Рішення від 28.09.2020 по справі 924/610/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2020 р. Справа № 924/610/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об`єднання" , Хмельницька область , м. Славута

про стягнення 8 022 660,36грн., у тому числі: основний борг у розмірі 5 692 123,24 грн.; пеня у розмірі 1 101 041,47 грн.; три проценти річних у розмірі 391 362,91 грн.; інфляційні втрати у розмірі 838 132,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: Безпалюк О.Л. - представник за довіреністю (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

21.05.2020р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об`єднання" , Хмельницька область, м. Славута про стягнення 8 022 660,36 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.05.2020 року зазначену позовну заяву передано на розгляд судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 25.05.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.06.2020 р.

Ухвалою суду від 26.06.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, розгляд справи відкладено на 20.07.2020 р.

Ухвалою суду від 20.07.2020р. справу призначено до судового розгляду по суті на 25.08.2020 р.

Згідно довідки від 25.08.2020р. судове засідання по справі №924/610/20 призначене на 25.08.2020р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 17.08.2020р. по 07.09.2020р. перебував на лікарняному у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 26.06.2020р. справу призначено до судового розгляду по суті на 28 вересня 2020 р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання .

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5 692 123,24 грн.; пеня у розмірі 1 101 041,47 грн.; три проценти річних у розмірі 391 362,91 грн.; інфляційні втрати у розмірі 838 132,73 грн. В обґрунтування позову зазначає, що Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Комунальним підприємством Славутське житлово-комунальне об`єднання 26.09.2017 укладено договір №1232/1718-ТЕ-34 постачання природного газу, на виконання умов якого Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 20 218 056,07 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані згідно додатку до цього позову. Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Позивач наголошує на тому, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплату за переданий газ Відповідач не виконав у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору,а саме розрахувався за поставлений природний газу у сумі 14 525 932,83 грн. Станом на 23.10.2019 року, сума основного боргу за спірним правочином складає 5 692 123.24 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. У попередньому судовому засідання проти позову заперечував.

Розглядом наявних матеріалів встановлено наступне.

26.09.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об`єднання" (далі - споживач) укладено договір № 1232/1718-ТЕ-34 постачання природного газу (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно із п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором постачається газ власного видобутку та / або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. (включно) природний газ обсягом до 5976 тис. куб.м., у тому числі за місяцями: 4 кв. 2017 р. (2429): жовтень - 429,3 листопад - 834,1 грудень - 1165,6; 1 кв. 2018 р. (3547): січень - 1250,8 лютий - 1419,0, березень - 877,2.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на народний газ (п. 3.1 договору).

У п. 3.7 договору сторони погодили, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно з п. 3.8 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п. 3.9 договору).

Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 грн., крім того податку на додану вартість - 20%. До сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 5930,40 грн. (п. 5.2 договору).

У п. 6.1 договору зазначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, tпротоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості (п. 6.4. договору).

У п. 7.2 договору зазначено, що споживач зобов`язаний, з-поміж іншого, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором.

У п. 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

За умовами п. 12.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє вчастині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Також додатковою угодою №1 від 05.04.2018 р. до договору сторони доповнили п. 2.1. договору , виклали р.12 у іншій редакції.

Відповідно до договору від 26.09.2017р. №1213/1718-те-34 позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 р. на суму 1014187,36 грн., від 30.11.2017 р. на суму 3 141 670,91 грн., від 31.12.2017 р. на суму 3 660 011,59 грн., від 31.01.2018 р. на суму 4 383 289,10 грн., від 28.02.2018 р. на суму 3 911 976,50 грн., від 31.03.2018р. на суму 3 899 825,11 грн., від 30.04.2018р. на суму 207 095,50 грн. Вищезазначені договір, додаткова угода до нього, акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін, скріплені відтисками їхніх печаток.

У матеріали справи надано сформовану позивачем виписку по за договором №1213/1718-те-34 за період 01.10.2017 р. - 31.12.2018р., сформовану позивачем виписку по операціях за договором від 26.09.2017р. №1213/1718-те-34 за період 01.10.2017 р. - 31.12.2018р., в якому відображено оплати відповідача за договором.

З огляду на те, що оплату отриманого природного газу за договором постачання природного газу від 26.09.2017р. №1213/1718-те-34 відповідач здійснив не в повному обсязі, позивач просить стягнути з нього основний борг у розмірі 5 692 123,24 грн.; пеня у розмірі 1 101 041,47 грн.; три проценти річних у розмірі 391 362,91 грн.; інфляційні втрати у розмірі 838 132,73 грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір постачання природного газу від 26.09.2017р. №1213/1718-те-34, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У п. 6.1 договору зазначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості (п. 6.4. договору).

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до договору від 26.09.2017р. №1213/1718-те-34 позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 р. на суму 1014187,36 грн., від 30.11.2017 р. на суму 3 141 670,91 грн., від 31.12.2017 р. на суму 3 660 011,59 грн., від 31.01.2018 р. на суму 4 383 289,10 грн., від 28.02.2018 р. на суму 3 911 976,50 грн., від 31.03.2018р. на суму 3 899 825,11 грн., від 30.04.2018р. на суму 207 095,50 грн. Вищезазначені договір, додаткова угода до нього, акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін, скріплені відтисками їхніх печаток.

Відповідачем здійснювались розрахунки за отриманий природний газ згідно з договором, що підтверджується випискою по операціях за договором №1213/1718-те-34 за період 01.10.2017 р. - 31.12.2018 р. Однак зазначені розрахунки здійснювались частково з порушенням передбаченого п. 6.1 договору строку оплати, що не спростовується відповідачем, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 5 692 123.24 грн.

Доказів сплати зазначеної заборгованості та доказів, які би її спростовували, суду не подано.

З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 692 123.24 грн. заборгованості заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 391 362,91 грн.; інфляційні втрати у розмірі 838 132,73 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), аналогічний правовий висновок щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, постанові Верховного Суду від 09.10.2019 р. у справі № 904/4083/18.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що зазначені нарахування здійснені правильно, а тому позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача 391 362,91 грн. - 3%; інфляційних втрат у розмірі 838 132,73 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 101 041,47 грн. пені згідно з поданим розрахунком.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором.

У п. 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на зазначене, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені, судом встановлено, що останні нараховані правомірно, з урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення заявлені обґрунтовано.

Доказів, які би спростовували позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 101 041,47 грн.; 3% річних у розмірі 391 362,91 грн.; інфляційних втрат у розмірі 838 132,73 грн. суду не подано.

Разом з тим згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Аналізуючи вищевказане, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У пункті 7 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 зазначено, зокрема, що згідно з положеннями ст. 233 ГК України при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У даному випадку виконання зобов`язання відбулося у повному обсязі, з огляду на що неустойка значною мірою втратила своє призначення саме як вид забезпечення у зв`язку з виконанням основного зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

З огляду на вищезазначене та враховуючи часткове виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого природного газу за договором до звернення позивача з позовом до суду, статус відповідача як комунального підприємства, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, фінансовий стан відповідача та наявність перед ним заборгованості споживачів та державного бюджету з оплати природного газу, відсутність доказів спричинення збитків позивачу простроченням оплати, стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які слугують самостійними засобами захисту майнових інтересів та прав позивача, суд вважає за можливе відповідно до ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшити на 50% розмір заявленої до стягнення пені при ухваленні рішення у цій справі (узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі №923/1099/17).

Таким чином, з огляду на наведене вище, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 550 520,74 грн. (50% від суми, яка підлягала стягненню).

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 692 123,24 грн.; пені у розмірі 550 520,74 грн.; трьох процентів річних у розмірі 391 362,91 грн.; інфляційних втрат у розмірі 838 132,73 грн. У позові в частині стягнення 550 520,74 грн. пені належить відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом з огляду на зміст означеної норми ГПК України враховується, що, незважаючи на зменшення судом розміру пені, судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача без урахування такого зменшення.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об`єднання» (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Миру, 14А , код 34432514) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6 (код 20077720 ) основний борг у розмірі 5 692 123,24 грн. (п`ять мільйонів шістсот дев`яносто дві тисячі сто двадцять три гривні 24 коп.); пеню у розмірі 550 520,74 грн. (п`ятсот п`ятдесят тисяч п`ятсот двадцять гривень 74 коп.); три проценти річних у розмірі 391 362,91 грн. (триста дев`яносто одна тисяча триста шістдесят дві гривні 91 коп.); інфляційні втрати у розмірі 838 132,73 грн. (вісімсот тридцять вісім тисяч сто тридцять дві гривні 73 коп.), 120 339,91 грн. (сто двадцять тисяч триста тридцять дев`ять гривень 91 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 06.10.2020 р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруков. 3 прим. (рек. з пов. про вруч.):

1 - для суду;

2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 - відповідачу (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Миру, 14А).