Рішення

від 24.09.2020 по справі 148/1036/19

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1036/19

Провадження №2/148/234/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 вересня 2020 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_17

свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тульчинської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2019, посвідченого Тульчинської державною нотаріальною конторою за №2-339,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тульчинської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2019, посвідченого Тульчинської державною нотаріальною конторою за №2-339. З врахуванням змінених позовних вимог остання обгрунтовує їх тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилась спадщина на майно, яке складається із:

- 1/2 земельну ділянку, загальною площею 2,47 га в межах згідно з планом, розташованої на території Суворівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, яка належала її батьку ОСОБА_7 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку ОСОБА_6 фактично прийняла, так як спільно проживала зі спадкодавцем, але не оформила своїх спадкових прав після смерті батька;

- майна, яке належало її матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке ОСОБА_6 фактично прийняла, так як спільно проживала зі спадкодавцем, але не оформила своїх спадкових прав.

При оформленні спадкових прав після смерті ОСОБА_6 у неї виникли труднощі в оформленні частини спадщини, яку її мати прийняла після смерті свого батька ОСОБА_7 .

Так, після смерті ОСОБА_7 його спадкоємцями є його син ОСОБА_9 , який від спадщини відмовився, його дочка ОСОБА_10 та його друга дружина - відповідач ОСОБА_3 .

Згідно довідок виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 08.05.2019 №463 та від 27.05.2019 №507 місце проживання спадкоємця ОСОБА_6 на день смерті спадкодавця ОСОБА_7 було зареєстровано за однією адресою.

Оскільки її мати після смерті діда спадщину фактично прийняла, то отримання свідоцтва про право на спадщину було її правом і відсутність даного свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Однак, оформляючі свої спадкові права, вона дізналась, що відповідач 26.02.2019 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на всю земельну ділянку, після смерті померлого ОСОБА_11 , приховавши ту обставину, що окрім неї існують ще інші спадкоємці, зокрема, дочка ОСОБА_6 . Тобто, вона шляхом обману заволоділа всім спадковим майном за попередньою змовою із старостою села Суворівського та селища Пестеля ОСОБА_12 , який також знав про те, що окрім відповідача, після смерті ОСОБА_7 , спадкоємцями є його син ОСОБА_9 та дочка ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та існування її, як спадкоємиці останньої, проте видав довідку №174 щодо відсутності інших спадкоємців ОСОБА_7 .

У свою чергу, державний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій був позбавлений можливості закликати до спадкування наявних інших спадкоємців, як це передбачено ст. 63 Закону України "Про нотаріат".

Внаслідок приховання відповідачем інформації вона була позбавлена права спадкувати відповідну частку спадкової маси після смерті її матері ОСОБА_6 , а тому її право підлягає захисту шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.

Також вважає, що постійне проживання відповідача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, яке вимагає законодавство. Дії державного нотаріуса щодо встановлення факту прийняття спадщини фактично відповідачем на підставі довідки №174, а не на підставі довідки органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкоємцем, в результаті чого було прийнято рішення видати свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 - є протиправним та таким, що порушує її права добросовісного спадкоємця.

Таким чином, видача на ім`я ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2019, посвідченого Тульчинської державною нотаріальною конторою та зареєстрованого за №2-339 порушені її спадкові права, а також дане свідоцтво видано відповідачу за відсутності документів у спадковій справі, які вимагає законодавство щодо підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем, тобто факту фактичного прийняття спадщини.

В зв`язку з даними обстаинами вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить відновити її становище, яке існувало до порушення її спадкових прав, шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2019, посвідченого Тульчинської державною нотаріальною конторою, зареєстрованого за №2-339 та виданого на ім`я ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задовольнити. Також представник позивача пояснила, що дід проживав разом із матір`ю позивача, а тому остання є такою, що прийняла спадщину.

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали та просять відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача у своїх запереченнях посилався на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, а також зазначив, що ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_7 з 2002 року, а в 2014 вони уклали шлюб. З 2003 року вони купили будинок, де проживали разом. Згідно наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву відповідач вказав, що позивачем на власний розсуд розтлумачено норми ч.3 ст.1268 ЦК України та її посилання на реєстрацію місця проживання спадкоємця із спадкодавцем за однією адресою ототожнено із фактичним постійним проживання. Факт постійного проживання ОСОБА_7 за іншою адресою, ніж зареєстроване місце проживання підтверджується копією довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 20.02.2019 №174. Схожої думки притримується Верховний Суд в постанові від 10.01.2019 у справі №484/747/17. Просить відмовити в задоволення позовних вимог у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Третя особа - представник Тульчинської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, і не повідомила суд про причини своєї неявки.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність третьої особи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона є донькою відповідача. Її мати проживала з ОСОБА_13 з 2002 року, а в 2004 році вони уклали шлюб. Нотаріусу повідомлялось, що є інші спадкоємці. З 2003-2004 років її мати з ОСОБА_13 проживали в окремому будинку до дня смерті останнього.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що він є сусідом ОСОБА_14 . Йому відомо, що з 2002 року ОСОБА_14 разом із ОСОБА_13 проживали разом.В 2003 році вони придбали хату.

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії повторного свідоцтва про смерть від 18.10.2017 серія НОМЕР_1 (а.с.6) ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Суворовське Тульчинського району Вінницької області помер ОСОБА_7 , який в свою чергу являвся батьком ОСОБА_15 , про що свідчить копія свідоцтва про народження від 05.01.1970 (а.с.10), копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 21.05.2019 №00022907968 (а.с.13), згідно якого вбачається, що дошлюбне прізвище ОСОБА_16 було ОСОБА_13 .

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина за законом, а саме, на земельну ділянку, площею 2,47 га в межах згідно з планом, розташовану на території Суворівської сілської ради Тульчинського району Вінницької області, кадастровий номер 0524385400:01:000:0222, яка належала померлому на підставі державного акту на право власності на землю від 3012.2001 серія ІV- ВН №046220, що підтверджується копією даного державного акту (а.с.7).

Згідно копії свідоцтва про смерть від 25.10.2018 серія НОМЕР_2 (а.с.5) ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Тульчині Віницької області померла ОСОБА_6 , яка в свою чергу являлась матір`ю позивача, про що свідчить копія свідоцтва про народження від 12.11.1997 серія НОМЕР_3 (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина за законом.

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи№1/20019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (а.с.160-203) 18.02.2019 до приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Мовчан В.І. надійшла заява від ОСОБА_1 про прийняття спадщини. Того ж дня відбулась реєстрація спадкової справи спадкодавця ОСОБА_6 за №63776156 у спадковому реєстрі. 10.05.2019 приватним нотаріусом на ім`я ОСОБА_1 , як доньки померлої ОСОБА_6 , були видані два свідоцтва про право на спадщину за законом, які зареєстровані в реєстрі за №227 та №228 на земельні ділянки, розташовані на території Суворівської сілської ради Тульчинського району Вінницької області, площами 1,0000 та 2,4710 гектарів в межах згідно з планом.

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи№152/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 (а.с.40-60) 26.02.2019 до Тульчинської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_3 про прийняття спадщини. Того ж дня відбулась реєстрація спадкової справи спадкодавця ОСОБА_7 за №63819105 у спадковому реєстрі. 26.02.2019 державним нотаріусом Тимчик Н.Ф. на ім`я ОСОБА_3 , як дружини померлого ОСОБА_7 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за №2-339 на земельну ділянку, розташовану на території Суворівської сілської ради Тульчинського району Вінницької області, площею 2,47 гектарів в межах згідно з планом, кадастровий номер 0524385400:01:000:0222.

Згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.05.2019 №165800063 (а.с.16-17) та копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.03.2019 № НВ-0510289972019 (а.с.12) за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану на території Суворівської сілської ради Тульчинського району Вінницької області, площею 2,472 гектарів в межах згідно з планом, кадастровий номер 0524385400:01:000:0222.

Позивач вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.02.2019, яке видане державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_3 є недійсним, обгрунтовуючи це тим, що відповідачем в Тульчинську державну нотаріальну контору було надані недостовірні відомості щодо спадкоємців, в зв`язку з чим, було порушено її права як спадкоємця, після смерті її матері ОСОБА_6 , яка за життя мала право на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_7 , оскільки була такою, що спадщину прийняла, так як постійно з ним проживала, а також, що постійне проживання відповідача зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, яке вимагає законодавство.

На підтвердження факту спільного проживання її матері ОСОБА_6 разом із батьком останньої - ОСОБА_7 позивачем надано такі докази:

- копію довідки виконкому Тульчинської міської ради Вінницької області від 27.05.2019 №507 (а.с.14), згідно якої ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 15.09.1996 по день смерті;

- копію довідки виконкому Тульчинської міської ради Вінницької області від 08.05.2019 №463 (а.с.15), згідно якої ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В даному випадку судом встановлено, що між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наявний спір про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 .

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч.1-2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України слід прийти до висновку, що порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст.68 Закону України Про нотаріат (в редакції, чинній на момент видачі спірного свідоцтва) передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Відповідно до підпункту 1.2 п.1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (надалі Порядок) (в редакції, чинній на момент видачі спірного свідоцтва), при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Відповідно до підпункту 1.12. п.1 глави 10 розділу ІІ Порядку місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до підпункту 1.13. п.1 глави 10 розділу ІІ Порядку місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо).

Відповідно до підпункту 3.21. п.3 глави 10 розділу ІІ Порядку спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до підпункту 3.22. п.3 глави 10 розділу ІІ Порядку у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Відповідно до підпункту 4.14. п.4 глави 10 розділу ІІ Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до підпункту 4.21 п.4 лави 10 розділу ІІ Порядку видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Частиною 2 ст. 1297 ЦК України передбачено, що якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, позивачем належних та допустимих доказів прийняття спадщини її матір`ю ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті батька останньої - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду не надано.

При цьому, судом враховано, що при видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом державним нотаріусом факт прийняття спадщини було перевірено на підставі довідки виконкому Тульчинської міської ради Вінницької області від 20.02.2019 №174, в якій зазначено, що спадкодавець та спадкоємиця на час відкриття спадщини спільно проживали разом в одному будинку в АДРЕСА_2 . Також даний факт в судовому засіданні підтвердили свідки. А відтак, доводи позивача, щодо того, що факт прийняття спадщини було протиправно встановлено на підставі довідки виконкому Тульчинської міської ради Вінницької області від 20.02.2019 №174 суд відхиляє.

Також не заслуговують на увагу доводи представника позивача щодо того, що подані позивачем довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 08.05.2019 №463 (а.с.15) та від 27.05.2019 №507 (а.с.14) підтверджують, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були зареєстровані за однією адресою в АДРЕСА_1 , що в свою чергу свідчить про те, що вони проживали разом, тобто представником позивача поняття місце проживання та місце реєстрації ототожнюється. Однак дані поняття є різними.

Надані позивачем копії довідок виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 08.05.2019 №463 (а.с.15) та від 27.05.2019 №507 (а.с.14) не є належними доказами, які б підтверджували факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті її батька ОСОБА_7 , оскільки вони містять інформаційний характер та вказують лише на місце реєстрації ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Факту спільного проживання даних осіб дані довідки не містять. Натомість довідка виконкому Тульчинської міської ради Вінницької області від 20.02.2019 №174 підтверджує даний факт.

Надану представником позивача заяву ОСОБА_9 , завірену секретарем Кинашівської сільської ради Тульчинського району, Вінницької області 03.01.2020, суд до уваги не бере, так як даний свідок не був допитаний в судовому засіданні.

Інших доказів, які б підтверджували факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті її батька ОСОБА_7 матеріали справи не містять, також таких доказів не здобуто і в ході розгляду справи.

Відтак, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, покази свідків, суд приходить до висновку, що в судовому засідання знайшло своє підтвердження, що право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 мала відповідач, як дружина померлого спадкодавця, віднесена законом до першої черги. Підстав вважати, що відповідач надала державному нотаріусу недостовірну інформацію щодо кола спадкоємців у суду немає, оскільки, як вбачається з матеріалів спадкової справи №152/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 (а.с.40-60), а також як зазначила сама позивач у позовній заяві, із заявою про прийняття спадщини до Тульчинської державної нотаріальної контори ні ОСОБА_6 , ні позивач не звертались, а тому, державним нотаріусом не могло бути відомо про наявність інших спадкоємців. Також судом встановлено, що під час відкриття спадкової справи її матері позивачем не було подано до приватного нотаріуса заяви про прийняття спадщини, яку як вона вважає прийняла її мати ОСОБА_6 після смерті свого батька ОСОБА_7 , а тому, відповідно, приватним нотаріусом не було відмовлено позивачу в оформленні даної спадщини.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необгрунтованість та недоведеність позовних вимог позивачем та її представником в заявлених позивачем межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.68 Закону України Про нотаріат , Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, ст. ст. 15, 29, 1216-1218, 1220, 1223, 1268, 1269, 1296, 301 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 48, 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тульчинської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2019, посвідченого Тульчинської державною нотаріальною конторою за №2-339.

Судові витрати, понесені позивачем, залишити за нею.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено 30.09.2020.

Суддя: