Рішення
від 21.09.2020 по справі 910/11991/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2020Справа № 910/11991/19

За позовом Державного підприємства "Держвуглепостач"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про розірвання договору

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Я.І. Мухіна

Представники:

від позивача: Царенко Є.П., довіреність № 08-01/164-Д від 08.01.2020

від відповідача: Гавкалюк В.В., довіреність № 330/22 від 03.08.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Держвуглепостач" (далі - позивач, ДП "Держвуглепостач") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 0747/06 від 02.09.2019 до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - відповідач, ПАТ "Центренерго") з такими позовними вимогами:

1. З 01.09.2019 розірвати Договір поставки вугілля від 11.07.2019 № 111/31, укладений між ПАТ "Центренерго" та ДП "Держвуглепостач" на підставі судового рішення, визначивши наступні наслідки розірвання даного договору для його сторін:

1.1. Позивач: на умовах Договору поставки вугілля № 111/31 від 11.07.2019 здійснить поставку вугілля, відвантаженого до 31.08.2019.

1.2. Відповідач: на умовах Договору поставки вугілля № 111/31 від 11.07.2019 прийме поставлене постачальником вугілля, оплатить вартість поставленого вугілля та вартість його доставки залізничним транспортом.

1.3. За неналежне виконання зобов`язань, виконання яких сторонами вже почалося або вчинене станом на 31.08.2019 включно, сторони несуть відповідальність у відповідності до умов Договору поставки вугілля № 111/31 від 11.07.2019.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з моменту укладання Договору 31 відбулася істотна зміна обставин, а саме: відповідач порушив свої зобов`язання по оплаті вугілля за іншими договорами (Договором поставки вугілля від 12.06.2019 № 111/23 та Договором поставки вугілля від 18.06.2019 № 111/25), укладеними до дати укладання Договору 31, на суму 338 824 953,72 млн. грн, що унеможливлює виконання всіх зобов`язань позивача за Договором 31 в зв`язку із нестачею коштів, необхідних для здійснення розрахунків з вугледобувними підприємствами, оплати вартості доставки вугілля залізничним транспортом, сплати податків/зборів, поповнення електронного рахунку ПДВ, оплати зарплати працівникам. Позивач стверджує, що вжив заходи, направлені на усунення наслідків істотної зміни обставин, а саме запропонував відповідачу варіанти вирішення ситуації, однак відповідач не надав відповідь на жодну з пропозицій позивача та не підписав змін до Договору 31. За таких обставин позивач звернувся з даним позовом на підставі ст. 651, 652, 653 Цивільного кодексу України про розірвання Договору за рішенням суду та визначення наслідків його розірвання, зазначаючи про наявність всіх чотирьох умов, які є обов`язковими для розірвання Договору 31 відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2019 (суддя І. В. Алєєва) позовну заяву ДП "Держвуглепостач" було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 (суддя І. В. Алєєва) прийнято позовну заяву ДП "Держвуглепостач" до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11991/19, постановлено розгляд справи № 910/11991/19 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі № 910/11991/19 призначено на 04.11.2019 о 11:00 год.

04.11.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.11.2019 через відділ діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Державного підприємства "Держвуглепостач" про стягнення штрафних санкцій по Договору № 111/31 від 11.07.2019 у вигляді пені за прострочення строків поставки на загальну суму 222 669, 85 грн.

14.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь відзив.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/3028 від 11.12.2019 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/11991/19, у зв`язку з лікарняним судді Алєєвої І .В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 справу № 910/11991/19 передано на розгляд судді Гумеги О.В.

Розглянувши клопотання позивача, заявлене у позовній заяві, про зобов`язання відповідача надати у попереднє засідання інформацію, зазначену на стор. 8 позовної заяви, суд відхилив таке клопотання як безпідставне з огляду на приписи ст. 74, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання, подане позивачем 09.12.2019 через відділ діловодства суду, про витребування у відповідача доказів, суд відхилив таке клопотання як безпідставне з огляду на його невідповідність приписам ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Суд не прийняв до розгляду та повернув позивачу уточнення позовних вимог № 1019 від 14.11.2019, подані останнім 14.11.2019 через відділ діловодства суду, на підставі ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 справу № 910/11991/19 прийнято до провадження судді Гумеги О.В., позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

Розпорядженням Заступника голови суду від 18.12.2019 внесено зміни до реєстраційних даних зустрічної позовної заяви у справі № 910/11991/19, зареєстрованої у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" за вхідним № 15494/19, зазначивши прізвище судді Гумеги О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Державного підприємства "Держвуглепостач" про стягнення 222 669, 85 грн повернуто заявнику.

26.12.2019 через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2019.

28.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення по справі щодо процесуального статусу доповнень до позовної заяви від 28.10.2019 № 0972/06, а саме позивач зазначив, що не змінює предмет та підстави позову у розумінні ст. 46 ГПК України, а лише пояснює суду, що на момент розгляду справи з`явились нові підстави для розірвання Договору 31. В якості додатків до наведених пояснень додано докази направлення відповідачу копій доповнень до позовної заяви від 28.10.2019 № 0972/06 та доданих до них документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 продовжено розгляд справи № 910/11991/19, призначено підготовче засідання у справі на 03.02.2020 о 10:40 год.

Суд у підготовчому засіданні 03.02.2020 оголосив перерву до 17.02.2020 о 12:00 год.

17.02.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки позивачем не подано докази сплати судового збору за вимоги про застосування наслідків розірвання договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі на 16.03.2020 о 15:20 год.

27.02.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання, відповідно до яких позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та заперечення позивача на вказане клопотання, подані представниками сторін відповідно 17.02.2020 та 27.02.2020 через відділ діловодства суду, та наявні матеріали справи № 910/11991/19, суд дійшов висновку про задоволення наведеного клопотання відповідача та наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, оскільки її було подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

06.03.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 позовну заяву ДП "Держвуглепостач" залишено без руху; встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: - чіткого викладу змісту позовних вимог у відповідній письмовій заяві; - надання доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (відповідно до пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з урахуванням письмової заяви щодо заявлених позовних вимог); встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

23.03.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 про залишення позовної заяви без руху (далі - заява про усунення недоліків позовної заяви від 23.03.2020). Вказана заява подана з дотриманням строку, встановленого на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 суд постановив продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви.

12.05.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зі змісту даної заяви вбачається, що позивач залишив похідні позовні вимоги (п. 1.1, 1.2, 1.3) в редакції, викладеній у позовній заяві, позивач зазначив, що такі вимоги мають немайновий характер, оскільки не містять грошової оцінки зобов`язань, на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2020 надав докази сплати судового збору за похідні позовні вимоги як за немайнові вимоги (платіжні доручення № 1032 від 22.11.2019 на суму 1921,00 грн, № 1031 від 21.11.2019 на суму 1921,00 грн, № 1007 від 28.10.2019 на суму 1921,00 грн) (далі - заява про усунення недоліків позовної заяви).

12.05.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду в частині (далі - заява про залишення позовної заяви без розгляду), відповідно до якої на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України позивач просив суд залишити без розгляду п. 1.1, 1.2 та 1.3 позовних вимог.

12.05.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (далі - заява про уточнення позовних вимог), відповідно до якої позивач, керуючись ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, уточнив основну позовну вимогу: "З 01.09.2019 Договір поставки вугілля від 11.07.2019 № 111/31, укладений між ПАТ "Центренерго" та ДП "Держвуглепостач" на підставі судового рішення, визначивши наступні наслідки розірвання даного договору для його сторін" наступним чином "Розірвати Договір поставки вугілля від 11.07.2019 № 111/31, укладений між ПАТ "Центренерго" та ДП "Держвуглепостач", на підставі судового рішення з 01.09.2019".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 суд постановив: продовжити розгляд справи № 910/11991/19; позов Державного підприємства "Держвуглепостач" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" у справі № 910/11991/19 залишити без розгляду в частині позовних вимог, викладених у п. 1.1, 1.2 та 1.3 прохальної частини позовної заяви № 0747/06 від 02.09.2019; призначити підготовче засідання у справі 01.06.2020 о 10:20 год.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, подану 12.05.2020 через відділ діловодства суду.

Суд розглядає позовні вимоги Державного підприємства "Держвуглепостач" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про розірвання Договору поставки вугілля від 11.07.2019 № 111/31, укладеного між ПАТ "Центренерго" та ДП "Держвуглепостач", на підставі судового рішення з 01.09.2019 (в редакції заяви позивача про уточнення позовних вимог).

29.05.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження процесуальних строків.

У підготовче засідання, призначене на 01.06.2020, з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні 01.06.2020 судом здійснювався розгляд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження процесуальних строків. Суд відмовив у задоволенні наведеного клопотання.

У підготовчому засіданні 01.06.2020 представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів, подане 06.03.2020 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 відкладено підготовче засідання у справі 06.07.2020 о 15:40 год. та витребувано у відповідача докази.

18.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про повернення частини сплаченого судового збору за ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача про повернення частини сплаченого судового збору за ухвалою суду.

06.07.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду.

У підготовче засідання, призначене на 06.07.2020, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 06.07.2020 суд долучив до матеріалів справи пояснення відповідача на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 06.07.2020 зазначив, що ним подано не всі докази та просив оголосити у справі перерву.

У підготовчому засіданні 06.07.2020 суд оголосив перерву до 06.08.2020 о 11:20 год.

У підготовче засідання, призначене на 06.08.2020, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у підготовче засідання, призначене на 06.08.2020, не з`явився, про дату час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою від 06.07.2020.

У підготовчому засіданні, призначеному на 06.08.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2020 о 10:00 год.

06.08.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, згідно яких відповідач зазначив, що оскільки на час вирішення спору господарським судом строк дії Договору 31 закінчився 30.09.2019, то заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки предмет спору відсутній, тому просив відмовити у позові повністю.

У судове засідання, призначене на 10.09.2020, з`явились представники позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 10.09.2020 суд розпочав розгляд справи по суті.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 10.09.2020 судом заслухано вступне слово представників позивача та відповідача.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову повністю.

У судовому засіданні 10.09.2020 судом з`ясовано обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 10.09.2020 судом оголошено перерву до 21.09.2020 о 14:30 год.

У судове засідання, призначене на 21.09.2020, з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 21.09.2020 суд подовжив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 21.09.2020 здійснювались судові дебати.

Учасники справи виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.09.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, припинення правовідношення.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання та споживача захищаються шляхом, зокрема, припинення господарських правовідносин.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України) , позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач - ДП "Держвуглепостач" звернувся з позовом до суду з вимогою до відповідача - ПАТ "Центренерго" про розірвання Договору поставки № 111/31 від 11.07.2019, укладеного між ПАТ "Центренерго" та ДП "Держвуглепостач", на підставі судового рішення з 01.09.2019 (з урахуванням заяв про залишення позовної заяви без розгляду та про уточнення позовних вимог, поданих позивачем 12.05.2020 через відділ діловодства суду).

Судом враховано, що з огляду на положення чинного законодавства, зокрема, статей 631, 651 ЦК України, розірвати можна лише договір, який діє (строк / термін дії якого не закінчився). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 12.02.2020 у справі № 911/991/19.

Відповідно до п. 10.1 спірного Договору поставки вугілля № 111/31 від 11.07.2019 (далі - Договір 31) цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень / затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення цього Договору, і діє по 30.09.2019 року, а в частині розрахунку до їх повного виконання.

Судом встановлено, що Договір 31 припинив свою дію 30.09.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладення, тобто після подання позивачем позову до суду (02.09.2020). Доказів укладення додаткових угод про продовження строку дії Договору 31 суду не надано.

Натомість, оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду про розірвання Договору 31 з 01.09.2019 , тобто на час, коли Договір 31 діяв, то у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України), а спір підлягає розгляду по суті.

Судом встановлено, що між ДП "Держвуглепостач" (постачальник) та ПАТ "Центренерго" (покупець) (далі разом - сторони) укладено Договір поставки № 111/31 від 11.07.2019 (далі - Договір 31) (а.с. 15-21 т. 1).

Відповідно до п. 1.1 Договору 31 узгоджено, що постачальник поставить (передасть) у власність покупця, а покупець прийме і оплатить вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у Договорі умовах.

Згідно з п. 1.2 Договору 31, необхідні для виконання Договору відомості вказуються в специфікаціях до Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

Вугілля поставляється виключно при наявності та на підставі відповідних підписаних сторонами специфікацій (п. 2.4 Договору 31).

Право власності на вугілля постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами Договору (п. 2.5 Договору 31).

Згідно з п. 6.7 Договору 31, оплата вартості вугілля та відшкодування його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі вугілля та Актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту підписання відповідних Актів. Покупець має право до моменту підписання відповідних актів приймання-передачі вугілля здійснити попередню оплату в розмірі 90% вартості вугілля, яке надійшло на залізничну станцію призначення, що підтверджується календарним штемпелем прибуття вантажу на станцію призначення в паперовій залізничній накладній чи відображенням дати прибуття вантажу на електронній накладній.

Відповідно до Специфікації № 07/19-В-Т-З від 11.07.2019 до Договору 31 (далі - Специфікація), постачальник (позивач) зобов`язується поставити (передати), а покупець (відповідач) прийняти й оплатити вугілля в обсязі 150 (+/- 5%) тис. т (пункт 1 Специфікації); строк (термін) поставки (передачі) вугілля: 12 липня 2019 року - 31 серпня 2019 року (пункт 2 Специфікації) (а.с. 22 т. 1).

Позивач стверджує, що з моменту укладання Договору 31 відбулася істотна зміна обставин, а саме: відповідач - ПАТ "Центренерго" порушив свої зобов`язання по оплаті вугілля за іншими договорами (Договором поставки вугілля від 12.06.2019 № 111/23 та Договором поставки вугілля від 18.06.2019 № 111/25), укладеними до дати укладання Договору 31 на суму 338 824 953,72 млн. грн, що унеможливлює виконання всіх зобов`язань позивача за Договором 31 в зв`язку із нестачею коштів.

Згідно ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Позивач зазначив, що вжив заходи, направлені на усунення наслідків істотної зміни обставин, а саме - запропонував відповідачу варіанти вирішення ситуації, однак відповідач не надав відповідь на жодну з пропозицій позивача та не підписав змін до Договору 31.

Листом № 0729/06 від 22.08.2019 позивач повідомив відповідача, що вважає за необхідне розірвати укладений з ПАТ "Центренерго" Договір 31 та надав останньому для підписання Угоду від 22.08.2019 про розірвання Договору поставки вугілля № 111/31 від 11 липня 2019 від 22.08.2019 (а.с. 55 т. 1).

Наведений лист відповідач отримав, що ним не заперечувалось під час розгляду справи, проте угоду про розірвання Договору 31 відповідач не підписав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо розірвання Договору 31, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про розірвання зазначеного договору на підставі судового рішення з 01.09.2019.

Позивач зазначив, що здійснює закупівлю у державних вугледобувних підприємств вугільної продукції та централізоване постачання цієї продукції у власність єдиної державної енергогенеруючої компанії - ПАТ "Центренерго" (відповідача).

Укладання договорів між відповідачем та позивачем відбувається в результаті проведення відповідачем біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа".

В результаті проведення торгів між відповідачем та позивачем було укладено Договір поставки вугілля № 111/23 від 12.06.2019 (далі - Договір 23) та Договір поставки вугілля №111/25 від 18.06.2019 (далі - Договір 25) (а.с. 25-32, 33-41 т. 1).

Позивач стверджує, що загальна прострочена заборгованість ПАТ "Центренерго" перед ДП "Держвуглепостач" за Договорами 23 та 25 станом на 28.08.2019 становить 338 824 953,72 грн, а саме:

- за Договором 23 - 128 675 675,35 грн, з яких 111 155 609,98 грн є простроченою заборгованістю;

- за Договором 25 - 247 905 419,6 грн, з яких 227 669 343,74 грн є простроченою заборгованістю.

На підтвердження заборгованості відповідача у наведених сумах за Договором 23 та за Договором 25 позивач додав до матеріалів справи акти приймання-передавання вугільної продукції разом з актами відшкодування вартості доставки вугілля, згідно складених ним реєстрів первинних документів, що підтверджують заборгованість за Договором 23 та за Договором 25 (а.с. 65-250 т. 2, а.с. 1-160 т. 3)

Укладаючи з відповідачем Договори 23 та 25, позивач розраховував на одержання прибутку, досягнення економічного ефекту та вчасне і належне виконання відповідачем умов цих договорів стосовно оплати поставленого вугілля.

Як зазначив позивач, на момент укладання Договору 31 у відповідача була відсутня прострочена заборгованість перед позивачем по оплаті за відвантажене вугілля за іншими договорами.

Під час укладання Договору 31, позивач не знав і не міг знати ту обставину, що відповідач порушить свої зобов`язання щодо оплати поставленого вугілля по Договорам 23 та 25 і його заборгованість буде становити 338 824 953,72 грн. Зазначена обставина призвела до відсутності обігових коштів у позивача, необхідних для здійснення розрахунків з вугледобувними підприємствами, оплати вартості доставки вугілля залізничним транспортом, сплати податків/зборів, поповнення електронного рахунку ПДВ, оплати зарплати працівникам.

На підтвердження відсутності коштів, необхідних для здійснення відвантаження вугілля за Договором 31, позивач долучив до матеріалів справи виписку по банківських рахунках в АБ "Ощадбанк" та ПАТ АБ "Укргазбанк" за період з 12.07.2019 по 29.08.2019 (а.с. 62-64, 65-66 т. 1).

Отже, істотною зміною обставин після укладення Договору 31, за визначенням позивача, є виникнення у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості за Договорами 23 та 25 на суму 338 824 953,72 грн. Така зміна обставин, на твердження позивача, є істотною, оскільки якби позивач міг передбачити таку обставину, то Договір 31 ним не укладався б або укладався на інших умовах, зокрема із застосуванням попередньої оплати поставок вугілля.

При цьому станом на час звернення позивача з позовом до суду (02.09.2019) було відсутнє порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого вугілля за Договором 31.

У подальшому, позивач повідомив суд про те, що у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем за Договором 31, яка склала 90 001 140,34 грн з врахуванням компенсації за транспортування вугілля. На підтвердження зазначеного позивач додав до матеріалів справи акти приймання-передавання вугільної продукції разом з актами відшкодування вартості доставки вугілля (а.с. 168-193 т. 1). Наявність у відповідача простроченої заборгованості за Договором 31 є додатковим обгрунтуванням позивачем наявності підстав для розірвання Договору 31.

Згідно поданого відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечив поставку позивачем вугілля на суму 90 001 140,34 грн відповідно до умов Договору 31 та зазначив, що останнім днем оплати поставленого вугілля відповідно до умов Договору 31 є 30.09.2019.

Листами № 0524/06 від 09.07.2019, № 0731/06 від 23.08.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогами оплатити заборгованість у сумі 303,1 млн.

Листами № 0693/06 від 14.08.2019, № 0694/06 від 14.08.2019 позивач направив відповідачу претензії щодо здійснення оплати поставленої відповідно до Договору 23 та Договору 25 вугільної продукції, строк оплати за яку настав.

Листами № 0701/06 від 15.08.2019, № 0702/06 від 15.08.2019 позивач направив відповідачу вимоги про сплату пені та 3% річних за порушення строків оплати за відвантажену відповідно до Договору 23 та Договору 25 вугільну продукцію, строк оплати за яку настав (а.с. 48,49,51-54 т. 1).

Відповідач не заперечував отримання зазначених листів, проте відповіді на них не надав, докази протилежного матеріали справи не містять.

З метою усунення негативних наслідків істотної зміни обставин, позивач вжив такі заходи:

- листом № 0696/06 від 14.08.2019 позивач запропонував відповідачу підписати Додаткову угоду № 2 від 14.08.2019 до Договору 31 щодо продовження строку поставки вугілля до 30.09.2019 (за умови погашення простроченої заборгованості) або зменшення обсягу його поставки за Договором 31 (а.с. 56 т. 1);

- листом № 0729/06 від 22.08.2019 позивач запропонував відповідачу підписати Угоду від 22.08.2019 про розірвання Договору 31 (а.с. 55 т. 1).

Відповідач не заперечував отримання зазначених листів, проте відповіді на них не надав, докази протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо розірвання Договору 31, позивач стверджує про одночасну наявність умов, визначених приписами ч. 2 ст. 652 ЦК України, яка є обов`язковою для розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України.

Щодо наявності першої умови (п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України) позивач зазначив, що в момент укладання Договору 31 сторони виходили з того, що позивач поставить вугілля, а відповідач оплатить його поставку відповідно до умов Договору 31. У сторін не було інформації, що через 2 місяці заборгованість відповідача перед позивачем досягне суми 338 824 953,72 грн і це унеможливить подальше виконання Договору 31. Таким чином, в момент укладання Договору 31 сторони виходили з того, що прострочена заборгованість відповідача в розмірі 338 824 953,72 грн не настане.

Щодо наявності другої умови (п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України) позивач зазначив, що з метою усунення негативних наслідків нестачі коштів, крім звернення до відповідача з претензіями, вимогами та пропозиціями щодо внесення змін або розірвання Договору 31, позивач звернувся з приводу заборгованості відповідача по оплаті за поставлену вугільну продукцію до Кабінету Міністрів України, Міненерговугілля України, Фонду державного майна України, Ради національної небезпеки України, Представника Президента у Кабінеті Міністрів України та до відповідача з листами № 0526/06 від 09.07.2019, № 0614/06 від 24.07.2019, № 0638/06 від 31.07.2019, № 0670/06 від 06.08.2019 (докази реєстрації / отримання цих листів адресатами позивачем долучено до матеріалів справи (а.с. 189, 211-221, 239 т. 3). Таким чином, зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не зміг усунути після виникнення їх при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися.

Щодо наявності третьої умови (п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України) позивач зазначив, що співвідношення майнових інтересів сторін під час укладання Договору 31 полягало в тому, що позивач розраховував отримати вчасно оплату за відвантажене вугілля, натомість відповідач розраховував отримати вчасно вугілля відповідно до умов Договору 31. Однак, обставини які виникли після укладання Договору 31, а саме заборгованість відповідача за вугілля в розмірі 338 824 953,72 грн, дають підстави вважати, що навіть при отриманні відповідачем вугілля у повному обсязі за Договором 31 вчасна оплата поставленого вугілля не відбудеться. Таким чином, виконання Договору 31 порушить співвідношення майнових інтересів сторін та позбавить позивача можливості вчасно отримати оплату за відвантажене вугілля.

Щодо наявності четвертої умови (п. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України) позивач зазначив, що з Договору 31 або звичаїв ділового обороту не випливає, що позивач як заінтересована особа має нести самостійно ризик відсутності обігових коштів, у разі зміни обставин, а саме виникнення великої дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем, що і призвело до відсутності обігових коштів у позивача. Саме бездіяльність відповідача щодо погашення дебіторської заборгованості призвела до зміни обставин та відсутності обігових коштів у позивача. Таким чином, із суті Договору 31 або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе лише позивач.

Позивач також зазначив, що має зобов`язання на поставку вугілля за Договором 31 в обсязі 113,6 тис. т, строк виконання якого закінчується 31.08.2019. Проте, у зв`язку із істотною зміною обставин до 01.09.2019 позивач не зможе поставити необхідний обсяг вугілля і порушить зобов`язання щодо строків поставки вугілля, що призведе до нарахування відповідачем штрафних санкцій за порушення зобов`язань за Договором 31.

За таких обставин та враховуючи приписи ч. 5 ст. 188 ГК України, позивач просив розірвати Договір на підставі судового рішення саме з 01.09.2019.

Відповідач заперечував позовні вимоги про розірвання спірного договору з огляду на таке.

Договір 31 був укладений сторонами на засадах чинного законодавства (ст. 44 ГК України, ст. 6, 626, 627 ЦК України);

Позивачу на момент укладання Договору 31 було відомо про заборгованість відповідача за поставлене вугілля по Договору 23 і Договору 25, а відтак позивач міг передбачити істотну зміну обставин та не укладати Договір 31, тобто визначена позивачем зміна обставин не є істотною у розумінні абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України.

Крім того, відсутня наявність умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які є обов`язковими для розірвання Договору 31 за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Предметом спору у даній справі є вимога про розірвання Договору 31 у зв`язку з істотною зміною обставин на підставі ст. 652 ЦК України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 180 ГК України, якою визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З огляду на наведені норми законодавства, сторони по справі при укладенні спірного Договору поставки вугілля від 11.07.2019 № 111/31 (Договір 31) були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору 31, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України ).

Згідно з приписами статей 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України - покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо, вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 188 ГК України, за змістом якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Отже, при настанні таких обставин сторони за взаємною згодою можуть розірвати договір. Водночас, частина друга наведеної статті ЦК України передбачає випадки, коли договір може бути змінений або розірваний на вимогу однієї із сторін.

Так, за приписами частини 2 статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 №3-9гс12, від 11.12.2012 №3-63гс12, постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2015 в справі № 910/18575/14.

Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог.

Відтак, доведенню при вирішенні спору у даній справі підлягає одночасна наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Істотною зміною обставин позивач визначив виникнення у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості за Договорами 23 та 25 на суму 338 824 953,72 грн, а у подальшому і простроченої заборгованості за Договором 31 на суму 90 001 140,34 грн, що унеможливлює виконання всіх зобов`язань позивача за Договором 31 в зв`язку із нестачею коштів. Позивач зазначив, що під час укладення Договору 31 не знав і не міг знати ту обставину, що відповідач порушить свої зобов`язання щодо поставленого вугілля за Договором 23 та за Договором 25.

Судом досліджено, що наявні в матеріалах справи докази спростовують такі доводи позивача про істотну зміну обставин, якими позивач керувався при укладенні Договору 31.

Так, до позовної заяви позивачем додано листи № 0524/06 від 09.07.2019 року та № 0526/06 від 09.07.2019 року, якими позивач звертає увагу ПАТ "Центренерго", Фонду державного майна України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на загальну заборгованість ПАТ "Центренерго" перед ДП "Держвуглепостач" у сумі 303,1 млн. грн за поставлене позивачем вугілля за Договорами 23 та 25.

Договір 31 між сторонами було укладено 11.07.2019, а відтак позивачу на момент укладання Договору 31 було відомо про заборгованість відповідача за поставлене вугілля по Договору 23 і Договору 25, відповідно, позивач міг передбачити істотну зміну обставин та не укладати спірний Договір 31.

Крім того, наявність заборгованості відповідача по Договорам 23 та 25 в будь-якому разі не може бути істотно зміною обставин по відношенню до Договору 31, оскільки кожний окремий, укладений між сторонами, договір в силу приписів ст. 626 ЦК України є домовленістю його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а в силу приписів ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому суд зазначає, що встановлення факту заборгованості відповідача у вищенаведених сумах за Договорами 23, 25, 31 не є предметом дослідження у даній справі.

Отже, виникнення у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості за Договорами 23 та 25 на суму 338 824 953,72 грн, а рівно в подальшому і простроченої заборгованості за Договором 31 на суму 90 001 140,34 грн, не може бути визнане судом істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору 31, а тому правові підстави для розірвання Договору 31 відсутні.

Суд також звертає увагу, що посилаючись при зверненні з даним позовом до суду про розірвання Договору на приписи ч. 2 ст. 652 ЦК України, позивачем не доведено одночасне існування всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

Так, на підтвердження наявності першої умови позивач зазначив, що в момент укладання Договору 31 сторони виходили з того, що позивач поставить вугілля, а відповідач оплатить його поставку відповідно до умов Договору 31. У сторін не було інформації, що через 2 місяці заборгованість відповідача перед позивачем досягне суми 338 824 953,72 грн і це унеможливить подальше виконання Договору 31.

Як встановлено судом, позивачу на момент укладання Договору 31 (11.07.2019) було відомо про заборгованість відповідача за поставлене вугілля по Договору 23 і Договору 25.

з приводу заборгованості відповідача по оплаті за поставлену вугільну продукцію позовної заяви до суду у ПАТ "Центренерго" була відсутня прострочена заборгованість перед позивачем за поставлене вугілля по Договору 31.

Відтак, позивачем не доведено існування першої умови (п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України), необхідної для розірвання договору, а саме, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що істотна зміна обставин не настане.

На підтвердження наявності другої умови позивач зазначив, що з метою усунення негативних наслідків нестачі коштів у ДП "Держвуглепостач", крім звернення до відповідача, позивач також звернувся до Кабінету Міністрів України, Міненерговугілля України, Фонду державного майна України, Ради національної небезпеки України, Представника Президента у Кабінеті Міністрів України з приводу заборгованості відповідача по оплаті за поставлену вугільну продукцію, а відтак, зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не зміг усунути після виникнення їх при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Проте, з листами, на які позивач посилається у позовній заяві, він звертався стосовно заборгованості відповідача по Договору 23 та Договору 25, а не по спірному Договору 31, на момент цих звернень не виникла прострочена заборгованість відповідача по спірному Договору 31.

Крім того, Договори 23 та 25 укладені між позивачем та відповідачем, тому звернення до Кабінету Міністрів України, Міненерговугілля України, Фонду державного майна України, Ради національної небезпеки України, Представника Президента у Кабінеті Міністрів України стосовно заборгованості відповідача по оплаті за поставлену вугільну продукцію за вказаними договорами не може бути доказом вчинення позивачем належних дій, направлених на усунення негативних наслідків нестачі у позивача грошових коштів та зменшення заборгованості відповідача.

Відтак, позивачем не доведено існування другої умови (п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України), необхідної для розірвання договору, а саме, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Також позивачем не доведено наявності третьої та четвертої умов (п. 3, 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України), необхідних для розірвання договору, а саме, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона

Водночас судом враховано, що відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно з ч. 1 ст. 55 ГК України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (частина 1 вказаної статті).

Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, визначений статтею 44 ГК України, випливає із ризикованого характеру підприємницької діяльності і передбачає покладання негативних наслідків здійснення підприємницької діяльності безпосередньо на підприємство (підприємця).

Тобто, суб`єкт підприємницької діяльності вправі обирати вид і спосіб здійснення ним підприємницької діяльності, здійснюючи її на свій ризик, і самостійно відповідати за результати своїх дій, він вільний у виборі напрямків і методів роботи, незалежний у прийнятті рішень, діє своєю волею та за своїми інтересами, вільний у встановленні прав і обов`язків по договорам, що укладаються, у визначенні будь-яких умов договорів, що укладаються.

Отже, ризики при підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість підприємства стосується виключно діяльності самого підприємства, в зв`язку з чим, наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Таким чином, чинним законодавством та змістом укладеного між сторонами Договором 31 встановлено, що ризики зміни обставин несуть його сторони, в тому числі позивач.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Враховуючи наведене, позивач не довів належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України наявності підстав для розірвання Договору 31 у зв`язку з істотною зміною обставин (ч. 1 ст. 652 ЦК України) за одночасної наявності умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Водночас, при ухваленні даного рішення судом враховано, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України").

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності в порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про про розірвання Договору поставки вугілля від 11.07.2019 № 111/31, укладеного між ПАТ "Центренерго" та ДП "Держвуглепостач", на підставі судового рішення з 01.09.2019, є необґрунтованими, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідачем не подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікують понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

З огляду на відмову в позові повністю та наведені приписи п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 01.10.2020

Суддя Гумега О.В.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.09.2020
Оприлюднено06.10.2020
Номер документу91972206
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/11991/19

Постанова від 15.03.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 17.02.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 15.02.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 26.01.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 17.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Ухвала від 16.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коротун О.М.

Рішення від 21.09.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

Ухвала від 06.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

Ухвала від 06.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

Ухвала від 01.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні