Рішення

від 22.09.2020 по справі 922/989/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/989/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна (63621, Харківська обл., с. Гетьманівка) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту" (61003, м. Харків, пр-т Московський, буд. 2/2, кв. 181) про про стягнення 25606,68 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Гуйвін О.В., директор ТОВ "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту", Мокроусов Ю.С., договір №01-10/01/20 від 10.01.2020,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту" про стягнення 25606,68 грн., що складається із: 22000,00 грн. грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно); 3 % річних у розмірі 106,68 грн. та реальні (прямі) збитки у розмірі 3500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

14.05.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10900) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

20.05.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 11409) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

04.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 12654), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2020 подальший розгляд справи № 922/989/20 ухвалено здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2020 о 12:30.

22.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову (вх. № 16794), в якій позивач просить суд:

1. прийняти заяву про зміну підстав позову з доданими до неї матеріалами (із копіями заяв свідків), долучити до матеріалів справи та розглянути у нерозривному поєднанні з іншими заявами по суті справи;

2. призначити справу до розгляду у складі колегії на підставі ст. 33 ГПК України;

3. поновити позивачу процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів у порядку ст. 119 ГПК України;

4. витребувати на підставі ст. 81 ГПК України у наступних осіб наступні докази:

- у Головного управління Держпраці у Харківській області відомості та документи на їх підтвердження про те, чи було зареєстровано та/або видано у 2019 році Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна, зокрема декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна законодавству з питань охорони праці щодо наступних видів робіт: зварювальні роботи, роботи на висоті понад 1,3 метри, роботи із збереження та переробки зерна, зберігання балонів, контейнерів, цистерн та інших ємкостей та витребувати належним чином засвідчені копії зазначених декларацій, а також копії або витяги з журналів, в яких було здійснено їх реєстрацію;

- у Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту" оригінали Декларацій відповідності матеріально-технічної бази роботодавця Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна вимогам законодавства з питань охорони праці щодо наступних видів робіт: зварювальні роботи, роботи на висоті понад 1,3 метри, роботи із збереження та переробки зерна, зберігання балонів, контейнерів, цистерн та інших ємкостей для огляду.

5. розгляд справи здійснювати за відсутністю позивача та його представника.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 01.10.2020 з власної ініціативи та відкладено підготовче засідання на 02.09.2020 об 11:45.

Позивач у підготовче засідання 02.09.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідач у підготовче засідання 02.09.2020 з`явився та повністю заперечив проти задоволення заяви позивача про зміну підстав позову та всіх інших заяв, які викладені у ній.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.09.2020 до 14:00.

Позивач та відповідач у підготовче засідання 02.09.2020 після перерви не з`явилися.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2020 заяву позивача про зміну підстав позову, яка вважається заявою про подання нових доказів (копій заяв свідків) залишено без розгляду, у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів відмовлено та заяву позивача про витребування доказів залишено без розгляду. Також, вказаною ухвалою у задоволенні заяви про розгляд справи у складі колегії суддів відмовлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020 о 12:15.

Позивач у судове засідання 22.09.2020 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідач у судове засідання 22.09.2020 з`явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 22.09.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Обставини справи.

07.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту" (відповідач, виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна (позивачем, замовником) укладено Договір № 36/19 з надання послуг (надалі - Договір № 36/19, а.с. 9-13), відповідно до умов п. 1.1. якого у межах виконання договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг за ДК 021:2015 71330000-0 "Інженерні послуги різні", а саме:

1.1.1. Підготовка необхідного пакету документів для проходження експертизи.

1.1.2. Отримання позитивного експертного висновку.

1.1.3. Організація подачі і супровід необхідних документів в дозвільний центр.

1.1.4. Отримання готового дозволу.

Згідно з п. 2.1. Договору № 36/19 вартість послуг є договірною та складає 30000,00 грн., ПДВ не передбачено.

Відповідно до п. 2.2. вказаного Договору, оплата послуг за цим договором здійснюється у наступному порядку:

- 50 % від загальної вартості передбачених договором робіт протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цього договору;

- 50 % від загальної вартості передбачених договором робіт протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від виконавця про закінчення робіт, по розробці документації згідно п. 1.1.1.

Здача-приймання наданих послуг оформлюється підписом двостороннього акту здачі-приймання послуг (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 4.2.1. замовник (позивач) має право відмовитися від прийняття результатів наданих послуг, якщо послуги не надані, надані не в повному обсязі і/або не відповідають умовам цього договору.

Згідно з п. 9.1. Договору № 36/19, договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором.

Закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.2. договору).

Згідно з п. 9.3. договору, зміни та доповнення до даного договору набувають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної Додаткової угоди чи Додатків до цього Договору, якщо інше не передбачено у самій Додатковій угоді, даним Договором або чинним законодавством.

Також, 07.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту" (відповідач, виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна (позивачем, замовником) було укладено Договір № 37/19 з надання послуг (надалі - Договір № 37/19, а.с. 15-19), відповідно до умов п. 1.1. якого у межах виконання договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг за ДК 021:2015 71330000-0 "Інженерні послуги різні", а саме:

1.1.1. Розробка та оформлення декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

1.1.2. Узгодження декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 37/19, вартість послуг є договірною та складає 7000,00 грн, ПДВ не передбачено.

Згідно з п. 2.2. вказаного Договору, оплата послуг за цим договором здійснюється у наступному порядку:

- 50 % від загальної вартості передбачених договором робіт протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цього договору;

- 50 % від загальної вартості передбачених договором робіт протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від виконавця про закінчення робіт, по розробці документації згідно п. 1.1.1.

Здача-приймання наданих послуг оформлюється підписом двостороннього акту здачі-приймання послуг (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 4.2.1. замовник (позивач) має право відмовитися від прийняття результатів наданих послуг, якщо послуги не надані, надані не в повному обсязі і/або не відповідають умовам цього договору.

Згідно з п. 9.1. Договору № 37/19, договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором.

Закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.2. договору).

Відповідно до п. 9.3. договору, зміни та доповнення до даного договору набувають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної Додаткової угоди чи Додатків до цього Договору, якщо інше не передбачено у самій Додатковій угоді, даним Договором або чинним законодавством.

Позивачем у позові зазначено, що з аналізу відносин, які склалися між сторонами, вбачається, що 07.05.2019 між сторонами було укладено Договори підряду, відповідно до яких позивач зобов`язався оплатити роботи відповідача, а відповідач зобов`язався здійснити зазначені в пунктах 1.1 Договорів роботи.

Так, із матеріалів справи слідує, що позивачу були виставлені рахунки - фактури. А саме: рахунок-фактура № СФ-0000043 від 07.05.2019 за послуги згідно договору № 36/19 від 07.05.19 на суму 15000,00 грн. (т.с. 1 а.с. 21) та рахунок-фактуру № СФ-0000044 від 07.05.2019 за послуги згідно договору № 37/19 від 07.05.19 на суму 3500,00 грн. (т.с. 1 а.с. 22).

10.05.2019 на підставі вказаних вище Договорів та відповідно до рахунків (т.с. 1 а.с. 21-22) позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3500,00 грн., згідно платіжного доручення № 600 від 10.05.19 (т.с. 1 а.с. 23) та грошові кошти у розмірі 15000 грн., згідно платіжного доручення № 599 від 10.05.19 (т.с. 1 а.с. 23).

Із матеріалів справи убачається, що згідно листа відповідача за вих. № 17/07-335 від 17.07.2019 позивача повідомлено про надання послуг за договором № 37/19 від 07.05.2019 у зв`язку із чим, відповідачем разом із цим листом надано позивачу на перевірку та підпис розроблену документацію (декларації), акт прийому-передачі робіт № ОУ-0000066 від 17.07.2019, рахунок-фактуру № СФ-0000081 від 17.07.2019 на суму 3500,00 грн. та супровідний лист (т.с. 1 а.с. 24-26).

У матеріалах справи наявний акт № ОУ-0000066 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.07.2019 на суму 7000,00 грн., підписаний між сторонами та підписи скріплено печатками (т.с. 1 а.с. 25).

Рахунок-фактуру № СФ-0000081 від 17.07.2019 на суму 3500,00 грн. 31.07.2019 позивачем сплачено відповідно до платіжного доручення № 1079 від 13.07.19 на суму 3500,00 грн. (т.с. 1 а.с. 27).

Позиція позивача.

Позивачем у позові вказано, що 17.07.2019 відповідач без погодження з позивачем надав останньому замість однієї декларації проекти чотирьох декларацій за Договором № 37/19, акт здачі-приймання робіт та рахунок на оплату.

31.07.2019 позивачем було оплачено рахунок, перевірено надані проекти декларацій на відповідність вихідним даним СТОВ ім. ВАТУТІНА та надано підписані проекти декларацій відповідачу для подачі до уповноваженого органу.

Головне управління Держпраці у Харківській області відмовило у реєстрації підготовлених відповідачем декларацій у зв`язку з їх невідповідністю декларацій вимогам законодавства, про що відповідач повідомив позивача та надав проекти нових декларацій, які були підписані позивачем та надані відповідачу.

30.10.2019 відповідач повідомив позивача про збільшення вартості декларацій за Договором №37/19 з 7000,00 грн. до 28000,00 грн. на надав на підпис проект відповідної додаткової угоди (т.с. 1 а.с. 34-37).

Так, позивачем зазначено, що того ж дня, враховуючи відсутність у позивача жодних відомостей про оформлення дозволу для об`єкту замовника на підставі Договору № 36/19, а також відомостей про реєстрацію декларацій на підставі Договору № 37/19 за повторними проектами відповідача, беручи до уваги, що відповідач спочатку самостійно вирішив готувати не одну, а чотири декларації, підготував їх всупереч вимогам законодавства, що стало підставою для відмови у їх реєстрації, тобто є некомпетентним, потім взагалі повідомив позивача про необхідність доплати у розмірі 21000,00 грн, позивач повідомив відповідача про необхідність повернути перераховані на рахунок відповідача грошові кошти (т.с. 1 а.с. 38), але така вимога відповідачем була проігнорована.

Позивачем зауважено, що позивач не є фахівцем у галузі оформлення дозвільної документації, саме тому і звернувся до відповідача, а підписуючи підготовлені відповідачем декларації не перевіряв та не зобов`язаний був перевіряти їх на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, за що відповідає саме відповідач, а перевіряв виключно на предмет відповідності вихідних даних та реквізитів підприємства позивача.

Позивачем у позові зазначено про те, що жоден акт здачі-приймання послуг між позивачем та відповідачем за Договором № 36/19 підписано не було, позивач не отримав за результатом виконання відповідачем робіт за Договором № 36/19 дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки і дотепер.

Позивачем та відповідачем було підписано акт здачі-приймання робіт за Договором № 37/19, проте, як зазначено вище, сторонами договору узгоджено, що факт надання послуг підтверджується отриманням замовником декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, яка позивачем за результатом виконання відповідачем робіт за Договором № 37/19 фактично не отримана і дотепер.

Враховуючи, що жодних робіт на підставі Договорів відповідач не виконав, позивач не отримав дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а також декларацію відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, беручи до уваги, що ані Договорами, ані будь-якими додатковими угодами чи іншими додатками до Договорів строки виконання робіт за Договорами не було встановлено, позивач, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, направив відповідачу за обома адресами вимоги про виконання зобов`язань за Договорами, які відповідач отримав 19 та 20 грудня 2019 р. (т.с. 1 а.с. 39-48).

З урахуванням дати отримання відповідачем вимоги, останній строк для виконання робіт за Договорами сплинув ще 26.12.2019 р. Враховуючи, що строк дії документів позивача, які мали бути замінені новими документами, отриманими в результаті виконання відповідачем робіт по Договорам, сплив ще 26.11.2019, а у зв`язку з невиконанням відповідачем Договорів позивач був вимушений звернутися за отриманням таких документів до іншої особи, від якої їх отримав, виконання відповідачем зобов`язань за Договорами втратило інтерес для позивача, а тому позивач на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, ч. 2 ст. 220 ГК України відмовився від укладених з відповідачем Договорів, про що повідомив останнього та вимагав повернення сплачених грошових коштів (т.с. 1 а.с. 49-57). Повідомлення про відмову від Договорів (вимоги про повернення сплаченої грошової суми) були отримані відповідачем за обома його адресами 21 та 22 січня 2020 року відповідно.

Таким чином, позивачем у позові наголошено про те, що оскільки момент, з якого при односторонній відмові договір щодо наявних між позивачем та відповідачем правовідносин вважається розірваним чинним законодавством не врегульовано, беручи до уваги загальновизнану позицію цивільно-правової доктрини та наявної судової практики, відповідно до яких договір вважається зміненим або розірваним з моменту отримання іншою стороною відповідного повідомлення, моментом припинення укладених між позивачем та відповідачем Договорів буде момент отримання відповідачем повідомлень про відмову від Договорів (вимог про повернення сплаченої грошової суми), а саме 21.01.2020, а повернути сплачені грошові суми відповідач мав протягом семи днів з моменту отримання зазначених повідомлень (вимог), тобто до 28.01.2020 включно, чого відповідач не зробив. З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення 22000,00 грн. обґрунтовано наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України.

З підстав наведеного, позивачем у позові вказано про те, що оскільки станом на час звернення з цим позовом до суду зазначені Договори №36/19, №37/19 розірвані, зобов`язання за Договорами відповідачем не виконані, чим порушено охоронювані законом права позивача, завдано останньому збитки, які разом із сплаченою по Договорам грошовою сумою мають бути стягнуті з відповідача у повному обсязі з урахуванням штрафних санкцій, встановлених законом. У зв`язку із наведеним, до стягнення з відповідача заявлено: 22000,00 грн. грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) згідно з ст. 1212 ЦК України; 3 % річних у розмірі 106,68 грн. згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України та реальні (прямі) збитки у розмірі 3500,00 грн. згідно з ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 849 ЦК України.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення збитків у розмірі 3500,00 грн, позивачем зазначено про те, що 21.01.2020 між позивачем (як клієнтом) та ТОВ Міжнародна правова компанія BOND INTELLECT GROUP (BIG) було укладено Договір на проведення комплексного правового забезпечення (т.с. 1 а.с. 58-59), відповідно до умов якого BIG приймає на себе зобов`язання по наданню правової допомоги клієнту (позивачу), а клієнт зобов`язується приймати і оплачувати надану правову допомогу в порядку і строки, передбачені цим Договором. На підставі зазначеного Договору на проведення комплексного правового забезпечення та виставленого рахунку (т.с. 1 а.с. 60) позивачем на користь ТОВ Міжнародна правова компанія BOND INTELLECT GROUP за підготовку цієї позовної заяви було сплачено грошові кошти в сумі 3 500,00 грн. (т.с. 1 а.с. 61).

Таким чином, на думку позивача, вказана грошова сума у розмірі 3500,00 грн. є реальними (прямими) збитками у розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України, понесення позивачем яких пов`язане безпосереднім причинно-наслідковим зв`язком з невиконанням відповідачем укладених з позивачем Договорів підряду, та порушенням прав позивача, а отже сума таких збитків має бути стягнута з відповідача у судовому порядку.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач із позовними вимогами не погодився повністю з огляду на їх нормативну та документальну необґрунтованість, зазначаючи про те, що п. 2.3. Договору №36/19 передбачено, що розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Платіж вважається здійсненим з дати зарахування грошових коштів на р/рахунок виконавця. Виконавець приступає до виконання Договору після проведення повного розрахунку вартості послуг. У відповідності до п. 8.10. Договору №36/19, кошти перераховані на рахунок виконавця відповідно до умов цього Договору, поверненню замовнику не підлягають. Також, п. 4.1. Договору №36/19 передбачені обов`язки позивача як замовника послуг, серед яких є обов`язок заповнити анкету для ідентифікації об`єкта господарської діяльності та надати виконавцю всю необхідну документацію для виконання цього Договору (пункт 4.1.2. Договору). При цьому, відповідачем наголошено про те, що згідно з п. 8.7. Договору №36/19, при несвоєчасному поданні інформації виконавець має право призупинити виконання послуг. Термін виконання послуг при цьому продовжується на строк їх припинення. А відповідно до п. 9.1. Договору №36/19 договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим Договором. З урахуванням вищезазначених пунктів Договору №36/19 відповідачем зазначено, що позивачем було здійснено передоплату за Договором №36/19 в розмірі 15000,00 грн. Проте, всупереч ч.1 ст.526, ст.629 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України та всупереч п. 4.1.2. Договору №36/19 позивачем не було виконано свої обов`язки як замовника послуг за цим Договором по заповненню Анкети для ідентифікації об`єкта господарської діяльності (т.с. 1 а.с. 108-109), а також не було надано відповідачу жодної документації, необхідної для виконання цього Договору, що унеможливило виконання відповідачем послуг за цим Договором. Тому, на підставі змісту пункту 8.7. Договору, ч.2 ст.526, ч.1 ст.598 ЦК України та за відсутністю факту виконання позивачем як замовника послуг свого обов`язку щодо подання інформації та документації, необхідної для виконання цього Договору, відповідач вимушений був реалізувати своє право, закріплене у пункті 8.7. Договору №36/19 і призупинити виконання послуг за цим Договором до належного виконання позивачем своїх обов`язків, передбачених п. 4.1.2. Договору №36/19, а саме заповнення анкети для ідентифікації об`єкта господарської діяльності та надання відповідачу як виконавцю послуг за Договором № 36/17 всієї необхідної документації для виконання цього Договору. При цьому відповідачем зазначено, що з урахуванням погодженого сторонами Договору №36/19 терміну дії цього Договору - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором (п. 9.1.Договору №36/19 ), а також з урахуванням змісту пунктів 8.7. та 8.10 Договору №36/19, відповідач не відмовляється від свого обов`язку по наданню послуг за Договором №36/19, що стане можливим після виконання саме позивачем своїх обов`язків, передбачених п. 4.1.2. Договору №36/19, а саме заповнення анкети для ідентифікації об`єкта господарської діяльності та надання відповідачу як виконавцем послуг всієї необхідної документації для виконання цього Договору. З підстав наведеного, отримання відповідачем коштів на підставі та у спосіб передбачений чинним Договором №36/19 виключає підстави вважати ці кошти безпідставно набутими.

Щодо договору № 37/19, відповідачем наголошено про те, що згідно з п. 3.5. Договору №37/19, позивач прийняв виконані роботи по розробленню та оформленню чотирьох Декларацій відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці, без будь-яких претензій та зауважень підписавши ці Декларації. В подальшому, на виконання п. 1.1.2. Договору №37/19, вищезазначені Декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці були повторно направлені на реєстрацію до територіального органу Держпраці - Головного управління Держпраці у Харківській області. За наслідками розгляду Головним управлінням Держпраці у Харківській області вищезазначених Декларацій відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці вони були зареєстровані у журналі обліку суб`єктів господарювання у територіальному органі Держпраці. Таким чином, відповідачем були у повному обсязі виконані свої обов`язки за Договором №37/19. Разом з тим, з урахуванням тієї обставини, що виходячи із специфіки виробничої діяльності позивача (про що стало відомо відповідачу під час виконання Договору №37/19) та з метою додержання позивачем в його діяльності вимог чинного законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, відповідачем на прохання працівників позивача крім однієї Декларації за пунктом 1.1.1.Договору №37/19 було виготовлено ще три Декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці на об`єкт позивача, розташований за адресою: 63621, Харківська область, Шевченківський район, с.Гетьманівка, вул.Шкільна, буд.32. 30.10.2019 відповідач направив на адресу позивача лист за вих.№30/10-590 від 30.10.2019, в якому було запропоновано позивачу укласти додаткову угоду до Договору №37/19 про збільшення вартості робіт за цим Договором із 7000,00 грн до 28000,00 грн, відповідно до кількості розроблених Декларацій відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці (чотири Декларації, вартість розроблення однієї з яких за Договором №37/19 становить 7000,00 грн.) Проте на теперішній час позивач зазначену Додаткову угоду не підписав та кошти за додатково розроблені відповідачем трьох Декларацій відповідачу не сплатив. Станом на час звернення з цим позовом до суду зобов`язання відповідача по наданню послуг за Договором № 37/19 були у повному обсязі виконані відповідачем. Відповідачем також зауважено, що у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як визначено в частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами (як позивачем у позові, так і відповідачем у відзиві та під час розгляду справи), що під час укладення Договорів з надання послуг №36/19, №37/19 від 07.05.2019 сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, а отже він набув чинності.

Із обставин справи вбачається, що у даному разі між сторонами склалися господарські правовідносини та виникли зустрічні права та обов`язки на підставі договорів про надання послуг, під час виконання яких, між сторонами виникли розбіжності, які станом на час розгляду цієї справи залишилися не вирішеними.

При цьому, суд зазначає, що спірні Договори №36/19, №37/19 за своєю правовою природою є договорами про надання послуг. Предметом вказаних Договорів є надання послуг у розробленні та оформленні документів.

А тому застосування позивачем до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України, які застосовуються до договору підряду є необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказана норма повністю кореспондується з ч. 1 ст. 188 ГК України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, у пункті 9.1. Договорів №36/19, №37/19 сторони передбачили, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором. Згідно з п. 9.2. Договорів №36/19, №37/19, закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

При цьому, сторони визначили, у пункті 9.3. Договорів №36/19, №37/19 сторони передбачили, що зміни та доповнення до даного договору набувають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди чи додатків до цього договору, якщо інше не передбачено у самій додатковій угоді, даним договором або чинним законодавством.

Позивачем було направлено на адресу позивача листи за вих.№11 Повідомлення про відмову від договору (вимога про повернення сплаченої грошової суми) від 17.01.2020 та за вих. № 12 від 17.01.2020, в яких позивач повідомив про відмову від Договорів №36/19, №37/19 в односторонньому порядку згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України (т.с. 1 а.с. 49-57).

Однак, вчинення відповідних дій не свідчить, в силу погоджених сторонами умов та порядку, що Договори №36/19, №37/19 є розірваним. Так, у матеріалах справи відсутнє належне оформлення сторонами відповідної додаткової угоди чи додатків до цього договору, що задекларовано сторонами у пункті 9.3. цих Договорів.

Крім того, у матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення про розірвання Договорів №36/19, №37/19 від 07.07.2019.

Окрім цього, позивач був позбавлений права в односторонньому порядку розірвати Договори на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, оскільки вказана норма застосовується до договорів підряду.

За таких обставин, твердження позивача про те, що Договори №36/19, №37/19 є розірваними в порядку ч. 2 ст. 849 ЦК України є необґрунтованими.

Суд відзначає, що наявність права та реалізація права не є тотожними поняттями. При цьому, важливою обставиною є факт належного реалізація права, тобто у спосіб та порядку, що передбачені чинним законодавством та сторонами.

Натомість, матеріали справи свідчать, що позивач маючи право на розірвання договору таке право у належний спосіб не реалізував і станом на момент ухвалення рішення у цій справі Договір № 36/19 від 07.05.2019 не розірваний, тобто є діючим і правовідносини за ним не припинені.

Щодо Договору № 37/19 від 07.05.2019 суд відмічає, що у матеріалах справи наявний акт № ОУ-0000066 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.07.2019 на суму 7000,00 грн., підписаний позивачем без будь-яких претензій та зауважень, підписи сторін скріплено печатками (т.с. 1 а.с. 25), що свідчить належне виконання відповідачем зобов`язань за цим договором та прийняття позивачем послуг за Договором № 37/19 без жодних зауважень по якості та кількості наданих послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Водночас, відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Відтак, наявність договірних правовідносин з надання послуг за Договорами №36/19, №37/19 між сторонами є тією правовою підставою, яка виключає можливість застосування до спірних правовідносин правил ст. 1212 ЦК України. Наявні матеріали свідчать про те, що дії позивача щодо сплати відповідачу грошових коштів стосуються виконання обов`язку про оплату послуг за Договорами №36/19 та №37/19.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 22000,00 грн. грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) та звертає увагу на те, що права позивача можуть бути захищені на підставі правових норм, які регулюють договірні відносини сторін з надання послуг та стосуються наслідків порушення його умов або його невиконання.

Позовні вимоги про 3% річних також не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги, згідно позовної заяви, є похідними від вимоги про стягнення грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Щодо позовних вимог про стягнення 3500,00 грн. реальних (прямих) збитків, суд виходить з наступного.

Обставини, на які покликається позивач в обґрунтування позову в цій частині обґрунтовані ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 848 ЦК України, ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Стверджуючи про завдання відповідачем збитків позивач вказує на укладений 21.01.2020 із ТОВ Міжнародна правова компанія BOND INTELLECT GROUP (BIG) Договір на проведення комплексного правового забезпечення (т.с. 1 а.с. 58-59), відповідно до умов якого BIG приймає на себе зобов`язання по наданню правової допомоги клієнту (позивачу), а клієнт зобов`язується приймати і оплачувати надану правову допомогу в порядку і строки, передбачені цим Договором. На підставі зазначеного Договору на проведення комплексного правового забезпечення та виставленого рахунку (т.с. 1 а.с. 60) позивачем на користь ТОВ Міжнародна правова компанія BOND INTELLECT GROUP за підготовку цієї позовної заяви було сплачено грошові кошти в сумі 3500,00 грн. (т.с. 1 а.с. 61).

Таким чином, на думку позивача, вказана грошова сума у розмірі 3500,00 грн. є реальними (прямими) збитками у розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України, понесення позивачем яких пов`язане безпосереднім причинно-наслідковим зв`язком з невиконанням відповідачем укладених з позивачем Договорів підряду, та порушенням прав позивача, а отже сума таких збитків має бути стягнута з відповідача у судовому порядку.

Проте доводи позивача зводяться до власного довільного тлумачення останнім положень законодавства, що не узгоджується із обставинами цієї справи.

При цьому, суд наголошує, що витрати, пов`язані із послугами адвоката, як і витрати на сплату судового збору входять до складу судових витрат, відшкодування (розподіл, повернення) яких здійснюється в порядку процесуального законодавства, а не шляхом подання позову про їх стягнення у якості реальних (прямих) збитків.

Отже, у даному разі відсутні підстави для відшкодування 3500,00 грн. збитків, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити з підстав, наведених вище.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Враховуючи наведене, позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна не обґрунтовані, а тому до задоволення не належать.

Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки господарського суду про відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на позивача.

У відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні 22.09.2020 відповідачем зроблено заяву про наявність витрат на професійну правничу допомогу та про те, що докази таких витрат будуть подані до суду в строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

28.09.2020 представником відповідача подано заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. №22437) з додатковими документами, тобто, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У вказаній заяві представник відповідача просить покласти на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

За таких обставин суд вважає за доцільне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на "12" жовтня 2020р. о 12:00 год. в приміщенні Господарського суду Харківської області (61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 113).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" жовтня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова