Постанова

від 29.09.2020 по справі 640/23064/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко В.А. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Справа № 640/23064/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Скока В.С.,

представника відповідача Яцишена Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Фін-Інвест Менеджмент

до Міністерства культури України,

Міністерства культури та інформаційної політики України

про визнання бездіяльності протиправною та

зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фін-Інвест Менеджмент (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства культури України (далі - відповідач-1), Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач-2) про:

1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви ТОВ Фін-Інвест Менеджмент на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць від 29.08.2019 № 29-08 (вх. № 1571/0/60-19 від 02.09.2019) та не видачі дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва на підставі вказаної вище заяви;

2) зобов`язання відповідача видати керівнику ТОВ Фін-Інвест Менеджмент дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва на підставі заяви.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд виходив з того, що в Міністерства культури України не було правових підстав для відмови позивачу у видачі запитуваного ним дозволу, а також з того, що Міністерство культури, молоді та спорту України отримало повноваження на видачу дозволів на проведення земляних робіт лише після набрання чинності Положенням про Міністерство культури, молоді та спорту України, а саме 31.10.2019, тому, заяву позивача у місячний строк мало розглянути Міністерство культури України.

При цьому, суд установив, що Міністерство культури України протягом місяця з моменту звернення ТОВ Фін-Інвест Менеджмент із заявою на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць не розглянуло таку заяву та не видало дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва , що свідчить про протиправну бездіяльність.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство культури та інформаційної політики України подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог скаржник наполягає на відсутності правових підстав для видачі позивачу запитуваного ним дозволу на проведення земляних робіт, зазначаючи, що земельна ділянка, на якій позивачем здійснюється будівництво, розташована в Центральному історичному ареалі м. Києва та зазначаючи, що вирішення питання про надання такого дозволу належить до дискреційних повноважень Міністерства, а не суду.

Також апелянт посилається на судові рішення в інших справах, в яких позивач також приймає участь, і зазначає, що в тих справах (в інших спорах та за інших правовідносин) йому було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції, зазначаючи, що звертаючись із заявою про видачу спірного дозволу, ТОВ Фін-Інвест Менеджмент діяло у відповідності з вимогами чинного законодавства, подало всі необхідні документи і мало законні підстави для отримання такого дозволу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.10.2007 між Київською міською радою, як орендодавцем, і ТОВ Фін-Інвест Менеджмент , як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисаном В.І. за реєстровим № 3487 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.10.2007 за № 82-6-00454.

За умовами вказаного договору ТОВ Фін-Інвест Менеджмент передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:068:0061, площею 5984 кв.м., що розташована за адресою: вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва; строк дії договору оренди - 10 років.

28.12.2016 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано ТОВ Фін-Інвест Менеджмент Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 1780/16/012/009-16 від 28.12.2016 по вул. Старонаводницькій, 42-44 у Печерському районі для будівництва багатофункціонального комплексу.

Листом від 17.11.2017 № 818/10/61-17 Міністерство культури України повідомило ТОВ Фін-Інвест Менеджмент , що розглянуло подані листом 03.10.2017 № 03/10 матеріали та погоджує коригування історико-містобудівного обґрунтування об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу по вул. Старонаводницькій, 42-44 у Печерському районі м. Києва для врахування під час розроблення відповідної проектної документації, зокрема, в частині обмеження максимальної загальної висоти проектованих будівель і споруд на рівні +95,0 м. від рівня денної поверхні (225,0 м. БСВ), а також світлого колористичного вирішення фасадів.

При цьому Міністерство культури України проінформувало позивача, що історико-містобудівне обґрунтування є лише науково-проектною документацією щодо принципової можливості архітектурних та містобудівних перетворень на території відповідної земельної ділянки в історичному ареалі населеного пункту, яка не є підставою для безпосереднього проведення будівельних робіт. Проектну документацію, щодо вказаного об`єкту будівництва необхідно погодити в порядку, встановленому законодавством і державними нормами, в тому числі з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Дозвіл на проведення земляних робіт отримати у встановленому порядку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері культурної спадщини.

01.12.2017 між Київською міською радою, як орендодавцем, і ТОВ Фін-Інвест Менеджмент , як орендарем, укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, який посвідчений Кравченко Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 01.12.2017 за реєстровим № 368.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору сторони вирішили поновити на 10 років договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою, як орендодавцем, і ТОВ Фін-Інвест Менеджмент , як орендарем, посвідчений Мисаном В.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08.10.2007 за реєстровим № 3487 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.10.2007 за № 82-6-00454.

Згідно з пунктом 3 даного договору сторони вирішили підпункт 2.1 договору оренди викласти в наступній редакції:

2.1. Об`єкт оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, висновку кадастрової справи № А-23695 постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування до протоколу №17 засідання від 05.09.2017 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:82:068:0061; місце розташування - вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва; цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва комплексу адміністративного та соціально-побутового призначення; розмір (площа) - 0,5984 га .

Листом від 01.12.2017 № 873/10/61-17 Міністерство культури України повідомило позивача про погодження проектної документації об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу по вул. Старонаводницькій, 42-44 у Печерському районі м. Києва , а також про необхідність отримання дозволу на проведення земляних робіт у встановленому порядку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері культурної спадщини.

Інститут археології Національної академії наук України у довідці-дозволі від 07.09.2018 № 125/01-15-739 повідомив про закінчення археологічних досліджень по земельній ділянці для будівництва багатофункціонального комплексу по вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва. Археологічних об`єктів та/або археологічного культурного шару не виявлено. Об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню не виявлено. Інститут археології Національної академії наук України в межах своєї компетенції не заперечує проти земляних та будівельних робіт на зазначеній ділянці.

ТОВ Фін-Інвест Менеджмент подало до Міністерства культури України заяву на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць від 29.08.2019 № 29-08 (зареєстрована 02.09.2019 за вх. № 1571/0/60-19) з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва .

До вказаної заяви позивач додав наступні документи: копію довідки-дозволу Інституту археології Національної академії наук України №125/01-15-739 від 07 вересня 2018 року; копію листа Міністерства культури України про погодження проектної документації від 01 грудня 2017 року №873/10/61-17; копію титульного листа проекту Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва , том 1 загальна пояснювальна записка, з погодженням Міністерства культури України; копію титульного листа проекту Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва , том 2.1 архітектурні рішення, з погодженням Міністерства культури України; копію листа Міністерства культури України щодо погодження Історико-містобудівного обґрунтування від 17 листопада 2017 року №818/10/61-17; копію титульного листа коригування історико-містобудівного обґрунтування проекту Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва з погодженням Міністерства культури України.

Упродовж місяця, тобто у строки визначені чинним законодавством, зазначена заява позивача розглянута не була.

Станом на дату вирішення спору в суді першої інстанції за даними Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерство культури України знаходиться в стані припинення, однак, ще не припинено.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду вказаної заяви, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-III у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1805-III), Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.2005 № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV), Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495 (далі - Положення № 495), Порядком видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 316 (далі - Порядок № 316), постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади (далі - Постанова № 829), Положенням про Міністерство культури, молоді та спорту України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 (далі - Положення № 885).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону № 1805-III цим Законом регулюються правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до пункту 1 Положення № 495 Міністерство культури України (Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин.

Відповідно до пункту 3 Постанови (опублікованої в газеті "Урядовий кур`єр" від 03.09.2019 № 167) утворено Міністерство культури, молоді та спорту України, шляхом перетворення Міністерства інформаційної політики, та покладено на утворений центральний орган виконавчої влади завдання та функції Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.

Згідно з пунктом 4 вказаної Постанови ліквідовано Міністерство культури і Міністерство молоді та спорту.

Відповідно до підпункту 97 пункту 4 Положення №885 (опубліковано в газеті Урядовий кур`єр від 31.10.2019 № 208), Міністерство культури, молоді та спорту України відповідно до покладених на нього завдань серед іншого видає дозволи на:

- проведення робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;

- проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт у межах території, на якій розташовані архітектурні пам`ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою.

Згідно з пунктом 17 частини другої статті 5 Закону № 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить видання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Частиною першою статті 35 Закону № 1805-III визначено, що проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

Пунктами 4, 6 Порядку № 316 передбачено, що археологічні розвідки, розкопки, інші земляні роботи на об`єктах культурної спадщини проводяться лише за наявності дозволів, які видаються Мінкультури. Форми дозволів затверджуються Мінкультури.

Дозвіл на проведення інших земляних робіт видається Мінкультури за офіційною заявою органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, дирекції державних заповідників та музеїв-заповідників, інших заінтересованих осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону № 1805-III дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.

Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене кореспондується із пунктом 7 Порядку №316, яким також встановлено, що Міністерство культури України протягом місяця з дня надходження заяви приймає рішення про видачу дозволу або вмотивовану відмову у його видачі.

Пунктом 8 Порядку № 316 визначено підстави для відмови у видачі Міністерством культури України дозволів, але виключно на проведення археологічних розвідок та розкопок.

У Законі № 2806-IV терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

- дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб`єктами господарювання у зв`язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру; дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру; документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;

- принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено; дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру.

Відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону № 2806-IV підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Приписами норми частини першої статті 41 Закону № 2806-IV визначено, що строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини шостої статті 41 Закону № 2806-IV, у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що вирішення питання щодо видання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць належить до компетенції центрального органу охорони культурної спадщини, яка реалізується на підставі відповідної заяви зацікавленого суб`єкта господарювання.

Разом з тим, законодавством регламентовано граничний місячний строк розгляду такої заяви та вирішення питання щодо видачі відповідного дозволу і через 10 днів після спливу такого строку починає діяти принцип мовчазної згоди, відповідно до якого суб`єкт господарювання набуває право провадити відповідну діяльність.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем у порядку, установленому чинним законодавством, було подано до Мінкультури відповідну заяву від 29.08.2019 № 29-08 про надання йому дозволу на проведення земляних робіт та документи, необхідні для отримання такого дозволу.

Однак, ані у визначений чинним законодавством місячний строк, ані зі спливом такого строку вказана заява позивача належним чином розглянута не була і відповідного рішення (щодо видачі запитуваного ним дозволу) Мінкультури чи його правонаступниками не прийнято.

Водночас, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, а саме правову позицію, викладену ним в рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

При цьому, у контексті аналізу вказаних правовідносин, судова колегія звертає увагу на те, що станом на час звернення позивача до Мінкультури (29.08.2019) та на час отримання такої заяви зазначеним органом (02.09.2019) відповідні повноваження були покладені саме на Мінкультури, яке на той час повноцінно функціонувало та було зобов`язано виконувати покладені на нього завдання у порядку і спосіб, визначений чинним законодавством.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо допущення Мінкультури протиправної бездіяльності, яка полягає у нездійсненні розгляду заяви позивача про видачу йому дозволу на проведення земляних робіт у порядку та строки, установленні чинним законодавством, та необхідність відновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Міністерство культури, молоді та спорту України (як правонаступника Мінкультури на час ухвалення судового рішення в цій справі) видати позивачу такий дозвіл.

При цьому, колегія суддів враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland), відповідно до яких поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для видачі позивачу запитуваного ним дозволу на проведення земляних робіт колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на вищевказане, а також зазначає, що ані спеціальним Законом № 1805-III, ані Порядком № 316 не передбачено підстав для відмови у видачі дозволу на проведення будь-яких видів земляних робіт, у випадку звернення заінтересованої особи із відповідною заявою.

Твердження апелянта про те, що земельна ділянка, на якій позивачем здійснюється будівництво, розташована в Центральному історичному ареалі м. Києва, апеляційний суд приймає до уваги, але зазначає, що такі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Доводи апелянта на те, що вирішення питання про надання такого дозволу належить до дискреційних повноважень Міністерства, а не суду, судова колегія відхиляє, оскільки в даному випадку законодавством визначено граничні строки реалізації таких повноважень саме органом охорони культурної спадщини, зі спливом яких настають відповідні правові наслідки, про що зазначалося вище.

Посилання апелянта на судові рішення в інших справах, в яких позивач також приймає участь, і твердження, що в тих справах (в інших спорах та за інших правовідносин) позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки предметом спору саме в цій справі є конкретна бездіяльність відповідача, що й підлягає перевірці в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 308 КАС України, у ході цього апеляційного провадження, а не обставини, що мали значення для розгляду інших спорів.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Міністерства культури та інформаційної політики України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: