Постанова

від 29.09.2020 по справі 640/23064/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко В.А. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Справа № 640/23064/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Скока В.С.,

представника відповідача Яцишена Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2020 року та клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Фін-Інвест Менеджмент про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Фін-Інвест Менеджмент

до Міністерства культури України,

Міністерства культури та інформаційної політики України

про визнання бездіяльності протиправною та

зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фін-Інвест Менеджмент (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства культури України (далі - відповідач-1), Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач-2) про:

1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви ТОВ Фін-Інвест Менеджмент на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць від 29.08.2019 № 29-08 (вх. № 1571/0/60-19 від 02.09.2019) та не видачі дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва на підставі вказаної вище заяви;

2) зобов`язання відповідача видати керівнику ТОВ Фін-Інвест Менеджмент дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва на підставі заяви.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд виходив з того, що в Міністерства культури України не було правових підстав для відмови позивачу у видачі запитуваного ним дозволу, а також з того, що Міністерство культури, молоді та спорту України отримало повноваження на видачу дозволів на проведення земляних робіт лише після набрання чинності Положенням про Міністерство культури, молоді та спорту України, а саме 31.10.2019, тому, заяву позивача у місячний строк мало розглянути Міністерство культури України.

При цьому, суд установив, що Міністерство культури України протягом місяця з моменту звернення ТОВ Фін-Інвест Менеджмент із заявою на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць не розглянуло таку заяву та не видало дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва , що свідчить про протиправну бездіяльність.

18 травня 2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури та інформаційної політики України.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням, Міністерство культури та інформаційної політики України подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити у відшкодуванні позивачу заявлених ним витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог скаржник заперечує проти відшкодування позивачу заявлених ним витрат на правничу допомогу, наводить норми КАС України та зазначає, що суд першої інстанції повинен був продовжити йому строку для надання клопотання про зменшення їх розміру, оскільки на час вирішення цього питання в Україні діяв карантинний режим у зв`язку з розповсюдженням коронавірусного захворювання.

При цьому, апелянт стверджує, що стягнуті судом витрати не відповідають принципу співмірності.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним додаткове рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відшкодування позивача витрат на правничу допомогу.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги, заявлені ТОВ Фін-Інвест Менеджмент у цій справі, судовим рішенням задоволені повністю.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду наступні документи: оригінал ордеру на надання правової допомоги від 16 квітня 2020 року №1028787; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29 лютого 2016 року №001129; копію договору про надання правової допомоги від 24 червня 2019 року; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2019 року; копію акта приймання-передачі наданих послуг від 27 березня 2020 року по договору про надання правової допомоги від 24 червня 2019 року, складеного сторонами договору про надання правової допомоги щодо виконання робіт (надання послуг) з підготовки позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва; копію рахунку на оплату від 31 березня 2020 року №30 на суму 20 000,00 грн.; оригінал платіжного доручення від 09 квітня 2020 року №2022057 з відміткою банку на оплату послуг згідно рахунку на оплату від 31 березня 2020 року №30 на суму 20 000,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з частин третьої та п`ятої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.

При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.

Разом з тим, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України , у справі East/West Alliance Limited проти України та Ботацці проти Італії (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що заявлені позивачем у цій справі витрати на професійну правничу допомогу повністю підтверджуються наданими ним доказами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що такі витрати є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів цієї справи, під час розгляду судом заяви позивача про відшкодування йому вказаних витрат від відповідача не надходило заперечень щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, зокрема щодо їх розміру, видів наданих послуг, співмірності зі складністю справи й тощо.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції повинен був продовжити йому строку для подання клопотання про зменшення розміру, заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки на час вирішення цього питання в Україні діяв карантинний режим у зв`язку з розповсюдженням коронавірусного захворювання, судова колегія приймає до уваги, але зазначає, що це не призвело до неправильного вирішення питання про стягнення судових витрат у цій справі і відповідно до статті 317 КАС України не є підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

При цьому, у контексті аналізу вказаних доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для зменшення позивачу заявлених ним витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, доводи апелянта про те, що стягнуті судом на користь позивача витрати на правничу допомогу не відповідають принципу співмірності, апеляційний суд відхиляє як безпідставні.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Міністерства культури та інформаційної політики України підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2020 року - без змін.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Від позивача надійшло клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якому він просить суд апеляційної інстанції установити судовий контроль за виконанням рішення суду першої інстанції у цій справі, зобов`язавши відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення протягом 10-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Перевіривши зазначене клопотання та проаналізувавши норми чинного адміністративного процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 КАС України належить до виключної компетенції того суду, який ухвалив відповідне рішення.

Таким чином, оскільки в даному випадку судове рішення в цій справі, за виконанням якого позивач просить установити судовий контроль, ухвалено Окружним адміністративним судом м. Києва, то до компетенції саме цього суду належить вирішення такого питання.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в цій справі. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України - залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2020 року - без змін.

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Фін-Інвест Менеджмент про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: