Рішення

від 30.09.2020 по справі 420/7144/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7144/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - Чебаненко О.А.,

представника відповідача - Кучеренко Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-транспортна компанія" (вул. Тираспольська, 27/29, каб. 404, м. Одеса, 65020, ідентифікаційний код 38573074) до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65041) в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Холдинг" (вул. Тираспольська, 27/29, каб. 403А, м. Одеса, 65020, ідентифікаційний код 38016965), Управління Укртрансбезепеки у Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, 54056) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-транспортна компанія" (вул. Тираспольська, 27/29, каб. 404, м. Одеса, 65020, ідентифікаційний код 38573074) до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65041) в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Холдинг" (вул. Тираспольська, 27/29, каб. 403А, м. Одеса, 65020, ідентифікаційний код 38016965), Управління Укртрансбезепеки у Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, 54056) за результатом якого позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-транспортна компанія адміністративно-господарського штрафу від 18.11.2019 року № 168585, від 18.11.2019 року № 168586, від 18.11.2019 року № 168587, від 18.11.2019 року № 168588.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ "Інвестиційно-транспортна компанія" були отримані постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування до адміністративно-господарського штрафу № 168585, № 168586, № 168587, № 168588 від 18.11.2019 року. Постанови винесені на підставі актів, відповідно до яких, було встановлено перевищення габаритно-вагових норм шляхом аналізу інформації, яка містилась у товарно-транспортних накладних, наданих водіями.

Позивач вважає винесені постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що позивач не є перевізником та не здійснював перевезення вантажу.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Кравченко М.М. від 12.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.01.2020 року від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з тих підстав, що транспортні засоби не вибували з використання їх позивачем Позивач був організатором вантажних перевезень, а відтак перевізником. відповідачем зазначено, що договори оренди є фіктивними, виготовлені нещодавно з метою уникнення відповідальності за допущені правопорушення.

08.01.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає, що відзив не підлягає прийняттю судом оскільки відзив подано з грубим порушенням процесуального законодавства, а доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою від 09.04.2020 року задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Кравченка М.М. у справі та передано справу до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для визначення іншого судді в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 року, розгляд справи призначено судді Радчуку А.А.

Ухвалою від 14.04.2020 року справу було призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 04.05.2020 року зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою судді від 02.07.2020 року було поновлено провадження по справі.

Ухвалою від 02.07.2020 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Укртрансбезепеки у Миколаївській області.

Від представника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області та Управління Укртрансбезпеки в Миколаївський області надійшли письмові пояснення, відповідно до яких вважає адміністративний позов не обґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідачем було виконано всі вимоги передбачені законодавством, з огляду на що, визнання його дії протиправними як по складенню матеріалів контролю так і застосуванню штрафу є безпідставним. Також відповідачем зазначено, що всі надані позивачем договори оренди на транспортні засоби є способом спрямованим на ухилення від сплати штрафних санкцій за постановами відповідача в спосіб введення суду в оману.

Ухвалою судді від 26.08.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про роз`єднання позовних вимог, оскільки події відбувались в один день, постанови складені відносно однієї особи, відповідач один та єдиний предмет спору. Суд зазначив, що роз`єднання позовних вимог тільки ускладнить розгляд справи.

Ухвалою судді від 26.08.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про заміну відповідача з Державної служби України з безпеки на транспорті на Управління Укртрансбезпеки в Одеській області оскільки воно і так є відповідачем по справі.

Ухвалою судді від 26.08.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 22.09.2020 року представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 22.09.2020 року представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем укладено ряд договорів оренди транспортних засобів із ТОВ Буд Холдинг , а саме:

12.09.2016 року між ТОВ Інвестиційно-транспортна компанія та ТОВ Буд Холдинг укладено Договір оренди автотранспортного засобу № 05-09/16.

01.10.2019 року у відповідності до Договору оренди автотранспортного засобу № 05-09/16, ТОВ Інвестиційно-транспортна компанія та ТОВ Буд Холдинг складено акт прийому-передачі № 39 про передачу-прийняття ТЗ тягач сідельний DAF модель XF 105.460, д-н НОМЕР_1 та напівпричіп марки NFP д-н НОМЕР_2 .

26.09.2017 року між ТОВ Інвестиційно-транспортна компанія та ТОВ Буд Холдинг укладено Договір оренди автотранспортного засобу № 03-09/17.

01.10.2019 року у відповідності до Договору оренди автотранспортного засобу № 09- 09/17, ТОВ Інвестиційно-транспортна компанія та ТОВ Буд Холдинг складено акт прийому-передачі № 35 про передачу-прийняття ТЗ тягач сідельний DAF модель XF 105.410, д-н НОМЕР_3 та напівпричіп марки SCHIMTZ д-н НОМЕР_4 .

18.10.2016 року між ТОВ Інвестиційно-транспортна компанія та ТОВ Буд Холдинг укладено Договір оренди автотранспортного засобу № 06-10/16.

01.10.2019 року у відповідності до Договору оренди автотранспортного засобу №06-10/16, ТОВ Інвестиційно-транспортна компанія та ТОВ Буд Холдинг складено акт прийому-передачі № 45 про передачу-прийняття ТЗ тягач сідельний DAF модель XF 105.460, д-н НОМЕР_5 та напівпричіп марки SCHIMTZ д-н НОМЕР_6 .

05.08.2019 року між ТОВ Інвестиційно-транспортна компанія та ТОВ Буд Холдинг укладено Договір оренди автотранспортного засобу № 05-08/19.

01.10.2019 року у відповідності до Договору оренди автотранспортного засобу 05-08/19, ТОВ Інвестиційно-транспортна компанія та ТОВ Буд Холдинг складено акт прийому-передачі № 05 про передачу-прийняття ТЗ тягач сідельний DAF модель XF 105.410, д-н НОМЕР_7 та напівпричіп марки SCHIMTZ д-н НОМЕР_8 .

07.10.2019 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області складені акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №183376, № 183375, № 183318, № 183317. В актах зазначено, що під час проведення перевірки виявлено порушення перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, чим порушено вимоги п.22.5 ПДР, за що передбачена відповідальність абз.15 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Постановою Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №168585 від 18.11.2019 року на позивача накладено адміністративно-господарський штраф на підставі ч.1 абз. 16 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 34000,00 грн.

Постановою Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №168586 від 18.11.2019 року на позивача накладено адміністративно-господарський штраф на підставі ч.1 абз. 16 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 34000,00 грн.

Постановою Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №168587 від 18.11.2019 року на позивача накладено адміністративно-господарський штраф на підставі ч.1 абз. 16 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 34000,00 грн.

Постановою Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №168588 від 18.11.2019 року на позивача накладено адміністративно-господарський штраф на підставі ч.1 абз. 16 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 34000,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-III, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 Закону №2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги").

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони.

Відповідно до п. 16 цієї Постанови, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30.

Згідно з п. 3 цих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. (далі - Порядок №879).

Відповідно до пп. 4 п. 2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з абз. 1 п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, обов`язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.

Згідно зі ст. 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (ст. 33 Закону №2344-III).

Відповідно до абзаців 14, 15, 16 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду у поставові від 09.08.2019 справа №806/1450/16 (адміністративне провадження №К/9901/22072/18), який в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для врахування, а саме: "Оскільки, вказаний транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користуванні іншій особі, тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III".

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем укладено договори оренди транспортних засобів та передано в оренду ТОВ "Буд Холдинг" такі транспортні засоби:

- сідельний тягач DAF модель XF 105.460, д-н НОМЕР_1 та напівпричіп марки NFP д-н НОМЕР_2 ;

- сідельний тягач DAF модель XF 105.410, д-н НОМЕР_3 та напівпричіп марки SCHIMTZ д-н НОМЕР_4 ;

- сідельний тягач DAF модель XF 105.460, д-н НОМЕР_5 та напівпричіп марки SCHIMTZ д-н НОМЕР_6 .

- сідельний тягач DAF модель XF 105.410, д-н НОМЕР_7 та напівпричіп марки SCHIMTZ д-н НОМЕР_8 .

Таким чином, на час складання актів перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, зазначені вище транспортні засоби передані позивачем в оренду у ТОВ "Буд Холдинг", а тому ТОВ "Інвестиційно-транспортна компанія" у спірних правовідносинах не мало статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності.

Суд також враховує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення габаритно-вагового контролю у Порядку №879, зокрема, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, що свідчить про безпідставність винесених постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд також зазначає, що матеріали справи, також не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт отримання позивачем повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, що свідчить про порушення відповідачем вимог пункту 26 Порядку №1567.

При цьому суд зазначає, що не належне сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення унеможливило прийняття позивачем участі у розгляді справи та надання доказів на спростування висновків про порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому такі постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачем по справі не доведено правомірність оскаржуваних позивачем постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу на підставі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 7684 грн.

З урахуванням задоволення позовної заяви, суд дійшов висновку, що сума судового збору у розмірі 7684 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Також позивачем було подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 15000,00 грн. позивач надав до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги, копію додаткової угоди до договору, копію рахунку, копію платіжного доручення, копію акта-приймання передачі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Суд враховує складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, наявність сталої судової практики з розгляду такої категорії спорів, в тому числі, наявність відповідних рішень Верховного суду.

Аналізуючи документи, надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача частково, оскільки з урахуванням наведених обставин, суд вважає справедливим розміром професійної правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 6000,00 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7684, 00 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-транспортна компанія" (вул. Тираспольська, 27/29, каб. 404, м. Одеса, 65020, ідентифікаційний код 38573074) до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65041) в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Холдинг" (вул. Тираспольська, 27/29, каб. 403А, м. Одеса, 65020, ідентифікаційний код 38016965), Управління Укртрансбезепеки у Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, 54056) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-транспортна компанія" адміністративно-господарського штрафу від 18.11.2019 року № 168585, від 18.11.2019 року № 168586, від 18.11.2019 року № 168587, від 18.11.2019 року № 168588.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги,14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-транспортна компанія" (вул. Тираспольська, 27/29, каб. 404, м. Одеса, 65020, ідентифікаційний код 38573074) судові витрати у розмірі 13684 (тринадцять шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2020 року.

Суддя А.А. Радчук

.