23.01.1995 за № 30.

За результатам інвентаризації земель державної власності, на території Виноградівської міської ради (за межами населеного пункту, контури № 1035, 1040, 1043) сформовано 2 земельних масиви, загальною площею 29,8444 га (склад угідь - пасовища), з присвоєнням їм кадастрових номерів, а саме: 1) 2121210100:06:001:0002 - 20,9956 га; 2) 2121210100:06:001:0004 - 8,8488 га.

На виконання наказу Головного управління від 17.06.2019 № 249 "Про здійснення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю)" старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Закарпатській області - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Берегівському, Виноградівському, Іршавському, Хустському районах та м. Берегово управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Батрин Василь Васильович (надалі - державний інспектор) в присутності директора державного підприємства радгосп-заводу "Виноградівський" Горніцький С. І. з 02.10.2019 по 16.10.2019 здійснено планову перевірку питань дотримання вимог земельного законодавства суб`єктом господарювання державним підприємством радгосп-завод "Виноградівський".

За результатами перевірки складено акт перевірки проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 16.10.2019 № 249/0132АП/02/01/-19 (надалі - Акт перевірки).

Даний акт складений державним інспектором, погоджений та підписаний присутнім директором радгосп-заводу "Виноградівський" ОСОБА_1 .

Актом дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що об`єкт обстеження зачагарникований, тривалий час не проводилася будь-яка господарська діяльність.

Також матеріалами справи встановлено, що згідно листів Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23.05.2019 № 12080/10/07-16/12-03, від 05.05.2020 № 6523/10/07-16/51-0 відповідачем земельний податок не сплачується.

На підставі акта перевірки від 16.10.2019 державним інспектором складено припис за № 249/0051Пр/0301/-19, зобов`язано директора державного підприємства радгосп-заводу "Виноградівський" до 16.11.2019 вжити заходи щодо усунення порушення вимог земельного законодавства та повідомити про виконання припису.

Однак, вимоги припису державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України від 16.10.2019 за № 249/0051Пр/0301/-19 не виконані, порушення вимог земельного законодавства у визначені терміни не усунені, та за результатами повторної перевірки складено акт повторної перевірки проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 20.11.2019 № 300/0141АП/02/01/-19. Державним інспектором винесено повторний припис від 20.11.2020 № 300/0053Пр/03/01/-19 яким повторно зобов`язано директора державного підприємства радгосп-заводу "Виноградівський" Горніцькому С. І. до 16.12.2019 вжити заходи щодо усунення порушення вимог земельного законодавства.

Згідно акту перевірки від 18.12.2019 № 306/0146АП/02/01/-19, яка була проведена в третє. Станом на 18.12.2019 керівником державного підприємства радгосп-заводу "Виноградівський" Горніцьким С. І. не здійснено заходів на виконання вимог приписів від 16.10.2019 № 249/0051Пр/0301/-19 та від 20.11.2020 № 300/0053Пр/03/01/-19.

Наведене і стало підставою звернення позивача до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснюючи свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015).

Відповідно до пунктів 1-3, підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (зі змінами), Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області.

Структурним підрозділом Головного управління є Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - Управління), юрисдикція якого поширюється на територію Закарпатської області.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження із державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючістю грунтів передано Держгеокадастру постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України". Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 910-р погоджено пропозицію Мінагрополітики щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Держгеокадастр функцій і повноважень Держсільгоспінспекції, що припиняється.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (надалі - Положення про Управління) затвердженого наказом Головного управління від 04.01.2017 № 1 відповідно до покладених на нього завдань: 5) здійснює державний нагляд (контроль). Відповідно до пункту 6 Положення про Головне управління посадові особи в межах своїх повноважень мають право, зокрема: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові вказівки до виконання (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодування завданих власнику земельної ділянки збитків;

Матеріалами справи встановлено, що в межах своїх повноважень на виконання наказу Головного управління від 17.09.2019 за № 249-ДК "Про здійснення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю)" державним інспектором здійснено планову перевірку питань дотримання вимог земельного законодавства суб`єктом господарювання державним підприємством радгосп-завод "Виноградівський".

За результатами проведення перевірки на місці розташування земельних ділянок на території Виноградівської міської ради за межами населеного пункту, встановлено факт порушення вимог статті 96 Земельного кодексу України, статей 35, 36, 37 Закону України "Про охорону земель".

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем належних заходів щодо усунення порушення вимог земельного законодавства, не вжито, вимоги приписів державного інспектора не виконані.

За доводами Позивача, що підтверджуються матеріалами справи, державне підприємство радгосп-завод "Виноградівський" використовує земельні ділянки які перебувають у його постійному користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №001377, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 23.01.1995 за №30 який видано для сільськогосподарського виробництва, з порушенням земельного законодавства.

Оскільки поняття сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) визначено у Законі України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" це - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України встановлено обов`язок землекористувачів забезпечити використання землі за цільовим призначенням. Пунктом "г" ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Пунктом "а" ст. 143 Земельного кодексу України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У відповідності до п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, матеріалами справи встановлено, що підприємством, тривалий час не проводиться будь яка господарська діяльність, земельний податок не сплачується, а земельні ділянки зачагарникованні, та не обробляються.

З огляду на наведені Позивачем обставини, що підтверджуються матеріалами справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання припиненим права постійного користування землею Державного підприємства радгосп-заводу "Виноградівський", яке здійснюється на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001377.

Стосовно вимоги позивача про скасування Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001377, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 23.01.1995 за № 30 суд констатує наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6, державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Відповідно до положень ст. 23 Земельного кодексу України, чинного на час видачі відповідачу Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001377 від 23.01.1995., передбачалось, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право постійного користування на землю за правовою природою є лише документом, про набуття відповідного права за рішенням компетентного органу і залежний від правомірних або неправомірних дій цієї особи, які можуть бути припинені в передбаченому законом порядку.

Беручи до уваги наведені норми чинного законодавства та факт порушення відповідачем норм земельного законодавства при використанні земельних ділянок, щодо яких виник спір, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для користування відповідачем спірною земельною ділянкою та, відповідно, наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001377, виданого Виноградівською міською радою 23.01.1995 р. радгосп-заводу "Виноградівський".

В зв`язку з припиненням права постійного користування земельною ділянкою та скасуванням державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001377 від 23.01.1995 р., суд дійшов висновку, що вимога про скасування запису про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №001377, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 30 є похідною і також підлягає задоволенню.

При цьому твердження відповідача, про те, що у позовній заяві не наведено передбачених законом підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою спростовуються матеріалами справи.

Зауваження відповідача про відсутність спірної земельної ділянки, що зумовлює неможливість припинення права її постійного користування судом не беруться до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 6 вересня 2012 року № 5245-VI 10 документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Разом з тим, як вже зазначалось у відповідності до п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Листи Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23.05.2019 № 12080/10/07-16/12-03, від 05.05.2020 № 6523/10/07-16/51-0, що містяться в матеріалах справи, свідчать про систематичну несплату відповідачем земельного податку.

Стаття 92 Земельного кодексу України передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки є об`єктом оподаткування.

Відповідно до Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

В матеріалах справи не містяться належні та допустимі докази, що свідчать про віднесення спірної земельної ділянки до земель з яких не сплачується земельний податок у зв`язку з чим, судом критично оцінюються і не можуть бути прийняті доводи відповідача, про те, що в матеріалах справи відсутні докази заборгованості підприємства зі сплати земельного податку, а сама несплата не є підставою для припинення права постійного користування в судовому порядку.

У своєму рішенні від 16.04.2009 у справі №1-9/2002 Конституційного Суду України, зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях, що виникають в галузі використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, а також її органи на місцях, а саме Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, яке в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію повноважень Держгеокадастру на території Закарпатської області.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 920/1/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 25.10.2019 у справі №913/199/19

Судами обох інстанцій встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області наділене повноваженнями розпорядника земельною ділянкою, у тому числі, і на захист права власності.

При цьому, надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства наділяють Головне управління Держгеокадастр у Закарпатській області правом самостійного звернення до суду із позовом.

Наведеним вище висновки повністю спростовується твердження відповідача про те, що позивач не наділений правом на пред`явлення позову, а його права не порушені, оскільки земельна ділянка належить до державної власності, а ДП Радгосп-завод Виноградівський є державним підприємством, також юридичною особою державної власності.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Витрати по сплаті судового збору у сумі 6306,00 грн., відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Припинити право постійного користування землею Державного підприємства радгосп-заводу "Виноградівський" (вул. Персикова, 35, м. Виноградів, Виноградівський район, Закарпатська область, 90300, Код ЄДРПОУ: 00413765), яке здійснюється на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001377 що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування від 23.01.1995 за № 30.

3.Скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001377, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 23.01.1995 за № 30

4.Скасувати запис про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001377, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 23.01.1995 за № 30.

5.Судові витрати покласти на Відповідача.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 01.10.2020

Суддя О. Ф. Ремецькі