Ухвала

від 05.10.2020 по справі 914/721/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.10.2020 Справа №914/721/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши у судовому засіданні

заяву: Комунального підприємства Сколетеплоенерго Сколівської міської ради

про: розстрочку виконання рішення суду

у справі №914/721/20 за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача: Комунального підприємства Сколетеплоенерго Сколівської міської ради

про: стягнення 16650,61грн.,

Представники

відповідача (заявника): Білик П.Б. (ордер серії ЛВ №170500 від 05.10.2020р.);

позивача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2020р. на адресу суду від Комунального підприємства Сколетеплоенерго Сколівської міської ради надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№2429/20.

25.09.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, якою, зокрема, ухвалив: заяву Комунального підприємства Сколетеплоенерго Сколівської міської ради про розстрочку виконання рішення суду від 13.05.2020р. у справі №914/721/20 прийняти до розгляду; розгляд заяви призначити у судовому засіданні на 05.10.2020р.; викликати представників сторін у судове засідання для надання пояснень по суті заяви про розстрочку виконання рішення суду; явку представників учасників справи у судове засідання для надання пояснень по суті заяви про розстрочку виконання рішення суду визнати обов`язковою.

У судове засідання 05.10.2020р. з`явився представник відповідача. Позивач участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Розглянувши подану заяву (вх.№2429/20 від 24.09.2020р.), суд зазначає наступне:

13.05.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив рішення у справі №914/721/20, відповідно до якого вирішив: позов задовольнити повністю; стягнути з Комунального підприємства Сколетеплоенерго Сколівської міської ради на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 16650,61грн., з яких 10785,67грн. пені, 3419,39грн. інфляційних витрат та 2445,55грн. трьох відсотків річних, а також 2102,00грн. судового збору.

Вищевказане рішення набрало законної сили 27.08.2020р. в порядку, встановленому статтею 241 ГПК України, та, у відповідності до приписів ч.1 ст.129-1 Конституції України і ч.1 ст.18 ГПК України, є обов`язковим до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція щодо розстрочення виконання рішення суду викладена, зокрема у п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (тут і надалі по тексту у чинній станом на момент звернення Заявника із заявою до суду редакції), що господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до ч.3 ст.331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Приписами частини четвертої вказаної статті встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Подану 25.09.2020р. заяву відповідач - Комунальне підприємство Сколетеплоенерго Сколівської міської ради (надалі по тексту - Заявник ) обґрунтовує перебуванням у скрутному матеріальному становищі, а також істотним для нього розміром заборгованості, що підлягає сплаті при виконанні вищевказаного рішення, при цьому, Заявник зазначає, що стягнення зазначеної заборгованості без розстрочки зумовить неможливість погасити заборгованість за іншими платежами, що призведе до зупинення діяльності підприємства та оплати обов`язкових податків, зборів та заробітної плати.

Враховуючи викладене, Заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/721/20 рівними частинами на 12 місяців.

У відповідності з п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження своїх обґрунтувань Заявником до заяви (вх.№2429/20 від 24.09.2020р.) долучено примірники фінансової звітності за 9 місяців 2019 року, за 2019 рік, за півріччя 2020 року, а також накази №38 від 30.04.2019р. та №25 від 02.03.2020р. про перехід на 4, 3-денний робочий тиждень відповідно

Суд звертає увагу, що відповідно до долучених до заяви копій наказів, підставою для переходу на 4 і 3-денний робочий тиждень зазначено не відсутність коштів для оплати праці (як про це вказує Заявник), а зменшення обсягу робіт на підприємстві.

Інших доказів, які на думку Заявника, підтверджують наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду у цій справі до заяви (вх.№2429/20 від 24.09.2020р.) не додано.

Так, суд зазначає, що Заявником не надано доказів відсутності грошових коштів на його банківських рахунках, як станом на дату набрання законної сили рішенням суду у цій справі, так і станом на момент звернення до суду із заявою про розстрочення виконання такого рішення.

Судом враховано, що сума витрат Заявника, відповідно до зазначених у звіті про фінансові результати за І півріччя 2020 року, станом на кінець звітного періоду становили 4100,4 тис. грн., що на 250,3 тис. грн. більше ніж сума доходів за такий період. Разом з тим, на переконання суду, сума, що підлягає стягненню із Заявника на підставі рішення у цій справі, не є істотною, оскільки, враховуючи зазначені у вищевказаному звіті дані, оскільки така сума становила 0,004870681 від суми доходів Заявника на кінець звітного періоду.

При цьому, суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014р. у справі №925/1408/13, що тяжке фінансове становище, відсутність обігових коштів та майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення заборгованості не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від нього обставин.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

Разом з тим, суд зазначає, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України , заява № 6962/02).

Окрім того, при вирішенні поданої заяви, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004р. зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру , а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі Горнсбі проти Греції суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі Філіс проти Греції (Philis v. Greece) (№1) від 27 серпня 1991р., серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975р., серія А, №18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 40).

Враховуючи вищенаведене, а також враховуючи відсутність заходів Заявника, спрямованих на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2020р. у цій справі, недоведеність Заявником належними та допустимими доказами у справі факту неможливості виконання рішення суду, а також можливості надходження грошових коштів Заявнику в майбутньому і, як наслідок, можливість виконання останнім вищевказаного рішення суду, беручи до уваги ступінь вини боржника у виникненні заборгованості та те, що рішенням суду у цій справі вирішено стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані з підстав прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати вартості поставленого у жовтні - грудні 2017р., лютому - квітні 2018р. природного газу, зважаючи на матеріальні інтереси сторін, враховуючи наявність інфляційних процесів в державі, при цьому, враховуючи неможливість оцінити фінансовий стан обох сторін з огляду на відсутність доказів, підтверджуючих майновий стан позивача у цій справі, суд дійшов до висновку, що підстави для розстрочення виконання рішення суду у цій справі відсутні, а отже у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду від 13.05.2020р. у цій справі слід відмовити повністю.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Комунального підприємства Сколетеплоенерго Сколівської міської ради про розстрочку виконання рішення суду від 13.05.2020р. у справі №914/721/20 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.10.2020р.

Суддя М.Р. Король