Рішення

від 28.09.2020 по справі 409/2211/19

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 409/2211/19

Пров. № 2/409/182/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді - Третяка О.Г.,

за участю секретаря судових засідань Толмачової Ю.С.,

Бушлі О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Леано , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати,компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Леано , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати,компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги.

ОСОБА_1 вказав, що з 21.02.2012 до 18.10.2013 рік він працював на посаді водія автотранспортного засобу у ТОВ ЛВІ . У зв`язку зі створенням (проведенням державної реєстрації юридичної особи) нової юридичної особи - ТОВ ЛЕАНО , співробітників ТОВ ЛВІ було прийнято на роботу до цієї юридичної особи. Зокрема, 19.10.2012 року його було прийнято на посаду водія авто транспортного засобу, та 01.02.2013 року знову було звільнено з ТОВ ЛЕАНО . З 02.02.2013 року було прийнято на посаду водія автотранспортного засобу до ТОВ ЛВІ та з 30.09.2013 року знову звільнено. Наступного дня, а саме 01.10.2013 позивача знову було прийнято на посаду водія автотранспортного засобу за переведенням із ТОВ ЛВІ до ТОВ ЛЕАНО , при цьому, за період з 22.02.2012 р. до 23.07.2019р. не писав жодних заяв на звільнення та прийняття на роботу, роботодавець робив це без мого відома та без згоди позивача, всі зазначені дії стали відомі з трудової книжки .У ТОВ ЛЕАНО позивач пропрацював до 24.07.2019 року та звільнився за власним бажанням у зв`язку з неможливістю продовжувати роботу через постійне невиконання роботодавцем вимог законодавства про працю.На звільнення було передано через знайому на домашню адресу роботодавця.Листом-повідомленням від 30.07.2019 року від роботодавця, який надійшов 27.08.2019р . було повідомлено, що за наслідками розгляду заяви про звільнення, її було прийнято та видано наказ №68-к від 24.07.2019 про звільнення позивача з посади водія автотранспортного засобу за ст. 38 Кодексу законів про працю України, однак його не було ознайомлено з даним наказом.Також, зазначеним листом-повідомленням було доведено, що позивачу нараховано заробітну плату за період роботи лише з 01.07.2019 р. по 24.07.2019 р. включно та нараховано компенсацію невикористаної відпустки. За вирахуванням податків згідно законодавства,позивачу належить виплатити 4 187,09 грн. На день звільнення відповідачем не нарахована та не виплачена зарплата за 2 місяці 2019 року (3000 грн. * 2 місяці = 6000 грн.) .Майже за 7,5 років вінне був жодного разу у відпустці, не мав можливості взяти лікарняний, пройти належним чином медичне обстеження, всі свої хвороби переносив на ногах . За час роботи, всі простуди, температури та ГРВІ переносив на роботі, без фактичного відпочинку та можливості вилікуватись як слід, адже роботодавець створив такі умови праці, та ставив умови, за яких або працюй, або звільняйся . Оскільки в штаті не було слюсаря або особи яка б могла ремонтувати автомобіль, все це позивач мав робити самостійно та за власний кошт, при цьому ця робота жодним чином не оплачувалась.У зв`язку з щоденними моральними стражданнями, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку розрахувати виходячи з: 10 000,00 грн. * 7 років = 70 000,00 грн. Всі державні свята, всі неробочі дні та особисті сімейні свята, позивач був змушений проводити на роботі - через страх втратити єдиний дохід у передпенсійному віці.Позивач на руки отримував менше 3000грн . Жодного разу не була надана зарплатна відомість, не був ознайомлений з штатним розписом, заробітна плата мені завжди видавалась на руки при цьому про отримання коштів ніде не розписувався.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі і підтвердив обставини,викладені в позовній заяві. Позивач не зміг пояснити де він працював в ТОВ ЛЕАНО чи в ТОВ ЛВІ .Позивач не зміг пояснити,яке відношення до позову має відповідач ОСОБА_3 .Позивач погодився з тим,що зарплату отримував,але за її отримання не розписувався.Відпустки він отримував,але його не задовольняло те,що вони були в холодну пору року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги в повному обсязі .

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ,та пояснив що позивач був згоден працювати в ТОВ ЛЕАНО чи в ТОВ ЛВІ . Відповідач є директором ТОВ ЛВІ .

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та пояснила,що позивач працював в ТОВ Леано водієм, а вона-головним бухгалтером. Заробітну плату позивач отримував в повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 на ім`я позивача , заповненою 21.02.2012 року та наказів, 19.10.2012 року позивача було прийнято на посаду водія в ТОВ Леано . 01.02.2013 року за власним бажанням позивача було звільнено. 02.02 2013 року позивача було прийнято на посаду водія до ТОВ ЛВІ . 30.09.2013 року позивача було звільнено з посади за переведенням згідно ст.36 п.5 КЗпП України . 01.10.013 року позивача було прийнято на посаду водія до ТОВ Леано за переведенням. 24.07.2019 року його звільнено за власним бажанням (а.с.9,16,73-78). Відповідно до заяви про звільнення від 24.07.2019 року позивач звільнився з ТОВ Леано за власним бажанням (а.с.10). Відповідно до листа-повідомлення на ім. я позивача директор ТОВ Леано надіслав трудову книжку поштою (а.с.11,38).Позивачу надавались відпустки (а.с.79-87).

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд приходить до висновку,що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 є безпідставними,адже він є фізичною особою і в трудових відносинах з позивачем не перебував.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Леано є необґрунтованими.Позивач фактично подав позов до ОСОБА_3 , помилково вважаючи, що той є директором ТОВ Леано ,хоча той є директором ТОВ ЛВІ . Позивач погодився з доводами представника відповідача про те,що зарплату отримував ,претензій до звільнення не мав і за домовленістю з керівниками ТОВ Леано щорічно перебував у відпустках у холодну пору року.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Суд вважає,що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставними і жодними доказами не підтверджені.

Статтею 77 ЦПК України передбачено,що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено,що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає,що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем не надано суду належні,достовірні та достатні докази ,які б підтверджували обґрунтованість його позовних вимог.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Леано , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати,компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги слід відмовити повністю,як заявленим безпідставно.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 82 ч.1,141, 258, 259, 263-265, ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Леано , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати,компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Леано , 92303, Луганська область ,смт.Новопсков, вул. Леніна б.25,ІКЮО в ЄДРПОУ 37325157.

Відповідач ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Суддя Білокуракинського районного суду

Луганської області Третяк О.Г.

Повний текст рішення складено 02.10.2020 року.