Ухвала

від 25.11.2020 по справі 528/857/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 528/857/19

провадження № 61-16328ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Коваль Ларисою Миколаївною, на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Астра про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, у якому просила стягнути з селянського фермерського господарства Астра (далі - СФГ Астра ) на користь ОСОБА_1 завдану шкоду у розмірі 331 136,40 грн, та стягнути кошти у відшкодування моральної шкоди - 30 000,00 грн.

Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,90 га, кадастровий номер 5320883700:00:001:0228, згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 793959, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області. У період з вересня 2016 року до подання позову ця земельна ділянка перебуває у незаконному володінні відповідача, що встановлено рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 06 червня 2019 року у справі № 528/218/18, а саме договір оренди землельної ділянки від 04 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Астра , визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію, внесену до державного реєстру інших речових прав 13 вересня 2016 року № 16351916, витребувано у СФГ Астра і повернуто ОСОБА_1 спірну земельну ділянку. Рішення суду набрало законної сили 14 серпня 2019 року.

ОСОБА_1 зазначала, що сума розміру збитків за весь період безпідставного неправомірного використання відповідачем земельної ділянки становить 331 136,40 грн. Розмір збитків визначено шляхом множення розміру земельної ділянки на показники середньої врожайності району та ціну трейдера, також визначено правову підставу для відшкодування моральної шкоди. Вказувала, що є підстави для застосування двосторонньої реституції, де кожна із сторін зобов`язана повернути іншій стороні все, що вона отримала на виконання цього правочину. До набрання рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 06 червня 2019 року у справі №528/857/19 законної сили, позивач була позбавлена можливості самостійно використовувати належну їй земельну ділянку.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що внаслідок безпідставного використання СФГ Астра спірної земельної ділянки шляхом її засіяння у 2016, 2017, 2018 роках кукурудзою, пшеницею та ячменем для позивача, який є власником земельної ділянки, настали негативні наслідки.

Позивач не довела розміру неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки на підставі наданих розрахунків, а тому відповідно і не довела розміру завданої позивачу шкоди, одержаної від неправомірного використання земельної ділянки, позивач не довів, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані позивачем.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач, визначивши розмір шкоди, з урахуванням найменування сільськогосподарської культу, врожайності та ціни, помилково зробила висновок про розмір шкоди, оскільки у цьому розрахунку відсутні дані про затрати на обробку ґрунту, вартість насіння, добрив та іншу витрати, пов`язанні з виконанням сільськогосподарських робіт з вирощування цих культур.

Позивач не довела належними та допустимими доказами укладення нею договорів оренди спірної земельної ділянки з будь-якими іншими орендарями за період з 2016 року до 2018 року, а також доказів їх відмови від цих договорів у зв`язку із неможливістю отримати об`єкт оренди внаслідок використання його відповідачем або власного використання землі під певні сільськогосподарські культури. Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки у 2016, 2017, 2018 роках позивач щороку отримувала від відповідача кошти, що підтверджено письмовими доказами та визнано адвокатом Коваль Л. М., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 .

Також суд зазначив, що адвокат підтвердила той факт, що ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_2 саме тому, що господарство користувалось належною їй на праві власності земельною ділянкою, а тому у спірний період 2016-2018 років СФГ Астра користувалось земельною ділянкою позивача платно. Відповідач сплачував кошти за користування землею у відповідний період, проте це жодним чином не підтверджує наявність волевиявлення власника на використання земельної ділянки відповідачем, як і не спростовує неправомірність її використання останнім.

Отже, відмовивши в позові, суд дійшов до висновку про недоведеність та необґрунтованість вимог позивача.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Коваль Л. М. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно із статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік з 01 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.

Предметом спору у зазначеній справі є відшкодування майнової та моральної шкоди у розмірі 361 136,340 грн . Ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн*250=525 500 грн).

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 червня 2020 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Коваль Ларисою Миколаївною, на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Астра про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко