Постанова

від 22.09.2020 по справі 317/3207/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.09.2020 Справа № 317/3207/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/3207/19 Головуючий у 1 інстанції: Яркіна С.В.

Провадження № 22-ц/807/2488/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Садівничого товариства Комунаровець на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Комунаровець про захист прав споживачів шляхом визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до СТ Комунаровець про захист прав споживачів шляхом визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 28 вересня 2017 року вона є власником земельної ділянки площею 0,051 га, кадастровий номер 2322155900:02:004:1415, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено садовий будинок та інше майно. З вересня 2015 року ОСОБА_1 є членом СТ Комунаровець .

До 14 вересня 2019 року відповідно до п. 4.2. Статуту товариства, відповідачем здійснювалось надання послуг з постачання електричної енергії, для власних побутових потреб до земельної ділянки та розташованому на ній будинку ОСОБА_1 шляхом фактичного приєднання до електромережі товариства.

Позивач зазначала, що не має заборгованості за використану електричну енергію перед товариством, проте 14 вересня 2019 року, близько 13-00 год., двома невідомими чоловіками, які не назвали себе та своєї посади, без жодного повідомлення та без пояснення причин, а також без складання акту про відключення, здійснено фактичне від`єднання електромережі будинку, який розміщений на садовій ділянці № НОМЕР_1 у СТ Комунаровець , від електромережі СТ Комунаровець . Припинення електропостачання здійснювалось у присутності голови товариства ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що здійснення припинення відбулось після заборони нею доступу до земельної ділянки невідомим особам під керівництвом голови товариства для перемірювання належній позивачу земельній ділянці, та подання нею заяви, за якою Запорізьким районним відділенням поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області відкрито кримінальне провадження.

Відключення від електромережі позивач вважає безпідставним та незаконним, у зв`язку з тим, що під час його здійснення порушено статут СТ Комунаровець , а також умови та порядок припинення та відновлення електричної енергії, визначених в Правилах роздрібного ринку електричної енергії.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_3 просила суд визнати незаконними дії СТ Комунаровець з приводу відключення від електропостачання електричної мережі земельної ділянки кадастровий номер 2322155900:02:004:1415, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Малокатеринівська селищна рада, СТ Комунаровець , ділянка № НОМЕР_1 , що належить їй на праві приватної власності; зобов`язати СТ Комунаровець за власний кошт та за рахунок власних ресурсів поновити електропостачання до зазначеної земельної ділянки шляхом фактичного під`єднання електромережі земельної ділянки до діючої електромережі СТ Комунаровець . Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 10 червня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконними дії СТ Комунаровець з приводу відключення від електропостачання електричної мережі земельної ділянки кадастровий номер 2322155900:02:004:1415, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Малокатеринівська селищна рада, Садівниче товариство Комунаровець , ділянка № НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Зобов`язано СТ Комунаровець за власний кошт та за рахунок власних ресурсів поновити електропостачання до земельної ділянки кадастровий номер 2322155900:02:004:1415, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Малокатеринівська селищна рада, СТ Комунаровець , ділянка № НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом фактичного під`єднання електромережі земельної ділянки до діючої електромережі СТ Комунаровець .

Стягнуто з СТ Комунаровець в дохід держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 02 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Зокрема, судом не встановлено підстав для відключення від постачання побутової електроенергії від ділянки № НОМЕР_1 у СТ Комунаровець , яка на праві приватної власності належить члену вказаного Товариства - ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази інформування ОСОБА_1 про будь-яке прийняте рішення, оформлення письмового повідомлення про відключення, із зазначенням підстав, дати і часу, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, врученням такого повідомлення позивачу та наданням строку для усунення споживачем порушень. А отже, відключення позивача мало місце за відсутності підстав для такого відключення та з недодержанням порядку такого відключення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, посилаючись на неповноту та неправильність встановлених обставин, СТ Комунаровець подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 червня 2020 року, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 є членом СТ Комунаровець . Так, прийнявши до уваги довідки від 14 вересня 2015 року та від 24 грудня 2015 року, судом проігноровано, що зазначені довідки видаються лише для нотаріального оформлення ділянки, та не свідчить про дійсність членства у СТ Комунаровець , набуття якого визначено статутом, та має чітко прописану процедуру. Наявність у ОСОБА_1 членської книжки товариства також не свідчить про дійсність її членства, оскільки за її допомогою провадяться розрахунку за комунальні послуги та внески, які за своїм бажанням може надавати товариство. Натомість, рішення загальних зборів, яким ОСОБА_1 прийнято до членів СТ Комунаровець не існує. Зазначають, що ОСОБА_1 не було сплачено вступний внесок (або надано документи про те, що особа, що обдарувала її земельною ділянкою є її близькою родичкою), що також унеможливлює набуття членства у СТ Комунаровець . Окрім цього, посилаються, що у договорі дарування, на підставі якого позивачем набуто земельну ділянку № НОМЕР_1 зазначено, що віджувана земельна ділянка вільна від забудови. Натомість, судом першої інстанції не з`ясовано яким чином цей будинок було введено в експлуатацію, підключено та відключено від електропостачання.

У відзиві на апеляційну скаргу СТ Комунаровець , ОСОБА_1 заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, у зв`язку з чим просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 червня 2020 року - без змін. Зазначає, що приписами статуту не передбачено видання членської книжки неприйнятим членам товариства. Не містить статут й відомостей, що членська книжка є розрахунковим документом товариства для цілей проведення розрахунків за наданні комунальні послуги. Доводи скаржника щодо не встановлення судом факту введення будинку в експлуатацію, ОСОБА_1 вважає такими, що не стосуються предмету позову. Натомість при розгляді справи було встановлено, що визначення фактичного використання обсягу електричної енергії, наданої відповідачем, здійснювалось за показами електричного лічильника, який опломбовано відповідачем 06 листопада 2017 року. Також, ОСОБА_1 просить здійснити розподіл судових витрат, понесених нею у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, та стягнути їх на її користь з СТ Комунаровець .

Заслухавши суддю-доповідача, доводи та пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ст.1 Закону України Про Громадські об`єднання , громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Об`єднання вільне у виборі напрямів своєї діяльності; всі основні питання діяльності об`єднань громадян повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників членів об`єднання; об`єднання громадян діє на основі статуту або положення; Статут об`єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.

Закону України Про кооперацію визначає, що кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Згідно ст. 8 Закону України Про кооперацію статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що СТ Комунаровець є громадською організацією та юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку, яка здійснює свою діяльність на підставі нормативно-правових актів України та Закону України Про об`єднання громадян та в межах Статуту (т.1 а.с.12-27).

СТ Комунаровець є правонаступником Обслуговуючого кооперативу Комунаровець-4 , який в свою чергу є правонаступником СТ Комунаровець . Діяльність товариства будується на принципах добровільності, індивідуальності та колективного членства, поєднання особистих, колективних та державних інтересів, господарчої самостійності, самоврядування, самофінансування, соціальної справедливості та додержання законності.

Згідно з п. 5.1 Статуту, членом Товариства може бути кожен громадянин України, або громадянин, який має посвідку на постійне проживання в Україні, що досяг 18-річного віку та виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань Товариства.

Відповідно до п. 5.2, 5.3 Статуту, вступ до Товариства на підставі поданої Заяви до Правління (голови) Товариства при наявності документів на володіння земельною ділянкою. Рішення Правління (голови) Товариства про прийняття до Товариства підлягає схваленню загальними зборами його членів.

Згідно з п. 5.4 Статуту, членом Товариства громадянин стає після рішення загальних зборів про прийом його до Товариства та сплати ним вступних, членського та цільових внесків. До схвалення рішення Правління Товариства про прийняття до його складу, особа має статус асоційованого члена Товариства, який передбачає наявність усіх прав та обов`язків, що і у члена Товариства, окрім права Голосу на загальних зборах.

Так, з матеріалів справи вбачається, що СТ Комунаровець 14 вересня 2015 року та 24 грудня 2015 року видало ОСОБА_1 довідки про те, що остання дійсно є членом СТ Комунаровець і користується земельною ділянкою № НОМЕР_2 , площею 0,06 гектарів (т. 1 а.с. 28).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 98800290 від 28 вересня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,051 га з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, кадастровий номер 2322155900:02:004:1415, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 11).

З копії членської книжки (члена содового товариства Комунаровець ), яка видана ОСОБА_1 04 листопада 2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 сплачено вступний внесок, членські та цільові внески сплачувались 04 листопада 2017 року, 28 лютого 2018 року, 04 серпня 2018 року, 28 листопада 2018 року (т. 1 а.с. 29).

Пунктом 5.8 Статуту передбачено, що правління Товариства видає кожному з його членів на протязі місяця із дня прийому членську книжку.

Пунктом 8.7 Статуту встановлено, що виключення з членів Товариства здійснюється рішенням правління Товариства з наступним затвердженням Загальними зборами з попереднім повідомленням члена Товариства про дату, час, місце засідання правління, загальних зборів та порядок денний.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що наявність у позивача членської книжки не є підтвердженням її членства не заслуговують на увагу, оскільки Статутом не передбачено видавати членські книжки асоційованим членам товариства або особам, які користуються послугами Товариства.

Рішення правління про виключення ОСОБА_1 з членів товариства, як то передбачено п. 8.7 Статуту відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 є членом СК Комунаровець .

Разом з тим, з протоколу № 5 загальних зборів СТ Комунаровець від 28 квітня 2018 року вбачається, що було вирішено тимчасово не приймати, зокрема ОСОБА_1 зобов`язано її надати документи: свідоцтво про шлюб, акт приватизації на землю з площею ділянки (т. 1 а.с. 69-73).

При цьому, колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги щодо неможливості наявності у ОСОБА_1 статусу як члена товариства, так і асоційованого члена товариства, оскільки судом встановлено, що позивач має статус члена товариства відносно земельної ділянки № НОМЕР_2 , та статут асоційованого товариства стосовно ділянки № 535.

Згідно з п. 4.2 Статуту, Товариство зобов`язане забезпечувати надання послуг своїм членам згідно з їх замовленнями в межах предмету діяльності Товариства.

Відповідно до п. 4.1 Статуту, Товариство має право відключати від постачання побутову електроенергію і водопостачання у випадку несвоєчасної сплати членських та цільових внесків або крадіжки електроенергії та води, та крадіжки майна Товариства і його членів.

Згідно з п. 7.3 Статуту, член Товариства зобов`язаний виконувати правила внутрішньої діяльності і внутрішнього розпорядку; виконувати свої обов`язки перед Товариством, пов`язані з його діяльністю, сплачувати вступні, членські та цільові внески у розмірі та у терміни, встановленими Загальними зборами.

З акту СТ Комунаровець від 14 вересня 2019 року складеного членами правління товариства вбачається, що під час проведення замірів земельної ділянки № НОМЕР_1 і у порівнянні з актом на цю земельну ділянку встановлено, що територія ділянки № НОМЕР_1 не відповідає її фактичному розміру, у зв`язку з чим було вирішено припинити електропостачання на ділянку № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 115). В цей же деньздійснено фактичне від`єднання електромережі будинку, який розміщений на садовій ділянці АДРЕСА_1 , від електромережі СТ Комунаровець .

Судом першої інстанції також встановлено, та не заперечується відповідачем, що станом на день відключення ділянки № НОМЕР_1 - 14 вересня 2019 року ОСОБА_1 заборгованості щодо сплати цільових внесків за користування електричної енергії не мала. Так само й не існувало факту несвоєчасної сплати членських внесків за 2019 рік, оскільки позивач, відповідно до п. 4 п.п. К Проколу № 5 Загальних зборів СТ Комунаровець № 5 від 28 квітня 2018 року повинна була їх внести до 25 грудня 2019 року.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для відключення від постачання побутової електроенергії від ділянки № НОМЕР_1 у СТ Комунаровець .

Доводи апеляційної скарги що між ОСОБА_1 та СТ Комунаровець не виникло ніяких правовідносин щодо користування електричною енергією, або незаконності підключення, спростовуються тим, що визначення фактично використаного обсягу електричної енергії здійснюється за показами електричного однофазного лічильника MASTER CO-ЭА05М1 № 584933/2008, який є складовою електромережі земельної ділянки № НОМЕР_1 та розташованого на ній будинку; лічильник опломбовано пластмасовою пломбою встановленого зразка СТ Комунаровець № СО135829, встановленою 06 листопада 2017 року, що підтверджує його введення в експлуатацію та законність використання електроенергії, поставленої з боку Товариства (т. 1 а.с. 40-43).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з листопада 2017 року будь-яких спірних питань між позивачем та відповідачем з цього приводу не виникало.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Також узгоджується з матеріалами справи висновок суду щодо відсутності доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про причини відключення, документального обґрунтування вказаного рішення (а саме протоколу загальних зборів про прийняття рішення про відключення ділянки № 535 від електропостачання з зазначенням причин), а також існування акту про відключення.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо розподілу судових витрат, про який заявлено ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

ОСОБА_1 21 серпня 2020 року подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому містилось клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених нею під час апеляційного перегляду рішення.

Відповідно до частин четвертої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи: договір про надання правової допомоги від 19 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Демченком Р.В. (т. 1 а.с. 129-130), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у цивільній справі № 317/3207/19 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 37-38), квитанція про сплату на суму 5200 грн. (т. 2 а.с. 42), попередній розрахунок суми судових витрат у суді апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 43-43) та додаткова угода № 1 до договору від 19 вересня 2019 року, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що вказані послуги надавалися адвокатом Демченком Р.В. та полягають у наступному: підготовка і складання відзиву на апеляційну скаргу -3000 грн.; підготовка і складання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат - 600 грн.; підготовка і складання детального опису робіт (наданих послуг) - 600 грн.; представництво Адвокатом інтересів позивача у суді апеляційної інстанції у судовому засіданні 21 вересня 2020 року - 1000 грн.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5200 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи (аналіз апеляційної скарги та складання відзиву на неї), відсутність судового засідання у цій справі саме 21 вересня 2020 року, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства Комунаровець - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 червня 2020 року по цій справі - залишити без змін .

Стягнути з Садівничого товариства Комунаровець на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 01 жовтня 2020 року.

Головуючий:

Судді: