Постанова

від 22.09.2020 по справі 404/7997/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2020 року м. Кропивницький

справа № 404/7997/18

провадження № 22-ц/4809/443/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Чельник О.І.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у складі судді Павелко І.Л. від 09 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про відшкодування шкоди завданої внаслідок неправомірних дій установ досудового розслідування, прокуратури у зв`язку з виправдувальним вироком , -

встановив:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 10 липня 2012 року, старший слідчий у особливо важливих справах 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України виніс постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження за ознаками складів злочинів, передбачених ст.. 205 ч.2, ст..27 ч.5, ст. 191 ч. 5 КК України відносно неї та невстановлених слідством посадових осіб дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Сантрейд .

03.09.2012 року її було затримано в порядку ст.ст. 106, 115 КПК України (1960 року). Постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/21258/2018 задоволено подання старшого слідчого з ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України підполковника юстиції Яновського І.Є, від 04.09.2012 року про обрання стосовно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В подальшому строк тримання під вартою неодноразово продовжувався до 16.05.2013 року, з 17.05.2013 року по 16.09.2013 року, запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт і продовжувався до 16.05.2014 року.

21 листопада 2012 року кримінальна справа відносно неї була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22012120000000018. 25.12.2012 року її було повідомлено про підозру, а 02.01.2013 року старшим прокурором відділу керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБ України Генеральної прокуратури України у вказаному провадженні було затверджено обвинувальний акт. Після чого справа була направлена для судового розгляду до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

У вересні 2012 року за її місцем фактичного проживання було проведено обшук.

На момент затримання, вона працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ Домінікана та отримувала заробітну плату в розмірі 8000 грн. Внаслідок затримання, 03.09.2012 року її було звільнено з займаної посади. Також вона була зареєстрована як фізична особа - підприємець та отримала дохід за 2012 рік в розмірі 1 743 109,64 грн.

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2014 року у справі № 390/548/13-к її було визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.191 КК України, та виправдано за відсутністю складів злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12.11.2014 року вирок Кіровоградського районного суду було залишено без змін, а апеляційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року вказані судові рішення залишено без змін.

Також зазначила, що відповідно до ст.3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , їй повинно бути відшкодовано втрачений заробіток на загальну суму 305 460 грн., сума втраченого доходу від підприємницької діяльності 1 888 368 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 087 500 грн.

Крім того, у зв`язку з її звільнення з посади головного бухгалтера, заробітна плата не нараховувалася, припинилися виплати до Пенсійного фонду України та не сплачувалися податки з доходу від підприємницької діяльності. Тому вважає, що для встановлення неперервності її трудового стажу и погашення заборгованості за період відсторонення її від посади, необхідно з розрахованих сум не отриманої нею заробітної плати з 03.09.2012 року по 16.09.2013 рік та ФОП провести перерахування в сумі 48 933,56 грн. до Пенсійного фонду України та в органи ДФС єдиний податок в сумі 4919, 68 грн.

Також вважає, що підлягають відшкодуванню, згідно з ст.3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , такі матеріальні витрати як: послуги адвокатів - 587 500 грн., транспортні витрати, проживання та харчування адвокатів - 63 150 грн., витрати пов`язані з хворобою 26800 грн.; витрати пов`язані з похованням рідної сестри ОСОБА_2 72 000 грн.; інші витрати в розмірі 4 500 000 грн.

Разом з тим, на думку позивача внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає у підірвані її ділової репутації, приниженні честі і гідності, у почутті сорому, що призвело до психічних страждань та погіршення стану здоров`я.

Посилаючись на ці обставини, позивач з урахуванням поданих уточнень просила стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області на її користь 4 281 328 грн. заборгованість з заробітної плати, дохід від підприємницької діяльності та судові витрати; стягнути з Державної казначейської служби України Головне управління у Кіровоградській області на її корись моральну шкоду у розмірі 10 000 000 грн.; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести обчислення обов`язкових внесків до Пенсійного фонду України з розрахованих нею сум середньої заробітної плати за період з 03.09.2012 року по 5.09.2013рік в сумі 48 933,56 грн.; зобов`язати Державну казначейську службу України Головне управління у Кіровоградській області, з розрахованих нею 48 933,56 грн., перерахувати на розрахунковий рахунок Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області грошові кошти у сумі 48 933,56 грн., для погашення заборгованості до Пенсійного Фонду України борг за період з 03.09.2012 року по 15.09.2013рік; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати на розрахунковий рахунок Пенсійного фонду України отримані грошові кошти у сумі 48 933,56 грн., від Державної казначейської служби України головне управління у Кіровоградській області грошові кошти 48 933,56 грн., в рахунок заборгованості за період з 03.09.2012 року по 15.09.2013 рік для встановленого пенсійного їй стажу.

Ухвалою Кіровського районного суду від 09 грудня 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести обчислення обов`язкових внесків до Пенсійного фонду України з розрахованих ОСОБА_3 сум середньої заробітної плати за період з 03.09.2012 року по 5.09.2013 рік в сумі 48 933,56 грн.; зобов`язання Державної казначейської служби України Головного управління у Кіровоградській області, з розрахованих ОСОБА_3 48 933,56 грн., перерахувати на розрахунковий рахунок Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області грошові кошти у сумі 48 933,56 грн., для погашення заборгованості до Пенсійного Фонду України борг за період з 03.09.2012 року по 15.09.2013рік; зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати на розрахунковий рахунок Пенсійного фонду України отримані грошові кошти у сумі 48 933,56 грн., від Державної казначейської служби України головне управління у Кіровоградській області грошові кошти 48 933,56 грн., в рахунок заборгованості за період з 03.09.2012 року по 15.09.2013 рік для встановленого пенсійного стажу.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача Головне управління Державна казначейська служба України у Кіровоградській області матеріальної шкоди: заборгованість з заробітної плати 305 460 грн., втрачений дохід від підприємницької діяльності 1 888 368 грн. послуги адвоката 587 500 грн., транспорті витрати, проживання та харчування адвоката 63 150 грн., витрати пов`язані з хворобою 268 000 грн., втрати пов`язані з похованням рідної сестри 72 000 грн., інші витрати 4 500 000 грн. - відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області ставить питання про скасування судового рішення в частині задоволених позовних вимог, як таке, що поставлено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Також не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновку суду про часткове задоволення її вимог, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що старшим слідчим у особливо важливих справах 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України капітан юстиції Черняк І.P. 10.07.2012 року було винесено постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження за ознаками складів злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 5, та ст. 191 ч. 5 КК України відносно гр. ОСОБА_1 та невстановлених слідством посадових осіб дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Сантрейд .

03.09.2012 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.ст. 106, 115 КПК України (1960 року).

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі 2610/21258/2012, провадження 4/2610/3880/2012, задоволено подання старшого слідчого з ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України підполковника юстиції Яновського І.Є. від 04.09.2012 року про обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В подальшому строк тримання під вартою неодноразово продовжувався до 16.05 2013 року, з 17.05.2013 року до 16.09.2013 рік запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт і продовжувався до 16.05.2014 рік.

21 листопада 2012 року кримінальна справа відносно гр. ОСОБА_1 була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22012120000000018. 25.12.2012 року її було повідомлено про підозру, а 02.01.2013 року старшим прокурором відділу керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБ України Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції С. Василенком у вказаному провадженні було затверджено обвинувальний акт. В подальшому, справа була направлена для судового розгляду до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

У вересні 2012 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 було проведено обшук.

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2014 року у справі №390/548/13-к обвинувачену ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.5 ст.191 КК України, та виправдано за відсутністю складів злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12.11.2014 року вирок Кіровоградського районного суду було залишено без змін, а апеляційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року у справі 5-2129км15, за результатами розгляду касаційної скарги прокурора (який затвердив обвинувальний висновок), ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

У пункті 1 частини першої статті 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду від 01 грудня 1994 року N 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до статті 3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду ).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15 вказано, що відповідно до частини 3 статті 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості .

Як вказують норми статей 23, 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом 22 місяці 18 днів, та з урахуванням вимог розумності та справедливості , характеру і обсягу її страждань, обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди, що склала 250 000 грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.81 ЦПК України).

З огляду на вказане та відсутність відповідних доказів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди з підстав їх недоведеності.

Що стосується доводів апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, колегія суддів звертає увагу на те, що ч. 1ст. 1176 ЦК України встановлено, що шкода у випадках, до яких, зокрема, відноситься і даний спір, відшкодовується державою.

Згідно із статтею 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Згідно із пп. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України N 460/2011 від 13 квітня 2011 року, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

При цьому відшкодування моральної шкоди із Державного бюджету України проводиться шляхом списання з відповідного казначейського рахунку, тобто списання Державною казначейською службою України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, на підставі аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що їх регулюють, судова колегія відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині порядку стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 грудня 2019 року змінити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 250 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.10.2020

Судді:

О.А.Письменний О.Л.Дуковський О.І. Чельник