Рішення

від 02.10.2020 по справі 910/7507/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2020Справа №910/7507/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства "Адітум Маркет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр"

про стягнення попередньої оплати,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Приватне підприємство "Адітум Маркет" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" про стягнення основного боргу у розмірі 15 000,00 грн., 3% річних у розмірі 997,40 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1 847,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з проведення судово-бухгалтерської експертизи в адміністративній справі №810/3264/17, у зв`язку з чим позивач відмовився від замовлених послуг та вимагає повернення сплачених в якості передоплати коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 997,40 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 847,17 грн., нараховані за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення сплачених в якості передоплати коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 (постановленої після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 04.06.2020) відкрито провадження у справі №910/7507/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

16.07.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" надійшла заява щодо строку надання відзиву, в якій відповідач повідомляв, що ним буде подано відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з наступного дня, після закінчення дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.

10.08.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що ним було розпочато роботу щодо проведення експертизи на підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №910/3264/17, якою витрати, пов`язані з проведенням експертизи покладено на Приватне підприємство "Адітум Маркет". В свою чергу, станом на дату подання Приватним підприємством "Адітум Маркет" даного позову до господарського суду ухвала суду від 02.05.2018 у справі №910/3264/17 скасована не була, тобто є обов`язковою для виконання, а тому у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" відсутні підстави для повернення коштів попередньої оплати. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що ним так і не було отримано первинні документи, які є необхідними для проведення експертизи, у зв`язку з чим було складене повідомлення від 20.07.2020 про неможливість надання висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи. Також відповідач вважає, що повернення попередньої оплати не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є неправомірними.

Щодо викладеного у змісті відзиву клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" про поновлення строку на подання відзиву суд зазначає наступне.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 встановлено відповідачу строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Пунктом 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на дату постановлення даної ухвали) передбачалось, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Однак, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, зокрема, було викладено пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.

Відповідно до чинної редакції пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Тобто, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/7507/20 строк на подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" відзиву закінчився 05.08.2020 (включно).

Як вбачається із конверту, в якому до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр", останній був зданий до відділення поштового зв`язку 06.08.2020, тобто, на наступний день після закінчення встановленого ухвалою суду від 24.06.2020 строку.

Згідно ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Зважаючи на те, що відповідач ще в липні повідомляв суд про намір подати відзив після закінчення дії карантину та на незначне порушення відповідачем строку на подання відзиву (менше доби), суд вбачає за можливе поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" такий строк та прийняти до розгляду відзив на позов з доданими до нього доказами.

За таких обставин, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Листом вих. №032 від 15.02.2018 Приватне підприємство "Адітум Маркет" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр", в якому, посилаючись на розгляд Київським окружним адміністративним судом справи №810/3264/17, просило розглянути можливість проведення судово-економічної експертизи бухгалтерських та інших документів Приватного підприємства "Адітум Маркет" по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю "Телес" за період з 01.01.2016 по 30.06.2016. У вказаному листі в разі згоди та можливості проведення такої експертизи Приватне підприємство "Адітум Маркет" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" виставити рахунок-фактуру для оплати позивачем та подання відповідного клопотання до суду для проведення такої експертизи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" було виставлено рахунок-фактуру №СФ-1602 від 16.02.2018 на суму 15 000,00 грн. за проведення судово-економічної експертизи.

16.02.2018 Приватним підприємством "Адітум Маркет" було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" кошти в розмірі 15 000,00 грн. в якості оплати за проведення судово-економічної експертизи, що підтверджується платіжним дорученням №1878 від 16.02.2018 з посиланням у графі "призначення платежу" на рахунок №СФ-1602 від 16.02.2018.

В подальшому Приватне підприємство "Адітум Маркет" звернулось до Київського окружного адміністративного суду із клопотанням про проведення судово-економічної експертизи (вих. №062 від 29.03.2018) в межах справи №810/3264/17.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17 призначено в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Адітум Маркет" до Головного управління ДФС у Київській області експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультативний центр"; попереджено експерта про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України; визначено коло питань, які підлягають вирішенню експертом; витрати, що пов`язані з проведенням експертизи, покладено на Приватне підприємство "Адітум Маркет"; провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

У січні 2020 року Приватне підприємство "Адітум Маркет" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" з листом вих. №03 від 27.01.2020, в якому звертало увагу відповідача, що станом на 16.01.2020 до Київського окружного адміністративного суду не надходив висновок експерта, та просило повідомити коли буде направлена до суду судово-економічна експертиза, проведення якої згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17 доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр".

У березні 2020 року Приватне підприємство "Адітум Маркет" повторно звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" з листом вих. №03 від 27.01.2020. Вказаний лист позивача був направлений відповідачу на адресу місцезнаходження, однак не був вручений Товариству з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" та повернувся Приватному підприємству "Адітум Маркет" із зазначенням у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті причин повернення - "не працюють".

У квітні 2020 року Приватне підприємство "Адітум Маркет" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" із претензією (вих. №053 від 21.04.2020), в якій повідомляло, що у зв`язку з тривалим невиконанням експертизи, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду в межах справи №810/3264/17 із клопотанням про розгляд справи без експертизи за наявними у справі документами, тому просило повернути протягом семи днів суму попередньої оплати за проведення експертизи у розмірі 15 000,00 грн. При цьому, позивач вказує, що направляв вказаний лист як засобами поштового зв`язку, так і на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр", вказану у рахунку-фактури №СФ-1602 від 16.02.2018. Однак претензія повернулася Приватному підприємству "Адітум Маркет" із зазначенням у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті причин невручення - "листи не приймаються".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 поновлено провадження у справі №810/3264/17 за позовом Приватного підприємства "Адітум Маркет" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а ухвалою від 27.07.2020 провадження в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Адітум Маркет" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення - закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про наявність правових підстав для повернення сплачених відповідачу в якості передоплати за проведення експертизи коштів у розмірі 15 000,00 грн., а також 3% річних у розмірі 997,40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 847,17 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Суд зазначає, що поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, що констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.

Таким чином, розцінюючи лист Приватного підприємства "Адітум Маркет" вих. №032 від 15.02.2018 як пропозицію позивача укласти договір на умовах, визначених у ньому, а саме - щодо проведення судово-економічної експертизи бухгалтерських документів, суд повинен встановити обставини щодо повного та безумовного прийняття такої пропозиції відповідачем.

Так, у листі вих. №032 від 15.02.2018 позивач вказував яка саме експертиза підлягає проведенню; мету проведення такої експертизи; наводив питання, які підлягають вирішенню експертом; долучив до вказаного листа акт перевірки, копію податкового повідомлення-рішення та фінансово-бухгалтерські документи на 251 аркуші для вивчена та огляду експертом для обрахування вартості експертизи, а також пропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" в разі згоди та можливості проведення такої експертизи виставити рахунок-фактуру для оплати позивачем та подання відповідного клопотання до суду для проведення такої експертизи.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" було виставлено рахунок-фактуру №СФ-1602 від 16.02.2018 на суму 15 000,00 грн. за проведення судово-економічної експертизи.

16.02.2018 (в дату виставлення рахунку-фактури) Приватним підприємством "Адітум Маркет" було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" кошти в розмірі 15 000,00 грн. в якості оплати за проведення судово-економічної експертизи, що підтверджується платіжним дорученням №1878 від 16.02.2018 з посиланням у графі "призначення платежу" на рахунок №СФ-1602 від 16.02.2018.

Враховуючи, що лист вих. №032 від 15.02.2018, рахунок-фактура №СФ-1602 від 16.02.2018 та платіжне доручення №1878 від 16.02.2018 містять реквізити сторін, перелік робіт, які підлягають виконанню відповідачем, ціну робіт, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки внаслідок його виконання підлягали виконанню певні роботи та повинен був бути створений певний матеріальний результат - висновок експерта.

При цьому, суд відзначає, що проведення судової експертизи є спеціальним видом договору підряду, необхідність укладення якого та перелік робіт (питань, які підлягають дослідженню експертом) визначаються/затверджуються не сторонами такого правочину, а спеціальним суб`єктом - судом, та певні особливості виконання таких робіт (в тому числі, строк виконання робіт) встановленні спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України "Про судову експертизу" та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998.

Попри наведене, правова природа такого правочину (договору на виконання робіт із проведення експертного дослідження) залишається незмінною, а відтак спірні правовідносини також регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України.

У статті 1 Закону України "Про судову експертизу" зазначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

За приписами частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (ч. 4 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Статтею 857 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається із платіжного доручення №1878 від 16.02.2018 Приватним підприємством "Адітум Маркет" було сплачено попередню оплату (аванс) Товариству з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" у розмірі 15 000,00 грн. за виконання робіт з проведення експертизи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17 було підтверджено необхідність проведення відповідної експертизи та затверджено перелік питань, які підлягали вирішенню експертом.

Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про судову експертизу" та Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

В даному випадку строк виконання робіт визначається спеціальною нормою - п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (в редакції, що була чинною станом на дату виникнення правовідносин сторін), що не суперечить приписам ч. 2 ст. 846 Цивільного кодексу України), відповідно до якого строк проведення експертизи встановлюється залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження фахівців керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) у межах:

- 10 календарних днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об`єктів та вирішуваних питань і простих за характером досліджень;

- 30 календарних днів - щодо матеріалів із середньою кількістю об`єктів та вирішуваних питань або середньої складності за характером досліджень;

- 60 календарних днів - щодо матеріалів з великою кількістю об`єктів та вирішуваних питань або складних за характером досліджень;

- понад 60 календарних днів - щодо матеріалів із великою кількістю об`єктів та вирішуваних питань (більше десяти), виходячи з фактично необхідного для експерта часу або особливо складних за характером досліджень (досліджень з використанням криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів);

- понад 90 календарних днів - якщо експертиза є особливо складною чи багатооб`єктною, потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень, чи налічує понад п`ять томів матеріалів справи або є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути виконана в зазначені строки.

Більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.

У разі значного завантаження експерта та знаходження в нього на виконанні одночасно понад десяти експертиз, у тому числі комісійних та комплексних, вказані терміни можуть бути переглянуті або встановлені додатково з урахуванням необхідного реального часу на їх виконання.

Попереднє вивчення матеріалів при проведенні простих та середньої складності досліджень не повинно перевищувати відповідно п`яти та десяти робочих днів; при складних та особливо складних дослідженнях - відповідно п`ятнадцяти та двадцяти робочих днів.

У разі відмови органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у погодженні запропонованого розумного строку проведення експертизи матеріали справи повертаються з пропозицією призначити експертизу іншим суб`єктам судово-експертної діяльності, визначеним у статті 7 Закону України "Про судову експертизу".

У випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об`єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку). Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.

У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Жодних підстав вважати, що проведення спірної експертизи із вирішення трьох затверджених судом питань потребувала часу понад 60 календарних днів матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, що проведення експертизи у розумний строк було унеможливлене через ненадання всіх необхідних документів, оскільки, по-перше, як сам зазначає відповідач у своєму відзиві він звернувся до Київського окружного адміністративного суду із клопотанням від 24.02.2020, тобто майже через два роки після призначення експертизи ухвалою суду від 02.05.2018, в той час як згідно п. 1.13 Інструкції попереднє вивчення матеріалів (при якому могло та повинно було бути виявлено необхідність подання додаткових документів) при проведенні простих та середньої складності досліджень не повинно перевищувати відповідно п`яти та десяти робочих днів.

По-друге, у листі Приватного підприємства "Адітум Маркет" вих. №032 від 15.02.2018 зазначається, що до нього долучено акт перевірки, копію податкового повідомлення-рішення та оригінали фінансово-бухгалтерських документів на 251 аркуші, що відповідачем не спростовано.

Як вбачається із листа Київського окружного адміністративного суду вих. №3263/20 від 24.04.2020, копії документів, що містяться в матеріалах справи №810/3264/17, разом із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17 були направлені судом Товариству з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" із супровідним листом вих. №2176/18 від 17.05.2018 для проведення експертизи.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести експертизу не більш як протягом 60 календарних днів, який підлягає обрахунку з робочого дня, наступного за днем надходження до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" копій документів, що містяться в матеріалах справи №810/3264/17, разом із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17.

Відповідач стверджує, що позивач не виконав взятих на себе зобов`язань з проведення експертизи та відповідно не виконав роботи, а враховуючи звернення судового експерта до Київського окружного адміністративного суду із клопотанням вих. №24/02-2020 від 24.02.2020, у суду наявні підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" до лютого 2020 року навіть не приступало до виконання таких робіт.

Відповідачем наведені обставини невиконання робіт з проведення експертизи у відзиві не заперечуються, а навпаки підтверджуються.

Положеннями ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено випадки, за яких замовник може відмовитись від договору підряду, а саме:

- на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України - у будь-який час до закінчення роботи, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

- на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

- на підставі частини 3 статті 849 Цивільного кодексу України - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

При цьому, відмова замовника від договору, яка за своєю суттю є одностороннім правочином, може бути вчинена виключно до моменту завершення виконання підрядником робіт та має бути доведена до підрядника (шляхом направлення письмового листа) з чітким посиланням на правову підставу, у відповідності до якої замовник відмовляється від договору підряду, оскільки в кожному з наведених випадків настають різні правові наслідки і виникають різні права та обов`язки у сторін.

Прострочення підрядником виконання робіт дає право замовнику на відмову від договору згідно ч.ч. 2, 3 ст. 849 Цивільного кодексу України, проте не є автоматичною підставою для виникнення грошового зобов`язання з повернення на користь замовника одержаних коштів (в тому числі в якості збитків).

Приватне підприємство "Адітум Маркет" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" із претензією (вих. №053 від 21.04.2020), в якій повідомляло, що у зв`язку з тривалим невиконанням експертизи, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду в межах справи №810/3264/17 із клопотанням про розгляд справи без експертизи за наявними у справі документами, тому просило повернути протягом семи днів суму попередньої оплати за проведення експертизи у розмірі 15 000,00 грн. При цьому, позивач вказує, що направляв вказаний лист як засобами поштового зв`язку, так і на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр", вказану у рахунку-фактури №СФ-1602 від 16.02.2018.

Тобто, позивачем було реалізовано право на відмову від договору підряду згідно ч. 2, ст. 849 Цивільного кодексу України.

Претензія повернулася Приватному підприємству "Адітум Маркет" із зазначенням у довідці відділення поштового зв`язку від 24.04.2020 на відповідному конверті причин невручення - "листи не приймаються".

Отже, суд вважає, що днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" претензії Приватного підприємства "Адітум Маркет" (вих. №053 від 21.04.2020) про відмову від договору підряду та вимоги щодо повернення суми попередньої оплати є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову відповідача отримати даного листа, що відповідає приписам господарського процесуального закону, тобто 24.04.2020.

Твердження відповідача, що у нього наявний обов`язок із проведення експертизи на підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17, яка не скасована та є обов`язковою до виконання, у зв`язку з чим аванс не підлягає поверненню позивачу, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

По-перше, із матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з триваючим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з проведення експертизи позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із клопотанням про продовження розгляду справи №810/3264/17 без висновку експертизи за наявними у ній документами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 поновлено провадження у справі №810/3264/17 за позовом Приватного підприємства "Адітум Маркет" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Тобто, суд фактично погодився із доводами позивача про можливість здійснення розгляду справи без відповідної експертизи.

По-друге, за приписами ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

З аналізу положень ст.ст. 100, 102, 103 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що судова експертиза може бути проведена виключно під час розгляду справи.

Натомість, у разі завершення розгляду справи будь-яка доцільність проведення такої експертизи відсутня навіть за чинності ухвали про призначення експертизи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 провадження в адміністративній справі №810/3264/17 за позовом Приватного підприємства "Адітум Маркет" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення - закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Тобто, судом завершено розгляд справи №810/3264/17, у зв`язку з чим нівельовано необхідність проведення судової експертизи.

В контексті цивільного законодавства закриття провадження по справі №810/3264/17 свідчить про відмову суду від проведення судової експертизи.

Відтак навіть за умови відсутності будь-яких заперечень учасника справи, що ініціював проведення такої експертизи, щодо її проведення, експертиза не буде мати статусу судової та підпадатиме під такий вид експертизи, як виконана на замовлення учасника справи. Проте, у даному випадку як суд, так і позивач (замовник робіт) відмовились від спірної експертизи з підстав тривалого невиконання робіт.

При цьому, процесуальне законодавство не передбачає необхідності та механізму скасування ухвали про призначення судової експертизи через значний проміжок часу (кілька років) з тих підстав, що експертом не виконано таких робіт, оскільки цілком очевидно, що виконання судової експертизи, яка може бути проведена виключно в межах розгляду справи, є неможливим після завершення розгляду справи та набуття судовим рішенням статусу остаточного.

По-третє, правовідносини сторін виникли за більш як два місяці (16.02.2018 - дата погодження сторонами умов договору підряду з виконання робіт по проведенню експертизи) до призначення Київським окружним адміністративним судом судової експертизи в межах справи №810/3264/17 ухвалою суду від 02.05.2018, що не суперечить приписам ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Таким чином, оскільки Київським окружним адміністративним судом закрито провадження по справі №810/3264/17, то дію ухвали суду про призначення експертизи нівельовано, а відтак у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" відсутній обов`язок із проведення експертизи на підставі ухвали суду від 02.05.2018.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" повинне було повернути Приватному підприємству "Адітум Маркет" аванс у розмірі 15 000,00 грн. у строк до 04.05.2020 (у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день строку припадає на святковий день - 1 травня 2020 року - День міжнародної солідарності трудящих (п`ятниця), а першим за ним робочим днем є 04.05.2020).

Натомість станом на дату розгляду даного спору доказів повернення позивачу коштів в сумі 15 000,00 грн. матеріали справи не містять.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" обов`язку із повернення коштів Приватному підприємству "Адітум Маркет" у розмірі 15 000,00 грн., та відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги по стягнення з відповідача коштів в розмірі 15 000,00 грн. є обґрунтованими, повністю підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 997,40 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 847,17 грн., які нараховуються Приватним підприємством "Адітум Маркет" за період з 16.02.2018 по 04.05.2020.

Однак суд вважає визначений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних витрат необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, умови укладеного у спрощений спосіб договору визначали наявність у відповідача обов`язку з виконання робіт, який не є грошовим зобов`язанням.

Як встановлено судом, відповідачем не було виконано зобов`язання з виконання робіт ні в визначений п. 1.13 Інструкції строк, ні в розумний, а тому Приватне підприємство "Адітум Маркет" реалізувало своє право вимоги повернення суми попередньої оплати, передбачене ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Крім того, частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, у зв`язку із реалізацією замовником свого передбаченого ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати, у відповідача, як підрядника, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором, припинилось зобов`язання з виконання робіт та виникло грошове зобов`язання перед позивачем, як замовником, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений строк.

У контексті статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Отже, з моменту правомірної відмови замовника від виконання робіт шляхом повідомлення про це підрядника негрошове зобов`язання підрядника (з виконання робіт) припиняється та у останнього виникає грошове зобов`язання перед замовником (з повернення суми попередньої оплати), невиконання якого має своїм наслідком застосування передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності.

Як було встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" зобов`язане було повернути Приватному підприємству "Адітум Маркет" аванс у розмірі 15 000,00 грн. у строк до 04.05.2020, а відтак прострочення відповідачем грошового зобов`язання почалось із 05.05.2020.

З огляду на наведене, обґрунтованим є нарахування 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 05.05.2020 та до дати фактичного повернення відповідачем суми попередньої оплати.

Водночас, згідно приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, стягнення 3% річних у розмірі 997,40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 847,17 грн., які нараховані Приватним підприємством "Адітум Маркет" за період з 16.02.2018 по 04.05.2020, є необґрунтованим, оскільки у визначений позивачем період Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" не прострочувалось грошових зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Адітум Маркет" підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Адітум Маркет" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр" (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 24, приміщення 10; ідентифікаційний код 39454731) на користь Приватного підприємства "Адітум Маркет" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 42, корпус Б; ідентифікаційний код 33558727) кошти у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., та судовий збір у розмірі 1 766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн. 92 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 02.10.2020.

Суддя Р.В. Бойко