Постанова

від 28.09.2020 по справі 911/2902/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. Справа№ 911/2902/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Поляк О.І.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - ОСОБА_2, особисто; Омелян І.В., ордер серії КС №367993 від 14.08.2020;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - представники не прибули,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2020 у справі №911/2902/19 (суддя Черногуз А.Ф., повний текст складено - 05.06.2020) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Селянського/Фермерського/Господарства "Левада" і ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у статутному капіталі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі №2 від 30.05.2019.

встановив наступне.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (з урахуванням уточнень) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у статутному капіталі СФГ "Левада" у розмірі 4 000 (чотири тисячі) 00 гривень.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач посилався на наступне:

між позивачем та повіреним відповідача ОСОБА_3 на підставі довіреності 30.05.2019 вчинено правочин - укладено Договір №2 купівлі-продажу належної відповідачу частки у статутному капіталі СФГ "Левада", у зв`язку з чим, позивач набув права власності на частку відповідача у розмірі 4000,00 грн., що становить п`ять відсотків статутного капіталу СФГ "Левада";

у зв`язку з укладеним договором повіреним відповідача ( ОСОБА_3 ) було складено та підписано Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СФГ "Левада", заява про вихід відповідача зі складу учасників СФГ "Левада" та вчинено представництво інтересів відповідача на загальних зборах учасників СФГ "Левада", які відбулись 04.06.2019;

позивачем та повіреним відповідача під час звернення до нотаріуса для завірення підписів у протоколі загальних зборів, що відбулись 04.06.2019, було з`ясовано, що довіреність скасована 31.05.2019 позивачем ( ОСОБА_2 ) у приватного нотаріуса Перепелиці Ж.П. При цьому, від ОСОБА_2 позивачу та заінтересованим особам не надходило повідомлень про скасування довіреності, а отже, про скасування довіреності позивачу стало відомо лише 04.06.2020. У зв`язку з цим, позивач вважає підставним набуття ним права власності на частку у статутному капіталі СФГ "Левада" у розмірі 4000,00 грн.

В свою чергу, ОСОБА_2 подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі №2 від 30.05.2019 у зв`язку з перевищенням повноважень представником ОСОБА_2 при його укладенні.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2020 у справі №911/2902/19 у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічну позовну заяву задоволено; визнано недійсним договір №2 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Селянського/Фермерського Господарства "Левада" від 30.05.2019, укладений між ОСОБА_2 від імені якого діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 102,00 грн. судового збору та 15 060,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги за первісною та зустрічною позовними заявами, зазначив, що вирішення питання щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на частку у статутному капіталі Селянського/Фермерського/Господарства "Левада" у розмірі 4000 (чотири тисячі) 00 гривень знаходиться в прямій залежності від встановлення факту правомірності укладення Договору №2 від 30.05.2019 щодо недійсності якого, ОСОБА_2 заявлено вимоги за зустрічним позовом.

Дослідивши оскаржуваний договір та встановивши, що його було укладено представником ОСОБА_2 з перевищенням повноважень, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено зустрічні позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2020 у справі №911/2902/19 скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного - відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на не дослідження судом першої інстанції обставин щодо проведення загальних зборів, обставин з відкликання ОСОБА_2 довіреності виданої на ім`я ОСОБА_3 , а також залишення поза увагою заяви про вихід із СФГ, поданої від імені ОСОБА_2 його представником ОСОБА_3.

Також, апелянт посилається на неукладеність оскаржуваного Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада" №2 від 30.05.2019 через те, що його не було нотаріально посвідчено, а також не затверджено загальними зборами учасників СФГ.

Окрім наведеного, скаржник зазначає про вихід місцевого господарського суду за межі позовних вимог, а саме посилання на правочин, який не був предметом спору.

Представники відповідача за первісним позовом заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Апелянт (позивач у справі) та треті особи не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися; ухвала суду про відкладення розгляду справи була направлена за адресами офіційного місцезнаходження вказаних осіб.

Третьою особою - ОСОБА_3 вказана ухвала суду була отримана, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Щодо повідомлення іншої третьої особи - СФГ "Левада", слід зазначити наступне.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Отже, вказана третя особа вважається належним чином повідомленою про дату та час розгляду апеляційної скарги у даній справі.

При цьому, від апелянта до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи через неможливість представника прибути у дане судове засідання у зв`язку з необхідністю бути присутнім при виконанні слідчих дій у кримінальному провадженні.

Дослідивши обставини, заявленого клопотання, колегією суддів відмовляється у його задоволенні, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає неможливості розгляду апеляційної скарги у даній справі через відсутність представника апелянта у даному судовому засіданні.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи за клопотанням апелянта, надаючи йому можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді, колегія суддів не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Окрім наведеного, слід зазначити, що заявником клопотання доказів на підтвердження викладених у ньому обставин до суду не подано.

Враховуючи належне повідомлення позивача та третіх осіб, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Селянського/Фермерського/Господарства "Левада" (далі - СФГ "Левада") №4 від 05.03.2019 за СФГ "Левада" 22.12.2018 зареєстровано земельну ділянку площею 50.1 гектарів, кадастровий номер 3224987200:02:008:1053, яка розташована за межами населених пунктів та території Мотовилівської сільської ради, Фастівського району, Київської області, яка надана для ведення фермерського господарства.

Згідно з п. 1.2. Статуту СФГ "Левада" учасниками СФГ "Левада" є:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ID - паспорт НОМЕР_1 , орган що видав 8032, 13.10.2017, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що володіє 95% статутного капіталу.

- ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області, 12.12.2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , що володіє 5% статутного капіталу.

Вказана інформація, також, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006723340 станом на 02.06.2020 отриманим судом першої інстанції.

ОСОБА_2 13.11.2018 видано ОСОБА_3 довіреність №2310, якою він уповноважив останнього бути його представником у всіх відповідних державних, приватних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності з усіх питань пов`язаних з експлуатацією (використанням) земельної ділянки, розташованої в межах земель Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер 3224987200:02:008:1053.

Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелицею Ж.П. 13.11.2018 зареєстрована в реєстрі за №2310.

ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності від 13.11.2018 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (покупець) 30.05.2019 уклали Договір №2 (далі Договір) відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупця частину своєї частки у статутному капіталі СФГ "Левада", а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити названу частку.

У пункті 1.3. вказаного Договору зазначено, що учасник СФГ "Левада" ОСОБА_2 (продавець) продає Учаснику СФГ "Левада" ОСОБА_1 (покупцю) частину своєї частки у статутному капіталі СФГ "Левада", а саме 5% у статутному капіталі СФГ "Левада", номінальна вартість проданої частки складає 4000,00 грн.

Згідно п. 2.2. Договору відступлення частини частки за цим Договором є чинним і Покупець набуває відповідні права на частину частки у СФГ "Левада" з моменту підписання сторонами цього договору та Акту приймання-передачі частини частки капіталу СФГ "Левада".

За відступлення частини частки покупець зобов`язується сплатити продавцю 4000,00 грн (п. 3.1. Договору).

Також, 30.05.2019 між ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреності від 13.11.2018 та ОСОБА_1 складено Акт приймання передачі частини частки у статутному капіталі СФГ "Левада" до Договору №2 від 30.05.2019 купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі СФГ "Левада".

Згідно наявного у матеріалах справи протоколу №5 Загальних зборів Учасників СФГ "Левада" від 04.06.2019, на вказаних зборах були прийняті рішення, зокрема, про виведення ОСОБА_2 зі складу учасників СФГ "Левада" (у зв`язку з укладенням Договору №2 купівлі - продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада" від 30.05.2019), а також про затвердження нової редакції статуту.

У вказаному протоколі зазначено про участь у загальних зборах від імені ОСОБА_2 представника ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 13.11.2018 (реєстр.№2310).

Згідно Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 22.06.2019 №22/02-31 приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелицею Ж.П. відмовлено ОСОБА_3 у вчиненні від імені довірителя ОСОБА_2 нотаріальних дій, а саме: засвідчення справжності його підпису від імені ОСОБА_2 на протоколі №5 Загальних зборів Учасників СФГ "Левада" від 04.06.2019, на Статуті СФГ "Левада" у новій редакції, Акті приймання-передачі частки у статутному капіталі СФГ "Левада" до Договору №2 від 30.05.2019 купівлі - продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада" та Заяві про вихід ОСОБА_2 зі складу учасників СФГ "Левада".

Підставою відмови у засвідченні підписів ОСОБА_2 на вказаних документів було скасування приватним нотаріусом 31.05.2018, на підставі заяви ОСОБА_2 , довіреності виданої на ім`я ОСОБА_3 .

Позивач за первісним позовом в обґрунтування своїх вимог про визнання права власності на частку у статутному капіталі СФГ "Левада" у розмірі 4000 (чотири тисячі) 00 гривень вказує, що протокол №5 Загальних зборів Учасників СФГ "Левада" від 04.06.2019, договір №2 від 30.05.2019 купівлі - продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада", Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СФГ "Левада" до Договору №2 від 30.05.2019, Статут СФГ "Левада" у новій редакції та заява повіреного ОСОБА_2 про вихід останнього зі складу учасників СФГ "Левада" є підставами набуття ним права власності на відчужену відповідачем частку у статутному капіталі СФГ "Левада".

Стосовно вказаних доводів позивач та його вимог за первісним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 Цивільного кодексу України "Захист права власності", тобто стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв`язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується ст.11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ст. 392 Цивільного кодексу України вбачається, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватися на встановленому судом у ході розгляду справи існуючого юридичного факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Главою 24 Цивільного кодексу України закріплено набуття права власності.

Приписами ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, із правочинів . Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 (Набуття права власності на безхазяйну річ) і 376 (Самочинне будівництво). У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України). Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 06.07.2016 у справі № 3-576гс-16).

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що протокол №5 Загальних зборів Учасників СФГ "Левада" від 04.06.2019, Статут СФГ "Левада" у новій редакції та заява повіреного ОСОБА_2 про вихід останнього зі складу учасників СФГ "Левада" не можуть бути підставами набуття позивачем права власності на частку у статутному капіталі СФГ "Левада" у зв`язку з тим, що вони не є правовстановлюючими документами відповідно до яких позивач міг набути таке право.

При цьому, в контексті доводів скаржника про не дослідження судом першої інстанції обставин щодо проведення загальних зборів, колегія суддів зазначає, що з огляду на предмети первісного та зустрічного позовів, правомірність рішень, прийнятих на загальних зборах 04.06.2019, судом не досліджується, так само як і не надається оцінка заяві про вихід із СФГ, поданої від імені ОСОБА_2 його представником ОСОБА_3.

Так само обставини з відкликання ОСОБА_2 довіреності виданої на ім`я ОСОБА_3 не можуть вплинути на результат вирішення даного спору, оскільки для визнання права власності вказана дія не має жодного значення, так само як і не впливає на задоволення вимог за зустрічним позовом, з огляду на її відкликання вже після укладення оскаржуваного договору.

Стосовно Договору №2 купівлі - продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада" від 30.05.2019, як підстави набуття позивачем права власності на частку, колегією суддів враховується наступне.

Так, предметом зустрічного позову є визнання недійсним вказаного Договору №2 купівлі - продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада" від 30.05.2019 з підстав перевищення представником повноважень при його укладенні.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Спірний договір було підписано від імені ОСОБА_2 представником ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелицею Ж.П. 13.11.2018 та зареєстрованою в реєстрі за №2310.

Згідно вказаної довіреності ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником у всіх відповідних державних, приватних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності з усіх питань пов`язаних з експлуатацією (використанням) земельної ділянки, розташованої в межах земель Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер 3224987200:02:008:1053 .

Для цього ОСОБА_3 ОСОБА_2 надано право: подавати від його імені усі необхідні заяви, отримувати на його ім`я та подавати від його імені необхідні довідки та документи, правовстановлюючі документи, дублікати документів, архівні копії, свідоцтва, акти, постанови, рішення, розпорядження дозволи, виписки, висновки, витяги, технічну документацію, технічні умови, в тому числі витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідку про відсутність (наявність) обтяжень, (обмежень) на земельну ділянку, витяг з автоматизованої бази ДЗК, витяг з технічної документації щодо кадастрової оцінки, здійснювати необхідні платежі, мито, збори тощо, з питань підписання, укладення чи посвідчення договорів оренди земельної ділянки, договорів про розірвання договорів оренди земельної ділянки, договорів про внесення змін і доповнень до раніше укладених договорів, розривати договори, правочини тощо, визначаючи всі істотні умови відповідних договорів на власний розсуд з правом подання заяви про належність його ділянки на праві особистої приватної власності; представляти його інтереси в компетентних органах, установах (перед державними реєстраторами) та/або в органах нотаріату, з питань заповнення, подачі необхідних документів та заяв, а також отримання документу, що підтверджує реєстрацію іншого речового права - оренди (зміни, припинення), внесення змін до зареєстрованого права власності, в разі виникнення такої потреби, сплати квитанцій тощо, представляти мої інтереси у відповідній місцевій раді, в будь-яких підприємствах з питань подачі заяв, проектної документації на затвердження (у тому числі погодження), а також отримання довідок, рішень, примірників договорів тощо; розписуватись за його у разі потреби;

бути представником з правом підпису як Учасника в статутних документах СФГ "Левада" у державних та приватних нотаріусів, у державних реєстраторів з питань реєстрації статутних (установчих) документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розписуватись за його у формах, заявах та в інших документах, з правом подачі від його імені заяви про вихід зі складу Учасників СФГ "Левада";

бути представником при вирішенні питань на загальних зборах СФГ "Левада"та підписувати всі необхідні документи зокрема підписувати Статут СФГ "Левада", протоколи СФГ "Левада" тощо, а також виконувати всі інші дії пов`язані з цією довіреністю.

Отже, вказаною довіреністю ОСОБА_2 було надано ОСОБА_3 повноваження бути його представником з усіх питань пов`язаних з експлуатацією (використанням) земельної ділянки, розташованої в межах земель Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер 3224987200:02:008:1053.

В свою чергу, жодних повноважень ОСОБА_3 щодо здійснення від імені довірителя правочинів стосовно відчуження частки ОСОБА_2 у статутному капіталі СФГ "Левада" вказаною довіреністю не передбачено.

Таким чином, ОСОБА_3 , укладаючи оскаржуваний правочин, не мав на його вчинення відповідних повноважень.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що уповноваження ОСОБА_2 ОСОБА_3 на подачу від його імені заяви про вихід зі складу Учасників СФГ "Левада" не наділяє повіреного повноваженнями на відчуження частки вказаного учасника у статутному капіталі СФГ.

Також, апеляційний суд, дослідивши вказану довіреність дійшов висновку, що уповноваження представника на подачу від імені ОСОБА_2 заяви про вихід зі складу Учасників СФГ "Левада" пов`язано саме з вчиненням представником дій щодо експлуатації (використання) земельної ділянки.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 , уклавши Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада" №2 від 30.05.2019 від імені ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , діяв з перевищенням повноважень наданих йому довіреністю №2310 від 13.11.2018, посвідченою приватним нотаріусом Ж.П. Перепелицею, визнається апеляційним судом обґрунтованим.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Доказами такого схвалення може бути, зокрема, відповідне вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів т.ін.).

Матеріали справи належних доказів схвалення ОСОБА_2 . Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада" №2 від 30.05.2019, який було вчинено представником ОСОБА_3 з перевищенням повноважень, не містять.

При цьому, слід зазначити, що Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СФГ "Левада" до Договору №2 від 30.05.2019 не може бути доказом схвалення ОСОБА_2 оскаржуваного договору, оскільки його підписано з боку продавця ОСОБА_3 , а не самим ОСОБА_2 .

Згідно висновку Вищого господарського суду України, викладеного у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 910/28081/14, який було підтримано Верховним судом України (постанова від 13.09.2017 у справі №910/28081/14) не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду без належних повноважень.

Таким чином, з огляду на укладення ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 . Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада" №2 від 30.05.2019 з перевищенням повноважень наданих йому довіреністю №2310 від 13.11.2018, а також враховуючи відсутність доказів вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ним спірного правочину, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом та визнання вказаного договору недійсним.

Доводи апелянта про неукладеність оскаржуваного Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада" №2 від 30.05.2019 через те, що його не було нотаріально посвідчено, а також не затверджено загальними зборами учасників СФГ, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Згідно частин 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч. 4 вказаної статті).

Так, законом не передбачено вимог щодо нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства.

Оскаржуваний договір також не містить умови щодо домовленості сторін про його нотаріальне посвідчення.

Стосовно посилань апелянта на те, що підтвердженням домовленості сторін про нотаріальне посвідчення договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі №2 від 30.05.2019 є звернення ОСОБА_3 до приватного нотаріуса за вчиненням дій по нотаріальному посвідченню оспорюваного договору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з огляду на відсутність в оскаржуваному правочині умови щодо домовленості сторін про його нотаріальне посвідчення, звернення ОСОБА_3 до приватного нотаріуса не може вважатися такою домовленістю.

Окрім наведеного, ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелиці Ж.П. з заявою про вчинення наступних нотаріальних дій, а саме: засвідчення справжності його підпису від імені ОСОБА_2 на протоколі №5 Загальних зборів Учасників СФГ "Левада" від 04.06.2019, на Статуті СФГ "Левада" у новій редакції, Акті приймання-передачі частки у статутному капіталі СФГ "Левада" до Договору №2 від 30.05.2019 купівлі - продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада" та Заяві про вихід ОСОБА_2 зі складу учасників СФГ "Левада".

Отже, ОСОБА_3 не звертався до приватного нотаріуса за посвідченням договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі №2 від 30.05.2019.

Таким чином, наведені твердження апелянта про неукладеність договору з підстав відсутності його нотаріального посвідчення відхиляються апеляційним судом.

Так само не затвердження вказаного договору загальними зборами учасників СФГ "Левада" не може свідчити про його неукладеність, оскільки ані чинним законодавством, ані Договором №2 від 30.05.2019 купівлі - продажу частки у статутному капіталі СФГ "Левада" не передбачено такої умови, як необхідність його затвердження загальними зборами.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, доводи скаржника про те, що оскаржуваний договір є неукладеним не знайшли свого підтвердження.

Стосовно доводів скаржника про вихід місцевого господарського суду за межі позовних вимог, а саме посилання на правочин, який не був предметом спору, слід зазначити наступне.

Так, посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на Договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі СФГ "Левада" №1 від 27.02.2019, укладений між ОСОБА_3 , що діяв на підставі тієї ж довіреності №2310 від 13.11.2018 та ОСОБА_1 , який знаходиться в матеріалах реєстраційної справи Селянського/Фермерського/Господарства "Левада", жодним чином не може вважатися виходом за межі позовних вимог, оскільки оцінка вказаному правочину судом не надавалася та жодних не заявлених вимог не розглядалося.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача за первісним позовом (апелянта).

Також, на скаржника підлягають покладенню витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем за зустрічним позовом в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.07.2020 №17/07-20, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Омелян І.В., адвокат зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу, яка полягає у представництві клієнта в Північному апеляційному господарському суді по справі №911/2902/19 на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої (правової) допомоги та компенсувати додаткові (накладні) витрати адвоката, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору за правничу допомогу, що надається за ним, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 16 364 грн.

Частиною 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Заявником подано детальний опис робіт (наданих послуг) у даній справі, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також докази оплати ОСОБА_2 на користь адвоката 16 364 грн.

Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Омелян І.В. професійної правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції на суму 16 364 грн., необхідність отримання якої відповідачем за первісним позовом була зумовлена зверненням апелянта до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, колегія суддів дійшла висновку про покладення вказаних витрат на апелянта.

При цьому, колегією суддів досліджено подані позивачем до суду докази, які свідчать про проведену адвокатом роботу та не встановлено не співмірності вказаних витрат.

Також, апеляційним судом враховуються положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2020 у справі №911/2902/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача за первісним позовом у справі.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ) 16 364 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 05.10.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

О.І. Поляк