Постанова

від 29.09.2020 по справі 528/857/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/857/19 Номер провадження 22-ц/814/1901/20Головуючий у 1-й інстанції Шевченко В. М. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі:

головуючого судді:Хіль Л.М.

суддів: Гальонкіна С.А., Прядкіної О.В.

Секретар: Мисечко А.І.

За участю:

-представника відповідача - Юхимовича В.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Лариси Миколаївни

на рішення Гребінківського районного суду від 15 червня 2020 року ухвалене під головуванням судді Шевченко В.М. (дата складання повного тексту рішення 22 червня 2020 року)

по справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Астра про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року до місцевого суду звернулася адвокат Коваль Л.М., яка є представником ОСОБА_1 , із вказаним позовом, відповідно до якого просила стягнути з СФГ Астра на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 331 136,40 грн., компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн., а також понесені судові витрати.

В обгрунтування позову вказувала, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,90 га, з кадастровим номером 5320883700:00:001:0228, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №793959, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться в адміністративних межах Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

Вказувала, що в період з вересня 2016 року та на момент подачі позову вказана земельна ділянка перебуває у незаконному володінні відповідача, що встановлено рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 06 червня 2019 року у справі №528/218/18 за позовом адвоката Коваль Л.М. в інтересах ОСОБА_1 до СФГ Астра про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, відповідно до якого, Договір оренди землі від 04 вересня 2016 року укладений між ОСОБА_1 та СФГ Астра , визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію, внесену до державного реєстру інших речових прав 13 вересня 2016 року за №16351916, також витребувано у СФГ Астра і повернуто ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Також вказувала, що вищевказане рішення набрало законної сили 14 серпня 2019 року.

Зазначала, що сума розміру збитків за весь період безпідставного неправомірного використання відповідачем земельної ділянки становить 331 136,40 грн. А розмір збитків визначено шляхом множення розміру земельної ділянки на показники середньої врожайності по району та ціну трейдера, також визначено правову підставу для стягнення моральної шкоди.

Вказувала, що є підстави для застосування двосторонньої реституції, де кожна зі сторін зобов`язана повернути іншій стороні все, що вона отримала на виконання цього правочину.

У додаткових письмових поясненнях зазначала, що до набрання рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 06 червня 2019 року у справі №528/857/19 законної сили, позивач була позбавлена можливості самостійно використовувати належну їй земельну ділянку.

Крім цього, адвокат зазначала, що у спірних правовідносинах у цій справі не підлягає застосуванню Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, а також Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтованого покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, яка у п. 4 визначає розрахунок не отриманого власником доходу, передбаченої частиною першою статті 156 ЗК України, які врегульовують відносини, що перебувають поза межами даного спору, що стосується безпідставно набутого доходу, передбаченого частинами першими статті 390 та статті 1214 ЦК України. Правомірність обраної позиції також обґрунтовувала рішенням Європейського Суду з прав людини від 15 січня 2019 року Віра Довженко проти України .

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ Астра про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль Л.М., посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом грубо порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що СФГ Астра незаконно користувалось земельною ділянкою, площею 7,90 га, з кадастровим номером 5320883700:00:001:0228, протягом 2017 та 2018 років. За вказаний період ОСОБА_1 ніякої орендної плати не отримувала і не могла отримувати оскільки не укладала з відповідачем договору оренди землі, який би поширював свою дію на період 2017-2018 роки. Вказувала, що ОСОБА_1 отримувала від відповідача кошти, які він вносив на картковий рахунок ОСОБА_1 та вважав орендною платою, а також поворотною матеріальною допомогою, яка вираховувалася з орендної плати. Вважає, що нею не отримувалася орендна плата оскільки, як було встановлено рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 06 червня 2019 року у справі № 528/218/18, вона не укладала з СФГ Астра Договору оренди землі від 04 вересня 2016 року, а тому не може вважатися узгодженою умова такого договору щодо визначення розміру орендної плати.

Також вказувала, що висновки суду щодо визначення характеру спірних правовідносин не грунтуються на нормах права та не відповідають дійсним, встановленим судом, обставинам справи.

Зазначала, що суд при ухваленні судового рішення, допустився неправильного визначення природи спірних правовідносин та щодо порядку і підстав врегулювання спору, а тому дійшов неправомірних висновків та ухвалив незаконне судове рішення.

Стосовно висновку суду про те, що Відповідачем плата за землю справлялась відповідно до чинних нормативно-правових актів у відповідний період, проте це жодним чином не підтверджує наявність волевиявлення власника на використання земельної ділянки відповідачем, як і не спростовує неправомірність її використання останнім. зазначала, що є незрозумілим що мав на увазі суд: плату за землю в значенні податку, що справляється до відповідного бюджету, чи орендну плату, розмір якої, порядок нарахування та внесення судом не аналізувався та не перевірявся.

Стосовно висновку суду про те, що Суд критично оцінює надані стороною позивача дані органу статистики про врожайність сільськогосподарських культур, оскільки вони не враховують конкретну родючість ґрунту на належній саме позивачеві земельній ділянці. звертає увагу, що у розрахунках отриманого відповідачем доходу за період трьох років неправомірного використання належної позивачу земельної ділянки, нею бралася за основу інформація про вирощувані на належній позивачу земельній ділянці сільгоспкультури та їх урожайність тільки та, яка була надана самим відповідачем у справі №528/218/18. Інформація, яку було надано органом статистики про врожайність сільськогосподарських культур була нею надана для порівняння урожайності, яку отримало у відповідні роки СФГ Астра , з середніми показниками урожайності сільгоспкультур по району. При цьому звертає увагу суду на те, що з матеріалів, що були надані відповідачем, вбачається отримання ним дуже низької урожайності сільгоспкультур, що є ознакою поганого господарювання.

Також зазначала, що на спростування визначеного стороною позивача розміру відшкодування матеріальних збитків сторона відповідача не надала відповідний контррозрахунок, у якому було б детально вказано площу земельної ділянки; культуру, яка вирощувалася на цій ділянці, відповідно у 2016, 2017 та 2018 роках; урожайність з 1 га відповідно до культур та у відповідний період; суму витрат, реально понесених відповідачем на вирощування сільгоспкультур на належній позивачу земельній ділянці у період 2016-2018 роках відповідно до затвердженої технологічної карти, та відповідних первинних документів бухобліку. Тому судове рішення мало бути ухваленим на підставі доказів, що були добуті судом в підготовчому судовому засіданні.

Крім того, вважає неправомірним висновок суду про те, що пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди покладає на позивача обов`язок довести, що вона не є абстрактною, а дійсно завдана у результаті протиправних дій відповідача. До даних правовідносин є неможливим та неприйнятним застосування вимог статей 22,1166 ЦК України та статті 156 ЗК України щодо покладання на позивача обов`язку доведення завдання реальних збитків внаслідок протиправних дій відповідача бо таке зобов`язання позивача було б можливим у разі, якби правовідносини сторін мали значення деліктних правовідносин. А визначення збитків позивача, що були заподіяні неправомірним використанням належного їй майна, у вигляді стягнення орендної плати є взагалі неприйнятним до спірних правовідносин, як і застосування норм Закону України Про оренду землі .

З урахуванням викладеного просила апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове, відповідно до якого стягнути з СФГ Астра на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 331 136,40 грн.; стягнути з СФГ Астра на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що в силу ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з`явився представник відповідача - ОСОБА_2

ОСОБА_1 , повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилася, оскільки повістка нею не отримана та повернута у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Разом з тим, представник відповідача - ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч.5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Окрім того, 28 вересня 2020 року на електронну адресу Полтавського апеляційного суду Коваль Л.М. надіслала заяву, в якій просила відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату в зв`язку з тим, що вона не може взяти участь в судовому засіданні за станом здоров`я, оскільки захворіла на гостру распіраторно-вірусну інфекцію. При цьому будь-яких підтверджень представник не надала.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні з таких підстав:

-перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Колегія суддів визнає причини неявки представника позивача по справі ОСОБА_3 неповажними та вважає за можливе слухання справи за її відсутності.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлені наступні фактичні обставини справи.

Позивачу на праві власності належить земельна ділянка згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЖ 793959, який видано 15 грудня 2009 року Гребінківською районною державною адміністрацією, кадастровий номер 5320883700:00:001:0228, площею 7,9 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, індексний № документа 67920205 від 14 вересня 2016 року (а.с.11-12).

Встановлено, що рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 06 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, а саме, Договір оренди землі від 04 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Астра , визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію, внесену до державного реєстру інших речових прав 13 вересня 2016 року за № 16351916, що здійснена державним реєстратором КП Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради. Витребувано у СФГ Астра та зобов`язано повернути ОСОБА_1 , як власнику, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЖ 793959, земельну ділянку площею 7,9 га, кадастровий номер 5320883700:00:001:0228, що розташована на території Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Стягнуто з Селянського фермерського господарства Астра на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, які складаються із суми судового збору у розмірі 2 114 грн. 40 коп. та витрат, понесених за проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 8 723 грн. 00 коп., за надання правничої допомоги 9 000 грн. 00 коп., а всього 19 837 грн. 40 коп. (а.с.13-14).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року апеляційну скаргу СФГ Астра залишено без задоволення, а рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 06 червня 2019 року залишено без змін (а.с. 15-17).

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача у серпні 2019 року звернулася з адвокатським запитом до Гребінківської районної державної адміністрації про надання інформації про середню урожайність вирощених сільськогосподарських культур по Гребінківському району Полтавської області, у період 2016, 2017, 2018 років (а.с.22).

Відповідно до інформації Гребінківської РДА від 28 серпня 2019 року №01-24/1346, надано відповідь про середню урожайність сільськогосподарських культур у Гребінківському районі (а.с.24).

З інформації, наданої Гребінківською РДА від 17 грудня 2018 року №01-24/2081 на адвокатський запит ОСОБА_3 вбачається, що за оперативними даними середня закупівельна ціна на елеваторах Гребінківського району на: кукурудзу - 4 300 грн./т; соняшник - 9 400 грн./т; пшеницю фуражну - 6 200 грн./т (а.с. 23).

Встановлено, що з наданих СФГ Астра відомостей про використання земельної ділянки з кадастровим номером 5320883700:00:001:0228 площею 7,8974 га згідно Державного акту серія та номер ЯЖ 793959 фактично 7,4 га у 2016-2017 роках, вбачається, що в 2016 році на земельній ділянці вирощувалася кукурудза, орендна плата нарахована, виплачено на руки суму - 16 050 грн., додатково (позичено) виплачено 14 грудня 2016 року на лікування 2 800 грн., в 2017 році - вирощувалася пшениця, нарахована орендна плата - 19 875 грн. 77 коп., виплачено на руки суму - 15 000 грн., додатково виплачено 1 000 грн., 13 грудня 2017 року додатково (позичено) виплачено 2 000 грн., в 2018 році - вирощувався ячмінь, нарахована орендна плата - 29 813 грн. 60 коп., 12 лютого 2019 року виплачено на руки суму - 19 000 грн. та 5 000 грн. в 2017році (а.с.21).

Також встановлено, що представником відповідача до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії виписок з протоколів загальних зборів членів СФГ Астра , на яких постановлено: протокол № 5 від 05 жовтня 2017 року про проведення розрахунку орендної плати на картку та виділення фінансової допомоги на поворотній основі в сумі 4 000 грн ОСОБА_1 , протоколі № 6 від 01 грудня 2017 року про проведення розрахунку орендної плати на картку та виділення фінансової допомоги на поворотній основі в сумі 3 000 грн. ОСОБА_1 , № 7 від 12 червня 2018 року про інформування ОСОБА_1 про необхідність отримання нею розрахунку за оренду земельного паю особисто та повернення фінансової допомоги, яку вона отримала в 2016-2017 роках в сумі 9 850 грн. (а.с.89, 90, 91).

Долученими представником відповідача до матеріалів справи 13 лютого 2020 року, належним чином завіреними копіями банківських чеків, підтверджено перерахунок коштів на банківську карту: 12 лютого 2019 року - внесено суму 19 000, 00 грн.; 14 грудня 2016 року - внесено 2 850, 00 грн.; 16 листопада 2016 року - внесено 16 000, 00 грн.; 19 грудня 2017 року - внесено 3 000, 00 грн.; у 2017 році - внесено 15 000, 00 грн. (а.с. 92, 93, 94).

Відомість про проведення розрахунку за оренду земельного паю за 2017 рік свідчить про отримання ОСОБА_1 28 квітня 2017 року орендної плати за оренду земельного паю СФГ Астра за 2017 рік у сумі 5 000 грн. (а.с.95).

Місцевий суд встановив, що предметом спірних правовідносин є стягнення коштів за період неправомірного користування земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що внаслідок безпідставного використання відповідачем спірної земельної ділянки шляхом її засіяння у 2016, 2017, 2018 роках кукурудзою, пшеницею та ячменем для позивача, який є власником земельної ділянки, настали негативні наслідки.

Стороною позивача не доведено розміру неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки на підставі наданих розрахунків, а тому відповідно і не доведено розміру заподіяних позивачу матеріальних збитків, одержаних відповідачем від неправомірного використання земельної ділянки, стороною позивача не доведено, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані позивачем

Також на думку місцевого суду ОСОБА_3 , визначаючи розмір шкоди з урахуванням найменування сільськогосподарської культу, врожайності та ціни, помилково зробила висновок про розмір шкоди, оскільки в цьому розрахунку відсутні дані про затрати на обробку ґрунту, вартість насіння, добрив та іншу витрати, пов`язанні з виконанням сільськогосподарських робіт по вирощуванню цих культур.

Суд критично оцінив надані стороною позивача дані органу статистики про врожайність сільськогосподарських культур, оскільки не враховано конкретну родючість ґрунту на належній саме позивачеві земельній ділянці. А наявний розрахунок, проведений адвокатом позивача шляхом множення розміру земельної ділянки на показник середньої врожайності сільськогосподарських культур у Гребінківському районі та на вартість закупівельної ціни відповідної культури у відповідному році, є абстрактним.

Крім цього суд зазначив, що належними та допустимими доказами не доведено укладення позивачем за період 2016, 2017, 2018 років договорів оренди спірної земельної ділянки з будь-якими іншими орендарями, а також доказів їх відмови від цих договорів у зв`язку із неможливістю отримати об`єкт оренди внаслідок використання його відповідачем, або власного використання землі під певні сільськогосподарські культури. А після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки позивачка у 2016, 2017, 2018 роках щороку отримувала від відповідача кошти, що підтверджено письмовими доказами та визнано адвокатом Коваль Л.М.

Також суд зазначив, що адвокатом підтверджено той факт, що ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_4 саме тому, що господарство користувалось належною їй на праві власності земельною ділянкою, а тому в спірний період 2016-2018 років СФГ Астра користувалось земельною ділянкою позивача платно. Відповідачем плата за землю справлялась відповідно до чинних нормативно-правових актів у відповідний період, проте це жодним чином не підтверджує наявність волевиявлення власника на використання земельної ділянки відповідачем, як і не спростовує неправомірність її використання останнім.

А тому місцевий суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з СФГ Астра коштів 331 136,40 грн., оскільки стороною позивача не доведено їх реальність, а протягом спірного періоду фактичного користування СФГ Астра землею без укладення орендних правовідносин із власником земельної ділянки ОСОБА_1 отримувала плату за землю, що відповідає встановленим розмірам виплати орендної плати у відповідний період.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків суд прийшов до висновку про їх недоведеність та необґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Відповідно до пункту д частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, об`єктивної та суб`єктивної сторони (шкоди, протиправного діяння її заподіювача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини останнього). За відсутності хоча б одного з елементів цього складу цивільно-правова відповідальність не настає. Зокрема, особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Позивач також має довести , що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток

Порушення цивільного права, яке потягло за собою завдання особі матеріальних збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 15 січня 2020 року у справі №393/214/17.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Положеннями пунктів а , б , д статті 211 ЗК України унормовано, що громадяни та юридичні особи несуть, зокрема цивільну відповідальність відповідно до законодавства за укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок, порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов`язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються також нормами Закону України Про оренду землі .

Згідно із статтею 34 цього Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до частин першої-третьої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

За змістом указаних вище приписів ЦК України, ЗК України та Закону України Про оренду землі відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Особливості земельних правовідносин врегульовано Земельним кодексом України (частина перша статті 3 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 (далі -Порядок).

За правилом пункту 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Відповідно до пункту 3 цього Порядку відшкодуванню підлягають збитки, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з п. 2 Порядку, визначаються відповідними комісіями на підставі відповідного акту. Такий акт комісії не надавався.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині першій статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України),

В силу статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до висновку Верховного Суду України у справі №6-2588цс15 у випадку використання земельної ділянки без укладеного договору оренди землі, власник земельної ділянки має право на стягнення збитків у формі неодержаних доходів.

Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-2588цс15 сформував правовий висновок, що з аналізу ст. 157 ЗК України, п.п. 1, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено. Отже, у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст. 157 ЗК України та Порядком, а саме відшкодування збитків власникам земельних ділянок.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 194гс1, від 28 січня 2015 року у справі 3-210гс14 та Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 909/45/17, у постанові від 02 липня 2018 року № 909/42/17.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України .

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат - наявність безпідставного збагачення.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами положень частин першої, третьої статті ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи правову природу спірної суми у даній справі, яка за поясненнями адвоката позивача є неправомірним доходом відповідача на підставі наданих розрахунків, то саме сторона позивача повинна була довести їх реальність, а не абстрактність.

При встановленні розміру збитків суд враховує тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби відповідач не вчинив протиправну дію .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим,різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд сій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає із ст. 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України).

За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374 , ст. 375 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Лариси Миколаївни - залишити без задоволення.

Рішення Гребінківського районного суду від 15 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя : Л.М. Хіль

Судді: С.А. Гальонкін

О.В. Прядкіна