Постанова

від 30.09.2020 по справі 314/6268/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.09.2020 Справа № 314/6268/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/6268/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кофанов А. В.

Провадження № 22-ц/807/2783/20-2 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалуВільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , який було уточнено під час судового розгляду справи.

Так, в позові ОСОБА_3 просила визнати за собою право власності на частину спадкового майна померлого сина ОСОБА_5 . Серед іншого, позивачка вимагає визнати за собою право постійного користування земельною ділянкою на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, площею 9,79 га, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 011901, виданого Вільнянською районною радою народних депутатів Запорізької області 10.09.2001 року, цільове призначення земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства.

У квітні 2020 року представником позивачки адвокатом Сашковим М.В. було подано другу (уточнену) заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на зазначену земельну ділянку та/або її окремі частини, а також заборонити вчиняти будь-які дії щодо зміни майнових прав на неї. Заява мотивована тим, що ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області приступило до розподілу земельної ділянки між особами, які не є учасниками судового розгляду. В заяві вказував, що спірна земельна ділянка розділена на декілька частин, яким присвоєно окремі кадастрові номери та які виділені іншим особам, які не є учасниками цієї справи.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2020 року заяву ОСОБА_3 від 08.04.2020 року про забезпечення позову задоволено.

З метою забезпечення позову ОСОБА_3 арешт (заборону відчуження будь-яким способом) на земельну ділянку із кадастровим номером 2321583000:01:003:0095, розташовану на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області; заборонено ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, в тому числі будь-яким органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в галузі земельних відносин, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб: продажу, міну, дарування, передачу в управління, передачу в ренту, передачу в заставу, передачу в іпотеку, передачу в найм (оренду), передачу в позичку, внесення до статутного капіталу господарського товариства, передачу в якості відступного, передачу в якості боргу, відносно земельної ділянки із кадастровим номером 2321583000:01:003:0095, розташованої на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах яких діє ОСОБА_6 , подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність танеобгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що безпідставне накладення арешту на вищевказану земельну ділянку, порушує право власності ОСОБА_1 та права користувача земельної ділянки - орендаря ОСОБА_2 . Крім того, станом на 10.04.2020р. - на момент постановлення ухвали про накладення арешту були відсутні правові підстави для накладення арешту на цю земельну ділянку, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про інше речове право, а саме, про право постійного користування спадкодавця ОСОБА_5 спірною у цій справі земельною ділянкою для здійснення фермерського господарства.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника апелянтів, пояснення представників сторін, думку прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того,що спір між сторонами тривалий час не врегульований; розподіл спірної земельної ділянки між особами, які не є учасниками судового розгляду, фактично призведе до знищення предмета спору. Таким чином, є достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , звертаючись до суду з вищевказаним позовом,просила визнати за собою право власності на частину спадкового майна померлого сина ОСОБА_5 . Серед іншого, позивачка просила визнати за собою право постійного користування земельною ділянкою на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, площею 9,79 га, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 011901, виданого Вільнянською районною радою народних депутатів Запорізької області 10.09.2001 року, цільове призначення земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства.

Таким чином, наразі між ОСОБА_4 , яка діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 наявний спір щодо поділу спадщини після покійного ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції, виходячи з обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, дійшов правильних висновків про те, що між сторонами дійсно виник спір, а тому обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову.

З наданих матеріалів вбачається, що цю справу було вирішено ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 20.12.2016р. шляхом визнання мирової угоди між сторонами у справі, згідно з якою сторони поділили спадкове майно та ОСОБА_3 було виділено спірну земельну ділянку площею 9,79 га з цільовим призначенням - для ведення селянського фермерського господарства, якій присвоєно кадастровий номер 2321583000:01:001:0018.

В подальшому вказана ухвала була скасована постановою Апеляційного суду Запорізької області за скаргою керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На теперішній час вказана спірна земельна ділянка подрібнена на декілька окремих часток, яким присвоєно кадастрові номери як окремим земельним ділянкам, та одна з них з кадастровим номером 2321583000:01:003:0095 надана у власність апелянту ОСОБА_1 , яка зареєструвала право власності на неї та передала її в оренду ОСОБА_2 .

Отже, суд правильно визнав, що існує реальна загроза утруднення виконання чи неможливості виконання рішення суду у цій справі, якщо не будуть прийняті заходи забезпечення позову. Так, скасування прийнятих судом заходів забезпечення позову може призвести до відчуження земельної ділянки її власником ОСОБА_1 , що призведе до нових судових тяжб з цього приводу.

Доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на земельну ділянку беззаперечного порушує гарантоване Конституцією України право приватної власностіта право оренди, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що спір щодо цілої земельної ділянки першочергово має вирішуватись між спадкоємцями, оскільки він був наявним і на час подрібнення цієї ділянки на декілька, на що не звернув уваги власник та розпорядник цієї ділянки, виділяючи її частину апелянту ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому, вказаний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав апелянтів з урахуванням першочерговості спірних у цій справі відносин, до вирішення яких неможливо достеменно встановити правомірність набуття частині цієї ділянки апелянтом ОСОБА_1 .

Крім того, скаржниками не доведено, що вжиті судом заходи забезпечення перешкоджають їх господарській діяльності.

Так. заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті або до набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтованеприпущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення

позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вагомих доводів, які б вказували на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали судді, апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом вжито заходів забезпечення позову з дотриманням вимог ЦПК України, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 380-381 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2020 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 жовтня 2020 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Подліянова Г.С.