Рішення

від 17.09.2020 по справі 910/8297/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2020Справа № 910/8297/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О.,

розглянувши справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Космополіт трейдінг (вул. Преображенська, буд. 30, оф. 9, м. Одеса, 65082) до Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33, м. Київ, 01042) про стягнення 4 695 851,96 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Гончаренко О.В.;

від відповідача: не з`явились;

В С Т А Н О В И В:

12.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла зазначена позовна заява та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо заборгованість за договором поставки № 201218-03/1г від 20.12.2018 у розмірі 4280753,23 грн, 3% річних у розмірі 47100,18 грн, пеню у розмірі 309045,54 грн, інфляційні нарахування у розмірі 58953,01 грн та судові витрати (судовий збір у розмірі 71438,65 грн та суму витрат на правничу допомогу).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №201218-03/1г від 20.12.2018 в частині належної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.07.2020. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

13.07.2020 відповідач подав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання по справі та продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про відкладення розгляду справи та відкладено судове засідання на 13.08.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Космополіт Трейдінг від 31.07.2020 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо у межах суми стягнення - 4695851,96 грн. задоволено. До вирішення спору у справі № 910/8297/20 по суті та набрання рішенням законної сили вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо у межах суми стягнення - 4695851,96 грн., які знаходяться на усіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо (ідентифікаційний код 32650231, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33, м. Київ, 01042).

12.08.2020 відповідач подав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання та відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що сума заборгованості, яка зазначена позивачем в позові, не співпадає з даними відповідача. Зокрема, у відповідача відсутні оригінал видаткової накладної і ТТН №114 від 28.01.2020 на суму 223 372,20 грн. Сторонами не досягнуто домовленості щодо застосування штрафної санкції у вигляді пені. Розмір витрат на правову допомогу в сумі 50 000,00 грн. не відповідає ринковим, є завищеним та незрозумілим, а тому, на думку відповідача, його необхідно зменшити в п`ять разів.

Аналогічний за змістом відзив від відповідача надійшов на адресу суду 18.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2020.

10.09.2020 позивач подав до суду клопотання про розподіл судових витрат.

17.09.2020 представник позивача подав до суду заяву про долучення доказів на підтвердження судових витрат.

У судове засідання 17.09.2020 з`явився представник позивача, надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 17.09.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 17.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

20.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Космополіт Трейдінг (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гіппо (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №201218-03/1г, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що зобов`язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець передає постачальнику замовлення, в якому зазначає асортимент товару та його кількість, а також строк поставки.

Замовлення передається постачальнику по EDI. Погоджене сторонами замовлення в односторонньому порядку зміні не підлягає. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін і підтверджуються ними письмово. Замовленням покупця вважається документ ORDERS, що направляється постачальнику по EDI. Замовлення має містити: GLN-номер постачальника, GLN-номер покупця, GLN-номер місця призначення поставки товару, номер замовлення, дату його подачі, дату поставки товару, асортимент, кількість, ціну товару, що поставляється, та іншу необхідну інформацію. У документі Замовлення електронний цифровий підпис (далі по тексту ЕЦП) не використовується (п.2.2 договору).

Постачальник зобов`язаний після отримання замовлення надати відповідь щодо можливості поставки товару у асортименті, кількості та в строки згідно отриманого замовлення, сформувавши Підтвердження замовлення у вигляді документа ORDRSP. Сторони погодили, що у випадку ненадання постачальником відповіді, вважається, що постачальник погодив замовлення та зобов`язується поставити товар в асортименті та у повній кількості згідно наданого покупцем замовлення, а також в зазначені в замовлені строки (п. 2.3 договору).

Постачальник у відповідь на замовлення направляє покупцю Повідомлення про відвантаження - документ DESADV з обов`язковим зазначенням номера та дати ТТН. DESADV має бути сформований постачальником не пізніше, ніж у момент відвантаження товару зі свого складу та надіслано до прибуття транспорту постачальника в місце поставки покупця. При відправленні Повідомлення про відвантаження постачальник надає покупцеві тільки ТТН в паперовому вигляді. Повідомлення про відвантаження має відповідати паперовому документу ТТН, який передається в момент передачі товару покупцю. У документі Повідомлення про відвантаження ЕЦП не використовується (п.2.5 договору).

Згідно п.3.1 договору асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов`язується дотримуватися відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено окремою накладною. Не допускається об`єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню.

Відповідно до п. 4.1 договору постачальник зобов`язується здійснити доставку на умовах, визначених нижче і передати товар покупцю протягом 2 календарних днів з моменту погодження замовлення та/або у відповідності підписаного сторонами графіку домовленостей та замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовленні покупця. Сторони погодили, що місце доставки товару - рампа Логістичного центру або торгівельного закладу покупця.

Передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця (п. 4.3 договору).

За умовами п. 5.1 договору постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у Специфікації, затвердженій сторонами (додаток №1). Ціна товару в Специфікації повинна вказуватися як з ПДВ, так і без ПДВ, а також зазначатися у гривнях, та включати не більше 2-ох знаків після коми. В накладних ціна товару повинна вказуватися з округленням до цілих копійок, та при кожній наступній поставці не може перевищувати цін, узгоджених у Специфікації.

Оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 25 календарних днів з дати поставки товару (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.4.2 договору, в редакції договору про внесення змін №2 від 20.12.2018, оплата за поставку імпортного товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Згідно з п. 7.2.2 договору покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором.

Пунктом 8.2.1 договору сторони погодили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 договору даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору (п. 9.1 договору).

Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №125 від 22.12.2019 на суму 437 813,40 грн. (товарно-транспортна накладна №125 від 22.12.2019 на суму 437 813,40 грн), видатковою накладною №138 від 25.12.2019 на суму 347 249,16 грн. (товарно-транспортна накладна №138 від 25.12.2019 на суму 347 249,16 грн), видатковою накладною №139 від 25.12.2019 на суму 511 269,79 грн. (товарно-транспортна накладна №139 від 25.12.2019 на суму 511 269,79 грн), видатковою накладною №150 від 27.12.2019 на суму 50 633,10 грн. (товарно-транспортна накладна №150 від 27.12.2019 на суму 50 633,10 грн), видатковою накладною №168 від 29.12.2019 на суму 413 516,46 грн. (товарно-транспортна накладна №168 від 29.12.2019 на суму 413 516,46 грн), видатковою накладною №1 від 02.01.2020 на суму 449 440,80 грн. (товарно-транспортна накладна №1 від 02.01.2020 на суму 449 440,80 грн), видатковою накладною №10 від 09.01.2020 на суму 467 879,76 грн. (товарно-транспортна накладна №10 від 09.01.2020 на суму 467 879,76 грн), видатковою накладною №21 від 12.01.2020 на суму 291 638,88 грн. (товарно-транспортна накладна №21 від 12.01.2020 на суму 291 638,88 грн), видатковою накладною №22 від 12.01.2020 на суму 79 902,00 грн. (товарно-транспортна накладна №22 від 12.01.2020 на суму 79 902,00 грн), видатковою накладною №52 від 16.01.2020 на суму 515 324,10 грн. (товарно-транспортна накладна №52 від 16.01.2020 на суму 515 324,10 грн), видатковою накладною №109 від 26.01.2020 на суму 43 710,00 грн. (товарно-транспортна накладна №109 від 26.01.2020 на суму 43 710,00 грн), видатковою накладною №114 від 28.01.2020 на суму 223 372,20 грн. (товарно-транспортна накладна №114 від 28.01.2020 на суму 223 372,20 грн), видатковою накладною №116 від 29.01.2020 на суму 116 925,60 грн. (товарно-транспортна накладна №116 від 29.01.2020 на суму 116 925,60 грн), видатковою накладною №119 від 30.01.2020 на суму 495 626,04 грн. (товарно-транспортна накладна №119 від 30.01.2020 на суму 495 626,04 грн).

Всього позивач поставив відповідачу товар за вказаними накладними на суму 4 444 301,29 грн.

Позивач вказує, що відповідач частково оплатив поставлений товар за видатковою накладною №125 від 22.12.2019 року на суму 163 548,06 грн., у зв`язку із чим його заборгованість за поставлений товар становить у загальному розмірі 4 280 753,23 грн.

Вказана сума заборгованості також підтверджується підписаними сторонами та завіреними печатками товариств актами звірки взаємних розрахунків за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, квітень-травень 2020 року. Зокрема, згідно акта звірки взаємних розрахунків станом на період квітень-травень 2020 року заборгованість відповідача становить 4 280 753,21 грн.

У зв`язку із тим, що відповідачем неналежним чином виконані свої зобов`язання за договором поставки №201218-03/1г від 20.12.2018, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4 280 753,21 грн, позивач також нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 309 045,54 грн., 3% річних у розмірі 47 100,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 58 953,01 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Також, з аналізу умов договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у видаткових накладних.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 25 календарних днів з дати поставки товару (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.4.2 договору, в редакції договору про внесення змін №2 від 20.12.2018, оплата за поставку імпортного товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Згідно з п. 7.2.2 договору покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №201218-03/1г від 20.12.2018 позивач поставив відповідачу товар на суму 4 444 301,29 грн, що підтверджується підписаними сторонами: видатковою накладною №125 від 22.12.2019 на суму 437 813,40 грн. (товарно-транспортна накладна №125 від 22.12.2019 на суму 437 813,40 грн), видатковою накладною №138 від 25.12.2019 на суму 347 249,16 грн. (товарно-транспортна накладна №138 від 25.12.2019 на суму 347 249,16 грн), видатковою накладною №139 від 25.12.2019 на суму 511 269,79 грн. (товарно-транспортна накладна №139 від 25.12.2019 на суму 511 269,79 грн), видатковою накладною №150 від 27.12.2019 на суму 50 633,10 грн. (товарно-транспортна накладна №150 від 27.12.2019 на суму 50 633,10 грн), видатковою накладною №168 від 29.12.2019 на суму 413 516,46 грн. (товарно-транспортна накладна №168 від 29.12.2019 на суму 413 516,46 грн), видатковою накладною №1 від 02.01.2020 на суму 449 440,80 грн. (товарно-транспортна накладна №1 від 02.01.2020 на суму 449 440,80 грн), видатковою накладною №10 від 09.01.2020 на суму 467 879,76 грн. (товарно-транспортна накладна №10 від 09.01.2020 на суму 467 879,76 грн), видатковою накладною №21 від 12.01.2020 на суму 291 638,88 грн. (товарно-транспортна накладна №21 від 12.01.2020 на суму 291 638,88 грн), видатковою накладною №22 від 12.01.2020 на суму 79 902,00 грн. (товарно-транспортна накладна №22 від 12.01.2020 на суму 79 902,00 грн), видатковою накладною №52 від 16.01.2020 на суму 515 324,10 грн. (товарно-транспортна накладна №52 від 16.01.2020 на суму 515 324,10 грн), видатковою накладною №109 від 26.01.2020 на суму 43 710,00 грн. (товарно-транспортна накладна №109 від 26.01.2020 на суму 43 710,00 грн), видатковою накладною №114 від 28.01.2020 на суму 223 372,20 грн. (товарно-транспортна накладна №114 від 28.01.2020 на суму 223 372,20 грн), видатковою накладною №116 від 29.01.2020 на суму 116 925,60 грн. (товарно-транспортна накладна №116 від 29.01.2020 на суму 116 925,60 грн), видатковою накладною №119 від 30.01.2020 на суму 495 626,04 грн. (товарно-транспортна накладна №119 від 30.01.2020 на суму 495 626,04 грн).

Відповідач частково оплатив поставлений товар за видатковою накладною №125 від 22.12.2019 року на суму 163 548,06 грн., у зв`язку із чим його заборгованість за поставлений товар становить у загальному розмірі 4 280 753,23 грн.

Крім того, вказана сума заборгованості також підтверджується підписаними сторонами та завіреними печатками товариств актами звірки взаємних розрахунків за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, квітень-травень 2020 року. Зокрема, згідно акта звірки взаємних розрахунків станом на період квітень-травень 2020 року заборгованість відповідача становить 4 280 753,21 грн.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зроблено висновок, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар у зв`язку з чим позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 4 280 753,23 грн в якості оплати за поставлений товар. При цьому судом встановлено та не заперечувалося стороною відповідача, що товар відповідачем було отримано, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов`язань.

Позивачем також нараховано до сплати відповідачу пеню у розмірі 309 045,54 грн., 3% річних у розмірі 47 100,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 58 953,01 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Наданий позивачем розрахунок нарахувань 3% річних та інфляційних втрат відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 47 100,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 58 953,01 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 8.2.1 договору сторони погодили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 договору даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Гіппо , заперечуючи проти нарахування позивачем пені, вказувало, що сторонами не погоджено бази для нарахування пені, оскільки не встановлено у п. 5.5 договору ліміту заборгованості, за який не підлягають нарахуванню штрафні санкції, а також вказує, що п. 8.2.1 договору не підлягає застосуванню до п.п. 5.4.1, 5.4.2 Договору.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки п. 8.2.1 договору визначає таку базу - сума заборгованості та визначає порушення, за яке підлягає нарахуванню пеня - порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 Договору.

Водночас, як вбачається з договору про внесення змін №2 від 20.12.2018 пункт 5.4 договору був доповнений пунктом 5.4.2.

Тобто, пункт 5.4.2 є складовою пункту 5.4 договору, а відтак його порушення має наслідком нарахування пені згідно пункту 8.2.1 договору.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості застосування пункту 8.2.1 договору з підстав непогодження сторонами у п. 5.5 вказаного договору розміру заборгованості, за яку не застосовується до покупця відповідальність за невиконання зобов`язань, оскільки п. 5.5 є спеціальним по відношенню до пункту 8.2.1 договору та у разі погодження його умов - встановлював би виключення щодо загального правила про нарахування пені за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 договору.

Оскільки даний пункт (5.5) договору не був погоджений сторонами, то відповідно із загального правила, передбаченого п. 8.2.1 договору, щодо нарахування пені за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 договору, немає виключень.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З пункту 8.2.1 договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (на суму заборгованості за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

Перевіривши розрахунок пені та враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку про правомірність вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Космополіт трейдінг про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо пені у розмірі 309 045,54 грн.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю Космополіт трейдінг підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33, м. Київ, 01042, код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Космополіт трейдінг (вул. Преображенська, буд. 30, оф. 9, м. Одеса, 65082, код 41390164) заборгованість у розмірі 4 280 753 (чотири мільйони двісті вісімдесят тисяч сімсот п`ятдесят три) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 47 100 (сорок сім тисяч сто) грн 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 58 953 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 01 коп., пеню у розмірі 309 045 (триста дев`ять тисяч сорок п`ять) грн. 54 коп. та судовий збір у сумі 70 437 (сімдесят тисяч чотириста тридцять сім) грн. 78 коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 4 Розділу X Прикінцеві положення та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2020.

Суддя В.О.Демидов