Ухвала

від 02.10.2020 по справі 2-1617/12

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/754/758/20

Справа № 2-1617/12

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2020 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Загуменної К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС" про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС" звернувся до суду з заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства КБ Надра до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Подану заяву представник Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС" мотивує тим, що 05.03.2020 між ПАТ "КБ Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС" уклали договір про відступлення прав вимоги № GL2N79736ПВ, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №52/РП/39/2006-840 від 07.09.2006, перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС". ПАТ КБ Надра у процесі ліквідації втратив виконавчі листи. Оригінали виконавчих листів 2-1617/12 у заявика та первісного стягувача відсутні, заборгованість за кредитним договором не погашена. У зв`язку з викладеним представник Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС" просить суд замінити сторони (стягувача) у виконавчому листі, поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання та видати дублікат виконавчого листа.

Сторони по справі в судове засідання не з`явились, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2012 задоволено позовні вимоги та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк" Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 362582,03грн та судові витрати в розмірі 2823грн.

31.05.2012 по вищезазначеній справі Деснянським районним судом м. Києва видано належним чином завірене рішення суду від 19.03.2012 та виконавчі листи.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.07.2016 в задоволені заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової Ірини Олександрівни, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.10.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра відхилено, а Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22.07.2016 залишено без змін.

05.03.2020 між ПАТ "КБ Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС" уклали договір про відступлення прав вимоги № GL2N79736ПВ, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №52/РП/39/2006-840 від 07.09.2006, перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС".

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, то п. 5 ст. 15 Закон України Про виконавче провадження , передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

В статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 (справа № 6-122цс13), заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Однак суд зауважує, що документи які подані разом із заявою про заміну сторони виконавчого провадження не дають суду можливості належно встановити, що заміна з переходом прав та обов`язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника) відповідає статтям 11, 512 та 513 ЦК України.

Отже, дослідивши заяву заявника про заміну сторони виконавчого провадження та додані до неї документи, а також збережені документи цивільної справи № 2-1617/12, судом було встановлено, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які заявник посилається в своїй заяві та які є підставою для заміни сторони виконавчого провадження.

Також, у відповідності до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України (в новій редакції) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 року за №8 "Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.

Тобто, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.

Відповідно до статті 12 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із частиною 4 статті 12 Закону України Про виконавче провадження , строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Приймаючи до уваги вищенаведену норму закону строк пред`явлення виконавчого листа до виконання може бути поновлений лише у разі визнання судом поважними причин його пропуску.

Однак суду не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження того факту, що стягувач, так і не отримав оригінали виконавчих листів, а звернення з заявою відбулося після встановленого строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як убачається із матеріалів справи, після укладання договору відступлення, кредитор (стягував) не вживав заходів щодо належного контролю задля виконання Рішення суду, що вказує на незацікавленість стягувачів в реалізації своїх прав.

Крім того, суд зазначає, що боржник вправі очікувати на позитивні для нього наслідки у зв`язку з простроченням кредитора під час виконання зобов`язань, а кредитор має прикласти максимуму зусиль для реалізації свого права стягнення в межах визначених законом строків у відповідності до приписів законодавства.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ Устименко проти України , якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Відповідно до ч.1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Суд, вирішуючи питання про поновлення строку, має винести обґрунтоване рішення щодо поважності причин пропуску строку.

Проте, у даному випадку суд позбавлений можливості визнати поважною причину пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання по даній справі, оскільки суду не надано доказів які суд міг би покласти в основу задоволення, згідно із приписами статей 76-81 ЦПК України.

Отже у зв`язку з відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони (стягувача) у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Керуючись статтею 12 Закону України Про виконавче провадження , статтями 11, 512, 513, 514, 516 ЦК України, статтями 4, 11, 12, 76-81, 433, 442 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС" про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа- відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 02.10.2020.

Суддя В.В.Бабко