Постанова від 30.09.2020 по справі 916/355/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представників учасників справи

позивача - не з`явилися,

відповідачів: 1. - не з`явилися, 2. - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020

(головуючий суддя Діброви Г.І., судді Разюк Г.П., Головея В.М.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020

(суддя Желєзна С.П.)

у справі №916/355/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича

до 1. Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Хвиля"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог та виклад обставин справи, встановлених судами

1.1. У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Матвієнка Андрія Анатолійовича (далі - ПАТ "ІМЕКСБАНК") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-ХВИЛЯ" (далі - ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ") та Публічного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" (далі - ПАТ "ФК"Чорноморець"), в якому просило визнати недійсним договір управління нерухомим майном, укладений 31.10.2017 між ПАТ "ФК" Чорноморець" та ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ".

1.2. В обґрунтування заявлених позовних вимог ПАТ "ІМЕКСБАНК" зазначало, що 21.10.2013 між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "БУГАЗ ДЕЛЮКС" було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №81/13.

У забезпечення виконання зобов`язань Боржника за Кредитним договором між Банком та майновим поручителем - ПАТ "ФК "Чорноморець" укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого Банку в іпотеку було передано нерухоме майно: нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", яка складається з будівель - літ. "А", літ. "Б", літ. "В", літ. "Е", літ. "Г", літ. "Д", літ. "Ж", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв.м., літ. "Л", відображених у технічному паспорті від 13.06.2008, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Вавілова академіка, будинок 5-а та розташована на земельній ділянці, площею 42585 кв.м. кадастровий номер: 5110136900:36:002:0025, яка знаходиться в оренді у ПАТ "ФК "Чорноморець згідно з договором оренди землі, і яка належить ПАТ "ФК "Чорноморець" на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець" серії САС №636389.

1.3. 12 червня 2014 року між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "ДЕЛІВЕР" було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №28/14.

У забезпечення виконання зобов`язань Боржника за вищевказаним Кредитним договором між Банком та майновим поручителем - ПАТ "ФК "Чорноморець" був укладений іпотечний договір, посвідчений 28.10.2014. Відповідно до умов іпотечного договору Банку в іпотеку було передано нерухоме майно: нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", яка складається з будівель - літ. "А", літ. "Б", літ. "В", літ. "Е", літ. "Г", літ. "Д", літ. "Ж", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв.м., літ. "Л", відображених у технічному паспорті від 13.06.2008 року, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Вавілова академіка, будинок 5-а та розташована на земельній ділянці, площею 42585 кв.м., кадастровий номер: 5110136900:36:002:0025, яка знаходиться в оренді у ПАТ "ФК "Чорноморець згідно з договором оренди землі, та належить ПАТ "ФК "Чорноморець" на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", серії САС №636389.

1.4. У січні 2018 року Банком отримана інформаційна довідка №114166463 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речового права щодо вищезазначеного іпотечного майна, а саме: 31.10.2017 приватним нотаріусом Одеського МНО Журавель М.В. було посвідчено та зареєстровано договір управління нерухомим майном, укладений між ПАТ "ФК "Чорноморець" та ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ", строком дії до 31.10.2027.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.10.2017 між ПАТ "ФК "Чорноморець" (Установник управління) та ТОВ "Нова-Хвиля" (Управитель) укладено договір управління нерухомим майном, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. та зареєстрований в реєстрі за №1914, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Установник управління передає в управління об`єкт, визначений у п. 1.2 цього договору, а Управитель приймає об`єкт та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління об`єктом виключно в інтересах Установника управління.

Згідно з п. 1.2 Договору управління нерухомим майном від 31.10.2017 в управління передано нерухоме майно, що складається з нежитлових будівель учбово-спортивної бази "Чорноморець", загальною площею приміщень - 1678,4 кв.м., а саме з будівель літ. "А", літ. "Б", літ. "В", літ. "Е", літ. "Г", літ. "Д", літ. "Ж", літ. "К", літ. "Л", що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вавілова, 5-а, та належить Установнику управління на праві приватної власності (п. 1.3).

Умовами п.п. 1.5, 1.6 Договору управління нерухомим майном від 31.10.2017 визначено, що вигодонабувачем (особою, яка набуває вигоду від управління об`єктом, наданим в управління) є Установник управління. Управитель, здійснюючи будь-які юридичні та фактичні дії у зв`язку з управлінням об`єктом, зобов`язаний заздалегідь повідомити осіб, з якими він вступає у відносини та/або здійснює дії, про те, що він є Управителем, а не власником об`єкту.

Відповідно до п. 1.7 Договору управління нерухомим майном від 31.10.2017 метою передачі об`єкта Установником управління в управління Управителю є: організація ефективного управління об`єктом, підтримання об`єкта в належному технічному стані, забезпечення належної експлуатації об`єкта, отримання вигоди від управління об`єктом.

Положеннями п. 1.8 Договору управління нерухомим майном від 31.10.2017 врегульовано, що у відносинах із третіми особами повноваження Управителя укладати правочини спрямовані на реалізацію положень цього договору, підтверджуються безпосередньо цим договором, а також додатково можуть бути підтверджені виданим Установником управління дорученням. При здійсненні сторонами дій у межах цього договору щодо яких договором не встановлена необхідність додаткового узгодження з іншою стороною, згодою сторони вважається цей договір.

Згідно з п. п. 5.2, 5.3 Договору управління нерухомим майном від 31.10.2017 на день підписання договору об`єкт, який є його предметом, перебуває під обтяженням іпотекою та забороною відчуження у ПАТ "ІМЕКСБАНК". Факт попередження Управителя про обтяження об`єкту іпотекою підтверджується підписанням Управителем цього договору.

1.5. Позивач зазначає, що жодної згоди на укладання Договору управління не надавав. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передача в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Іпотекодавець не має права відчужувати предмет іпотеки, обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб, видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не може виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

За таких обставин, позивач вважає, що ПАТ "ФК "Чорноморець" було обмежено в можливості укладати договір управління нерухомим майном, не отримавши попередньої згоди Іпотекодержателя - ПАТ "ІМЕКСБАНК". Позовні вимоги обґрунтовані фактом укладення між відповідачами спірного договору управління нерухомим майном від 31.10.2017 з порушеннями вимог ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

2. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції 26.06.2019 до господарського суду надійшла заява ПАТ "ІМЕКСБАНК" про зміну предмета позову , відповідно до якої позивач просив суд застосувати наслідки недійсності договору управління нерухомим майном, укладеного між відповідачами, посвідченого 31.10.2017 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1914, повернувши сторони у стан, який існував до укладення договору шляхом скасування державної реєстрації права управління нерухомим майном (номер запису про інше речове право 23110943; дата та час державної реєстрації 31.10.2017 року о 12:44:35: підстава виникнення іншого речового права: договір управління нерухомим майном, серія та номер: 1914, виданий 31.10.2017 року; видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37860044 від 31.10.2017 року о 13:18:49, приватний нотаріус Журавель М.В., Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область; вид іншого речового права: право управління).

В обґрунтування поданої до суду заяви про зміну предмета позову ПАТ "ІМЕКСБАНК" покликалося на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, в якій судом касаційної інстанції сформовано правовий висновок про неналежність такого способу захисту як визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони за договором. Вказана заява судом першої інстанції була прийнята до розгляду.

2.3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 у справі №916/355/18 у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що взявши до уваги висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 13.12.2019 у справі № 916/15/18, враховуючи, що обставини, встановлені під час розгляду справи №916/15/18 є тотожними обставинам, встановленими судом під час вирішення цієї справи (щодо обсягу повноважень управителя за договором управління нерухомим майном, яке передано в іпотеку), а також враховуючи висновки суду щодо повноважень управителя, права якого завжди до певної міри пов`язані із користуванням майном, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору управління нерухомим майном від 31.10.2017 нікчемним з підстав, передбачених ч.3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

2.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 залишено без змін.

2.4.1. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що фактично позивач змінив предмет позову під час нового розгляду справи, що є неприпустимим з огляду на положення ст. 46 Господарського процесуального кодексу України. Тобто, прийнявши вказану заяву позивача до розгляду, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права. Проте таке порушення, за висновком апеляційного суду, не призвело до ухвалення судом першої інстанції неправильного рішення і не може бути підставою для його скасування або зміни відповідно до норм ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

2.4.2. Щодо суті спору апеляційний господарський суд в цілому погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За висновком суду, законодавцем допускається передання власником - іпотекодавцем належного йому нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, в управління третій особі на підставі договору управління майном в силу ч. 1 ст. 1039 Цивільного кодексу України з обов`язком щодо попередження управителя про правовий режим майна, що передається в управління як такого, що є предметом обтяження (ч. 2 ст. 1039 Цивільного кодексу України). Отже, таке попередження має на меті інформування управителя про існуюче обмеження у володінні та користуванні майном, що є предметом договору управління.

За своєю правовою природою договір управління майном не відносено до правочинів, передбачених абз. 4 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", який містить вичерпний перелік правочинів, що можуть бути вчинені виключно на підставі згоди іпотекодержателя (спільна діяльність, лізинг, оренда, користування).

За договором управління управитель не використовує об`єкт управління у власній господарській діяльності з отриманням вигоди від управління для себе, управитель діє в інтересах власника об`єкта, який і отримує вигоду від управління. Управління майном є специфічною послугою, що полягає у комплексі дій, які здійснює управитель в інтересах вигодонабувача та (або) установника. Повноваження управителя мають зобов`язальну природу: виникають з договору управління майном, мають оплатний характер, їх дія обмежена волею установника управління та законом, вони мають бути реалізовані не у власних інтересах, а в інтересах установника управління чи вигодонабувача.

Отже, укладаючи спірний договір, власник не передавав свої повноваження управителеві, а лише покладав на останнього обов`язок зі здійснення управління майном, для ефективного виконання якого управитель наділений відповідними повноваженнями. Вказане спростовує твердження позивача про те, що спірним договором управління майном управителю було надано необмежені права щодо користування майном, яке попередньо передано в іпотеку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 13.12.2019 у справі №916/15/18, Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 у справі №916/144/18 та від 06.08.2019 у справі №916/145/18, предметом розгляду яких були аналогічні правові відносини.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить передати справу №916/355/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 скасувати. Ухвалити нове рішення, який позов задовольнити повністю. Застосувати наслідки недійсності договору управління нерухомим майном, укладеного між відповідачами, посвідченого 31.10.2017 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1914, повернувши сторони у стан, який існував до укладення договору шляхом скасування державної реєстрації права управління нерухомим майном (номер запису про інше речове право 23110943; дата та час державної реєстрації 31.10.2017 року о 12:44:35: підстава виникнення іншого речового права: договір управління нерухомим майном, серія та номер: 1914, виданий 31.10.2017 року; видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37860044 від 31.10.2017 року о 13:18:49, приватний нотаріус Журавель М.В., Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область; вид іншого речового права: право управління). Стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати.

3.2. Касаційна скарга позивача подана з двох підстав:

1) неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №916/355/18 (п.1 ч.2 ст.287 ГПК України);

2) необхідності відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №916/15/18, від 25.07.2019 у справі №916/144/18 та від 06.08.2019 у справі №916/145/18, що були застосовані судом апеляційної інстанції у постанові, що оскаржується (п.2 ч.2 ст.287 ГПК України).

3.3. Скаржник вважає, що з огляду на пряму законодавчу заборону передання предмета іпотеки в користування згідно з ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" без згоди іпотекодержателя, договори управління повинні визнаватися недійсними судами як такі, що містять умови про передачу предмета іпотеки в користуванняя третій особі (управителю) без погодження з іпотекодержателем.

3.4. Виходячи з суті укладеного договору, а не з його назви, необхідно дійти висновку, що спірний договір не відповідає імперативним вимогам ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" та положенням ч.1 ст.1032 ЦК України та відповідно до ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України є недійсним як угода, зміст якої суперечить ЦК України та Закону України "Про іпотеку".

3.5. Скаржник вважає помилковими висновки апеляційного господарського суду щодо порушення судом першої інстанції приписів ст.46 ГПК України. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції допустив порушення ст. 269 ГПК України, розглянувши справу поза межами доводів апеляційної скарги.

Крім того, скаржник стверджує, що суди обох інстанції порушили статті 310, 316 ГПК України, оскільки проігнорували вказівки та висновки Верховного Суду, викладені у цій справі у постанові від 03.04.2019, якою справу було передано на новий розгляд.

3.6. Обґрунтовуючи клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скаржник зазначає таке.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій керувалися висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.12.2019 у справі №916/15/18, від 25.07.2019 у справі №916/144/18 та від 06.08.2019 у справі №916/145/18.

Проте позивач повністю поділяє та погоджується з доводами, викладеними в окремій думці за результатами розгляду Судом справи №916/15/18. Тому скаржник вважає, що є підстави для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку, визначеному ч.2 ст.302 ГПК України.

3.7. Відзиви на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подані.

3.8. Під час розгляду справи №916/355/18 у суді касаційної інстанції оголошувалась перерва, про що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 02.09.2020.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Щодо меж розгляду справи у суді касаційної інстанції

4.1.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.300 ГПК України).

4.1.2. Відповідно до ч.2 ст.300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Наведені позивачем доводи в обґрунтування цього клопотання (п.3.6 цієї постанови) не є належними для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч.2 ст.302 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №916/15/18, та не вважає за необхідне відступати від них.

Отже, Суд відмовляє скаржнику у задоволенні клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.2.2. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відповідність спірного договору вимогам законодавства та відсутність правових підстав вважати його нікчемним.

Так, аналіз положень частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" та абзацу 4 частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок про те, що законодавцем передбачено перелік договорів, укладення яких прямо заборонено без згоди іпотекодекржателя та визначено наслідки їх недійсності згідно з частиною 3 статті 12 цього Закону.

Договір управління не включено до такого переліку, незважаючи на те, що повноваження управителя завжди до якоїсь міри пов`язані з переданням предмета управління - майна установника управління у користування управителя.

Згідно з частиною 1 статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Відповідно до частини 1 статті 1030 ЦК України, предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Частиною 1 статті 1032 ЦК України визначено, що установником управління є власник майна. Згідно з частиною 1 статті 1037 ЦК України, управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Статтею 1039 ЦК України передбачено, що майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління. Установник управління зобов`язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що на відміну від права власності як цивільного права власника щодо володіння, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном (частина 1 статті 316 ЦК України), що здійснюється власником в межах закону на власний розсуд та незалежно від волі інших осіб, право довірчої власності (частина 2 статті 316 ЦК України) та права управителя майна за договором управління можуть обмежуватись в силу закону (частина 2 статті 1029 ЦК України) або відповідно до умов укладеного договору управління майном.

Отже, законодавцем допускається передання власником - іпотекодавцем належного йому нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, в управління третій особі на підставі договору управління майном в силу частини 1 статті 1039 ЦК України з обов`язком щодо попередження управителя про правовий режим майна, що передається в управління як такого, що є предметом обтяження (частина 2 статті 1039 ЦК України) та з врахуванням обсягу обмеження прав власника за договором іпотеки.

Судами встановлено, що спірним договором управління нерухомим майном передбачено, що на день його підписання об`єкт, який є предметом цього договору, перебуває в іпотеці та під забороною відчуження в АТ "Імексбанк". Суди дійшли висновку, що факт попередження управителя про обтяження об`єкта іпотекою за договором підтверджується підписанням управителем цього договору. Отже, управитель вважається повідомленим та обізнаним про обмеження щодо розпорядження предметом договору управління майном, які встановлені Законом України "Про іпотеку" та договором іпотеки.

Судами також встановлено, що управитель згідно з положеннями спірного договору має право "володіти та користуватися об`єктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах". Тобто повноваження управителя обмежені також тими обмеженнями, що й повноваження власника (установника управління), та відсутні докази того, що власник передав управителю повноваження більші, ніж ті, які були у нього на момент укладення договору управління, з огляду на відображення у цьому договорі обтяження предмета управління іпотекою.

З огляду на такі обставини, встановлені судами, касаційний суд погоджується з висновками апеляційного та місцевого господарсько суду про відсутність правових підстав для визнання нікчемним (недійсним) договору управління нерухомим майном саме з підстав, передбачених частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку".

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 13.12.2019 року у справі №916/15/18, відступати від якого колегія суддів не вважає за необхідне.

4.2.3. Доводи скаржника про порушення судами норм процесуального прав (п.3.5 цієї постанови) не беруться Судом до уваги, оскільки не впливають на правильність вирішення спору, про що було зазначено вище, а також не можуть бути підставами для скасування судових рішень, що переглядаються, згідно з приписами ст.ст. 310, 311 ГПК України.

4.2.4. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів неправильне застосування судами норм права як необхідної передумови для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються. За результатами перегляду справи в касаційному порядку Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини, з правильним застосуванням до них норм права.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд залишає касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову та рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 у справі №916/355/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

О. Кролевець