Рішення

від 12.03.2007 по справі 2-241/2007

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2-241/2007

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 березня 2007 року                                                      Ленінський  районний  суд м. Запоріжжя  

у  складі: головуючого - судді Лихосенко  М.О.,

                при  секретарі – Михайловському А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом (заявою) КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №7» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

КП “ВРЕЖО №7” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 4086 грн. 74 коп., вказавши в заяві, що відповідачі повинні були щомісяця робити оплату за квартиру та комунальні послуги.

Однак відповідачі за період з 01.02.2003 р. по 01.11.2006 р. оплату за житлово-комунальні послуги не робили, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Позивач просить стягнути з відповідачів в  солідарному  порядку заборгованість за  житлово-комунальні  послуги  станом на 01.11.2006р. в сумі 4086 грн. 74 коп., а також витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30 грн.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове  засідання  не  з’явились,  про час  слухання  справи  були  повідомлені, заперечень суду  не  надали.

Представник  відповідача ОСОБА_4 позов  визнав  частково, суду  пояснив,  що рішенням  Ленінського  районного суду  м.Запоріжжя №2-2126 від 24.04.02р.   було  визнано дійсним  договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,  та  визнано  право  власності  на  цю  квартиру  за ОСОБА_4  ОСОБА_4  право  власності  за  нею  не  було  зареєстровано  на  підставі цього  рішення, оскільки було з’ясувано,  що 1/2  частини  квартири  належить ОСОБА_2 на  підставі  договору  дарування від 20.07.02р. Після  чого ОСОБА_4  було пред’явлено  позов  про  визнання  договору  дарування від 20.07.02р.  недійсним. Тільки  ухвалою суду від 28.12.05р. була затверджена мирова  угода  між  сторонами, договір  дарування  визнано  недійсним та  за  ОСОБА_4 визнано  право  власності  на  спірну  квартиру.

Відповідачі  в  цьому разі не  можуть  нести  солідарну  відповідальність оскільки  не  являються  членами  однієї родини. ОСОБА_1 мешкає в  квартирі  з 1980р. як  колишній  власник,  а  ОСОБА_2, як  новий  співвласник,  разом зі  своїм  батьком зареєстровані  06.08.02р. Всі  вони  повинні  нести  часткову  відповідальність.    

Не  заперечує  проти  стягнення  з ОСОБА_4  частки  заборгованості за  житлово-комунальні  послуги  за  період  реєстрації  за  нею  права  власності  на  квартиру з  2006р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності зі ст.ст. 66-68 ЖК України, п.17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених постановою КМ України №572 від 06.10.1992 р., наймач чи  власник зобов'язаний вчасно щомісяця вносити оплату за надані йому житлово-комунальні послуги.

  З наданих  документів видно, що в  квартирі, як  колишній співвласник  мешкає відповідач  ОСОБА_1 , що  підтверджено свідоцтвом про  право  власності  на  житло №15  від 24.01.96р.

 З 06.08.02р. в  зазначеній  квартирі  зареєстрована та мешкала співвласник  ОСОБА_2 зі  своїм  батьком ОСОБА_3, що  підтверджено  матеріалами  цивільної справи №2-247/05.

Рішенням Ленінського  районного суду  №2-2126/02 від 24.04.02р. визнано  право  власності  на  зазначену квартиру за  ОСОБА_4

Вказані співвласники квартири та її мешканці  зобов'язані оплачувати квартплату та комунальні послуги щомісяця.

Однак, за період з 01.02.2003 р. по 01.11.2006 р. вони не оплачували житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим у них утворилася заборгованість в сумі 4086 грн. 74коп., що підтверджено копіями рахунку.

Однак, судом  встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_4,  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 не  є члени сім’ї  наймача і однієї родини, які проживають разом, тому у відповідності зі ст.64 ЖК України, не  можуть нести  солідарну майнову відповідальність по зобов'язаннях договору найму житлового приміщення.

ОСОБА_1  після  продажу  квартири  продовжував  зберігати  за  собою  право  користування  житловим  приміщенням,  не  знявся  з  реєстрації і  власники  квартири  не  ставили  про  це  питання.

Власниця 1/2  частини  вказаної квартири в  період з  20.07.02р.  по  січень 2006р. ОСОБА_2  та  ОСОБА_3 є  членами однієї родини,  мешкали  в квартирі,  до теперішнього  часу  не  знялися  з  обліку.

Згідно  з  рішенням  суду ОСОБА_4  є  власником зазначеної квартири  з квітня 2002р.

Доводи  представника  відповідачки  про  те,  що  право  власності  на  квартиру  не  було  зареєстровано  за  нею з 2002р., тому  вона  не  зобов’язана була  платити  за  неї, суд вважає  неспроможними, тому  що  згідно  зі  ст. 128  ЦК  України, який  діяв  на  той  момент, виникнення права  власності  не  зв’язувалося з  реєстрацією.

Таким  чином, суд вважає,  що  відповідачі повинні  нести  дольову  відповідальність  по  заборгованості  за  житлово-комунальні  послуги.

Разом з тим позивачем пропущений строк позовної давності і вимоги підлягають задоволенню в межах 3-и річного строку позовної давності. Сума  заборгованості в межах 3-и річного строку позовної давності за період з липня 2003р. по 01.11.06р. складає 3622 грн. 61коп.

/4086,74-464,13= 3622,61/

Оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов'язань по оплаті житлово-комунальних  послуг, то  з  них підлягає  стягненню в дольовому  відношенні з  кожного  по  905 грн. 65 коп.

/3622,61 : 4 = 905,65/

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню держмито в доход держави сумі 51 грн. 00 коп. та  витрати  понесені  позивачем  по оплаті інформаційно-технічних послуг в сумі 30 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 62, 88, 212, 213, 216 ЦПК України, ст.ст. 64, 66-68 ЖК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов  задовольнити  частково.

Стягнути  на користь КП “ВРЕЖО № 7”, м.Запоріжжя (р/р 26006037120002 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ОКПО 05478717) заборгованість по квартплаті та житлово-комунальним послугам за період з липня 2003р. по 01.11.06р. в дольовому  відношенні:

- з ОСОБА_1 – 905 грн. 65 коп.,

- з ОСОБА_4 905 грн. 65 коп.,

- з ОСОБА_2  та  ОСОБА_3 в  солідарному  порядку  1811 грн. 30  коп.

Стягнути  на  користь КП  “ВРЕЖО-7” м.Запоріжжя з відповідачів ОСОБА_1 та  ОСОБА_4  витрати на інформаційно-технічним послугам  з  кожного  по  7 грн.  50  коп.,  з  ОСОБА_2 и  ОСОБА_3 в  солідарному  порядку  в  розмірі 15 грн.

Стягнути з відповідачів: ОСОБА_1 та  ОСОБА_6 держмито на  користь  держави  в  розмірі  по 12 грн. 75  коп.  з  кожного, з  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3  в  солідарному  порядку 25 грн. 50  коп.

В  інший  частині  позовних  вимог відмовити  у  зв’язку  з  пропуском  строку  позовної  давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: /підпис/

Рішення не набрало законної сили.

Видано для ознайомлення.

Суддя:                                     М.О. Лихосенко

Секретар:                                 А.С. Михайловський