Рішення

від 21.09.2020 по справі 120/4183/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 вересня 2020 р. Справа № 120/4183/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк В.В.

представника позивача: Мельничука С.О.

представника відповідача: Пенської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення - рішення: №000260501 від 28.11.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 3 150 465,00 грн, №000267501 від 28.11.2019, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 12 349 512,00 грн; №0007063306 від 28.11.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 1 057 948,95 грн.

Вважаючи протиправними винесені податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.12.2019 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання зазначеної ухвали, позивачем 26.12.2019 подано до суду матеріали на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.01.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі. Установлено сторонам справи строк на подання заяв по суті.

21.01.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, шляхом стягнення з Головного управління ДПС у Вінницькій області судового збору в розмірі 19 210,00 грн.

Ухвалою суду від 04.02.2020, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

04.02.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого слідує, що останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки було складено акт від 27.08.2019 за №2971/1401 /38512048 та встановлено порушення: занижено податок на прибуток у загальній сумі 2 952 777,00 грн; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 2 118 815,00 грн; завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника (ряд. 20.2 Декларації) в сумі 1 730 681,00 грн; не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні при встановлені факту реалізації товарів покупцям неплатникам ПДВ та при встановлені факту реалізації товарів нижче ціни придбання у лютому, квітні та травні 2018 року на загальну суму ПДВ 3 206 096,00 грн; порушено законодавчо встановлені строки розрахунків по контракту №19К/2 від 06.06.2016, укладеному із T.Y.Z CO., LTD. Китай (дата здійснення операції - 15.07.2016); занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму - 846359,16 грн за період , за період з 01.01.2016 по 31.03.2019.

Представник зазначає, що перевіркою відображених у рядку 2130 звіту "Адміністративні витрати" показників за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 у загальній сумі 35 939 816,00 грн встановлено, що на формування цих показників мало суттєвий вплив нарахована амортизація, нарахування та виплата заробітної плати адмін. персоналу, ЄСВ, службові відрядження, послуги з обслуговування програмного забезпечення, плата за розрахунково касове обслуговування, витрати на утримання і основних засобів, оренду основних засобів, зв`язок, юридичні, інформаційні, консультаційні послуги і інші.

На порушення п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" підприємством до складу адміністративних витрат за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 віднесено премію за високі досягнення у роботі у розмірі 24 597 559,00 грн нарахований на неї внесок на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 59 885,00 грн без розумної економічної причини (ділової мети). Водночас, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Перевіркою встановлено, що відповідно наказу-розпорядження №00003-к від 02.03.2018 в штат підприємства зараховано ОСОБА_1 , на посаду радника директора. Вказана особа прийнята за сумісництвом з 40 годинним робочим тижнем та окладом 25 600,00 грн на місяць. Відповідно штатного розпису на 2018 рік визначено оклади, премію в розмірі 30% всім працюючим, крім радника директора (розмір премії визначається індивідуально.)

Протягом періоду від зарахування в штат до звільнення (з 03.2018 по 29.12.2018 вказаному працівнику було нараховано премію за високі досягнення у роботі в загальній сумі 24 597 559,00 грн. Вказані нарахування віднесено до адміністративних витрат відповідних звітних періодів. При цьому будь-яких розрахунків чи пояснень до наказів не додано. Втім, при порівнянні показників діяльності підприємства за 2017 та 2018 рроки прослідковується спад виробництва, погіршення фінансово-економічної ситуації на підприємстві. Лише кредиторська заборгованість зменшилась, однак її погашення відбулось в лютому 2018 року, тобто до зарахування особи на посаду радника директора.

Беручи до уваги те, що до перевірки не надано ніяких документів, підписаних чи завізованих радником директора, відсутні документи які б свідчили про досягнення вказаного працівника. Обсяги придбаних матеріалів у фірм-нерезидентів незначні, тому нарахування премії у таких значних розмірах призвело до збитковості підприємства. Тобто, з урахуванням зазначеного вище відповідач зробив висновок, що виплата премії ОСОБА_1 не призвела до приросту або збереження активів чи їх вартості, а обумовила виключно збільшення товариством витрат з метою мінімізації податкових зобов`язань з податку на прибуток. Отже, на думку відповідача, позивачем завищено адміністративні витрати за 2018 рік.

Крім того, перевіркою відображених у рядку 2180 Звіту "Інші операційні витрати" показників за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 у загальній сумі 3 371 226,00 грн встановлено, що на формування цих показників мало суттєвий вплив витрати від операційної курсової різниці, визнані штрафи, пені, собівартість реалізованих запасів, благодійна допомога, різниця між продажною та покупною ціною реалізованих матеріалів, нарахування заробітної плати та ЄСВ мобілізованим.

На порушення п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст. 1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" підприємством безпідставно віднесено до складу інших операційних витрат за 1 півріччя 2018 року перевищення вартості придбаних матеріалів при їх поверненні у загальній сумі 1 694 134,00 грн.

Відповідно до картки рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками ТОВ "Енерго Контроль" у лютому та квітні 2018 року повернуло підприємствам-неплатникам ПДВ матеріали, які знаходились на складі підприємства, не приймали участі в господарській діяльності. Відтак повернення повинно бути здійснене по ціні придбання. До перевірки не надано розрахунку визначення перевищення ціни придбання над ціною продажу, який віднесено на рахунок 949 "Інші операційні витрати".

Так, перевіркою повноти визначення об`єкта оподаткування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 встановлено заниження податку на прибуток в сумі 2 520 372 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2019 року - 12 349 512 грн.

Перевіркою питань щодо повноти виплати окремих видів доходів, які мають свої особливості щодо їх нарахування (виплати) та оподаткування (дивідендів, роялті та інші) встановлено, що в перевіряємому періоді з 01.01.2016 по 31.03.2019 позивачем з частини прибутку підприємства (фінансового результату після оподаткування), що залишилась після сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а саме: за січень - листопад 2016 року, в сумі - 9032000 грн., виплачувало учаснику товариства - ОСОБА_2 дивіденди. Нарахування яких здійснювались на підставі протоколу Загальних Зборів учасників. Під час перевірки банківських виписок, касової книги, видаткових ордерів, було встановлено, що фактично ОСОБА_2 , (частка якого в статутний капіталі складає 100%), згідно відомості нарахування коштів (інші платежі на зарплатні картки) на карткові рахунки співробітників №72 від 27.12.2016, виплачено дивіденди у загальній сумі - 8 444 920,00 грн. (через розрахунковий рахунок) та нараховано податок на доходи фізичних осіб від виплати дивідендів за ставкою 5% в загальній сумі - 451 600,00 грн, який повністю сплачено до бюджету. Втім, згідно картки рахунку 43 "Резервний капітал" за 2016 рік, наданої товариством, останній не створено резервний капітал, чим порушено п. 6.1. ст. 6 Статуту товариства, ч. 4 ст. 87 Господарського кодексу України та статтю 14 Закону України "Про господарські товариства", що призвело до неправдивих даних у фінансовій звітності позивача.

Дані субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" відображаються у Звіті про власний капітал. В ході попередньої перевірки (акт від 27.08.2019 №2971/13-06/38512048), Звіт про власний капітал за 11-ть місяців 2016 року, на підставі якого за звітний період січень - листопад 2016 року були нараховані дивіденди, позивачем не надало. Під час позапланової перевірки позивачем надано Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за січень 2016 року - листопад 2016 року, в якому по коду рядка 2350 "Чистий фінансовий результат: прибуток", за звітний період зазначено прибуток в сумі - 9032,00 грн, що не підтверджується карткою рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" за січень - листопад 2016, наданої позивачем в ході попередньої перевірки (акт від 27.08.2019 року №2971/13-06/38512048).

В результаті, перевіркою встановлено, що фінансовий результат (нерозподілений прибуток) позивача за січень - листопад 2016 року становить, в сумі - 2 521 544,94 грн (різниця між різними видами доходів і відповідно, витратами, а саме: 2 521 544,94 грн = 4 761 164,62 - 2 239 619,68), а не в сумі - 9 032 000,00 грн, як зазначено в протоколі Загальних зборів учасників товариства від 22.12.2016. Різницю, в сумі - 6 510 455,06 грн (6 510 455,06 грн = 9 032 000,00 - 2 521 544,94), яка виникла в наслідок невірно визначеної частини чистого прибутку рахувати, як дивіденди є безпідставним, в зв`язку з відсутністю за даними бухгалтерського обліку підприємства отриманого чистого прибутку на дану суму. Відповідно дана різниця нарахована позивачем, в сумі - 6510455,06 грн та отримана - ОСОБА_2 , є доходом такого працівника, як додаткове благо.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 з частини чистого прибутку фактично отриманого підприємством в період з січня по листопад 2016 року, в сумі - 2 521 544,94 грн, необхідно було виплатити дивіденди, в сумі - 2 357 644,52 грн, а не в сумі - 8 444 920,00 грн, як зазначено в протоколі Загальних зборів учасників товариства та нарахувати податок на доходи фізичних осіб від виплати дивідендів за ставкою 5% в загальній сумі - 126 077,25 грн.

24.02.2020 на адресу суду від позивача надійшли пояснення в яких останній виклав свої аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, які полягають у наступному.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача, згідно із направленнями № 2478, № 2479, № 2480 та № 2481 від 30.07.2019, чотирма уповноваженими особами. Втім, акт перевірки від 27.08.2019 № 2971/1401/38512048 підписаний лише трьома з чотирьох посадових осіб відповідача, що проводили перевірку. Підпис головного державного ревізора-інспектора М.Ю. Чайки в акті перевірки відсутній, чим порушено п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу, п. 2 розділу І, п. 1 та п. 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами.

Таким чином, підписання акта перевірки посадовими особами контролюючого органу є основною умовою дійсності такого акта. Відсутність підпису посадової особи контролюючого органу в акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним та недопустимим доказом, тому останній не може слугувати підставою для прийняття ППР щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань, а отже позовні вимоги щодо скасування оскаржуваних ППР є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В даній частині позивач покликається на правову позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.03.2018 по справі №810/1438/17, та в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 1440/1965/18.

Отже, оскаржувані ППР № 000260501 від 28.11.2019 та № 000267501 від 28.11.2019, прийняті на підставі акта про результати планової виїзної документальної перевірки №2971/1401/38512048 від 27.08.2019, є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо протиправності висновків податкового органу по нарахованій премії, то позивач зазначає, що основними завданнями гр. ОСОБА_1 , враховуючи його професійні навички, було організація перемовин із контрагентами - нерезидентами щодо укладення контрактів про поставку продукції на адресу позивача. В період березня-грудня 2018 року за сприяння вказаного працівника позивачем проведено ряд перемовин із контрагентами із різних держав світу. За результатами декількох з яких укладено контракти. В частині проведення перемовин з іншими контрагентами-нерезидентами, був вибраний напрямок щодо перспектив співпраці у майбутніх періодах та в обов`язковому порядку отримання прибутку. Однак з огляду на ряд причин, які не залежали від позивача, втілити їх в життя, на сьогоднішній день, не представилось можливим. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства. Оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Наведено ряд судових рішень щодо аналогічної позиції.

Таким чином, визначальним для господарської операції є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення платником діяльності відповідно до визначених цілей. Однак, у разі неотримання від діяльності очікуваного результату, з незалежних від платника причин, останню не можна розглядати як таку, що не передбачає мети отримання прибутку.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що зарахування до складу адміністративних витрат премії радника директора є правом підприємства, яке за умовами Кодексу законів про працю та Закону України "Про оплату праці", делеговано самостійно вирішувати питання преміювання працівників через формування фондів для виплати премії працівникам за преміальними системами, які встановлено в Положенні про преміювання, яке, в свою чергу, надавалось в ході проведення перевірки.

Щодо протиправності ППР № 0007063306 від 28.11.2019, позивач вказує, що позиція відповідача ґрунтується на твердженні щодо виплати дивідендів виключно з чистого прибутку підприємства, який на його думку, за період січень-листопад 2016 року становив 2 521 544,94 грн. Однак, позивач не погоджується із даною думкою з огляду на те, що дивіденди є складовою загального прибутку підприємства, у свою чергу, чистий прибуток утворюється виключно після виплати учасникам господарського товариства дивідендів, що передбачено положеннями ст.ст. 10, 15 Закону України від 19.09.1991 № 1576-ХІІ "Про господарські товариства".

Відповідно до Звіту, який надавався позивачем, про фінансові результати за січень-листопад 2016 року, що складений відповідно до даних бухгалтерського обліку після утримання податків та обов`язкових платежів. Відповідно до відображеної у зазначеному Звіті інформації чистий фінансовий результат (прибуток) становить 9 032,00 грн.

22.12.2016 позивачем, відповідно до вимог Статуту, проведено Загальні Збори учасників товариства, за результатами яких складено протокол від 22.12.2016 №б/н. Зокрема, учасниками зборів прийнято рішення про направлення прибутку в розмірі 9 032 000,00 грн отриманого позивачем у січні-листопаді 2016 року на виплату дивідендів учасникам товариства. На виконання протоколу від 22.12.2016 №б/н, виплачено учаснику ( ОСОБА_2 ) суму доходу у вигляді дивідендів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Проводки по нарахуванню дивідендів за рахунок прибутку здійсненні позивачем у відповідності до правил бухгалтерського обліку. За рахунок отриманого прибутку, позивачем утримано та перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб. Наявність у позивача джерел виплати дивідендів підтверджується даними його фінансової звітності.

Отже, виходячи із загальної суми виплачених дивідендів, враховуючи ставку податку на доходи з фізичних осіб щодо дивідендів у відповідності до п. 167.2 ст. 167 ПК України, а саме 5% бази оподаткування щодо доходу, позивачем правомірно перераховано до бюджету податок на доходи з фізичних осіб. Відтак є необгрунтованим висновок відповідача, що фактично виплачена позивачем сума доходу не є дивідендами, а підпадає під категорію додаткового блага, та має оподатковуватись за ставкою 18%.

04.03.2020 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення відповідно до змісту яких зазначено, що за результатами проведення перевірок фінансово-господарської діяльності Позивача, складено два акти: № 2971/1401/38512048 від 27.08.2019 - за результатами планової виїзної документальної перевірки; №704/0501/38512048 від 07.11.2019 - за результатами позапланової виїзної документальної перевірки.

Під час проведення зазначених перевірок, встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України (надалі-ПКУ), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", шляхом віднесення до адміністративних витрат за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 нарахування премії за високі досягнення ОСОБА_1 .

В свою чергу, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, визнано таким, що втратив чинність відповідно до п. 2 Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73.

Крім того, висновки відповідача щодо неправомірності віднесення до адміністративних витрат премії ґрунтуються виключно на його припущеннях. Відповідачем використовувалась практика Вищого адміністративного суду України на підставі якої прийнято рішення, що відсутність обґрунтування витрат при здійсненні господарської операції свідчить про відсутність ділової мети при здійсненні такої операції. Позивач наполягає, що відповідач не врахував усі фінансові показники такої господарської операції, які враховані в податковому обліку, підтверджені документами, вимога стосовно оформлення яких встановлена правовими нормами. Факт виплати премії відображено позивачем в бухгалтерському та податковому обліках, а також за даними операціями сплачено усі обов`язкові платежі.

Під час роботи на товаристві, за дорученням директора, враховуючи особисті якості та наявність відповідних зв`язків серед кола потенційних партнерів, до обов`язків гр. ОСОБА_1 входило проведення перемовин із контрагентами, як на території України так і за її межами, щодо можливості укладення контрактів на поставку продукції (засобів обліку електроенергії).

Щодо висновків відповідача, що до наказів про виплату премій не надано будь-яких пояснень, розрахунків, а також не підтверджено досягнення працівника, то функції здійснення аналізу здобутків або досягнень працівників позивача не входять до компетенції контролюючого органу.

З приводу аргументів відповідача, стосовно можливості виплати дивідендів, лише за наявності даних бухгалтерського обліку підприємства, чистого прибутку, то позивач вважає, що в даному випадку слід брати до уваги норму ПКУ, яка має вищу юридичну силу над Наказом. Щодо абз. 2 пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, то дана норма прийнята відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" № 1797- VIII від 21.12.2016, який опублікований та набрав чинності 31.12.2016 року, тобто після здійснення операції. Вимоги ч. 1 ст. 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII, щодо виплати дивідендів за рахунок чистого прибутку учасникам товариства застосуванню не підлягають, оскільки даний закон набрав чинності лише 17 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 05.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 31.03.2020 о 15:00 год.

Ухвалою суду від 31.03.2020 клопотання задоволено та відкладено судовий розгляд справи в зв"язку з запровадженими у державі комплексів обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому судовий розгляд справи призначено на 06.08.2020.

06.08.2020 ухвалою суду, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, зобов`язано представника відповідача подати додаткові докази щодо розрахунку по податкових повідомленнях-рішеннях, які на виконання вимог ухвали подані та приєднані до матеріалів справ (т.1 а.с. 1-5).

01.09.2020 на адресу суду від представника позивача надано пояснення, які полягають у наступному.

У відповідності до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 №246, облік запасів здійснюється позивачем за середньозваженою ціною матеріалів. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться Позивачем щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем протягом лютого та квітня 2018 року, повернуто підприємствам-неплатникам ПДВ матеріали, а саме "Друкована плата РСВА ЛЕБ-Д1.Б5-РЯ6". Вказані матеріали зберігались на складі позивача, та не використовувались під час здійснення господарської діяльності, про що зазначено в акті перевірки. Облікова вартість матеріалів застосовувалась за середньозваженою ціною.

Фактично, повернення придбаних у підприємств-неплатників ПДВ матеріалів здійснювалось по ціні придбання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, які досліджувались відповідачем під час проведення позапланової документальної перевірки та слугували підставою для перегляду висновків прийнятих в ході проведення планової документальної перевірки. При цьому, фізичні властивості повернених матеріалів не змінювались.

Ухвалою суду від 01.09.2020 закрито підготовче провадження по справі №120/4183/19-а та призначено справу до судового розгляду на 09.09.2020 о 13:00 год.

Ухвалою суду від 17.09.2020, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, долучено додаткові докази до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав поданий адміністративний позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача в ході засідання заперечувала щодо позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.

Крім того, в ході судового розгляду для надання пояснень судом залучались бухгалтер підприємства та головний державний ревізорор - інспектор Гордієнко В.Л.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль" є юридичною особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах, про що свідчать виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 38512048.

Згідно зі ст. 20, п. 77.2, п. 82.1 ст. 82 ПК, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання та на виконання наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 10.07.2019 №3615 проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Енерго Контроль" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.04.2014 по 31.03.2019 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевірка проведена інспекторами ГУ ДФС у Вінницькій області на підставі виданих останнім направлень, зокрема: від 30.07.2019 №2478, головним державним ревізором - інспектором Гордієнко В.Л.; від 30.07.2019 №2479, головним державним ревізором-інспектором Чайкою М.Ю.; від 30.07.2019 №2480, заступником начальника відділу перевірок Литвинюк Л.В.; від 30.07.2019 №2481, головним державним ревізором - інспектором Захарчук Л.Й.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 27.08.2019 №2971/1401/38512048 "Про результати планової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.04.2014 по 31.03.2019" (т. 1 а.с. 174-250, т. 2 а.с. 1-76) (далі - Акт планової перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Енерго Контроль":

1. п. 44.1, п. 44.2 ст.44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV (зі змінами та доповненнями), ст.1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", 13 "Зобов`язання", 15 "Доходи", 16 "Витрати" в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 5533452 грн., у тому числі: за 2016 р. - 75191 грн., за 2017 р - 2883345 грн. (4 кв. 2017 - 2883345 грн), за 2018 р - 55812 грн. (4 кв. 2018 - 55 812 грн.), за 1 квартал 2019 року- 2519105 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п.194. 1, п. 198.5 ст. 198 п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 2118815 грн. в тому числі: Червень 2016р. - 35200 грн., Липень 2016р. - 6400 грн., Серпень 2016р. - 6400 грн., Березень 2017р. - 41600 грн., Квітень 2017р. - 27067 грн., Червень 2017р. - 39511 грн., Липень 2017р. - 40405 грн., Листопад 2017р. - 45850 грн., Грудень 2017р. - 1755504 грн., Лютий 2018р - 438 грн., Травень 2018р - 10447 грн., Червень 2018р. - 26960 грн., Серпень 2018р. - 2033 грн., Вересень 2018р - 40500 грн., грудень 2018р. - 40500 грн.

3. п. 200.1 та 200. 4 ст.200 ПК, завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника (ряд.20.2 Декларації) в сумі 1730681 грн.. в тому числі: за жовтень 2017р - 152017 грн., за січень 2018р - 12250 грн., за лютий 2018р. - 1494145 грн., за квітень 2018р. - 72269 грн.

4. п. 201.10 ст. 201, 120 п. 201.10 ст. 201 ПК, не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні при встановлені факту реалізації товарів покупцям неплатникам ПДВ та при встановлені факту реалізації товарів нижче ціни придбання у лютому, квітні та травні 2018 року на загальну суму ПДВ 3206096 грн.

5. ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та п. 1 Постанови правління Національного банку України "Про регулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринку України" в частині порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по контракту №19К/2 від 06.06.2016, укладеному із T.Y.Z CO., LTD, Китай.

6. пп. 162.1. 1 п. 162.1. ст. 162, п.п. 164.2.20. п. 164. 3 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК, в результаті чого за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, занижено податок на доходи фізичним осіб на загальну суму 846359,16 грн., у т.ч. за грудень 2016.

ТОВ "Енерго Контроль", не погодившись з висновками акту ГУ ДФС у Вінницькій області та в порядку визначеному п. 86. 7 ст. 86 ПК України, листом №0918/377 від 18.09.2019 (вх. №1638/10/02-32 від 18.09.2019) надали свої заперечення до Акту документальної перевірки з додатками для розгляду даного заперечення, додається (т. 1 а.с. 76-173).

Заперечення було розглянуто, за результатом чого складено висновок №15 від 27.09.2019. Відповідь на заперечення було надіслано платнику поштою з повідомленням про вручення, що підтверджується квитанцією №2102801445319 від 27.09.2019, та не заперечується жодною із сторін.

Оскільки в ході розгляду заперечення надано пояснення та додаткові документи, які спростовують викладені в акті порушення, відповідачем прийнято рішення про проведення позапланової перевірки, відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК, з питань, що стали предметом оскарження.

Згідно із ст. 20, пп.78.1.5 п. 78.1 ст 78 , п. 82.2 ст. 82 ПК, на виконання наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 27.09.2019 №1115, на підставі направлень від 10.10.2019 №464, №465 головним державним ревізором - інспектором Гордієнко Валентиною Леонідовною та головним державним ревізором-інспектором Чайкою Михайлом Юрійовичем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Енерго Контроль" з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2016р. по 31.03.2019р, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Результати перевірки оформлено Актом від 07.11.2019 №704/0501/38512048 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль" (далі - Акт позапланової перевірки) (т. 1 а.с. 15-75).

Позаплановою перевіркою встановлено порушення:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 ПК, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 2520372 грн., у тому числі: за 2018 - 1268 грн (4 кв.2018 - 1268грн), за 1 квартал 2019 року - 2519105 грн.

2. пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 164.2.20 п. 164.2, п. 164.3 ст. 164 та пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК, в результаті чого, за перевіряємий період з 01.01.2016 по 31.03.2019, занижено податку на доходи фізичних осіб на загальну суму - 846359,16 грн., у тому числі : за грудень 2016 на суму - 846359,16 грн.

Відповідач вказує, що дата акту позапланової перевірки є фактично датою закінчення розгляду заперечення.

За результатами планової перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області 28.11.2019 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №000260501; №000267501; №0007063306, з якими позивач не погоджується та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, де у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що склались у даній спірній ситуації регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі - Порядок № 727).

Так підставою для скасування оскаржених рішень позивач посилається, зокрема на процедурні питання, які полягають в наступному.

Відповідачем проводилась планова перевірка на підставі наказу. Відповідно до направлень №2478, 2479, 2480, 2481 від 30.07.2019 уповноваженими особами на перевірку були чотири особи, що підтверджується і змістом Акта про результати планової перевірки від 27.08.2019. Втім, зазначений Акт підписаний лише трьома з чотирьох посадових осіб Відповідача, що проводили перевірку. Підпис головного державного ревізора-інспектора М.Ю. Чайки в Акті перевірки відсутній.

За твердженнями позивача, підписання акту перевірки посадовими особами контролюючого органу є основною умовою дійсності такого акта. Натомість, відсутність підпису посадової особи контролюючого органу в акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним та недопустимим доказом, тому останній не може слугувати підставою для прийняття ППР щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 по справі №810/1438/17, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 1440/1965/18.

Відтак, покликаючись на положення ПК, Порядку №727, ДСТУ 4163-2003 щодо стандарту оформлення організаційно-розпорядчих документів, допустимості доказів, судової практики, зокрема, підписання Акта перевірки посадовими особами контролюючого органу є основною умовою дійсності такого акту, який якщо не містить підпису посадової особи контролюючого органу у Акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним, тому останній не може слугувати підставою для прийняття ППР щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань.

На противагу даним мотивам представник відповідача вказує на те, що особа перебувала у відпустці. Щодо посилань позивача на правову позицію ВС, то остання заперечувала з огляду на те, що Велика Палата відступила від правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема в його постанові від 3 грудня 2019 року у справі №1440/1965/18. У постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19 вказано, що сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Суд погоджується з позицією відповідача, що не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 по справі №810/1438/17, від 03.12.2019 по справі № 1440/1965/18, з позиції того, що Велика Палата Верховного Суду вказала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила колегія суддів у цій справі, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

У постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки. Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

Крім цього, позивач покликається на порушення відповідачем складання Акта, у якому останній посилається на норми права, які втратили чинність, або у спірний перевіряємий період не набрали чинності, що є підставою вважати протиправними рішення.

У даній справі суд застосовує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 травня 2020 року по справі №818/532/16, касаційне провадження №К/9901/28436/18, яка полягає в наступному.

Процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної невиїзної перевірки. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного установлення обставин та обґрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.

Така позиція суду касаційної інстанції узгоджується з позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (провадження № К/9901/25669/19).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у цій постанові сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Суд зазначив, що така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, після оцінки судами порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, на які вказує позивач, суди мають обов`язково оцінювати такі порушення з огляду на те, чи призвели вони до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу та чи є вони такими, що тягнуть протиправність податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо установлені судом порушення щодо проведення перевірки не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, суди мають переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, які слугували підставою для визначення платнику грошового зобов`язання.

Відтак, суд надає оцінку аргументам позивача щодо порушення правил проведення перевірки та оформлення її результатів, у сукупності з іншими порушеннями податкового законодавства, які слугували підставою для визначення платнику грошового зобов`язання.

Щодо висновків акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення по суті від 28.11.2019 за №0007063306, яке прийнято на підставі Акта перевірки №704/0501/38512048 від 07.11.2019, то суд виходить з наступного.

Так, зокрема контролюючий орган в результаті проведених перевірок дійшов висновку про порушення позивачем пп. 162.1.1 п. 162.1. ст. 162, п.п. 164.2.20. п. 164. 3 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК. За наслідками чого, податковим повідомленням-рішенням від 28.11.2019 за №0007063306, позивачу збільшено суму грошового зобов`язанням з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичним осіб, пені на суму 846 359, 16 грн., та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 25% на суму 211 589, 79 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 22.12.2016 позивачем, згідго із вимог Статуту, проведено Загальні Збори учасників товариства, за результатами яких складено Протокол від 22.12.2016 №б/н. Зокрема, учасниками зборів прийнято рішення про направлення прибутку в розмірі 9 032 000,00 грн. отриманого позивачем у січні-листопаді 2016 року на виплату дивідендів учасникам товариства. Позивач на виконання Протоколу від 22.12.2016 №б/н виплатив учаснику ( ОСОБА_2 ) суму доходу у вигляді дивідендів у розмірі 8 444 920,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Проводки по нарахуванню дивідендів за рахунок прибутку здійсненні позивачем у відповідності до правил бухгалтерського обліку.

За рахунок отриманого прибутку, пзивачем утримано та перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 451 600,00 грн. Наявність у пзивача джерел виплати дивідендів підтверджується даними його фінансової звітності.

Відповідь до Акта планової перевірки (Т.2 а.с. 4-10), що є аналогічним висновку Акта позапланової перевірки (Т1 а.с. 38-44) податковим органом зафіксовано, що позивач мав виплачувати учаснику ТОВ "Енера Контроль" ОСОБА_2 дивіденди з частини чистого прибутку підприємства, отриманого за січень-листопад 2016, що за даними бухгалтерського обліку становить 2 521 544,94 грн, а не в сумі 9 032 000,00 грн, як зазначено в протоколі Загальних Зборів учасників товариства від 22.12.2016.

Відтак, різницю в сумі 6 510 455,06 грн = (9 032 000,00 - 2 521 544,94), яка виникла в наслідок невірно визначеної частини чистого прибутку рахувати як дивіденди є безпідставним, в зв`язку з відсутністю за даними бухгалтерського обліку підприємства отриманого чистого прибутку на дану суму. Відповідно дана різниця в сумі 6 510 455,06 грн є безповоротною фінансовою допомогою, та яка оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах, тобто у розмірі 18%.

За порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків (податку на доходи з фізичних осіб) позивачу нарахована штрафна санкція у розмірі 25%, що становить 211 589,79 грн, розрахунок якої долучено до матеріалів справи (т. 4 а.с. 2).

Відтак, на думку відповідача, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 ПКУ).

Відтак, спірним питанням у даній ситуації є нарахування дивідендів за рахунок чистого прибутку товариства чи за рахунок прибутку.

Відповідно до положень п.п. 14.1.49. пункту 14.1 статті 14 ПК, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

З огляду на дану норму, яка діяла на момент нарахування та виплату дивідендів а саме, січень-листопад 2016, дивіденди здійснювались у зв`язку з розподілом частини його прибутку.

Підпункт 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, в редакції якої для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Отже, абзац другий даної норми ПК набрав чинності з 01.01.2017, тобто після здійснення операцій, що вказує на неправомірність їх застосування у даних правовідносинах, тому судом відхиляються.

Також суд відхиляє і доводи відповідача, що наведені у відзиві за змістом яких виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток відповідно до ч. 12 ст. 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки положення цього Закону набрали чинності з 17.06.2018, а відтак не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, що власне і підтверджує позицію позивача в цій частині.

Закон України "Про господарські товариства" втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю на підставі Закону № 2275-VIII від 06.02.2018.

Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про господарські товариства" (Закон №1576-XII, в редакції Закону, що діяла у спірний період) в силу ст. 1 якої визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Згідно п. б ч. 1 ст. 10 Закону №1576 учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Чинне законодавство, яке діяло на час спірних правовідносин, зокрема ст. ст. 41, 59 Закону №1576, наділяє вищий орган господарського товариства (загальні збори) повноваженнями з прийняття рішень щодо порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).

Статтею 57 ГКУ та ст. 4 Закону № 1576 серед вимог щодо змісту установчих документів встановлено обов`язкове визначення порядку розподілу прибутків і збитків.

Отже, вищезазначені законодавчі акти визначають дивіденди як частку прибутку господарського товариства, проте не конкретизують - ідеться про загальну величну нерозподіленого прибутку чи про прибуток звітного періоду.

Відповідно до ст. 15 Закону №1576, визначено прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання

Відтак, дана норма не містить подвійного трактування та вказує, що чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства.

Відповідно до Статуту товариства в редакції 2015 року - єдиним учасником товариства є гр. ОСОБА_2 (Т.1 144-165).

Згідно із п. 12.1 ст. 12 Статуту, який відображає повністю зміст ст. 15 Закону №1576 зазначено, прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після закриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по їх облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів та рішень Загальних зборів Учасників визначає напрями його використання.

Станом на 19.12.2016 по даним бухгалтерського обліку (форма 2 "Звіт про фінансові результати" (звіт про сукупний дохід), що став підставою для визначення суми дивідендів, прибуток становив 9 032 000,00грн, а також аналіз рахунку 44 за 2016 рік (БО дані бухгалтерського обліку ) відображають аналогічні показники (Т.1 167-179).

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства від 22.12.2016, затверджено результати діяльності товариства за січень-листопад 2016, прибуток у розмірі 9 032 000,00грн вирішено направити на виплату дивідендів.

Відтак, правомірність розподілу прибутку підтверджують такі документи як Статуту товариства, протокол загальних зборів учасників товариства, розпорядження керівника, дані бухгалтерського обліку (форма 2 "Звіт про фінансові результати" (звіт про сукупний дохід), що на думку суду спростовують доводи відповідача про відсутність за даними бухгалтерського товариства отриманого чистого прибутку на суму 9 032 000,00грн.

Щодо тверджень відповідача, що дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства, що визначено у Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", то суд їх відхиляє з огляду на положення ст. 56 ПК.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позов в цій частині є обґрунтованим, а тому ППР від 28.11.2019 за №0007063306 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків актів перевірки про заниження податку на прибуток у загальній сумі 2 520 372грн, та як наслідок завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітний період, за який подано декларацію, на суму 12 349 512грн, що знайшло своє відображення у ППР від 28.11.2019 №000260501 та №000267501 відповідно, то суд встановив таке.

Перевіркою відображених у рядку 2130 Звіту "Адміністративні витрати" показників за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 у загальній сумі 35 939 816 грн. встановлено, що на формування цих показників мало суттєвий вплив нарахована амортизація, нарахування та виплата заробітної плати адмін. персоналу, ЄСВ, службові відрядження, послуги з обслуговування програмного забезпечення, плата за розрахунково касове обслуговування, витрати на утримання і основних засобів, оренду основних засобів, зв`язок, юридичні, інформаційні, консультаційні послуги і інші.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 у загальній сумі 35 939 816 грн, в тому числі: 2016 рік -3 196 000 грн, 2017 рік - 3 959 816 грн, 2018 рік - 28 335 000 грн, 1 квартал 2019 року - 449 000 грн. на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей, аналізів та карток по рахунках 13 "Знос", 20 "Матеріали" з субрахунками, 22 "МШП" , 31 "Рахунки в банках" з субрахунками, 372 "Розрахунки з підзвітними особами", 39 "Витрати майбутніх періодів", 63 "Розрахунки з постачальниками", 65 "Розрахунки по страхуванню" з субрахунками, 66 "Розрахунки по зарплаті" з субрахунками, 92 "Адміністративні витрати" з субрахунками, 79 "Фінансові результати" з субрахунками, які перевірені суцільним порядком, накладних на придбання товарів (робіт, послуг), накладних на списання ТМЦ, банківських документів, актів виконаних робіт, наданих послуг, звітів про виконання та інших первинних документів, встановлено завищення задекларованих ТОВ "Енерго Контроль" показників у рядку 2130 Звіту "Адміністративні витрати" у загальній сумі 24 657 444 грн, в тому числі: за 2018 рік - 24 657 444 грн.(1 кв. -2 467 964 грн., 2 кв. - 7 389 924 грн., 3 кв. - 7 396 578 грн., 4 кв. - 7 402 978 грн.)

На порушення п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" підприємством до складу адміністративних витрат за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 віднесено премію за високі досягнення у роботі у розмірі 24 597 559 грн. нарахований на неї внесок на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 59 885 грн. без розумної економічної причини (ділової мети).

Відповідно до матеріалів справи, наказом-розпорядженням №00003-к від 02.03.2018 в штат підприємства зараховано ОСОБА_1 на посаду радника директора. Вказана особа прийнята за сумісництвом з 40-годинним робочим тижнем та окладом 25 600 на місяць.

Відповідно штатного розпису на 2018 рік визначено оклади, премію в розмірі 30% всім працюючим, крім радника директора (розмір премії визначається індивідуально).

За позицією відповідача, посадова інструкція радника директора на підприємстві не складена, а отже не визначено коло посадових обов`язків.

Протягом періоду від зарахування в штат до звільнення (з 03.2018 по 29.12.2018 вказаному працівнику було нараховано премію за високі досягнення у розмірі 24 597 558,6 грн. (Т.1 а.с. 225-227 Акт планової перевірки).

Вказані нарахування віднесено до адміністративних витрат відповідних звітних періодів. При цьому будь-яких розрахунків чи пояснень до наказів не додано. До перевірки надано Положення про преміювання, в якому зазначено, що премії виплачуються з фонду оплати праці, однак кошторис відсутній.

Відповідно до висновків Акта планової перевірки, при цьому диференціація розмірів премій чи обмеження сфери чинності преміальної системи має ґрунтуватися на виробничих та економічних умовах, що склалися на підприємстві.

Показники преміювання керівних працівників підприємства залежать від результатів роботи підприємства (збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, одержання прибутку тощо).

За переконанням відповідача, то що стосується надбавки за високі досягнення у роботі, то сама її назва свідчить про те, що належить вона працівникові з вищими, ніж у колег, результатами роботи, кращою якістю її виконання.

В ході перевірки здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. При порівнянні показників діяльності підприємства за 2017 та 2018 рік прослідковується спад виробництва, погіршення фінансово-економічної ситуації на підприємстві. Лише кредиторська заборгованість зменшилась, однак її погашення відбулось в лютому 2018 року, тобто до зарахування ОСОБА_1 на посаду радника директора.

Отже, на думку відповідача, нарахування премії у таких значних сумах призвело до збитковості підприємства. За наслідками проведеної планової перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення адміністративних витрат за 2018 рік.

За наслідками позапланової перевірки (Т.1 а.с. 23-26)., в зв`язку із запереченнями позивача, які надавались на акт планової перевірки, відповідач робить висновок, що відсутні документи, які б свідчили про досягнення вказаного працівника.

Щодо укладених контрактів про поставку продукції на адресу товариства за участі радника директора, то, на думку відповідача, обсяги проведених операцій з вказаними контрагентами незначні, а саме взаємовідносини з T.Y.Z CO., LTD, Китай та ZHEJIANG HOLLEY INTERNATIONAL CO., LTD, Китай відбуваються з 2015 року і продовжувались протягом всього періоду, що перевірявся. У 2018 році у вказаних нерезидентів придбано матеріали на суму 225 678,75 грн (8354 дол США) та 51 316,69 грн.( 1829,81 дол. США). З фірмою COMPUTER CONTROLS AG, Швейцарія підписано контракт 12.03.2018 на придбання імпульсних трансформаторів 1430 шт. Загальна сума контракту згідно специфікації: 1681,4 дол.США або 46 569,2 грн.

Відповідно до матеріалів справи, позивач наполягає, що основними завданнями гр. ОСОБА_1 , враховуючи його професійні навички, було організація перемовин із контрагентами - нерезидентами щодо укладення контрактів про поставку продукції на адресу ТОВ "Енерго Контроль". Під час роботи на товаристві, за дорученням директора, враховуючи особисті якості та наявність відповідних зв`язків серед кола потенційних партнерів, до обов`язків гр. ОСОБА_1 входило проведення перемовин із контрагентами, як на території України так і за її межами, щодо можливості укладення контрактів на поставку продукції (засобів обліку електроенергії).

В період березня-грудні 2018 року за сприянням гр. ОСОБА_1 ТОВ "Енерго Контроль" проведено ряд перемовин із контрагентами із різних держав світу, за результатами яких укладено контракти, а саме: контракт № 38К/07-18 від 03.03.2018, укладений із T.Y.Z CO., LTD, Китай; контракт № 36К/05-18 від 12.03.2018, укладений із COMPUTER CONTROLS AG. Швейцарія; контракт № 40/09-18 від 01.08.2018, укладений із ZE1EJIANG HOLLEY INTERNATIONAL CO., LTD, Китай, що підтверджується матеріалами справи.

На переконання відповідача, зміст та обсяг укладених контрактів не відповідає поняттю ділової мети, оскільки господарська операція має відповідати економічному ефекту, приросту та збереження активів.

Відтак, за рахунок того, що віднесення до витрат підприємства за 2018 рік премії та нарахованого на неї ЄСВ без наявної економічної мети, що становить 24 657 444 грн, та беручи до уваги, що підприємство за 2018 рік задекларувало від`ємне значення об`єкта оподаткування (відобразило збитки) в сумі 26 344 537 грн, сума витрат їх зменшує: 26 344 537 - 24 657 444 =1 687 093 (грн.), що відображено в розрахунку по акту перевірки (а.с.3 Т.4).

Крім того, в акті перевірки встановлено перевищення вартості придбаних товарів над покупною вартістю при їх поверненні. Загальна сума витрат становить 1 694 135 грн. За вирахуванням порушення по премії від`ємне значення об`єкта оподаткування становить 1 687 093 грн. Порушення перевищення вартості придбаних матеріалів зменшує їх та виникає об`єкт оподаткування, а саме: 1 687 093 грн. - 1 694 135грн. = 7 042грн, із якого податок на прибуток становить 1 268грн. (7042*18%).

За 1 квартал 2019 підприємство задекларувало від`ємне значення об`єкта оподаткування (відобразило збитки) в сумі 12 349 512 грн, враховуючи порушення суми витрат об`єкт оподаткування становить:

- з премії та нарахованого на неї ЄСВ без наявної економічної мети 24 657 444-12 349 512=12 307 932грн, податок на прибуток - 2 215 428грн. (12 307 932*18%).

- з перевищення вартості придбаних матеріалів над покупною вартістю при їх поверненні 1694135-7042-1687093грн, податок на прибуток - 303 676 грн (1 687 093 грн * 18%).

Таким чином донараховано відповідно до ППР №000260501 від 28.11.2019 по порушенням: премії - основний платіж - 2 215 428 грн, штрафна санкція - 553 857 грн; - перевищення вартості придбаних матеріалів над покупною вартістю при їх поверненні основний платіж - 1268+303676=304 944грн, штрафна санкція - 76 236 грн.

За рахунок порушення у віднесенні до витрат премій, податковим органом зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1 кв. 2019 року на суму 12 349 512 грн, що відображено спірним податковим повідомленням-рішенням №000267501 від 28.11.2019 (т. 4 а.с. 3, т. 1 а. с. 12).

Відтак з позиції того, що відповідач прийшов до висновку про відсутність ділової мети при виплаті премії за високі досягнення у роботі працівнику, суд, в контексті спірної ситуації, надає оцінку даним твердженням.

Визначення терміну "господарська діяльність" дано в підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як діяльності особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак господарська діяльність характеризується, насамперед, спрямованістю на отримання доходу, а також певними організаційними зусиллями, які вчиняються у здійсненні відповідної діяльності (зокрема організаційними, фінансовими, людськими тощо).

За змістом підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, прибуток - це мета усієї господарської діяльності, а не результат кожної окремої операції, здійсненої в ході такої діяльності.

Суд відхиляє твердження відповідача, що укладені контракти про поставку продукції на адресу товариства за участі радника директора, обсяги проведених операцій з вказаними контрагентами є незначними, оскільки предметом діяльності товариства відповідно до Статуту є не торгівля придбаними матеріалами, а виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури; виробництво електричного освітлювального устаткування; виробництво іншого електричного устаткування; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; консультування з питань комерційної діяльності й керування (т. 1 а.с. 146).

Відтак, вважати, що придбані матеріали, а саме засоби обліку електроенергії за ціною договорів поставки є як кінцевий продукт торгівлі немає підстав, з огляду предмет діяльності товариства, тому оцінювати економічну мету за даними контрактами є помилковим, оскільки не відповідає дійсній господарській діяльності позивача.

Згідно норм податкового кодексу діяльність особи, пов`язана з реалізацією товарів, надання послуг повинна бути направлена на отримання доходу, що є метою одержання економічного ефекту від результатів господарської діяльності (діловою метою). Зв`язок витрат платника податків із його господарською діяльністю пов`язується можливість віднесення витрат на оплату зокрема, оплату праці найманого працівника.

Відповідно до пп. 14.1.195 ст. 195 Податкового кодексу України, працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

П.п. 14.1.48 ст. 14 ПК, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом;

Відповідно до частини другої статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 15 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР, - форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Статтею першою Закону № 108/95 визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті другої Закону № 108/95 структуру заробітної плати складає:

основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно із матеріалами справи, наказом - розпорядженням №00003-к від 02.03.2018 ТОВ "Енерго Контроль" до штату позивача зараховано гр. ОСОБА_1 на посаду радника директора. Відповідно до Положення про преміювання, затвердженого наказом директора 18.11.2013 (т.1 а.с. 97-99), зокрема п. 3.1 передбачено, що преміювання працівників підприємства здійснюється за результатами роботи щомісячно в межах фонду заробітної плати, затвердженого штатним розкладом, у відсотках 30% до посадового окладу. Відповідно до змісту штатного розпису товариства встановлено, що розмір премії радника директора визначається індивідуально.

Пунктом 3.2 Положення індивідуальний розмір премії співробітникам, зазначених у п. 2, встановлюється без обмежень. Згідно із п. 2 за результатами роботи за місяць для визначення розміру премій установлюється виконання окремих доручень керівництва.

Відповідач стверджує, що фонду заробітної плати не надано, посадова інструкція радника директора на підприємстві не складена, а отже не визначено коло посадових обов`язків, натомість відповідно Положення про преміювання розмір премії працівникам установлено в межах 30% до посадового окладу, а розмір премії радника встановлюється індивідуально.

На думку відповідача, надбавки за високі досягнення у роботі, то сама її назва свідчить про те, що належить вона працівникові з вищими, ніж у колег, результатами роботи, кращою якістю її виконання. Беручи до уваги те, що до перевірки не надано ніяких документів, підписаних чи завізованих Радником директора, відсутні документи які б свідчили про досягнення вказаного працівника. Обсяги придбаних матеріалів у фірм-нерезидентів незначні, тому нарахування премії у таких значних розмірах призвело до збитковості підприємства.

На думку суду, відповідач помилково ототожнює поняття високі досягнення працівника із досягненнями товариства, з огляду на фінансову звітність останнього, яка є збитковою, оскільки основними завданнями радника, як вказано позивачем, враховуючи його професійні навички, особисті якості та наявність відповідних зв`язків серед кола потенційних партнерів, було організація та проведення перемовин із контрагентами - нерезидентами, що знайшло своє відображення діяльності працівника укладеними контрактами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до матеріалів справи відповідачем здійснено аналіз даних контрактів, за результатами якої порушень вимог ст. 2 Закону України № 85/94-ВР від 23.09.1994р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" перевіркою не встановлено. Дебіторська/кредиторська заборгованість за контрактами не рахується - сальдо розрахунків дорівнює нулю. Розрахунки за контрактами завершені, контракти виконано.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 04.02.2020 по справі № 440/935/19, до підстав віднесення понесених витрат на оплату праці працівників та нарахувань на заробітну плату до складу валових витрат належать перебування працівників у трудових відносинах з платником податку (основна підстава), виконання ними робіт, спрямованих на обслуговування та управління підприємством. При цьому, ані Податковий кодекс України, ані інші закони не обмежують право платника податків на віднесення до складу витрат витрати на оплату праці в залежності від ефективності, доцільності, чи будь-якого іншого критерію використання залучених підприємством трудових ресурсів у власній діяльності.

Питання перебування радника у трудових відносинах із позивачем не заперечується, та доводиться письмовими доказами, преміювання здійснювалось відповідно до виданих керівником наказів, а дані виплати віднесено до складу витрат, що відображено в бухгалтерському обліку.

Підтвердження формування і нарахування заробітної плати та єдиного соціального внеску працівнику відповідач не заперечує, що відображено в акті перевірки, що підприємством до складу адміністративних витрат за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 віднесено премію за високі досягнення у роботі, а також нарахований на неї внесок на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 59 885 грн.

Зі змісту пп. 14.1.222 ст. 195 Податкового кодексу України, роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

За правилами пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України визначено, що до складу витрат операційної діяльності включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема: витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на оплату послуг зв`язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв`язок та інші подібні витрати).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що витрати позивача на виплату премії працівнику та нарахування єдиного соціального внеску є документально підтвердженими, а податковим органом помилково зроблено висновок про завищення позивачем адміністративних витрат за 2018 рік, оскільки за умовами Кодексу законів про працю та Закону України "Про оплату праці" підприємство має право самостійно вирішувати питання преміювання працівників через формування фондів для виплати премії працівникам за преміальними системами, які встановлено в Положенні про преміювання. Виплата премій гр. ОСОБА_1 , як зазначалось раніше, здійснювалась відповідно до Положення про преміювання товариства, затвердженого Наказом № 31/4-АТ від 18 листопада 2013 року, та особистого вкладу в загальні результати праці за підсумками роботи за місяць при врахуванні особистих якостей та виконання окремих доручень керівництва.

Щодо перевищення вартості придбаних товарів над покупною вартістю при їх поверненні, то відповідно до планової перевірки (т. 1 а.с. 217-218), зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 у загальній сумі 3 371 226 грн, в тому числі: 2016 рік - 38 841 грн, 2017 рік - 195 538 грн., 2018 рік - 2 669 000 грн, 1 квартал 2019 року- 467 847 грн, на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей, аналізів та карток по рахунках 20 "Матеріали" з субрахунками, 286 "Основні засоби для продажу", 31 "Поточний рахунок", 33 "Кошти в дорозі", 631 "Розрахунки з постачальниками", 65 "Розрахунки по страхуванню" з субрахунками, 66 "Розрахунки по зарплаті" з субрахунками, 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", 94 "Інші операційні витрати" з субрахунками, 79 "Фінансові результати" з субрахунками та інші необхідні рахунки бухгалтерського обліку, які перевірені суцільним порядком, видаткових накладних, банківських документів, МД, контрактів та інших первинних документів, встановлено завищення задекларованих ТОВ "Енерго Контроль" показників у рядку 2180 Звіту "Інші операційні витрати" у загальній сумі 1 694 134 грн.

Відповідно до картки рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками ТОВ "Енерго Контроль" передало підприємствам-неплатникам ПДВ матеріали на загальну суму 16 030 478 грн, яка перевіркою включена до складу "Інших операційних доходів".

Так як підприємство визначило по цих постачальниках кредиторську заборгованість в сумі 14 337 084 грн, то перевищення ціни придбання над ціною продажу віднесло на рахунок 949 "Інші операційні витрати". У фінансовому звіті за 2017 рік не відображено собівартість реалізованих товарів у розмірі 8716269грн, в фінансовому звіті за 2018 рік відображено лише суми перевищень 1 694 134грн. Таким чином, занижено інші операційні витрати на суму 13 525 145 грн.

За наслідками планової перевірки, податковий орган зробив висновок про заниження позивачем податку на прибуток у загальній сумі 5 533 452 грн.

Позивач не погодився з такими висновками, і як зазначено вище, подав заперечення до Акта документальної перевірки, які були розглянуті, за результатом чого складено висновок №15 від 27.09.2019р. Оскільки в ході розгляду заперечення надано пояснення та додаткові документи, які спростовують викладені в акті порушення, відповідачем прийнято рішення про проведення позапланової перевірки, відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК, з питань, що стали предметом оскарження.

За наслідками проведеної позапланової перевірки складено акт в якому зафіксовано порушення, зокрема про заниження позивачем податку на прибуток у загальній сумі 2 520 372 грн.

Склад податкового правопорушення, за позицією відповідача, полягає у тому, що вказані матеріали знаходились на складі підприємства, не приймали участі в господарській діяльності. Тому повернення повинно бути здійснене по ціні придбання. До перевірки не надано розрахунку визначення перевищення ціни придбання над ціною продажу, який віднесено на рахунок 949 "Інші операційні витрати" (т.1 а.с. 26).

Судом встановлено, що матеріали, а саме "Друкована плата Д1.Б5-Р", в кількості 12 850 шт., зберігались на складі позивача, та не використовувались під час здійснення господарської діяльності. Протягом січня - квітня 2018 року за митними деклараціями №№UA401010/2018/000121 від 06.01.2018 та UA401010/2018/005197 від 17.02.2018, отримано аналогічні друковані плати на загальну суму 9 888 083,29 грн в кількості 21 500 шт. Імпортовані плати доукомплектовано додатковими технічними складовими на суму 4 044 023,50 грн. для подальшого використання їх у виробництві.

Вказані запаси позивач обліковував за середньозваженою ціною матеріалів, яка склала 569,20 грн. При повернені матеріалів виникла сума перевищення облікової вартості за середньозваженою ціною (569,20 грн.) над вартістю придбання (437,36 грн.), в наслідок чого сформована сума витрат 1 694 133,60 грн.

Відповідно до наказу від 25.09.2017 "Про уніфікацію обліку ТМЦ" керівником прийнято рішення про оприбуткування ТМЦ від постачальників, зазначених у таблиці 1 додатку 1 до цього наказу у випадку, коли найменування ТМЦ не відповідає номенклатурі товариства проводити згідно таблиці 2 додатку 1 до цього наказу у зв`язку з тим, що вказані ТМЦ однорідні, мають схожі характеристики, складаються із схожих компонентів, виконують однакові функції та вважаються комерційно взаємозамінними (т.5).

Щодо тверджень відповідача про неналежний доказ, а саме наказ від 25.09.2017 "Про уніфікацію обліку ТМЦ", який наданий в ході розгляду справи, однак не надавався в ході перевірок, то суд їх відхиляє з огляду на те, що положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Повернення даних плат за ціною придбання доводиться видатковими накладними та накладними про їх повернення, які були наявні в ході перевірки та долучені до матеріалів справи (т. 5), що спростовує висновок відповідача про перевищення вартості придбання матеріалів над ціною їх повернення.

За наведеного вище податкове повідомлення-рішення №000260501 є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

Щодо завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, то така відображена у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2019р. (Додаток №13), яка формувалась на підставі даних бухгалтерського обліку товариства, які підтверджені первинними документами, та відображені в звітах Баланс. Форма №1 (Додаток №14) та "Звіт про фінансові результати. Форма №2" (Додаток №15), які є додатками до зазначеної декларації.

Оскільки податкове повідомлення-рішення №000260501, судом визнано протиправним, то підлягає скасуванню і податкове повідомлення-рішення форми "П" від 28.11.2019 №000267501 яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок порушення у віднесені до витрат премій.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, дій та бездіяльності і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до вимог часини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн, що доводиться платіжними дорученнями, відтак вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь першого.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 28.11.2019 за №000260501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 28.11.2019 за №000267501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 28.11.2019 за №0007063306.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 19210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль" (код ЄДРПОУ - 38512048, вул. Енергетична, 5, м. Вінниця, 21022); Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (01.10.2020)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна