Постанова

від 30.09.2020 по справі 923/63/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/63/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" - Черевко Є.М.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойстер" - Поліщук Д.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020, прийняте суддею Закуріним М.К., м. Херсон, повний текст складено 01.07.2020,

у справі №923/63/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойстер"

про стягнення 2 555 385,84 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойстер", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 2555385,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані заподіянням позивачу збитків в розмірі дійсної вартості втраченого під час перевезення вантажу.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 22.01.2020 відкрито провадження у справі №923/63/20.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 у справі №923/63/20 (суддя Закурін М.К.) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що за умовами укладеного між сторонами договору транспортного експедирування територією України №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 підтвердженням оформлення замовлення позивача на здійснення відповідачем організації перевезення вантажів повинна бути наявність письмової заявки з підписами та печатками обох сторін, а також електронна копія такої заявки, додана до відповідного замовлення в системі Sovtes, проте Товариством з обмеженою відповідальністю "Руш" до суду не подано ані доказів процедури оформлення у письмовій формі заявок №3593-04-19 від 16.04.2019 та №36132-04-19 від 16.04.2019, ані самих письмових заявок, при цьому наявні у матеріалах справи копії вищенаведених заявок виготовлені не із письмових заявок, а шляхом роздруківки текстових документів, наявних на веб-порталі в системі Sovtes, без їх скріплення електронним підписом, тому останні у розумінні процесуального закону не можуть вважатися ані письмовими, ані електронними доказами, у зв`язку з чим позивачем не доведено факту невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойстер" зобов`язань за вищезазначеним договором, що, в свою чергу, зумовлює недоведеність неправомірності дій та вини відповідача у втраті вантажу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 у справі №923/63/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні безпідставно за відсутності відповідних вимог сторін, тобто з власної ініціативи, фактично здійснив тлумачення умов договору транспортного експедирування територією України №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018, яке до того ж є помилковим. Крім того, апелянт зауважує на тому, що суд першої інстанції всупереч приписів Господарського процесуального кодексу України не визнав письмовими доказами заявки №3593-04-19 від 16.04.2019 та №36132-04-19 від 16.04.2019, а також необґрунтовано застосував до договірних правовідносин сторін норми Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 20.08.2020 (вх.№2416/20/Д1 від 25.08.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойстер" посилається на те, що місцевий господарський суд не розтлумачив договір транспортного експедирування територією України №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018, а лише здійснив цитування його змісту. Водночас відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що договір публічної оферти надання послуг припинив свою дію з 01.01.2019, відтак станом на час подання позивачем заявок №3593-04-19 від 16.04.2019 та №36132-04-19 від 16.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойстер" не мало чинного договору для використання системи Sovtes. Крім того, відповідач стверджує про невідповідність номерів супровідних видаткових накладних, зазначених в товаро-транспортних накладних, та видаткових накладних, наданих позивачем до суду першої інстанції, а також про відсутність у цих видаткових накладних обов`язкових реквізитів, у зв`язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Руш" не доведено належними доказами факту наявності між сторонами договірних відносин щодо перевезення спірного вантажу, який було втрачено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 10.08.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 26.08.2020 справу №923/63/20 призначено до розгляду на 23.09.2020 о 12:00.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 23.09.2020 було оголошено перерву до 9:00 год 30.09.2020 шляхом постановлення протокольної ухвали.

У судовому засіданні 30.09.2020, проведеному в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" апеляційну скаргу підтримав, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойстер" висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Руш" ("Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойстер" ("Замовник") укладено договір транспортного експедирування територією України №11-04/18 ТЕ (далі - договір №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018), за умовами пункту 2.1 якого в порядку та на умовах цього договору Замовник доручає, контролює та сплачує, а Виконавець зобов`язується надати послуги перевезення товару з/до складу Замовника до/із магазину Замовника.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 під послугами перевезення сторони за цим договором розуміють зобов`язання Виконавця доставити товар до магазину/складу Замовника та/або у зворотному напрямку (перевезення товару та оборотної тари із магазину Замовника до складу Замовника).

Виконавець - юридична або фізична особа (перевізник, транспортно-експедиційна чи експедиційна компанія), який взяв на себе зобов`язання і відповідальність за цим договором з доставки ввіреного йому вантажу автомобільним транспортом відповідно до умов, визначених в заявці (розділ 3 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018).

У пункті 4.1 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 сторони узгодили, що товаром, стосовно якого надаються послуги за цим договором, є будь-яке майно (товарно-матеріальні цінності, основні засоби, продукція, обладнання, оборотна тара тощо) будь-якого характеру, властивостей та призначення, яке передане Замовником і прийняте Виконавцем за цим договором.

За умовами підпункту 5.1.2 пункту 5.1 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 Виконавець має право залучити третіх осіб до виконання послуг з перевезення товару зі складу/магазину Замовника до магазину/складу Замовника, але при цьому у повному обсязі несе відповідальність перед Замовником за всі дії третіх осіб. У цьому випадку такі треті особи вважаються уповноваженими представниками Виконавця для здійснення дій і підписання документів, які передбачені договором

В силу підпункту 5.2.1 пункту 5.2 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 Виконавець зобов`язаний самостійно здійснити перевезення вантажів, переданих йому Замовником, або організувати перевезення вантажів Замовника, виступаючи від свого імені в інтересах Замовника у взаєминах з транспортними організаціями, в тому числі з державними організаціями, які здійснюють організацію перевезень і перевезення вантажів. У разі передачі зобов`язань за цим договором (в повному/частковому об`ємі) третій особі, відповідальність за виконання зобов`язання третьою особою несе Виконавець

У підпункті 5.2.4 пункту 5.2 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 визначено, що Виконавець зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його приймання до перевезення до моменту видачі в пункті призначення особі, уповноваженій на отримання вантажу.

Підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 передбачено, що підставою для надання послуг за цим договором є заявка Замовника. У заявці сторони погоджують всі істотні умови надання послуг. Умови та порядок перевезення товару (від складу Замовника до магазину Замовника або у зворотному напрямку) погоджуються сторонами у заявках до цього договору.

Відповідно до підпункту 6.1.2 пункту 6.1 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 всі заявки до цього договору погоджуються письмово. Сторони встановили наступний порядок погодження заявок:

а)попередньо умови та проект заявок сторони можуть погодити в електронному вигляді шляхом обміну повідомленнями з ОStarodub@eva.ua, smusakov@eva.dp.ua (пошта представника Замовника) на Gordienko.M@transloyd.com (пошта представника Виконавця). У будь-якому разі заявка (за формою відповідного додатку) складається і підписується Замовником і надсилається на погодження Виконавцю;

б)Виконавець протягом двох годин з моменту отримання заявки підписує її або у той же час письмово повідомляє Замовника про відмову від її виконання. Відсутність у вищевизначений строк письмового повідомлення Виконавця про відмову від виконання заявки означає, що відповідна заявка у повному обсязі та безвідклично акцептова (погоджена) Виконавцем;

в)попередньо умови та проект заявок сторони можуть погодити за допомогою веб-програми Sovtes, яка знаходиться у мережі Інтернет за адресою www.sovtes.ua/a, для доступу до якої необхідно мати логін та пароль. Заявка оформлюється в письмовій формі та додається в електронному вигляді до відповідного замовлення у системі Sovtes. Заявка має бути оформлена у формі наведеній у додатку №2. Підтвердження заявки передбачає підписання її перевізником та скріплення печаткою.

Погоджена сторонами заявка є підставою для надання послуг за даним договором (підпункт 6.1.3 пункту 6.1 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018).

Згідно з підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 повну відповідальність за товар за кожним вантажним місцем у розмірі балансової вартості відповідно до даних товарно-транспортних накладних (з урахуванням актів, передбачених цим договором) при наданні послуг перевезення несе Виконавець.

За умовами підпункту 6.3.3 пункту 6.3 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 якщо перевезення було здійснено третьою особою (на підставі пункту 5.1.2 договору), то така третя особа вважається уповноваженим представником Виконавця для виконання всіх повноважень, покладених цим договором на Виконавця.

В силу підпункту 6.4.3 пункту 6.4 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 факт приймання товару/оборотної тари до перевезення та момент настання відповідальності Виконавця за схоронність і збереження товару/оборотної тари Замовника під час перевезення настає з моменту підписання відповідної товарно-транспортної накладної представником Виконавця. Сторони погодили, що представник перевізника (водій, експедитор) є належним представником Виконавця відповідно до пункту 5.1.2 цього договору і з моменту прийняття перевізником товару/оборотної тари до перевезення Виконавець у повному обсязі є відповідальною особою за належне збереження товару/оборотної тари.

Пунктами 8.3-8.5 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 передбачено, що Виконавець несе повну відповідальність за збереження товару Замовника, прийнятого Виконавцем до перевезення (в тому числі якщо таке перевезення здійснюється третьою особою. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність перед Замовником за всіма фактами пошкодження або знищення, втрати товару чи оборотної тари. Вартість пошкодженого, знищеного (повністю або частково), втраченого товару чи оборотної тари визначається в розмірі відповідно до її балансової вартості, зазначеної у товарних накладних. Сторони погодили, що відомості та дані, зазначені у товарних накладних, є єдиними належними відомостями, відповідно до яких проводиться розрахунок компенсації за цим договором.

У пунктах 11.1 та 11.2 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 узгоджено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2018. Сторони погодили, що у разі відсутності відповідного повідомлення про розірвання договору від будь-якої сторони за один календарний місяць до закінчення строку його дії, строк дії даного договору вважається продовженим кожний раз на один календарний рік на таких самих умовах. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

З метою організації власних перевезень вантажів та можливості використання комп`ютерної веб-програми Sovtes 02.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Совтес" ("Ліцензіат") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Руш" ("Субліцензіат") укладено субліцензійний договір №СДЗУКР/4435/2016 (далі - договір №СДЗУКР/4435/2016 від 02.06.2016), за умовами пункту 1.1 якого Ліцензіат передає Субліцензіату невиключну субліцензію на використання комп`ютерної веб-програми Sovtes на строк дії цього договору, а Субліцензіат виплачує Ліцензіату винагороду за надання останньої, в порядку та у строки, передбачені цим договором.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору №СДЗУКР/4435/2016 від 02.06.2016 Субліцензіат має право використовувати комп`ютерну програму у своїй господарській діяльності у тому вигляді, в якому комп`ютерна програма надається, отримувати безперешкодний доступ до комп`ютерної програми в будь-який час та з будь-якого місця за допомогою; засобів, що мають підключення до мережі Інтернет.

Відповідно до додатку №1 від 02.06.2016 до договору №СДЗУКР/4435/2016 від 02.06.2016 комп`ютерна програма "Sovtes" призначена для організації перевезення вантажів автомобільним транспортом та забезпечує, зокрема, розміщення замовлень на перевезення вантажу.

02.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Совтес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Руш" підписано акт приймання-передачі прав до договору №СДЗУКР/4435/2016 від 02.06.2016, в силу якого Ліцензіат надав Субліцензіату невиключну ліцензію на комп`ютерну веб-програму Sovtes в порядку та на умовах, передбачених вказаним договором, а також необхідні паролі та логін для доступу до комп`ютерної програми.

З адресованого позивачу листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Совтес" №1/04/20 від 01.04.2020 вбачається, що використання веб-програми "Sovtes" користувачами-перевізниками та експедиторами здійснюється на підставі публічного договору оферти, що розміщений в особистому кабінеті користувача, при цьому приєднанням до публічного договору (акцептом договору) користувачами, експедиторами, перевізниками є сплата грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Совтес". Перевізники потрапляють до комп`ютерної програми "Sovtes" шляхом отримання запрошення від свого контрагента, який, в свою чергу, є користувачем комп`ютерної веб-програми "Sovtes", або шляхом проходження реєстрації, але доступ до замовлень на конкретного замовника транспортних послуг (експедитор) отримує лише за запрошенням користувача - представника замовника транспортних послуг. Доступ Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойстер" до веб-програми "Sovtes" було надано на запрошення Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" від 07.05.2018 та акцептовано шляхом оплати послуг, що надійшла 14.05.2018 від відповідача на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Совтес". Всього з маршрутами позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойстер" працювало 5 користувачів, у тому числі id користувача - 9116, Марина, gordienko@transloyd.com.ua (884 випадки авторизації).

Згідно з заявкою №3612-04-19 від 16.04.2019 до договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018, роздрукованою з веб-програми "Sovtes", позивачем було здійснено замовлення послуги з перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойстер" вантажу з місця завантаження: Київська обл., м. Бровари, вул. О. Онікієнка, 127 до місця вивантаження: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Фабрична, 12, а відповідно до роздрукованої з веб-програми "Sovtes" заявки №3593-04-19 від 16.04.2019 до договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 - з місця завантаження: Київська обл., м. Бровари, вул. О. Онікієнка, 127 до місця вивантаження: Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, 301.

На вищенаведених заявках проставлені підписи та відтиски печаток сторін, при цьому не вказано будь-яких ідентифікуючих ознак осіб, якими ці підписи виконані.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №П-79610-1/79610-27014073 від 16.04.2019 в пункті навантаження за адресою: РЦ Бровари, м. Бровари, вул. Кутузова, 127 водієм ОСОБА_1 у вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" був отриманий вантаж - 33 палетів вагою 1,305 тонн на загальну суму 275861,35 грн. Водночас у даній товарно-транспортній накладній зазначено наступні відомості: автомобіль - Вольво, державний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ; вид перевезень - авто; автомобільний перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойстер"; замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш"; вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш"; вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш"; пункт розвантаження - м. Львів, вул. Зелена, буд. 301; найменування вантажу - промислова група товарів. Вказана товарно-транспортна накладна підписана представником вантажовідправника та водієм.

З товарно-транспортної накладної №П-79610/79610-27014073 від 16.04.2019 в пункті навантаження за адресою: РЦ Бровари, м. Бровари, вул. Кутузова, 127 водієм ОСОБА_1 у вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" був отриманий вантаж - 33 палетів вагою 11,151 тонн на загальну суму 1233247,99 грн. Крім того, у зазначеній товарно-транспортній накладній вказано наступні дані: автомобіль - Вольво, державний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ; вид перевезень - авто; автомобільний перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойстер"; замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш"; вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш"; вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш"; пункт розвантаження - м. Львів, вул. Зелена, буд. 301; найменування вантажу - промислова група товарів. Дана товарно-транспортна накладна підписана представником вантажовідправника та водієм.

Згідно з товарно-транспортною накладною №СП-79615/79615-66 від 16.04.2019 в пункті навантаження за адресою: РЦ Бровари, м. Бровари, вул. Кутузова, 127 водієм ОСОБА_2 у вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" був отриманий вантаж - 33 палетів вагою 9,690 тонн на загальну суму 1046276,50 грн. Зокрема, у цій товарно-транспортній накладній зазначено наступну інформацію: автомобіль - "Iveco", державний номер НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 ; вид перевезень - авто; автомобільний перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойстер"; замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш"; вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш"; вантажоодержувач - не зазначений; пункт розвантаження - м. Рівне, вул. Фабрична, 12; найменування вантажу - промислова група товарів та обладнання. Вказана товарно-транспортна накладна підписана представником вантажовідправника та водієм.

Переданий за вищенаведеними товарно-транспортними накладними товар до визначених місць вивантаження доставлено не було, про що свідчать акти про відсутність товарів від 17.04.2019, складені комісією у складів працівників товариства позивача, які в подальшому 02.05.2019 були надіслані відповідачу засобами поштового зв`язку разом з супровідним листом №02-05/19 від 02.05.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист б/н від 02.05.2019.

17.04.2019 Броварським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зареєстровано кримінальне провадження №12019110130001147 за фактом незаконного заволодіння невідомими особами 16.04.2019 та 17.04.2019 товаром, розташованим на території розподільчого цеху Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" у м. Бровари, а 18.04.2019 Бориспільським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області - кримінальне провадження №12019110100000680 за фактом викрадення 17.04.2019 невстановленими особами належного позивачу майна за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Велика Олександрівка, вул. Київський шлях, 117-А, про що свідчать відповідні витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі дійсної вартості втраченого під час перевезення вантажу, яка складає 2555385,84 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем факту неправомірності дій та вини відповідача у втраті вантажу, що зумовлює відсутність складу правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою укладений між сторонами договір №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 є договором транспортного експедирування.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України, яка узгоджується із положеннями статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (частина перша статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

В силу підпунктів 6.1.1 та 6.1.3 пункту 6.1 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 підставою для надання послуг за даним договором є погоджена сторонами заявка.

Узгоджений сторонами у підпункті 6.1.2 пункту 6.1 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 порядок погодження заявок передбачає, що останні погоджуються письмово, при цьому підтвердження заявки вимагає її підписання відповідачем та скріплення печаткою.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що належним підтвердженням оформлення замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" на здійснення організації перевезення вантажів Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойстер" повинна бути наявність письмової заявки з підписами та печатками обох сторін, а також електронна копія такої заявки, додана до відповідного замовлення в веб-програмі "Sovtes".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з приписами частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вбачає, що у матеріалах справи відсутні та учасниками справи до суду першої інстанції не подано належним чином оформлених, тобто скріплених підписами і печатками сторін, письмових заявок №3612-04-19 від 16.04.2019 та №3593-04-19 від 16.04.2019 до договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018, натомість позивачем надано лише роздруківки цих заявок з веб-програми "Sovtes", які в силу узгоджених сторонами умов договору не можуть вважатися достатніми та достовірними доказами на підтвердження наявності зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойстер" по виконанню цих заявок.

Південно-західний апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем заявки №3593-04-19 від 16.04.2019 та №36132-04-19 від 16.04.2019, які роздруковані з веб-програми "Sovtes", взагалі не можуть вважатися доказами (ні письмовими, ні електронними) у розумінні процесуального закону, оскільки приписами частини третьої статті 96 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом, при цьому паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Між тим помилковість зазначеного висновку не призвела до неправильної оцінки вказаних доказів, які не засвідчені електронним цифровим підписом, а тому не підтверджують факт прийняття відповідачем на себе зобов`язань по здійснення організації перевезення вантажів на підставі вказаних заявок.

Колегією суддів також враховується, що в матеріалах справи відсутні скріплені підписами і печатками сторін письмові заявки №3612-04-19 від 16.04.2019 та №3593-04-19 від 16.04.2019 до договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018; позивачем такі документи до суду не подані.

Доводи апелянта щодо необґрунтованого застосування судом першої інстанції до договірних правовідносин сторін норм Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" апеляційним господарським судом оцінюються критично, адже, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд послався на Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" виключно в контексті надання оцінки допустимості роздруківок заявок №3593-04-19 від 16.04.2019 та №36132-04-19 від 16.04.2019 з веб-програми "Sovtes" як доказів у господарського судочинстві, у той час як положення Закону України "Про електронні довірчі послуги" суд не застосовував взагалі, а наявне у оскаржуваному рішення посилання на цей закон зумовлене дослівним цитуванням приписів статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", яка містить бланкетну норму, якою законодавець відсилає до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частинами другою, третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

За порушення зобов`язання за договором транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України експедитор несе відповідальність відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 Цивільного кодексу України), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Вина перевізника у порушенні зобов`язань з перевезення вантажу в силу приписів статті 314 Господарського кодексу України та статті 924 Цивільного кодексу України презюмується і не підлягає доведенню замовником.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зазначені у товарно-транспортних накладних, обов`язків з перевезення саме за дорученням (на замовлення) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойстер" як організатора перевезень за договором №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018, зокрема, доказів на підтвердження того, що вказані особи під час перевезення вантажу виконували зобов`язання, прийняті на себе на підставі укладених з відповідачем договорів перевезення.

Надані на підтвердження прийняття відповідачем вантажу до перевезення товарно-транспортні накладні №П-79610-1/79610-27014073 від 16.04.2019, №П-79610/79610-27014073 від 16.04.2019 та №СП-79615/79615-66 від 16.04.2019 не містять ані підписів відповідальних осіб відповідача, ані відбитків печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойстер" на відміну від інших наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, щодо яких спір між сторонами відсутній.

Посилання скаржника на погодження відповідачем заявки в програмі "Sovtes" до уваги колегією суддів не приймається, оскільки відповідно до узгодженого сторонами у договорі №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 порядку таке погодження носить попередній характер, в той час як підтвердження заявки передбачає її підписання перевізником і скріплення печаткою (підпункт 6.1.2 пункту 6.1 договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018).

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні і не заперечується ані Товариством з обмеженою відповідальністю "Руш", ані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойстер", всі інші заявки, на підставі яких позивачу відповідачем надавались послуги транспортного експедирування за договором №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018, що не є спірними, підписувались перевізником та скріплювались його печаткою.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що відсутність у матеріалах справи належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойстер" зобов`язань по виконанню заявок №3612-04-19 від 16.04.2019 та №3593-04-19 від 16.04.2019 до договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 зумовлює також недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Руш" факту протиправності поведінки відповідача, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність складу правопорушення та, як наслідок, наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Наявні у матеріалах справи копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінальних проваджень №12019110130001147 та №12019110100000680 не є належними та достатніми доказами вчинення крадіжки вантажу з вини відповідача, оскільки сам по собі факт відкриття органами досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень не свідчить про вчинення експедитором (перевізником) злочину, при цьому вироки суду, ухвалені за результатами розгляду відповідних кримінальних справ, які могли б містити преюдиційні обставини для даної справи, у матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не подані. Водночас обставини скоєння кримінального правопорушення не можуть бути встановлені самостійно господарським судом, тому що даний факт встановлюється лише в межах кримінального провадження судом відповідної юрисдикції.

Твердження скаржника про те, що місцевий господарський суд безпідставно за відсутності відповідних вимог, тобто з власної ініціативи, фактично здійснив тлумачення умов договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, спростовуються змістом оскаржуваного рішення, та, по-друге, здійснення судом першої інстанції аналізу положень укладеного між сторонами договору №11-04/18 ТЕ від 11.04.2018 узгоджується з вимогами процесуального закону щодо необхідності встановлення, дослідження та оцінки судом обставин, які входять до предмету доказування у справі, а відтак не може вважатися тлумаченням змісту правочину та, відповідно, порушенням норм процесуального права.

Щодо доводів відповідача стосовно припинення договору публічної оферти надання послуг з 01.01.2019, на підставі якого він користувався веб-програмою "Sovtes", то колегія суддів не надає їм оцінки, оскільки такі доводи ним в суді першої інстанції не заявлялись.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 30.06.2020 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 у справі №923/63/20 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук