Постанова

від 02.10.2020 по справі 915/650/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 915/650/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області (далі - Прокурор, скаржник)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 (головуючий - суддя Бєляновський В.В., судді: Богатир К.В., Поліщук Л.В.)

у справі №915/650/18

за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгул Груп" (далі - ТОВ "Інгул Груп", відповідач)

про стягнення 66 398,20 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2018 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Інгул Груп" про стягнення збитків в сумі 66 398,20 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач на порушення вимог чинного законодавства не ініціював укладення договору про пайову участь, у зв`язку з чим договір пайової участі між відповідачем та Миколаївською міською радою укладено не було, кошти пайової участі до бюджету відповідачем не сплачено, чим завдано шкоди місцевому бюджету та унеможливило виконання Миколаївською міською радою функцій з розвитку інфраструктури територіальної громади міста Миколаєва.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2019 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Інгул Груп" на користь Миколаївської міської ради грошові кошти у сумі 66 398,20 грн. Стягнуто з ТОВ "Інгул Груп" на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір у розмірі 1762 грн.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з прокуратури Миколаївської області на користь ТОВ "Інгул Груп" судові витрати в сумі 2643 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Прокурор, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі №915/650/18 скасувати, а рішення Господарського Миколаївської області від 16.01.2019 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

4.1. судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 1, 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон №3038-VI), статей 73, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інгул Груп" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу Прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі №915/650/18 за касаційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 в порядку письмового провадження та зупинено касаційне провадження у цій справі до прийняття рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1107/18 та Великою Палатою Верховного Суду у справі №911/594/18 щодо питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 915/650/18 за касаційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області та водночас зупинено касаційне провадження у справі № 915/650/18 за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Миколаївської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18 щодо питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2020 поновлено касаційне провадження у справі № 915/650/18 за касаційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області в порядку письмового провадження.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 19.02.2013 за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 95, ТОВ "Інгул Груп" придбало у ТОВ "Альпстрой" нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Остапа Вишні, 157/1, та складаються з адмінбудівлі загальною площею 431,4 кв м.

6.2. 13.11.2013 Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Інгул Груп" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі рішення від 28.08.2013 № 30/41 передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 2000 кв м для обслуговування майнового комплексу по вул. Остапа Вишні, 157/1, у тому числі 263 кв м під капітальною забудовою.

6.3. Листом від 31.03.2014 № 727/02.0204-22/12/14 Миколаївська міська рада з посиланням на отримання ТОВ "Інгул Груп" в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції виробничої будівлі з адміністративно-побутовим блоком по вул. Остапа Вишні, 157/1 в м. Миколаєві, повідомила останнього про зобов`язання товариства взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, у зв`язку з чим виклала вимогу терміново надати копії документів про загальну кошторисну вартість реконструкції виробничої будівлі.

6.4. Відповідач до Миколаївської міської ради з приводу укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва не звертався, сплату коштів на розвиток інфраструктури міста до міського бюджету м. Миколаєва не здійснив, що підтверджується листом виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 18.10.2017 та листом Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 04.05.2018 № 17-1770.

6.5. 31.07.2015 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області затверджено Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкція виробничої будівлі з адміністративно-побутовим блоком по вул. Остапа Вишні, 157/1 в м. Миколаєві, згідно з якою загальна площа будівлі складає 426,7 кв м, кошторисна вартість будівництва 1 327 964 грн.

7. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

7.2. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

7.3. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини першої вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Спір у справі стосується права позивача вимагати від відповідача відшкодування збитків, завданих невиконанням відповідачем обов`язку укласти договір про пайову участь відповідно до вимог статті 40 Закону №3038-VI, який виник через здійснення відповідачем як замовником реконструкції будівлі та, як наслідок, невиконанням відповідачем обов`язку сплатити суму коштів пайової участі.

8.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків, завданих Миколаївській міській раді внаслідок невиконання визначеного Законом № 3038-VI обов`язку замовника будівництва щодо перерахування до місцевого бюджету коштів пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста.

Місцевий господарський суд встановив, що відповідач є замовником будівництва (реконструкції), а тому реконструкція, здійснена ним, охоплюється законодавчим визначенням забудови, виходячи з вказаних положень законодавства, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту має бути укладеним в обов`язковому порядку, в межах встановленого строку, неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади, в діях ТОВ Інгул Груп наявний склад цивільного правопорушення, Миколаївська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, здійснений розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Миколаєва, який необхідно було сплатити ТОВ Інгул Груп , є таким, що відповідає пункту 4.2 Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва.

8.3. На відміну від місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків.

Так, апеляційним господарським встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 19.02.2013 відповідач придбав у ТОВ Альпстрой нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Остапа Вишні, 157/1 та складаються з адмінбудівлі загальною площею 431,4 кв м, а після реконструкції цієї будівлі її загальна площа складає 426,7 кв м, що підтверджується технічними паспортами на виробничий будинок станом на 2003 рік та на 2015 рік виготовленими Миколаївським МБТІ на замовлення ТОВ Альпстрой та ТОВ Інгул Груп, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.11.2015, Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації.

Також судом встановлено, що відповідачем проведено роботи з реконструкції належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме: заміна і утеплення вікон, дверей, покриття даху, утеплення зовнішніх стін плитами із пінопласту з метою забезпечення економного використання енергоресурсів , і відповідна реконструкція не передбачає забудову земельної ділянки та зміну зовнішньої конфігурації приміщення, як не передбачає і зміну зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі, а відтак у спірних правовідносинах відповідач не належить до осіб, які мають намір щодо забудови земельної ділянки в розумінні частини другої статті 40 Закону №3038-VI, оскільки виконання робіт з реконструкції нерухомого майна не передбачає здійснення забудови земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що роботи з реконструкції нерухомого майна, завершення яких оформлено затвердженою Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївські області Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації реконструкція виробничої будівлі з адміністративно-побутовим блоком за адресою вул. Остапа Вишні, 157/1 в місті Миколаєві, мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт , проте не є саме такими роботами, за якими, виходячи з правозастосовчого тлумачення Закону №3038-VI, передбачається виникнення обов`язку щодо укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов висновків про те, що відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов`язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону №3038-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

8.4. Верховний Суд, здійснюючи перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з такого.

8.5. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон №3038-VI (далі - посилання на цей Закону у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

8.6. За статтею 1 Закону №3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

8.7. Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

8.8. Відповідно до частини другої статті 40 Закону №3038-VI замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини 3 статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

8.9. Згідно з частинами п`ятою та дев`ятою статті 40 Закону №3038-VI величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

8.10. Зі змісту статті 40 Закону №3038-VI випливає, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

8.11. Строк, визначений Законом №3038-VI для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18.

8.12. До інженерно-транспортної інфраструктури у розумінні Закону №3038-VI законодавець включив комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій, (стаття 1 Закону), тобто ту інфраструктуру, навантаження на яку може змінитися, зрости якісно та кількісно чи то в силу створення на земельній ділянці нового об`єкта, чи то у зв`язку зі зміною відповідних показників цього об`єкта внаслідок його реконструкції.

8.13. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 40 Закону.

8.14. Стаття 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

8.15. Рішенням Миколаївської міської ради від 25.08.2011 № 8/22 затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва (далі - Порядок), який встановлює порядок та умови участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва та визначає коло суб`єктів, які залучаються до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва; об`єкти, при будівництві яких забудовник зобов`язаний взяти пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва; розмір пайової участі.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку:

- будівництво - спорудження нового об`єкта, а також реконструкція (у тому числі зміна функціонального призначення житлових приміщень на нежитлові), розширення, добудова, надбудова існуючих об`єктів, реставрація і капітальний ремонт об`єктів, технічне переоснащення ;

- об`єкт будівництва - об`єкт нового будівництва, добудови та надбудови до існуючих будівель (споруд) як житлово-громадського, так і виробничого призначення (крім тимчасових закладів торгівлі та сфери послуг), на будівництво якого повинні бути складені окремо проект і кошторис, фінансування якого здійснює інвестор або забудовник та який підлягає прийняттю в експлуатацію в установленому чинним законодавством порядку;

- замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва;

- пайова участь - кошти, що вносяться замовниками до міського цільового фонду створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва (далі - Фонд ) у відповідності з цим Порядком;

- договір про пайову участь договір, який укладається між замовником та міською радою (міським головою від імені міської ради), з метою участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

8.16. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 04.06.2014 №163 затвердило ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" (далі - ДБН А.2.2-3:2014).

За ДБН А.2.2-3:2014 новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

Відповідно до положень ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Також за визначенням, наявним у ДБН А.2.2-3:2014, капітальний ремонт - це сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

8.17. Поза тим у пункті 25 Переліку об`єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються.

8.18. Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 констатувала, зокрема, що норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширюють пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту на всі без винятку випадки здійснення будівельних робіт, а охоплюють випадки забудови у розумінні положень статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

8.19. Як уже зазначалося, позивач звернувся із позовом про відшкодування збитків, завданих невиконанням відповідачем обов`язку укласти договір про пайову участь відповідно до вимог статті 40 Закону №3038-VI, який виник через здійснення відповідачем як замовником реконструкції будівлі та, як наслідок, невиконанням відповідачем обов`язку сплатити суму коштів пайової участі.

8.20. Зазначені позовні вимоги суд першої інстанції визнав обґрунтованими та задовольнив їх.

Суд апеляційної інстанції в свою чергу дійшов висновку про те, що відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов`язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону №3038-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

8.21. Проте висновок суду апеляційної інстанції колегія суддів визнає передчасним.

8.22. Так, суд першої інстанції, обмежившись застереженням, що відповідач є замовником будівельних робіт і здійснена ним реконструкція охоплюється законодавчим визначенням забудови, зазначив, що останній зобов`язаний взяти участь у розвитку інфраструктури міста Миколаєва, як то передбачено у статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Однак, апеляційний господарський суд зазначивши, що роботи з реконструкції нерухомого майна, здійснені відповідачем, мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є саме такими роботами, за якими, виходячи з правозастосовчого тлумачення Закону №3038-VI, передбачається виникнення обов`язку щодо укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, - не з`ясував характеру проведених відповідачем робіт із реконструкції спірних приміщень; не дослідив переліку та видів таких виконаних робіт, того, чи змінилися/не змінилися площа та зовнішня конфігурація об`єкта будівництва в результаті проведених відповідачем робіт, зважаючи на наявність/відсутність у справі відповідних доказів, хоча встановлення наведених обставин має суттєве значення для правильного вирішення цього спору, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову.

8.23. Як свідчать матеріали справи, відповідач упродовж розгляду спору наголошував, що ним проведено роботи з реконструкції належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме: заміна і утеплення вікон, дверей, покриття даху, утеплення зовнішніх стін плитами із пінопласту з метою забезпечення економного використання енергоресурсів , і відповідна реконструкція не передбачає забудову земельної ділянки та зміну зовнішньої конфігурації приміщення, як не передбачає і зміну зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі, а відтак у спірних правовідносинах відповідач не належить до осіб, які мають намір щодо забудови земельної ділянки в розумінні частини другої статті 40 Закону №3038-VI, оскільки виконання робіт з реконструкції нерухомого майна не передбачає здійснення забудови земельної ділянки.

При цьому, аналізу встановлених обставин на відповідність/невідповідність проведених робіт наведеним вище нормам, які визначають зміст понять будівництво , реконструкція та капітальний ремонт , суд апеляційної інстанції не здійснив.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції визнав вказані доводи відповідача встановленими, однак за відсутності будь яких посилань на відповідні докази у справі.

Зазначені доводи має перевірити та оцінити суд під час розгляду справи.

8.24. З огляду на викладене висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову без установлення всіх фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, є передчасними.

8.25. З урахуванням мотивів, які містяться у розділі 8 цієї постанови Касаційним господарським судом аргументи викладені у відзиві відхиляються як такі, що не узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права.

8.26. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

9.2. За змістом частини третьої статті 310 зазначеного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

9.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалену у справі постанову необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду; касаційну скаргу задовольнити частково.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі №915/650/18 скасувати.

Справу направити до Південно-західного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос