Рішення

від 05.10.2020 по справі 420/4571/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4571/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Манової І.М.,

представника відповідача - Гайдук Н.О.,

представника відповідача - Стоянової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області (вул. Крістіана Вернера, 84, смт. Сарата, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 40939181), Саратської районної державної адміністрації Одеської області (вул. Крістіана Вернера, 84, смт. Сарата, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 04056871) про зобов`язання скасувати наказ, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області, Саратської районної державної адміністрації Одеської області, за результатом якого позивач просить:

зобов`язати Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області скасувати наказ № 2-к від 24.02.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти управління освіти сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА за п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу ;

поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА;

стягнути з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 лютого 2020 року по 26 травня 2020 року у розмірі 33442,64 (тридцять три тисячі чотириста сорок дві) гривні 64 копійки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом управління освіти,сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області № 2-к від 24.02.2020 року позивача звільнено з займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст. 83, п.1 ч.1 ст. 87, ч.4 ст. 87, ст. 89 Закону України Про державну службу .

Позивач вважає, що пропрацювавши у освіті майже 40 років, з них в Саратський РДА близько 15 років, за час праці жодного стягнення накладено не було, а кожного року нагороджувався різними відзнаками, за досягнення у праці, за високий професіоналізм, окрім того за час праці отримав трудове каліцтво, до виходу на пенсію державного службовця залишилось п`ять місяців, тому має переважне право на залишення на роботі. А також відповідно до штатного розпису на 2019 рік у відділі освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА затверджено штат у кількості 4 штатні посади: начальник відділу - 1 посада; головний спеціаліст - 2 посади; головний спеціаліст-бухгалтер - 1 посада, однак як вбачається з попередження жодну посаду позивачу не запропонували, двомісячний термін не витримано, жодної підстави для законного звільнення не має, позивач вимушений звернутись до суду з позовом.

Ухвалою суду від 02.06.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

23.06.2020 року від відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач вважає, що права позивача порушені не були, а звільнення відбулось у відповідності до чинного законодавства із максимальним дотриманням прав позивача.

В обґрунтування відзиву зазначено, що є необґрунтованими та спростоване ним самим посилання позивача на те, що відповідачем не було дотримано двомісячний термін попередження про майбутнє звільнення. ОСОБА_1 рівноцінна посада начальника у Відділі не пропонувалась за відсутності такої та й сам позов відповідної аргументації не містить, а посаді головного спеціаліста не пропонувалася за наслідками прийняття рішення запропонувати ці посади іншим працівникам, які претендували на рівноцінні посади виходячи із наступного.

24.06.2020 від відповідача Саратської районної державної адміністрації Одеської області надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вважає, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права по наступним підставам.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2019 року № 926 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 746 яким була доведена гранична чисельність працівників місцевих державних адміністрацій, Одеській області, розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 22.11.2019 року №1394/А-2019 Деякі питання оптимізації структури районних державних адміністрацій Одеської області , яким зобов`язано голів районних державних адміністрацій привести у дводенний строк структуру районних державних адміністрацій, з урахуванням розподілу граничної чисельності працівників районних державних адміністрацій, а саме, Саратській районній державній адміністрації встановлена була гранична чисельність працівників у кількості - 67, одиниць, було видано розпорядження від 27 листопада 2019 р. №307/А-2019 Про упорядкування структури Саратської районної державної адміністрації Одеської області .

Цим розпорядженням затверджена структура Саратської районної державної адміністрації Одеської області, скорочено чисельність працівників зі 104 штатних одиниць до 67 штатних одиниць.

Згідно п.15 розпорядження райдержадміністрації в управлінні освіти, сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації юридичної особи публічного права (код ЄДРПОУ 40939181) (надалі - управління освіти) скорочуються штатні посади: 9 штатних посад, в т.ч. і посада начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти.

Як вбачається із пункту 16 розпорядження райдержадміністрації змінюється назва управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області на відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області.

Відповідно до п.18 розпорядження керівнику відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації доручається вжити заходи, пов`язані зі зміною назви юридичної особи публічного права згідно Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

В сукупності із цих пунктів розпорядження слідує, що відбулася не ліквідація управління освіти, а зміна назви управління та скорочення посад, що є підставою для припинення державної служби.

Із змісту розпорядження райдержадміністрації виходить, що розпорядче рішення про ліквідацію управління освіти не приймалося, будь-які заходи щодо процедури ліквідації взагалі не передбачалися.

Реорганізація шляхом перетворення управління освіти теж не мала місце, так як згідно ст.108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Із змісту розпорядження райдержадміністрації та вищевказаних установчих документів виходить, що фактично мала місце зміна виду структурного підрозділу райдержадміністрації та зміна назви з управління освіти на відділ освіти, а не ліквідація управління освіти.

Фактично відбувалася не ліквідація управління освіти, а скорочення штатних посад управління освіти, сім`ї, молоді та спорту районної державної адміністрації.

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно наведено судову практику, яка не стосується фактичних обставин даної справи. В розпорядженні райдержадміністрації взагалі не йде мова про ліквідацію управління освіти та будь-яке обґрунтування зазначеного.

Також відповідачем зазначено, що всі питання по попередженню про наступне звільнення Позивача, надання пропозицій Позивачу щодо працевлаштування на наявні вакантні посади у відділі освіти, окрім посади начальника, здійснює начальник управління (відділу), який є роботодавцем для працівників відділу освіти, а не райдержадміністрація.

В даних правовідносинах райдержадміністрація свої функції стосовно упорядкування структури райдержадміністрації виконала. Роботодавцем позивача, тобто уповноваженим органом власника є управління (відділ) освіти, де начальник управління (відділу) здійснює повноваження керівника державної служби, приймає та звільняє працівників та здійснює інші функції роботодавця.

01.07.2020 року від відповідача Саратської районної державної адміністрації Одеської області надійшли доповнення до відзиву. Відповідно до яких відповідач зазначає, що начальник відділу відповідно до розділу XI Положення про відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області, яке затверджено розпорядженням голови районної державної адміністрації від 12.02.2020 №31/А-2020 призначається на посаду і звільняєтеся з посади головою районної державної адміністрації згідно із законодавством про державну службу.

Керівник самостійного управління та керівник самостійного відділу відповідно відносяться до 4 групи оплати праці відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017року №15. Враховуючи, що посаду начальника управління освіти, сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації обіймала ОСОБА_2 , яка належно виконання свої посадові обов`язки, мала впевнені навички роботи на комп`ютері, відсутні дисциплінарні стягнення щодо неї, дисциплінованість в її роботі, етичну поведінку як керівника до колег та інших осіб, наявність заохочення за успіхи в роботі та ті обставини, що посада начальника управління освіти належала до 4 групи оплати праці, а після 01.01.2020 року до підкатегорії Б1, ОСОБА_2 була запропонована посада начальника відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації та прийнято рішення голови райдержадміністрації про переведення ОСОБА_2 з посади начальника управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської райдержадміністрації на посаду начальника відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської райдержадміністраці, розпорядження голови райдержадміністрації від 24.12.2020 року №6-к.

Посада позивача, начальник відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської райдержадміністрації належала до 6 групи оплати праці (керівник відділу у складі самостійного управління), а з 01.01.2020 року до підкатегорії Б 3. Тобто ця посада Позивача не є рівнозначною по відношенню до утвореної посади - начальник відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту райдержадміністрації.

Враховуючи структуру та штатний розпис відділу освіти Позивачу могла бути запропонована посада категорії В за умови - наявності вакантної посади за відповідною кваліфікацією та спеціальністю у даному відділі.

В райдержадміністрації відсутні були вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю Позивача.

На підставі вищезазначеного райдержадміністрація не визнає позовні вимоги позивача та вважає, що райдержадміністрація не є відповідачем по даній справі.

01.07.2020 року від відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

01.07.2020 року ухвалою судді, яка занесена до протоколу судового засідання в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, оскільки відповідно до п.3 прикінцевих положень КАС України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені зокрема ст.122, цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

24.07.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначає, що представник відповідача начальник Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА Н. Гайдук у відзиві на позов визнає той факт, що на час скорочення, серед числа державних службовців, які на той час обіймали посади державної служби управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА були: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

Позивач прийшов висновку, що якби посади, під час скорочення, пропонувалися відповідно до освітніх та кваліфікаційних вимог, необхідності в скороченні взагалі не було.

Також позивач вважає посилання начальника відділу Н.Гайдук у відзиві про те, що трудове каліцтво позивач дістав працюючи на іншому підприємстві, спростовується трудовою книжкою ОСОБА_1 , а саме записом №11 від 15.08.1987 року, відповідно до якого позивач призначений на посаду Директора Ярославської середньої школи, за наказом по Саратському РОНО №1007 від 11.08.87 року, тобто роботодавцем ОСОБА_1 з 15.08.1987 року був Саратський районний відділ народної освіти.

На думку позивача, він має переважне право на залишення на роботі, передбачене п. 7 ст. 42 КЗпП України.

Також позивачем зазначено, що відповідач Саратська РДА у відзиві не надає належних та допустимих доказів того, що в нього не було вакантних посад.

10.08.2020 від відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області надійшли заперечення до відповіді на відзив відповідно до яких, зазначено, що з метою недопущення порушення трудових прав позивача, відповідачем було вжито максимальних заходів із суворого дотримання закону та вжито максимального строку попередження, а саме двомісячного, що є на користь позивача, в той час, як на момент звільнення законодавцем було скорочено строк попередження про майбутнє звільнення і набрали чинності зміни до законодавства.

На думку відповідача, доводи позивача спростовуються наступним.

Як вбачається з диплому про освіту ОСОБА_3 у неї відсутня кваліфікація за спеціальністю Облік і аудит , відповідно до якої можливо було б запропонувати ОСОБА_3 переведення на посаду головного спеціаліста-бухгалтера.

Окрім того, у ОСОБА_3 відсутній досвід роботи за основною спеціалізацією з економіки підприємства, про що свідчать записи з трудової книжки ОСОБА_3 .

Відповідно до наказу відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА від 25.02.2020 року №4-к Про покладання тимчасового виконання обов`язків головного спеціаліста - бухгалтера відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА , на ОСОБА_3 , у зв`язку з виробничою необхідністю, виключно з метою надання їй права другого підпису на платіжних та розрахункових документах для державної казначейської служби, тимчасово покладено виконання обов`язків головного спеціаліста - бухгалтера, та з метою своєчасного та ефективного використання коштів освітньої субвенції з державного бюджету для оплати праці педагогічним працівникам, придбання обладнання, предметів, матеріалів для покращення матеріально - технічної бази шкіл, закупівлю продуктів харчування та інше.

Стосовно доданих до відзиву копій посадових інструкцій Відповідач повідомляє наступне.

Посадова інструкція начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА, затверджена начальником управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА 28.04.2017 року, дійсно не підписана позивачем. Посадова інструкція була надана Позивачу для ознайомлення під підпис. Однак позивач ознайомившись зі змістом інструкції, підписом її не засвідчив, оскільки мав претензії до того, що частиною 13 розділу Завдання та обов`язки визначено, що начальник формує замовлення на видання підручників, навчально-методичних посібників та іншої навчально-методичної літератури, навчальних програм, бланків документів про освіту та забезпечує ними навчальні заклади. Посадову інструкцію позивач повернув до сектору управління персоналом апарату Саратської райдержадміністрації без особистого підпису, з метою внести корективи, вигідні позивачу.

Посадова інструкція головного спеціаліста відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА, затверджена начальником управління освіти від 14.02.2020 року, підписана ОСОБА_3 25.02.2020 року, не містить обов`язків головного спеціаліста - бухгалтера, оскільки ОСОБА_3 надано лише право другого підпису на платіжних та розрахункових документах для державної казначейської служби та доплата за це їй не здійснюється. Фактично всі бухгалтерські функції відділу освіти виконує головний бухгалтер комунальної установи Саратський районний центр фінансового обліку та матеріально - технічного забезпечення закладів та установ освіти Саратської районної ради Одеської області, що підпорядкована органу управління освітою.

Посадова інструкція головного спеціаліста відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА, затверджена начальником управління освіти від 14.02.2020 року, але з посадовою інструкцією ніхто не ознайомлений. Це пояснюється тим, що ОСОБА_4 , яку переведено на посаду головного спеціаліста, станом на 25.02.2020 року вже перебувала у допологовій та післяпологовій відпустці.

При вирішенні питання щодо розподілу вакансій відповідачем проводився детальний аналіз із врахуванням всіх важливих позицій: детального аналізу якостей, досвіду, освіти, особистості, досягнень, стягнень, сімейного стану кожного претендента та соціальні державні гарантії.

Із погляду об`єктивного і неупередженого ставлення до усіх претендентів на вакантні посади у Відповідача були відсутні підстави залишати поза увагою негативні факти трудової біографії Позивача.

Пунктом 1, статті 64 Закону України Про державну службу передбачена дисциплінарна відповідальність державного службовця.

Відповідно до пункту 1, статті 78 рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду.

Відповідач зазначає, що позивач визнав факти порушення трудової дисципліни та у встановлені законом строки жодне дисциплінарне стягнення у вигляді догани не оскаржував у судовому порядку. Жодні показання свідків не можуть спростувати факт притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Призначення позивача на посаду директора Ярославської середньої школи здійснено наказом районного відділу народної освіти у 1988 році, відповідно до Закону УРСР Про народну освіту (далі - Закон УРСР), який був чинний на той період.

Статтею 8 Закону УРСР визначено керівництво народною освітою в Українській PCP.

Органи державного управління народною освітою через відділи народної освіти виконкомів Рад народних депутатів, управляли безпосередньо підпорядкованими йому навчально-виховними закладами і здійснювали координацію діяльності з питань навчально-виховної і методичної роботи у підвідомчих їм загальноосвітніх школах, дошкільних та позашкільних закладах.

Статтею 10 Закону УРСР визначено підвідомчість навчально-виховних закладів, а саме: навчально-виховні заклади перебувають v віданні державних органів.

Статтею 11 визначено, хто здійснює керівництво навчально-виховним закладом - керівництво навчально-виховним закладом здійснює завідуючий, директор.

Відповідно до п.1 Указу Президента України N 252/92 від 14 квітня 1992 року затверджено Положення про місцеву державну адміністрацію(далі - Указ Президента).

Відповідно до п.2 Указу Президента Представникам Президента України утворити на базі виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів, їх відділів, управлінь та інших структурних підрозділів державні адміністрації областей, міст Києва і Севастополя, районів, районів міста Києва та припинити у зв`язку з цим діяльність виконавчих комітетів.

Отже, думка позивача, що якщо призначення на посаду здійснено наказом відділу народної освіти, це означає, що трудове каліцтво позивач отримав в одному й тому ж підприємстві, та він має переважне право на залишенні на роботі є хибною.

Отже, позивач невірно посилається на норми права щодо переважного права на залишенні на роботі, посилаючись на п.7 ст.42 КЗпП України.

Окрім того відповідач звертає увагу суду, що позивач посилається на п. 10 ч. 2 ст.42 КЗпП України.

Враховуючи те, що позивач досяг пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, отримує пенсійні виплати, то до позивача п.10 ч. 2 ст. 42 КЗпП не застосовується. Якщо ж позивач посилається на ЗУ Про державну службу , то зазначений нормативний акт взагалі не передбачає надання переважних прав будь-яким працівникам при звільненні.

Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено види пенсій: за віком; по інвалідності; по втраті годувальника.

Зазначеним Законом визначено умови, виконання яких надає право на призначення пенсії за віком (відповідно до ст. 26 Закону).

Довідка Головного управління пенсійного фонду України, витребувана на вимогу Одеського окружного адміністративного суду, містить інформацію, що позивач дійсно є отримувачем пенсії за віком.

Отже, скориставшись правом на отримання пенсії за віком, позивач отримав соціальні гарантії від держави. Цей важливий аспект відіграв значну роль при вивільненні працівника у зв`язку зі скороченням посади, яку обіймав позивач.

Відповідач зазначає, що Позивачу 01 серпня 2020 року виповнилося повних 62 роки. Отже, він може скористатися правом на отримання пенсії державного службовця, звернувшись до пенсійного фонду з відповідною заявою.

Отже право позивача на пенсію державного службовця не порушене. Окрім того, це питання не стосується суті спору.

10.08.2020 року відповідача Саратської районної державної адміністрації Одеської області надійшли заперечення на відповідь на відзив. відповідач вважає, що висновки позивача не відповідають фактичним обставинам справи, наказ управління освіти про звільнення ОСОБА_1 є законним, в обґрунтування заперечень Саратської районної державної адміністрації Одеської області посилається, в цілому, на ті ж обставини, що були викладені у запереченнях відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області.

Ухвалою суду від 26.08.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні року позивач та його представник підтримали адміністративний позов у повному обсязі та просили задовольнити його.

В судовому засіданні року представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

З 09 серпня 2005 року ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника відділу освіти райдержадміністрації, присвоєно 13 ранг державного службовця VI категорії посад, прийнята присяга державного службовця, відповідно розпорядження № 96-к від 09.08.2005 року.

З 04 листопада 2016 року переведений на посаду начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти управління освіти, сім`ї, молоді та спорту районної державної адміністрації, згідно розпорядження № 205-к від 04.11.2016 року.

Згідно повідомлення від 24 грудня 2019 року, позивача було попереджено про звільнення у зв`язку із змінами в структурі районної державної адміністрації та скороченням посади начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти управління освіти, сім`ї, молоді та спорту районної державної адміністрації, відповідно до ст. 49-2 КЗпП, не раніш ніж за два місяці, згідно п.4 ч.1 ст. 83, п.іч.1 ст. 87 Закону України Про державну службу .

Від отримання попередження ОСОБА_1 відмовився, відповідно до акту від 24.12.2020 року про відмову працівника від підписання листа - попередження про наступне вивільнення.

Згідно розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 27.11.2019 року № 307/А-2019 Про упорядкування структури Саратської РДА :

п. 15 управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області, юридичної особи публічного права (код ЄДРПОУ 40939181) скоротити штатні посади: начальника управління, начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти та двох головних спеціалістів, начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера, провідного спеціаліста та спеціаліста, завідувача сектору сім`ї, молоду та спорту та провідного консультанта;

п. 16 змінити назву управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області на відділ освіти сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області;

п. 17 утворити відділ освіти сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області як самостійний структурний підрозділ районної державної адміністрації із статусом юридичної особи публічного права штатною чисельністю 4 од. у складі: начальника відділу, двох головних спеціалістів, головного спеціаліста-бухгалтера.

Наказом Саратської РДА №230 від 23 грудня 2019 року введено в дію штатний розпис відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА, відповідно до якого у відділі освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА затверджено штат у кількості 4 штатні посади: начальник відділу - 1 посада; головний спеціаліст - 2 посади; головний спеціаліст-бухгалтер - 1 посада.

Наказом управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області № 2-к від 24.02.2020 року позивача звільнено з займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст. 83, п.1 ч.1 ст. 87, ч.4 ст. 87, ст. 89 Закону України Про державну службу .

Не погоджуючись з прийнятим наказом позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України, вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 Закону № 889-VIII, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

В матеріалах справи наявний акт про відмову працівника від підписання попередження про наступне вивільнення від 24.12.2019 р., що також підтверджує позивач у позовній заяві.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про своєчасне повідомлення позивача про його подальше звільнення.

Разом з цим, як встановлено судом, згідно розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 27.11.2019 року № 307/А-2019 Про упорядкування структури Саратської РДА :

п. 15 управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області, юридичної особи публічного права (код ЄДРПОУ 40939181) скоротити штатні посади: начальника управління, начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти та двох головних спеціалістів, начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера, провідного спеціаліста та спеціаліста, завідувача сектору сім`ї, молоду та спорту та провідного консультанта;

п. 16 змінити назву управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області на відділ освіти сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області;

п.17 утворити відділ освіти сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області як самостійний структурний підрозділ районної державної адміністрації із статусом юридичної особи публічного права штатною чисельністю 4 од. у складі: начальника відділу, двох головних спеціалістів, головного спеціаліста-бухгалтера.

Наказом Саратської РДА №230 від 23 грудня 2019 року введено в дію штатний розпис відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА, відповідно до якого у відділі освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА затверджено штат у кількості 4 штатні посади: начальник відділу - 1 посада; головний спеціаліст - 2 посади; головний спеціаліст-бухгалтер - 1 посада.

З наведеного вбачається, що відбулось зміна назви управління та скорочення посад.

Суд зазначає, що відповідачем було обрано формальний підхід при застосуванні положень КЗпП України та Закону № 889-VIII, внаслідок чого 24.12.2019 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення з займаної посади.

Поряд з цим відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу пропонувались вакантні посади.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до роз`яснень Національного агентства України з питань державної служби від 06 лютого 2020 року № 85р/з, де зазначено, що порядок вивільнення державних службовців положеннями Закону України Про державну службу не врегульовано.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону Про державну службу дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Суд зауважує, при вивільненні працівників (державних службовців) державного органу у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізацією державного органу, враховуючи положення частини третьої статті 5 Закону № 889, застосовують норми КЗпП.

Верховним Судом у постанові від 08 травня 2019 року по справі № 806/1175/17 викладено: Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частини першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом періоду та які існували на день звільнення. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів дотримання ним установленої законом процедури звільнення позивача, зокрема в частині вирішення питання наявності у працівника переважного права на залишення на роботі, що передбачено статтею 42 КЗпП.

Згідно статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Тобто, при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний, зокрема, перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але у підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 813/1713/16.

Проте, відповідачем не надано жодних письмових доказів на підтвердження здійснення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

З урахуванням викладеного, у суду наявні всі підстави для висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності під час процедури вивільнення позивача (попередження про вивільнення та наступне звільнення) у вигляді не пропонування іншої рівноцінної (рівнозначної) посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Доказів зворотного відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд звертає увагу на те, що поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

У разі відсутності посади позивача (з об`ємом повноважень, які існували на дату звільнення) роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику іншу посаду відповідно до його кваліфікації, а в разі незгоди працівника на іншу роботу, роботодавець зобов`язаний виконати судове рішення, здійснивши відповідні зміни в організації праці.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

При цьому, Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235. Трудовим законодавством не передбачено поновлення працівника на іншу посаду, ніж він займав до звільнення. Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство.

У випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його саме на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2020 року (справа 809/378/17).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА 24 лютого 2020 року, а тому він з урахуванням норм ч. 1 ст. 235 КЗпП України підлягає поновленню на вказаній посаді з 25 лютого 2020 року.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При цьому, згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За період з 25 лютого 2020 року по день прийняття рішення у справі - 23 вересня 2020 року кількість робочих днів складає 145 днів.

Так, згідно довідки Саратської РДА від 24.03.2020 №1 середньоденний розмір заробітної плати позивача складає 561, 30 грн. (23574,40/41)

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача складає 145. Відповідно середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2020 року по 23 вересня 2020 року складає 81388, 50 грн. (145*561,30грн.).

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області (вул. Крістіана Вернера, 84, смт. Сарата, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 40939181), Саратської районної державної адміністрації Одеської області (вул. Крістіана Вернера, 84, смт. Сарата, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 04056871) про зобов`язання скасувати наказ, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 2-к від 24.02.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти управління освіти сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА за п. 1 ч. 1 ст.87 Закону України "Про державну службу".

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді начальника відділу дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської РДА з 25.02.2020 року.

Стягнути з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2020 року по 23.09.2020 року у розмірі 81388 (вісімдесят одна тисяча триста вісімдесят вісім) грн. та 50 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Саратської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2020 року.

Суддя А.А. Радчук

.