ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2020 року Справа № 910/537/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 04.05.2020, повне рішення складено 08.05.2020, у справі № 910/537/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячні інвестиції" (м. Київ)
до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (м. Житомир)
про стягнення 98280,19 грн
03.02.2020 до Господарського суду Житомирської області на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 20.01.2020 у справі № 910/537/20 надійшла позовна заява ТОВ Сонячні інвестиції до ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод про стягнення 98 280,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ Сонячні інвестиції зазначило, що ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод не сплачувало орендну плату та комунальні платежі з моменту укладання Договору оренди № 237 від 03.10.2019, тому орендодавець надіслав повідомлення про усунення порушення. Враховуючи, що орендар протягом 15 (п`ятнадцяти) днів не сплатив заборгованість з моменту отримання повідомлення, договір оренди припинив дію 31.12.2019. З 01.01.2020 по 14.01.2020 підприємству нараховано 11 290,32 грн за фактичне користування приміщенням. Водночас ТОВ Сонячні інвестиції просить стягнути пеню, інфляційні та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язання.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.05.2020 у справі № 910/537/20, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячні інвестиції до Державного підприємства Житомирський лікеро-горілчаний завод про стягнення 98 280,19 грн задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства Житомирський лікеро-горілчаний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячні інвестиції - 73 387,10 грн орендної плати; - 11 290,32 грн за фактичне користування приміщенням; - 1 891,34 грн пені; - 59,58 грн інфляційних; - 389,78 грн 3% річних; - 1 861,13 грн судового збору; - 9 518,14 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього обов`язку згідно з договором оренди приміщення, своє зобов`язання з орендної плати не виконував, а тому, здійснивши перевірку належними та допустимими доказами обсягу та вартості споживання відповідачем комунальних послуг з урахуванням перевіреного судом розрахунку пені, процентів та інфляційних втрат станом на момент вирішення даного спору, останній дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в присудженій судом сумі до стягнення з урахуванням понесених судових витрат позивача /а.с. 105-110/.
Відповідач Державне підприємство Житомирський лікеро-горілчаний завод , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2020 у справі № 910/537/20 скасувати в частині стягнення 11 290,32 грн за фактичне користування приміщенням за період з 01 по 14 січня 2020 та нараховану на вказану суму пеню, інфляційні та річні.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:
- закінчення чи дострокове припинення договору оренди є одночасно припиненням господарської діяльності Орендаря в орендованому приміщенні та останньому надається строк 5-днів для звільнення приміщення, приведення його до належного стану і такий строк не вважається господарською діяльністю Орендаря та орендою приміщення і за це період орендна плата не стягується;
- після підписання договору оренди Орендар жодного дня не користувався приміщенням, взагалі не розпочав господарської діяльності в орендованому приміщенні, не розмістив торгового обладнання та продукцію, не встановлював жодних комунікацій, не користувався комунальними послугами, що й стало підставою для відмови Позивачу у стягненні безпідставно нарахованої суми комунальних послуг;
- відповідач взагалі не використовував приміщення, воно фактично не вибуло з розпорядження та користування позивача, відповідач не вчинив будь-яких дій та перешкод, які б унеможливили прийняття та використання приміщення позивачем після припинення Договору оренди з 01.01.2020, а тому висновок суду про фактичне використання орендованого приміщення відповідачем в період з 01 по 14 січня 2020 після припинення дії договору оренди з 01.01.2020 за відсутності підписаного Акта приймання-передачі (повернення) приміщення не відповідає дійсності та обставинам справи;
- акт приймання-передачі приміщення в оренду складав та надавав на підпис Орендодавець, також Орендодавець складав і передавав на підпис Акти наданих послуг, також саме Орендодавець виступив ініціатором дострокового припинення договору, при цьому він мав вільний доступ до приміщення, приміщення перебувало в його розпорядженні, він не був обмежений в його використанні, а тому Орендодавець мав право та можливість обстежити приміщення, скласти Акт приймання-передачі (повернення) з відображенням стану приміщення та передати Акт приймання-передачі (повернення) на підпис Орендарю, однак цього не зробив;
- Орендодавець не надав суду докази фактичного використання приміщення Орендарем після припинення договору, не надав докази надіслання Орендарю Акту приймання передачі (повернення) в строк визначений Договором оренди, та докази відмови чи ухилення Орендарем від підписання такого Акту приймання-передачі (повернення) приміщення, а тому недоведеним є висновок суду про наявність вини Орендаря у відсутності підписаного Акту приймання-передачі (повернення) приміщення і такий висновок суду не ґрунтується на положеннях Договору оренди та нормах чинного законодавства України;
- позивач не заявляв вимоги про звільнення приміщення чи повернення приміщення відповідачем за Актом приймання-передачі, тому що приміщення вже перебувало в його розпорядженні і він не був позбавлений можливості ним користуватись. В цій частині судом не з`ясовано обставини за яких умов та в який період позивач набув можливості використовувати приміщення. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, стало підставою для неналежного висновку суду про фактичне використання відповідачем приміщення після припинення договору оренди, внаслідок чого з відповідача безпідставно стягнуто 11 290,32 грн.
Таким чином, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 11 290,32 грн за фактичне користування приміщенням за період з 01 по 14 січня 2020 та нараховані на вказану суму пеню, інфляційні та річні винесено без урахування усіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також з порушенням норм матеріального так і процесуального права /а.с. 114-117/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2020 у справі № 910/537/20, апеляційну скаргу Державного підприємства Житомирський лікеро-горілчаний завод на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2020 у справі № 910/537/20 - залишено без руху. Зобов`язано апелянта Державне підприємство Житомирський лікеро-горілчаний завод до 10.08.2020 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду: докази доплати 361,30 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
03.08.2020 Державне підприємство Житомирський лікеро-горілчаний завод на виконання ухвали від 10.07.2020 подало до суду докази усунення недоліків апеляційної скарги - платіжне доручення № 2476 від 22.07.2020 на суму 361,30 грн.
На підставі розпорядження від 03.08.2020 № 01-04/272 керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Павлюк І.Ю. у період з 03.08.2020 по 21.08.2020 включно проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/537/20 між суддями, протокол від 03.08.2020, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Тимошенко О.М., Юрчук М.І.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2020, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Житомирський лікеро-горілчаний завод на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2020 у справі № 910/537/20; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства Житомирський лікеро-горілчаний завод ухвалено здійснювати без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
18.08.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ Сонячні інвестиції надійшов відзив (вих.№ 5249/20), в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та законного висновку про задоволення позову в оскаржуваній відповідачем частині. Вказує, що повернення нерухомого майна позивачу з оренди відбулось в примусовому порядку 14.02.2020, тоді як Договір оренди від 23.10.2019 за № 237 припинив свою дію з 31.12.2019, відповідно неповернення відповідачем позивачу нерухомого майна з оренди у визначений Договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 785 ЦК України.
Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
03.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сонячні інвестиції (орендодавець/позивач) та Державним підприємством Житомирський лікеро-горілчаний завод (орендар/відповідач) укладено Договір оренди № 237, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування нежиле приміщення № 2, площею 32,5 квадратних метрів, та нежиле приміщення № 3, площею 33,3 квадратних метрів, які розташовано за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 9/2, в т.ч. торговий зал 32,5 квадратних метрів, а орендар зобов`язується прийняти це приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату в порядку та на умовах визначених цим договором, та після припинення даного договору повернути орендоване приміщення орендодавцю в належному стані (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.1.4 Договору, приміщення надається орендареві для розміщення магазину з продажу алкогольних напоїв та продовольчих і непродовольчих товарів (без права продажу пива на розлив).
Згідно з п.1.5 Договору, фактична передача приміщення здійснюється за актом прийому-передачі.
Починаючи з дати початку строку оренди, орендар сплачує плату за приміщення (надалі-орендна плата) до дати повернення приміщення за актом приймання - передачі або до виселення у встановленому законодавством порядку (п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 3.2 Договору, сторони домовилися про розмір щомісячної орендної плати протягом строку оренди, яка становить з моменту підписання і до спливу строку дії договору 25000,00 гривень без ПДВ.
Незалежно від наслідків своєї господарської діяльності орендар сплачує орендну плату не пізніше, ніж до 10-го числа поточного календарного місяця строку оренди, за який здійснюється оплата (абз. 2 п. 3.4 Договору).
Згідно з п. 3.5 Договору, орендар самостійно, крім орендної плати, оплачує всі витрати, пов`язані з споживанням комунальних послуг (холодне водопостачання та електрична енергія), вивозом сміття та прибиранням прибудинкової території згідно показників лічильників та виставлених рахунків-фактур орендодавця, які підтверджуються рахунками та/або актами виконаних робіт від відповідних служб та організацій, що надають такі послуги. Орендар має право самостійно обирати оператора зв`язку та проводити телефонні лінії у приміщення за власні кошти. На строк оренди орендар укладає з відповідним оператором зв`язку договір на надання послуг зв`язку та оплачує послуги телефонного зв`язку і усі понесені ним витрати, пов`язані з місцевими, міжміськими та міжнародними телефонними розмовами, а також з іншими послугами зв`язку.
Відповідно до п. 3.8 Договору, сторони до 10 числа поточного місяця зобов`язані підписувати двосторонній акт про надання послуг, який підтверджує факт надання послуг оренди приміщення в попередньому місяці, а також забезпечує належне відображення правовідносин щодо оренди приміщення в бухгалтерському обліку сторін, орендодавець зобов`язаний скласти акт про надання послуг і в двох примірниках, підписати його та надати орендарю на підпис не пізніше 3 (третього) числа місяця наступного за звітним.
Згідно з п. 5.1.4 Договору, орендар зобов`язаний не перешкоджати в користуванні приміщенням за цільовим призначенням при умові належного виконання орендарем своїх зобов`язань згідно з договором.
Натомість, орендар повинен своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату. На прохання орендодавця орендар може виставляти рахунки на оплату орендної плати, однак відсутність виставленого рахунку не позбавляє орендаря обов`язку по сплаті орендної плати (п. 6.1.2 Договору).
Згідно з п. 6.1.3 Договору, орендар відшкодовує всі витрати, пов`язані з споживанням комунальних послуг (холодне водопостачання та електрична енергія), вивозом сміття та прибиранням прибудинкової території згідно показників лічильників та виставлених рахунків-фактур орендодавця, які підтверджуються рахунками та/або актами виконаних робіт від відповідних служб та організацій, що надають такі послуги. Орендар самостійно сплачує вартість спожитих послуг, які надаються за окремими договорами з постачальниками таких послуг (зв`язок, Інтернет, телефон), а також сплачує вартість по технічному обслуговуванню інженерного обладнання, що використовується для надання таких послуг /а.с. 8-14/.
На виконання умов договору ТОВ Сонячні інвестиції передало ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод в користування об`єкт оренди за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 9/2, приміщення № 2, 3, загальною площею 65,8 кв. м, що підтверджується актом-приймання передачі приміщення від 03.10.2019 /а.с. 15/.
Матеріали справи містять копії виписаних ТОВ Сонячні інвестиції рахунків-фактур на оплату за оренду вказаного приміщення в сумі 73 387,10 грн /а.с. 16, 18, 20/.
На підтвердження заборгованості по сплаті комунальних послуг ТОВ Сонячні інвестиції надало копії рахунків-фактур № СФ-0000075 від 10.10.2019, № СФ-0000213 від 06.11.2019, № СФ-00050 від 02.12.2019 /а.с. 17, 19, 21/.
13.12.2019 ТОВ Сонячні інвестиції направлено ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод повідомлення (вих.№ 1-13/12-19 від 13.12.2019) про порушення умов Договору Орендарем у зв`язку із наявною заборгованістю з орендної плати. Отже, з посиланням на абз.4 п.8.1 Договору позивач звертав увагу відповідача, що у випадку, якщо наявна заборгованість зі сплати орендної плати, комунальних послуг та нарахованої пені на дату погашення заборгованості, не буде оплачена протягом 15 календарних днів, на 16-й день Договір оренди № 237 від 03.10.2019 укладений між сторонами припинить свою дію. Окремо позивач зауважив, що змушений буде звертатись до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми боргу /а.с. 22-23/.
Відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошта - https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html - щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за номером 0103326646516 (штрихкодовий ідентифікатор), адресоване ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод , повернуто за зворотною адресою 02.01.2020 /а.с. 100/.
Крім того, підприємству надсилалося відправлення за номером 0103326646508 (штрихкодовий ідентифікатор), яке адресат отримав 16.12.2019 /а.с. 24, 101/.
ТОВ Сонячні інвестиції вважає, що Договір оренди № 237 від 03.10.2019 припинив свою дію на шістнадцятий день з моменту отримання ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод повідомлення про порушення умов договору та не усунув порушення у відведений строк, тобто з 31.12.2019.
Внаслідок невиконання ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод обов`язку щодо оплати орендної плати та комунальних платежів за Договором № 237 від 03.10.2019, ТОВ Сонячні інвестиції звернулося з позовом до суду про стягнення заборгованості, а також нарахувань, здійснених відповідно до ст. 549, 625 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положення ст.759 Цивільного кодексу України, які кореспондують із ч.1 ст.283 Господарського кодексу України передбачають, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 ст.286 Господарського кодексу України визначено, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
З огляду на викладені норми, а також факт визнання (не заперечення) відповідачем заборгованості з орендної плати за період жовтень-грудень 2019 по Договору оренди № 237 від 03.10.2019, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 73 387,10 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
В цій частині рішення суду сторонами не оскаржувалось.
Разом з цим, колегія також погоджується з висновками суду в частині стягнення з ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод 11 290,32 грн розміру орендної плати за період фактичного користування приміщенням з 01.01.2020 по 14.01.2020, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 2.1 Договору № 237 від 03.10.2019 передбачено, що строк оренди за цим договором починається від дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення в орендне користування, який підписується протягом 15-ти календарних днів з моменту підписання цього договору, та діє до 31.12.2020 включно.
Розділом 8 Договору № 237 від 03.10.2019 узгоджено порядок та умови розірвання договору оренди.
Так, договір припиняє свою дію за наявністю виявлення порушень умов договору орендарем, а саме не сплати орендної плати більше одного місяця та якщо орендар не усуне порушення впродовж 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення від орендодавця про порушення (абз. 4 п. 8.1 Договору).
Враховуючи несплату орендної плати, ТОВ Сонячні інвестиції 13.12.2019 надіслало ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод повідомлення № 1-13/12-19 про усунення порушень умов договору, яке Орендар отримав 16.12.2019, що не заперечується останнім.
За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Отже, беручи до уваги положення абз. 4 п. 8.1 Договору, укладений між сторонами Договір оренди № 237 від 03.10.2019 припинив свою дію 01.01.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 2.3 Договору сторони погодили умови повернення об`єкта оренди, а саме після закінчення або дострокового припинення строку оренди, орендар повертає орендодавцю приміщення протягом 5-ти днів за актом приймання-передачі (повернення) приміщення, у стані не гіршому ніж те, що в якому приміщення передавалося в оренду разом зі зробленими невід`ємними поліпшеннями з урахування зносу протягом строку оренди.
Аналогічні положення містяться у розділі договору, які визначають обов`язки орендаря (п. 6.1.9 Договору).
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що починаючи з дати початку строку оренди, орендар сплачує плату за приміщення (надалі-орендна плата) до дати повернення приміщення за актом приймання-передачі або до виселення у встановленому законодавством порядку.
Отже, умовами Договору оренди № 237 від 03.10.2019 сторони визначили, що орендні платежі підлягають сплаті до фактичного повернення Орендарем приміщення за актом приймання-передачі.
Зважаючи на відсутність підписаного між сторонами акта приймання-передачі (повернення) орендованого приміщення, апеляційний господарський суд визнає вимоги позивача в частині стягнення з ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод 11 290,32 грн за фактичне користування приміщенням (25000,00 (розмір орендної плати) х 14 (кількість днів за період з 01.01.2020 по 14.01.2020 (дата підписання позовної заяви) /31 (кількість днів у січні 2020 )) обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, доводи апелянта про те, що ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод взагалі не використовувало орендоване приміщення за призначенням (не розміщувало у ньому своє торгівельного обладнання) не мають для суду правового значення, адже суперечать п.3.1 Договору, у якому чітко вказано, що Орендар сплачує плату за приміщення до дати повернення його за актом приймання-передачі, тобто до фактичного повернення об`єкту оренди ТОВ Сонячні інвестиції . Крім цього, апеляційний суд бере до уваги і те, що сторони у п. 3.4 укладеного Договору визначили, що Орендар сплачує орендну плату орендованого ним приміщення незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Також, апеляційний суд звертає увагу, що відповідач не позбавлений був права вимагати у позивача складання акту прийому-передачі орендованого приміщення щодо остаточного його повернення у володіння позивача, знаючи при цьому про втрату свого статусу орендаря в порядку абз. 4 п. 8.1. Договору після надісланого позивачем повідомлення від 13.12.2019 за № 1-13/12-19.
Все вищенаведене вказує на безпідставність доводів апелянта щодо імовірного звільнення його від обов`язку здійснення орендних платежів позивачу за період з 01 по 14 січня 2020.
Стосовно позовних вимог про стягнення з ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод заборгованості зі сплати комунальних платежів у сумі 11 208,58 грн.
За умовами Договору оренди № 237 від 03.10.2019, орендар самостійно, крім орендної плати, оплачує всі витрати, пов`язані з споживанням комунальних послуг (холодне водопостачання та електрична енергія), вивозом сміття та прибиранням прибудинкової території згідно показників лічильників та виставлених рахунків-фактур орендодавця, які підтверджуються рахунками та/або актами виконаних робіт від відповідних служб та організацій, що надають такі послуги (п. 3.5 Договору).
Згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000075 від 10.10.2019 /а.с.17/, орендарю нараховано кошти за послуги по вивезенню сміття у сумі 343,10 грн та утримання прибудинкової території у сумі 1 070,32 грн. За рахунком-фактурою № СФ-0000213 від 06.11.2019 /а.с. 19/, здійснено нарахування за електроенергію в розмірі 4 011,06 грн, за постачання води - 1 439,16 грн, за утримання прибудинкової території - 197,59 грн. Рахунком-фактурою № СФ-00050 від 02.12.2019 /а.с. 21/ визначено до сплати відшкодування за електроенергію - 2 761,89 грн, за постачання води - 1 187,67 грн, утримання прибудинкової території за липень 2018 року - 197,59 грн.
Аналізуючи вказані нарахування, слід зазначити, що розмір плати за утримання прибудинкової території у визначені періоди різний, а у рахунку № СФ-00050 від 02.12.2019 зазначено за липень 2018 року , однак Договір оренди укладений 03.10.2019.
Враховуючи, що споживання комунальних послуг (холодне водопостачання та електрична енергія), вивіз сміття та прибирання прибудинкової території підтверджуються не лише виставленими рахунками-фактурами орендодавця, а й показаннями лічильників, рахунками та/або актами виконаних робіт від відповідних служб та організацій, що надають такі послуги, тому за відсутності належних та допустимих доказів, що засвідчують обсяг та вартість комунальних послуг, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі в частині позовних вимог про стягнення комунальних платежів у розмірі 11 208,58 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені на підставі п. 9.3 Договору у розмірі 1 891,34 грн.
У пункті 9.3 Договору оренди № 237 від 03.10.2019 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату орендної плати орендар, на письмову вимогу орендодавця, сплачує пеню в розмірі обліковує ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору, а саме прострочення оплати орендної плати, починаючи з жовтня місяця 2019 до дати подачі позову, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність та підставність позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1891,34 грн.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
За умовами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача нараховані на суму орендної плати та комунальних платежів 3 % річних в розмірі 443,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 59,58 грн, за період з 11.10.2019 до дати подачі позову.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок в частині інфляційних втрат та 3 % річних, враховуючи, що позивачу відмовлено у стягненні комунальних послуг та те, що суд не може виходити за межі позовних вимог (заявлених у меншій сумі стягнення інфляційних втрат), апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 389,78 грн та інфляційних втрат на суму 59,58 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Таким чином, оскільки вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 11 290,32 грн за фактичне користування приміщенням задоволенню не підлягають, то й і вимоги скаржника щодо зменшення нарахувань на вказану суму заборгованості пені, інфляційних та 3 % річних, також не підлягають задоволенню.
Щодо заявлених вимог ТОВ Сонячні інвестиції про стягнення з відповідача судових витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката, Північно-західний апеляційний господарський суд керуючись положеннями ч.1 ст. 269 ГПК України, не переглядає рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2020 у справі № 910/537/20 у вказаній частині, оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються виключно вимог про стягнення з відповідача 11 290,32 грн за фактичне користування приміщенням за період з 01 по 14 січня 2020, а також нарахованих на вказану суму пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Таким чином, заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування рішення господарського суду Житомирської області від 04.05.2020 у справі № 910/537/20 в оскаржуваній частині відсутні.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2020 у справі № 910/537/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2020 у справі № 910/537/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 910/537/20 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "02" жовтня 2020 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.10.2020 |
Оприлюднено | 05.10.2020 |
Номер документу | 91957981 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Крейбух О.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні