Постанова

від 11.01.2021 по справі 922/989/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2021 р. Справа № 922/989/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Гончарова О.В.

за участі представників:

позивача - Мірошник Р.С., довіреність від 11.03.20 р. № б/н ;

від відповідача - Мокроусов Ю.С., ордер від 24.11.20 р. серія АХ № 1031421 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна, с. Гетьманівка (вх. №2925 Х/2-5)

на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 у справі № 922/989/20 (суддя Сальнікова Г.І., повний текст рішення складено та підписано 02.10.2020)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна,с. Гетьманівка Шевченківського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту", м. Харків

про стягнення 25606,68 грн.-

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту" про стягнення 25606,68 грн., що складається із: основного боргу - 22000,00 грн. грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) у вигляді попередньої оплати, перерахованої за договорами про надання послуг від 07.05.2019 № 36/19 та № 37/19, які згодом було розірвано, нараховані на цей борг 3 % річних у розмірі 106,68 грн. та реальні (прямі) збитки у розмірі 3500,00 грн.,завдані внаслідок порушення умов зазначеного Договору.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання умов укладених між сторонами договорів про надання послуг від 07.05.2019 № 36/19 та № 37/19 ним відповідачу було перераховано попередню оплату в загальному розмірі 22000 грн., проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем предбачених цими Договорами робіт вони були розірвані позивачем в односторонньому порядку відповідно до ч. 2 статті 849 ЦК України та ст. 220 ГК України, з урахуванням чого отримана відповідачем за цими Договорами сума попередньої оплати є безпідставно набутими грошовими коштами, які підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України та на зазначену суму грошового зобов`язання позивачем правомірно нараховано 3 % річних у розмірі 106,68 грн. згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також позивач зазначає, що невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договорами позивачу завдано реальні (прямі)збитки, у розмірі 3500,00 грн. сплачених позивачем за надання йому ТОВ Міжнародна правова компанія BOND INTELLECT GROUP (BIG) за Договором на проведення комплексного правового забезпечення правової допомоги у вигляді підготовки позовної заяви у даній справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2020 у справі № 922/989/20 у позові відмовлено.

Рішення обґрунтовано з тих підстав, що спірні Договори №36/19, №37/19 за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, а тому до спірних правовідносин не застосовуються норми Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини за договором підряду, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права в односторонньому порядку розірвати Договори на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, яка застосовується до договорів підряду.Зазначені Договори є діючими, а тому наявність договірних правовідносин за цими Договорами №36/19, №37/19 є правовою підставою отримання відповідачем спірної суми попередньої оплати, яка виключає можливість застосування до спірних правовідносин правил ст. 1212 ЦК України щодо зобов`язань з повернення майна, набутого без достатніх правових підстав.

Щодо позовних вимог про стягнення реальних (прямих) збиткв, у розмірі 3500,00 грн., сплачених позивачем за надання йому правової допомоги у вигляді підготовки позовної заяви у даній справі, суд зазначив про їх необґрунтованість з огляду на те, що витрати, пов`язані із послугами адвоката, як і витрати на сплату судового збору входять до складу судових витрат, відшкодування (розподіл, повернення) яких здійснюється в порядку процесуального законодавства, а не шляхом подання позову про їх стягнення у якості реальних (прямих) збитків.

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна, не погодившись із зазначеним рішенням, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції, що спірні Договори №36/19, №37/19 за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права в односторонньому порядку розірвати Договори на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, яка застосовується до договорів підряду, з огляду на те, що предмет цих Договорів передбачає як створення матеріалізованого результату у вигляді підготовки необхідного пакету документів для подання в дозвільний центр, отримання готового дозволу, розробки та оформлення декларації відповідності, що є основним критерієм відмінності робіт від послуг, так і положення про надання послуг, а тому є змішаними Договорами, які містять елементи договору підряду та договору про надання послуг. При цьому позивач зазначає, що елементи договору підряду є первісними відносно елементів договорів про надання послуг, у зв`язку з чим він був наділений правом на розірвання спірних Договорів на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.

При цьому позивач зазначає, що п. 4.2.1. Договорів передбачено право замовника відмовитися від результатів наданих послуг.

Також позивач зазначає про нез`ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень, які пов`язані з наданням позивачем відповідачу документів для виконання Договорів та можливості використання відповідачем права на зупинення виконання робіт на підставі п. 8.7. Договорів.

Крім цього, позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції, встановивши наявність у матеріалах справи підписаного сторонами акту № ОУ -0000066 здачі-приймання робіт(надання послуг) за Договором № 37/19 на суму 7000 грн., не прийняв до уваги, що виходячи з положень п.. 3.2. , 3.4. Договору належне надання відповідачем та прийняття замовником послуг за Договором обумовлене настанням у сукупності двох подій:отриманням Замовником Декларації відповідності матеріально-технічної бази та підписанням двостороннього Акту здачі-приймання послуг, в той час як в матеріалах справи відсутні докази передання Декларації відповідності матеріально-технічної бази, а тому роботи за Договором не виконано.

Згідно з протоколом системи автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 для розгляду судової справи №922/989/20 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна (вх. №2925 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 у справі № 922/989/20 та призначено її розгляд на 10.12.2020 р. об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 11739 від 27.11.20) просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Протокольною ухвалою від 10.12.2020 в судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи до 11.01.2021 року об 11:00

Згідно з протоколом системи автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021, у зв`язку з відпустками суддів Крестьянінова та Шевель О.В. для розгляду судової справи №922/989/20 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова О.В., суддя Пуль О.А.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача, зважаючи на таке.

07.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту" (відповідач, виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна (позивачем, замовником) укладено Договір № 36/19 з надання послуг (надалі - Договір № 36/19, а.с. 9-13), відповідно до умов п. 1.1. якого у межах виконання договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг за ДК 021:2015 71330000-0 "Інженерні послуги різні", а саме:

1.1.1. Підготовка необхідного пакету документів для проходження експертизи.

1.1.2. Отримання позитивного експертного висновку.

1.1.3. Організація подачі і супровід необхідних документів в дозвільний центр.

1.1.4. Отримання готового дозволу.

Згідно з п. 2.1. Договору № 36/19 вартість послуг є договірною та складає 30000,00 грн., ПДВ не передбачено.

Відповідно до п. 2.2. вказаного Договору, оплата послуг за цим договором здійснюється у наступному порядку:

- 50 % від загальної вартості передбачених договором робіт протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цього договору;

- 50 % від загальної вартості передбачених договором робіт протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від виконавця про закінчення робіт, по розробці документації згідно п. 1.1.1.

Здача-приймання наданих послуг оформлюється підписом двостороннього акту здачі-приймання послуг (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 4.2.1. Договору № 36/19 замовник (позивач) має право відмовитися від прийняття результатів наданих послуг, якщо послуги не надані, надані не в повному обсязі і/або не відповідають умовам цього договору.

Згідно з п. 9.1. Договору № 36/19, договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором.

Закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.2. договору).

Згідно з п. 9.3. Договору № 36/19, зміни та доповнення до даного Договору набувають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної Додаткової угоди чи Додатків до цього Договору, якщо інше не передбачено у самій Додатковій угоді, даним Договором або чинним законодавством.

Також, 07.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту" (відповідач, виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна (позивачем, замовником) було укладено Договір № 37/19 з надання послуг (надалі - Договір № 37/19, а.с. 15-19), відповідно до умов п. 1.1. якого у межах виконання договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг за ДК 021:2015 71330000-0 "Інженерні послуги різні", а саме:

1.1.1. Розробка та оформлення декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

1.1.2. Узгодження декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 37/19, вартість послуг є договірною та складає 7000,00 грн, ПДВ не передбачено.

Згідно з п. 2.2. вказаного Договору, оплата послуг за цим договором здійснюється у наступному порядку:

- 50 % від загальної вартості передбачених договором робіт протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цього договору;

- 50 % від загальної вартості передбачених договором робіт протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від виконавця про закінчення робіт, по розробці документації згідно п. 1.1.1.

Здача-приймання наданих послуг оформлюється підписом двостороннього акту здачі-приймання послуг (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 4.2.1. Договору № 37/19 замовник (позивач) має право відмовитися від прийняття результатів наданих послуг, якщо послуги не надані, надані не в повному обсязі і/або не відповідають умовам цього договору.

Згідно з п. 9.1. Договору № 37/19, договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором.

Закінчення строку даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.2. Договору).

Відповідно до п. 9.3. Договору 37/19, зміни та доповнення до даного договору набувають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної Додаткової угоди чи Додатків до цього Договору, якщо інше не передбачено у самій Додатковій угоді, даним Договором або чинним законодавством.

Позивачем у позові зазначено, що з аналізу відносин, які склалися між сторонами, вбачається, що 07.05.2019 між сторонами було укладено Договори підряду, відповідно до яких позивач зобов`язався оплатити роботи відповідача, а відповідач зобов`язався здійснити зазначені в пунктах 1.1 Договорів роботи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу були виставлені рахунки - фактури, а саме: рахунок-фактура № СФ-0000043 від 07.05.2019 за послуги згідно з договором № 36/19 від 07.05.19 на суму 15000,00 грн. (т.с. 1 а.с. 21) та рахунок-фактуру № СФ-0000044 від 07.05.2019 за послуги згідно договору № 37/19 від 07.05.19 на суму 3500,00 грн. (т.с. 1 а.с. 22).

10.05.2019 на підставі вказаних вище Договорів та відповідно до рахунків (т.с. 1 а.с. 21-22) позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3500,00 грн., згідно з платіжним дорученням № 600 від 10.05.19 (т.с. 1 а.с. 23) та грошові кошти у розмірі 15000 грн., згідно з платіжним дорученням № 599 від 10.05.19 (т.с. 1 а.с. 23).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з листом відповідача за вих. № 17/07-335 від 17.07.2019 позивача повідомлено про надання послуг за договором № 37/19 від 07.05.2019 у зв`язку із чим, відповідачем разом із цим листом надано позивачу на перевірку та підпис розроблену документацію (декларації), акт прийому-передачі робіт № ОУ-0000066 від 17.07.2019, рахунок-фактуру № СФ-0000081 від 17.07.2019 на суму 3500,00 грн. та супровідний лист (т.с. 1 а.с. 24-26).

У матеріалах справи наявний акт № ОУ-0000066 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.07.2019 на суму 7000,00 грн., підписаний сторонами із скріпленням підписів печатками (т.с. 1 а.с. 25).

Рахунок-фактуру № СФ-0000081 від 17.07.2019 на суму 3500,00 грн. 31.07.2019 позивачем сплачено відповідно до платіжного доручення № 1079 від 13.07.19 на суму 3500,00 грн. (т.с. 1 а.с. 27).

Позивачем у позові вказано, що 17.07.2019 відповідач без погодження з позивачем надав останньому замість однієї декларації проекти чотирьох декларацій за Договором № 37/19, акт здачі-приймання робіт та рахунок на оплату.

31.07.2019 позивачем було оплачено рахунок, перевірено надані проекти декларацій на відповідність вихідним даним СТОВ ім. ВАТУТІНА та надано підписані проекти декларацій відповідачу для подачі до уповноваженого органу.

Головне управління Держпраці у Харківській області відмовило у реєстрації підготовлених відповідачем декларацій у зв`язку з їх невідповідністю вимогам законодавства, про що відповідач повідомив позивача та надав проекти нових декларацій, які були підписані позивачем та надані відповідачу.

30.10.2019 відповідач повідомив позивача про збільшення вартості декларацій за Договором №37/19 з 7000,00 грн. до 28000,00 грн. та надав на підпис проект відповідної додаткової угоди (т.с. 1 , а.с. 34-37).

Так, позивачем зазначено, що того ж дня, враховуючи відсутність у позивача жодних відомостей про оформлення дозволу для об`єкту замовника на підставі Договору № 36/19, а також відомостей про реєстрацію декларацій на підставі Договору № 37/19 за повторними проектами відповідача, беручи до уваги, що відповідач спочатку самостійно вирішив готувати не одну, а чотири декларації, підготував їх всупереч вимогам законодавства, що стало підставою для відмови у їх реєстрації, тобто є некомпетентним, потім взагалі повідомив позивача про необхідність доплати у розмірі 21000,00 грн, позивач повідомив відповідача про необхідність повернути перераховані на рахунок відповідача грошові кошти (т.с. 1 а.с. 38), але така вимога відповідачем була проігнорована.

Позивачем зауважено, що він не є фахівцем у галузі оформлення дозвільної документації, саме тому і звернувся до відповідача, а підписуючи підготовлені відповідачем декларації не перевіряв та не зобов`язаний був перевіряти їх на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, за що відповідає саме відповідач, а перевіряв виключно на предмет відповідності вихідних даних та реквізитів підприємства позивача.

Позивачем у позові зазначено про те, що жоден акт здачі-приймання послуг між позивачем та відповідачем за Договором № 36/19 підписано не було, позивач не отримав за результатом виконання відповідачем робіт за Договором № 36/19 дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки і дотепер.

Позивачем та відповідачем було підписано акт здачі-приймання робіт за Договором № 37/19, проте, як зазначено вище, сторонами договору узгоджено, що факт надання послуг підтверджується отриманням замовником декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, яка позивачем за результатом виконання відповідачем робіт за Договором № 37/19 фактично не отримана і дотепер.

Посилаючись на те, що жодних робіт на підставі Договорів відповідач не виконав, позивач не отримав дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а також декларацію відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, беручи до уваги, що ані Договорами, ані будь-якими додатковими угодами чи іншими додатками до Договорів строки виконання робіт за Договорами не було встановлено, позивач, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, направив відповідачу за обома адресами вимоги про виконання зобов`язань за Договорами, які відповідач отримав 19 та 20 грудня 2019 р. (т.с. 1 а.с. 39-48).

Позивач при цьому зазначає, що з урахуванням дати отримання відповідачем вимоги, останній строк для виконання робіт за Договорами сплинув ще 26.12.2019 р. Враховуючи, що строк дії документів позивача, які мали бути замінені новими документами, отриманими в результаті виконання відповідачем робіт за Договорами, сплив ще 26.11.2019, а у зв`язку з невиконанням відповідачем Договорів позивач був вимушений звернутися за отриманням таких документів до іншої особи, від якої їх отримав, виконання відповідачем зобов`язань за Договорами втратило інтерес для позивача, а тому позивач на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, ч. 2 ст. 220 ГК України відмовився від укладених з відповідачем Договорів, про що повідомив останнього та вимагав повернення сплачених грошових коштів (т.с. 1 а.с. 49-57). Повідомлення про відмову від Договорів (вимоги про повернення сплаченої грошової суми) були отримані відповідачем за обома його адресами 21 та 22 січня 2020 року відповідно.

Таким чином, позивачем у позові наголошено про те, що оскільки момент, з якого при односторонній відмові договір щодо наявних між позивачем та відповідачем правовідносин вважається розірваним чинним законодавством не врегульовано, беручи до уваги загальновизнану позицію цивільно-правової доктрини та наявної судової практики, відповідно до яких договір вважається зміненим або розірваним з моменту отримання іншою стороною відповідного повідомлення, моментом припинення укладених між позивачем та відповідачем Договорів буде момент отримання відповідачем повідомлень про відмову від Договорів (вимог про повернення сплаченої грошової суми), а саме 21.01.2020, а повернути сплачені грошові суми відповідач мав протягом семи днів з моменту отримання зазначених повідомлень (вимог), тобто до 28.01.2020 включно, чого відповідач не зробив. З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення 22000,00 грн. обґрунтовано наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України про зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна-грошових коштів, оскільки внаслідок розірвання спірних Договорів на підставі яких спірна сума попередньої оплати була перерахована відповідачеві, підстави для її подальшого утримання ним відпали, а тому такі грошові кошти набуті останнім за відсутності достатніх правових підстав.

З підстав наведеного, позивачем у позові вказано про те, що оскільки станом на час звернення з цим позовом до суду зазначені Договори №36/19, №37/19 розірвані, зобов`язання за Договорами відповідачем не виконані, чим порушено охоронювані законом права позивача, завдано останньому збитки, які разом із сплаченою по Договорам грошовою сумою мають бути стягнуті з відповідача у повному обсязі з урахуванням штрафних санкцій, встановлених законом. У зв`язку із наведеним, до стягнення з відповідача заявлено: 22000,00 грн. грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) згідно з ст. 1212 ЦК України; 3 % річних у розмірі 106,68 грн. згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України та реальні (прямі) збитки у розмірі 3500,00 грн. згідно з ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 849 ЦК України.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення збитків у розмірі 3500,00 грн, позивачем зазначено про те, що 21.01.2020 між позивачем (як клієнтом) та ТОВ Міжнародна правова компанія BOND INTELLECT GROUP (BIG) було укладено Договір на проведення комплексного правового забезпечення (т.с. 1 а.с. 58-59), відповідно до умов якого BIG приймає на себе зобов`язання по наданню правової допомоги клієнту (позивачу), а клієнт зобов`язується приймати і оплачувати надану правову допомогу в порядку і строки, передбачені цим Договором. На підставі зазначеного Договору на проведення комплексного правового забезпечення та виставленого рахунку (т.с. 1 а.с. 60) позивачем на користь ТОВ Міжнародна правова компанія BOND INTELLECT GROUP за підготовку цієї позовної заяви було сплачено грошові кошти в сумі 3 500,00 грн. (т.с. 1 а.с. 61).

Таким чином, на думку позивача, вказана грошова сума у розмірі 3500,00 грн. є реальними (прямими) збитками у розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України, понесення позивачем яких пов`язане безпосереднім причинно-наслідковим зв`язком з невиконанням відповідачем укладених з позивачем Договорів підряду, та порушенням прав позивача, а отже сума таких збитків має бути стягнута з відповідача у судовому порядку.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду справи оцінку обставинам справи, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з наступних мотивів.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарськізобов`язання таорганізаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином стаття 837 Цивільного кодексу України визначає предметом договору підряду роботу та її матеріалізований віддільний від виконавця уречевлений результат (полягає у виникненні речей, їх зміні (в тому числі зміни їх фізичних та/або функціональних характеристик) припиненні існування речей, зміни їх розташування у просторі), який і є ознакою, яка дозволяє кваліфікувати діяльність виконавця саме як роботу.

Натомість статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи зі змісту наведеної статті, послугою на відміну від роботи є корисний ефект від процесу певної діяльності, що не передбачає матеріалізованого результату (але і не виключає його досягнення) і цей ефект є невіддільним від виконавця. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав й окремо від дій виконавця не споживається замовником як річ, а тому відчуженим бути не може, у зв`язку з чим предмет договору утворює корисний для замовника ефект дій виконавця, які є невіддільними від останнього.

Як зазначено вище, предметом Договору № 36/19 в його п.1.1. зазначено послуги за ДК 021:2015 71330000-0 Інженерні послуги для об`єкта замовника, розташованого за адресою: 63621,Харківська область, Шевченківський район, с. Гетманівка, вул. Шкільна, які включають в себе:

- підготовку необхідного пакету документів для проходження експертизи;

- отримання позитивного експертного висновку;

- організація подачі і супровід необхідних документів у дозвільний центр;

- отримання готового дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію(застосуваня) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Пунктом 3.2. Договору № 36/19 передбачено, що фактом надання передбачених Договором послуг є отримання Замовником дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосуваня) машин,механізмів, устаткування підвищеної небезпеки для об`єкта замовника,розташованого за адресою: 63621,Харківська область, Шевченківський район, с. Гетманівка, вул. Шкільна.

Відповідний Дозвіл, хоча і виготовяється відповідачем як проект дозвільного документу для подання його в дозвільний центр, але статус дозвільного документу, що надає позивачеві право на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосуваня) машин,механізмів, устаткування підвищеної небезпеки на об`єкті Замовника, отримання якого Замовником і є метою Договору, такий документ набуває лише після його видачі саме дозвільним органом, за наслідками вчинення Виконавцем - відповідачем відповідних дій, з отримання позитивного експертного висновку, подання та супровіду необхідних документів у дозвільний центр.

Таким чином замовником за наслідком дій виконавця, які є невіддільними від нього, за Договором споживається саме корисний юридичний,тобто нематеріальний ефект від таких дій, а не від виготовлення дозволу як речі, безвідносно до її юридичного, нематеріального змісту, без отримання позитивного експертного висновку і без подання Виконавцем цього документу до компетентного органу для подальшого його отримання від такого органу вже як дозвільного документу.

Предметом договору № 37/19 в його п. 1.1. зазначено послуги за ДК 021:2015 71330000-0 Інженерні послуги для об`єкта замовника,розташованого за адресою: 63621,Харківська область, Шевченківський район, с. Гетманівка, вул. Шкільна, які включають в себе:

- розробка та оформлення декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки;

- узгодження декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Пунктом 3.2. Договору № 37/19 передбачено, що фактом надання передбачених Договором послуг є отримання Замовником декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

З наведених умов Договору № З7/19 вбачається, що його предмет утворюють дії виконавця, спрямовані на задоволення потреби замовника в отриманні узгодженої виконавцем у дозвільному органі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Таким чином, Замовником за наслідком дій Виконавця, які є невіддільними від нього, за Договором № З7/19 споживається саме корисний юридичний,тобто нематеріальний ефект від таких дій, а не від виготовлення декларації як речі, безвідносно до її юридичного, нематеріального змісту та без її узгодження у компетентному органі.

Отже, спірні Договори укладені з метою отримання позивачем -замовником позитивного нематеріального юридичного ефекту від діяльності виконавця -відповідача з отримання узгоджених в компетентному органі документів, необхідних для здійснення замовником діяльності з виконання робіт підвищеної небезпеки, а створений виконавцем в процесі такої діяльності матеріалізований результат -Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосуваня) машин,механізмів, устаткування підвищеної небезпеки для об`єкта замовника та Декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, як речі, безвідносно до юридичного змісту цих документів та без дій Виконавця щодо узгодження таких документів, не є самостійними об`єктами, які задовольняють потреби Замовника, тобто споживаються ним та можуть бути окремо відчужені, а тому предмет Договорів утворює саме корисний для замовника ефект дій виконавця, які є невіддільними від останнього,тобто послуги.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з кваліфікацією господарським судом першої інстанції зазначених Договорів як договорів про надання послуг, які не містять елементів інших договорів, в тому числі договору підряду,

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодесу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведених норм вбачається, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути у залежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

При цьому відмова від договору за своєю правовою природою є правочином в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України -дією, спрямованою на припинення цивільних прав та обов`язків за спірними Договорами.

Як зазначено вище, позивач посилається в позовній заяві на те, що оскільки строк попереднього дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки на його об`єкті та декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки сплив ще 26.11.2019, він втратив інтерес до виконання відповідачем спірних Договорів та був вимушений звернутися за отриманням таких документів до іншої особи, від якої їх отримав, а тому позивач на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, ч. 2 ст. 220 ГК України відмовився від укладених з відповідачем Договорів, про що повідомив останнього та вимагав повернення сплачених грошових коштів (т.с. 1 а.с. 49-57).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу позивача листи за вих.№11 «Повідомлення про відмову від договору (вимога про повернення сплаченої грошової суми)» від 17.01.2020 та за вих. № 12 від 17.01.2020, в яких позивач повідомив про відмову від Договорів №36/19, №37/19 в односторонньому порядку згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України та ч. 2 статті 220 ГК України (т.с. 1 а.с. 49-57).

Таким чином, з обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог(підстав позову) та наданих ним на їх підтвердження доказів вбачається здійснення ним волевиявлення на відмову від спірного договору саме на підставі ч. 2 статті 849 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 220 ГК.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника за договором підряду відмовитися від договору підряду у разі, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Разом з тим, як зазначено вище, спірні Договори є договорами про надання послуг, а тому до спірних правовідносин не застосовуються норми Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини за договором підряду, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права в односторонньому порядку розірвати Договори на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, яка застосовується до договорів підряду.

Також не відбулось розірвання спірних Договорів і на підставі статті 220 Господарського кодексу України, яка передбачає право кредитора відмовитись від прийняття виконання в разі, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило для кредитора інтерес з огляду на наступне.

По перше, зазначена норма встановлює право від прийняття виконання зобов`язання, а не відмову від договору.

Також матеріалами справи не підтверджено обставини, які є умовами для реалізації відповідного права.

Так, посилаючись на втрату свого інтересу у виконанні спірних Договорів через прострочення відповідача, позивач зазначає, що така втрата інтересу обумовлена тим, що строк попереднього дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки на його об`єкті та декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки сплив ще 26.11.2019, а тому він був вимушений звернутися за отриманням таких документів до іншої особи, у зв`язку з чим розірвав Договори в січні 2020 року.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази строку дії попереднього дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки на його об`єкті та декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та отримання таких документів від іншої особи.

Крім цього позивач, посилаючись на те, що 26 листопада 2019 року він втратив інтерес до виконання відповідачем спірних Договорів, одночасно в позовній заяві зазначає та надає відповідні докази того, що після цієї дати він у грудні 2019 року звертався до відповідача з вимогою про виконання зобов`язань за Договорами в порядку статті 530 ЦК України через те, що в Договорах не встановлено строку їх виконання,тобто сам підтвердив, що після 26.11.2019 він вчинив правочин, спрямований на встановлення строку виконання відповідачем спірних Договорів, в якому прямо висловив волевиявлення на отримання виконання, що спростовує його твердження про розірвання Договорів саме через втрату інтересу у такому виконанні.

До того ж, у матеріалах справи наявний акт № ОУ-0000066 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.07.2019 на суму 7000,00 грн., підписаний позивачем без будь-яких претензій та зауважень, підписи сторін скріплено печатками (т.с. 1 а.с. 25), що свідчить про прийняття виконання за Договором № 37/19 без жодних зауважень ще до 26.11.2019.

Крім цього, як зазначено вище, в пункті 9.1. Договорів №36/19, №37/19 сторони передбачили, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором. Згідно з п. 9.2. Договорів №36/19, №37/19, закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

При цьому, сторони визначили, у пункті 9.3. Договорів №36/19, №37/19 сторони передбачили, що зміни та доповнення до даного договору набувають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди чи додатків до цього договору, якщо інше не передбачено у самій додатковій угоді, даним договором або чинним законодавством.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, у матеріалах справи відсутнє належне оформлення сторонами відповідної додаткової угоди чи додатків до цього договору, що задекларовано сторонами у пункті 9.3. цих Договорів.

Крім того, у матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення про розірвання Договорів №36/19, №37/19 від 07.07.2019.

Також позивач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на те, що п. 4.2.1. Договорів передбачено право замовника відмовитися від результатів наданих послуг,оскільки по-перше, зазначений пункт не встановлює право на відмову від договору в цілому та, як зазначено вище, в повідомленнях позивача про одностороннє розірвання Договорів наведені інші підстави для такого розірвання-ч. 2 статті 849 ЦК України та ч. 2 статті 220 ГК України.

До тогож, як наведено вище, за актом № ОУ-0000066 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.07.2019 на суму 7000,00 грн., підписаним позивачем без будь-яких претензій та зауважень із скріпленням підписів сторін печатками (т.с. 1 а.с. 25), позивач прийняв виконання за Договором № 37/19.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що спірні Договори № 36/19 та № 37/19 на даний час не розірвані , не визнані недійсними, а тому є чинними.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала .

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: 1) збільшення або збереження майна однією особою -набувачем 2) зменшення або незбільшення майна у іншої особи -потерпілого; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача зменшенням або вiдсутністю збільшення майна на стороні потерпілого 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану осіб на час такої зміни, або правова підстава для цього повинна згодом відпасти.

При цьому, не має правового значення, наслідком поведінки набувача чи потерпілого стала зазначена зміна майнового стану цих осіб.

Зазначені умови виникнення зобов`язання з безпідставного набуття майна наявні у разі коли перехід грошових коштів у вигляді попередньої оплати за надані послуги відбувся на виконання договору, який згодом розірвано, а в період дії договору на відповідну суму попередньої оплати послуги замовнику не надано.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, тобто є такою, що згодом відпала, або була відсутня взагалі.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15 та постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17.

Оскільки спірні Договори №36/19, №37/19, є чинними, наявність між сторонами договірних правовідносин за цими Договорами №36/19, №37/19 є правовою підставою отримання відповідачем спірної суми попередньої оплати, яка виключає можливість застосування до спірних правовідносин правил ст. 1212 ЦК України щодо зобов`язань з повернення майна, набутого без достатніх правових підстав.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 22000,00 грн. грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави у вигляді попередньої оплати, перерахованої за договорами про надання послуг від 07.05.2019 № 36/19 та № 37/19, та похідних вимог про стягнення нарахованих на цей борг 3 % річних у розмірі 106,68 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3500,00 грн. реальних (прямих) збитків, суд першої інстанції також дійшов правомірного висновку про відмову в їх задоволенні виходячи з наступного.

Стверджуючи про завдання відповідачем збитків позивач вказує на укладений 21.01.2020 із ТОВ Міжнародна правова компанія BOND INTELLECT GROUP (BIG) Договір на проведення комплексного правового забезпечення (т.с. 1 а.с. 58-59), відповідно до умов якого BIG приймає на себе зобов`язання по наданню правової допомоги клієнту (позивачу), а клієнт зобов`язується приймати і оплачувати надану правову допомогу в порядку і строки, передбачені цим Договором. На підставі зазначеного Договору на проведення комплексного правового забезпечення та виставленого рахунку (т.с. 1 а.с. 60) позивачем на користь ТОВ Міжнародна правова компанія BOND INTELLECT GROUP за підготовку цієї позовної заяви було сплачено грошові кошти в сумі 3500,00 грн. (т.с. 1 а.с. 61).

Таким чином, на думку позивача, вказана грошова сума у розмірі 3500,00 грн. є реальними (прямими) збитками у розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України, понесення позивачем яких пов`язане безпосереднім причинно-наслідковим зв`язком з невиконанням відповідачем укладених з позивачем Договорів підряду, та порушенням прав позивача, а отже сума таких збитків має бути стягнута з відповідача у судовому порядку.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства та додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші ніж судовий збір судові витрати покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З наведених норм вбачається, що витрати, пов`язані із послугами адвоката, як і витрати на сплату судового збору, які просить стягнути позивач в якості реальних (прямих) збитків не є збитками в розумінні чинного законодавства, оскільки входять до складу судових витрат, відшкодування (розподіл, повернення) яких здійснюється в порядку процесуального законодавства, а не шляхом подання позову про їх стягнення у якості реальних (прямих) збитків.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріальнго і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 у справі № 922/989/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.01.2021

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль