Ухвала

від 01.10.2020 по справі 913/476/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м.Харків Справа № 913/476/19

Провадження №3/913/476/19

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фермерського господарства "Незалежність" від 17.09.2020 б/н про зміну способу виконання рішення суду від 03.12.2019 у справі №913/476/19 за первісним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан", м. Суми

до Фермерського господарства "Незалежність", с. Бараниківка Біловодського району Луганської області

про виконання в натурі поставки товару згідно договору купівлі-продажу та стягнення 1 615 122 грн. 40 коп.

та за зустрічним позовом

Фермерського господарства "Незалежність", с. Бараниківка Біловодського району Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан", м. Суми

про стягнення матеріальних збитків в розмірі 8 000 000 грн. 00 коп.

орган виконання рішення суду - Біловодський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

Представники учасників справи:

від боржника (відповідача) - Рева О.О.,

від стягувача (позивача) - Шевченко Д.С.,

від органу виконання рішення суду - державний виконавець не з`явився,

Повноваження учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з неможливістю виконання рішення суду у визначений спосіб, Фермерське господарство "Незалежність" звернулось до Господарського суду Луганської області з заявою, в якій просить:

- змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Луганської області від 03.12.2019 № 913/476/19 з зобов`язання Фермерського господарства "Незалежність" виконати в натурі поставку товару згідно договору купівлі-продажу великої рогатої худоби від 11.08.2017, зазначеного в рахунку на оплату від 14.08.2017 № 2 на суму 480 000 грн., а саме: передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Аквітан" для відвантаження велику рогату худобу: телиці 2017 року 156 голів, бички 2017 року 15 голів, телиці 2016 року загальною масою 3 480,00 кг на інший спосіб, а саме: стягнути з Фермерського господарства "Незалежність" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан" - 400 000 грн 00 коп., які були сплачені на підставі платіжного доручення від 14.08.2017 № 732 за велику рогату худобу згідно рахунку від 14.08.2017 № 2 за договором купівлі-продажу великої рогатої худоби від 11.08.2017.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.09.2020 року прийнято до розгляду заяву Фермерського господарства "Незалежність" від 17.09.2020 б/н про зміну способу виконання рішення суду від 03.12.2019 у справі №913/476/19 та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.10.2020 року о 10 годині 00 хвилин.

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 22.09.2020 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвали суду від 22.09.2020 року були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження учасників справи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, судом також враховано, що сторони справи мали можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/, а також те, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ Про доступ до судових рішень , усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЗУ Про доступ до судових рішень , для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи мали право та дійсну можливість ознайомитись з постановленими судом ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), а також дізнатися про дату, час та місце судового розгляду справи на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/gromadyanam/csz/.

30.09.2020 року від стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан" через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду. На підтримку своєї позиції посилається на те, що право на звернення з заявою про зміну способу виконання рішення суду мають тільки стягувач і виконавець. При цьому, зауважує, що заміна способу виконання рішення суду не може замінювати способу захисту. Крім того, вважає, що тварина рогатої худоби є унікальною та визначеною індивідуально, має свій унікальний номер.

Представник заявника (боржника у виконавчому провадженні) у відкритому судовому засіданні заявлену вимогу підтримав, просив задовольнити подану заяву та змінити спосіб виконання рішення суду.

При цьому, представник стягувача проти задоволення заяви заперечувала, просила відмовити у її задоволенні та наголошувала на тому, що зміна способу виконання рішення суду є неможливою.

На підтримку своїх позицій представники учасників справи навели аргументи та доводи, аналогічні викладеним у поданих суду заявах по справі.

Розглядаючи подану заяву по суті, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Частиною 3 ст. 33 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

В даному випадку норма ч. 3 ст. 33 ЗУ "Про виконавче провадження" є спеціальною відносно норми ч. 1 ст. 331 ГПК України, адже конкретизує її в частині розширення кола суб`єктів, які мають право на звернення до суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі Салов проти України зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову передбачений законом , є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись законом , якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Таким чином, ставлячи за мету забезпечення права учасників на справедливий суд, однією з гарантій якого є забезпечення права особи звернутися до суду для вирішення певного питання, та беручи до уваги те, що положення ч. 3 ст. 33 ЗУ Про виконавче провадження" є чинними та сформульованими з достатньою чіткістю, що у свою чергу свідчить про їх юридичну визначеність та передбачуваність, суд вважає, що у заявника, який має статус боржника у виконавчому провадженні, наявне право на звернення до суду з відповідною заявою про зміну способу виконання рішення суду, а тому вважає викладені у письмових пояснення доводи стягувача щодо безпідставності звернення боржника до суду з вказаною заявою необґрунтованими.

Крім того, з вищенаведених норм слідує, що підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим.

Слід відмітити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому господарський суд оцінює докази, що підтверджують зазначені у заяві обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. В силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок подання відповідних доказів покладається на заявника.

За положеннями ст. ст. 326, 327 ГПК України рішення господарського суду виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 03.12.2019 у справі № 913/476/19 первісну позовну заяву задоволено частково та зобов`язано Фермерське господарство "Незалежність" виконати в натурі поставку товару згідно договору купівлі-продажу великої рогатої худоби від 11.08.2017, зазначеного в рахунку на оплату від 14.08.2017 № 2 на суму 480 000 грн., а саме: передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Аквітан" для відвантаження велику рогату худобу: телиці 2017 року 156 голів, бички 2017 року 15 голів, телиці 2016 року загальною масою 3 480,00 кг. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнуто з Фермерського господарства "Незалежність" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан" судовий збір в сумі 7 200 грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічної позовної заяви Фермерського господарства "Незалежність" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан" про стягнення матеріальних збитків в розмірі 8 000 000 грн. 00 коп. відмовлено.

На виконання вказаного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю "Аквітан" видано накази від 03.01.2020 № 913/476/19:

- про зобов`язання Фермерського господарства "Незалежність" виконати в натурі поставку товару згідно договору купівлі-продажу великої рогатої худоби від 11.08.2017, зазначеного в рахунку на оплату від 14.08.2017 № 2 на суму 480 000 грн., а саме: передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Аквітан" для відвантаження велику рогату худобу: телиці 2017 року 156 голів, бички 2017 року 15 голів, телиці 2016 року загальною масою 3 480,00 кг;

- про стягнення судового збору в сумі 7 200 грн. 00 коп.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 рішення Господарського суду Луганської області від 03.12.2019 у справі № 913/476/19 залишено без змін.

Накази суду від 03.01.2020 пред`явлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквітан" до примусового виконання до Біловодського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Постановами державного виконавця Біловодського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкриті виконавчі провадження № 62661187 про передачу великої рогатої худоби, № 62660978 про стягнення судового збору.

Постановою державного виконавця від 30.07.2020 виконавче провадження № 62660978 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В межах виконавчого провадження № 62661187 боржнику надавався строк до 02.09.2020 для виконання рішення суду.

Під час перевірки виконання боржником рішення суду державним виконавцем складено акт від 02.09.2020, в якому зазначено, що у боржника відсутні телиці 2016-2017 років та бички 2017 року, тобто станом на 02.09.2020 рішення суду не виконано.

Згідно ч. 3. ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що суд може змінити спосіб виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Так, ч. 2 ст. 16 ЦК України, зокрема, визначено два такі самостійні способи захисту цивільних прав, як примусове виконання обов`язку в натурі та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, які є різними за своїм змістом та правовою суттю, забезпечують захист права у різними засобами юридичного захисту.

Тобто, зобов`язання виконати в натурі поставку товару (примусове виконання обов`язку в натурі - п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на стягнення його вартості (відшкодування майнової шкоди - п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) фактично змінює рішення суду по суті.

Подібні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 10.06.2019 року № 350/426/16-ц та Верховним Судом України у постанові від 25.11.2015 року у справі № 6-1829цс15.

Відтак, суд погоджується з позицією стягувача щодо неможливості заміни способу захисту способом виконання рішення суду.

Разом з тим, вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення суду, слід звернути увагу на вид майна, можливість стягнення вартості якого вирішується у кожному конкретному випадку окремо.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ЗУ Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

У пункті 7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз`яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Таким чином, правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення. В свою чергу, зміна способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

Положеннями ст.ст. 179, 184 ЦК України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Отже, індивідуально визначеною річчю є річ єдина у своєму роді, яка вирізняється від інших своїми неповторними ознаками та виділена із загальної маси речей даного роду, а родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки, і вони вимірюються числом.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.12.2019 у справі № 913/476/19 первісну позовну заяву задоволено частково та зобов`язано Фермерське господарство "Незалежність" виконати в натурі поставку товару згідно договору купівлі-продажу великої рогатої худоби від 11.08.2017, зазначеного в рахунку на оплату від 14.08.2017 № 2 на суму 480 000 грн., а саме: передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Аквітан" для відвантаження велику рогату худобу: телиці 2017 року 156 голів, бички 2017 року 15 голів, телиці 2016 року загальною масою 3 480,00 кг.

З огляду на положення ст.ст. 179, 184 Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що велика рогата худоба, яку рішенням суду зобов`язано поставити в натурі боржнику, має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом і вагою, а тому вона є майном, визначеним родовими ознаками.

Разом з тим, не заперечуючи проти того, що в силу положень ЗУ Про ідентифікацію та реєстрацію тварин тварини великої рогатої худоби є речами визначеними індивідуальними ознаками, суд критично ставиться до доводів стягувача щодо належності предмету виконання рішення суду, яким є майно у вигляді великої рогатої худоби без зазначення конкретних індивідуальних ознак кожної одиниці, до речей визначених індивідуальними ознаками.

Так, дійсно відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ Про ідентифікацію та реєстрацію тварин індивідуальний ідентифікаційний номер є унікальним у межах одного виду тварин. Великій рогатій худобі, вівцям, козам та коням присвоюється виключно індивідуальний номер. Груповий ідентифікаційний номер може присвоюватися групі тварин у межах одного господарства і є унікальним для господарства у межах України.

Тобто кожна одиниця великої рогатої худоби є індивідуально визначеною річчю.

Позаяк, рішенням суду не було зобов`язано відповідача поставити стягувачу конкретних тварин великої рогатої худоби з відповідними ідивідуальними номерами та або групу тварин, яким присвоєно певний ідентифікаційний номер.

А тому, враховуючи не визначеність у резолютивній частині рішення суду конкретних індивідуальних ознак кожної особини великої рогатої худоби у межах її видів, суд вважає, що предмет виконання зобов`язання за рішенням суду має ознаки, притаманні речам родового, а не індивідуального характеру.

Також, і сам представник стягувача у судовому засіданні, не зважаючи на посилання у письмових поясненнях на індивідуалізацію кожної одиниці великої рогатої худоби у відповідності до вимог ЗУ Про ідентифікацію та реєстрацію тварин шляхом присвоєння їй індивідуального номера, наголошувала на тому, що присуджена рішенням суду до поставки в натурі кожна особина великої рогатої худоби не є визначеною виключними особистими індивідуальними ознаками та стверджувала, що боржник не позбавлений закупити інші одиниці великої рогатої худоби і поставити їх стягувачу.

У даному випадку суд має право змінити спосіб виконання судового рішення з виконання в натурі обов`язку з поставки майна, визначеного родовими ознаками, якщо таке майно відсутнє, на звернення стягнення на грошові кошти, - фактично матиме місце зміна форми виконання рішення суду з майнової на грошову.

При цьому, при вирішенні даного питання, слід взяти до уваги те, що згідно з п. 7.4. наведеної вище постанови пленуму, за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.12.2019 у справі № 913/476/19 первісну позовну заяву задоволено частково та зобов`язано Фермерське господарство "Незалежність" виконати в натурі поставку товару згідно договору купівлі-продажу великої рогатої худоби від 11.08.2017, зазначеного в рахунку на оплату від 14.08.2017 № 2 на суму 480 000 грн., а саме: передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Аквітан" для відвантаження велику рогату худобу: телиці 2017 року 156 голів, бички 2017 року 15 голів, телиці 2016 року загальною масою 3 480,00 кг.

Згідно мотивувальної частини рішення суду від 03.12.2019 у справі № 913/476/19, 14.08.2017 року відповідач за первісним позовом, електронною поштою виставив рахунок № 2 для внесення попередньої оплати за партію телиць поточного року у кількості 156 голів, бичків поточного року 15 голів, телиць 2016 року загальною масою 3480 кг на суму 480 000,00 грн.

При цьому, ТОВ "Аквітан", за домовленістю сторін, було сплачено 400 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 732 від 14.08.2017, а решту - 80 000 грн. було вирішено сплатити в момент безпосереднього відвантаження товару.

Вказані факти в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України має для суду преюдиційне значення, а тому не підлягає доказуванню.

Таким чином, вартість майна, яке згідно рішення суду зобов`язаний поставити боржник стягувачу, становить 480 000,00 грн. У свою чергу заявник (боржник) просить змінити спосіб виконання рішення суду з виконання поставки товару вказаної вартості на стягнення його вартості у розмірі 400 000,00 грн.

Тобто, заявник просить суд, здійснюючи зміну способу виконання рішення суду, змінити вартість майна, яке він зобов`язаний поставити в натурі, що фактично свідчить про зміну розміру задоволених судом позовних вимог та є не припустимим з огляду на обов`язковість виконання рішення суду.

У свою чергу, суд, зважаючи на неможливість виходу за межі заявлених вимог, позбавлений можливості задовольнити заяву частково та змінити спосіб виконання рішення суду у частині, що відповідає майну вартістю 400 000,00 грн., оскільки судом зобов`язано поставити товар різного виду (телиці та бички), які обчислюються кількістю голів та вагою відповідно, а також мають певну собівартість одиниці. При цьому, заявник (боржник) не визначив, щодо яких саме конкретних видів товару та їх кількості він бажає змінити спосіб виконання рішення суду з виконання зобов`язання поставки товару в натурі на стягнення його вартості.

Разом з тим, слід зауважити, що зміна обраного позивачем (стягувачем у виконавчому провадженні) способу захисту, який був визнаний судом належним, в результаті чого позов було задоволено, свідчитиме й про зміну способу рішення суду.

При цьому, зміна зобов`язання з поставки товару в натурі, яке не зважаючи на свій родовий характер все ж таки має певні індивідуалізовані ознаки, які виокремлюють його серед іншої сукупності майна - великої рогатої худоби (зокрема, поділяється на види, має рік народження та вагу одиниці, тощо), на стягнення його вартості у грошовій формі, за відсутності згоди стягувача, значною мірою позбавить останнього того, на що він розраховував після набрання рішенням законної сили.

Крім того, суд зауважує, що зміна способу виконання рішення суду не має призводити до втручання у майнове право особи (у даному випадку права очікування стягувача на майно, власником якого він стане у разі його поставки боржником), а також порушувати баланс інтересів сторін, наслідком чого є нівелювання принципу пропорційності, а також основоположних засад справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

За таких обставин, зважаючи на фактичну вимогу заявника змінити вартість майна, яке згідно резолютивної частини рішення підлягає поставці, суд вважає, що зміна способу виконання означеного судового рішення наразі є такою, що змінює суть рішення суду, зокрема, в частині розміру задоволених позовних вимог, а часткова зміна способу виконання рішення суду що вартості майна еквівалентній сумі в 400 000,00 грн. є неможливою з огляду на необгрунтованість вимоги заявника щодо виду майна відповідної вартості, яка має бути стягнута замість поставки його в натурі, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Фермерського господарства "Незалежність" від 17.09.2020 б/н про зміну способу виконання рішення суду.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стягувач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовною заявою про стягнення вартості товару, поставка в натурі якого присуджена рішенням суду.

Також, суд відзначає, що заявник не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду після додаткового обґрунтування своїх вимог з урахуванням викладених у даній ухвалі суду підстав відмови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 ст.ст. 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Фермерського господарства "Незалежність" від 17.09.2020 б/н про зміну способу виконання рішення суду від 03.12.2019 у справі №913/476/19 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 01.10.2020 року та, відповідно до ст. 235 ГПК України, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Ухвалу суду складено та підписано 01.10.2020 року.

Суддя О.В. Тацій