Постанова

від 06.10.2020 по справі 400/1571/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1571/20

Категорія: 111030600

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А..

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, 3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРІДАН-КОМЕРЦ" про визнання протиправним та скасування рішення; зобов`язання зареєструвати податкову накладну датою її направлення на реєстрацію,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ " Целєр" звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, 3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРІДАН-КОМЕРЦ" в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 16.01.200р. № 1440312/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ "Целєр" від 19.12.2019р. № 13;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ "Целєр" від 19.12.2019р. № 13 датою її направлення на реєстрацію 13.01.2020 року;

встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, а саме - подати звіт про виконання рішення суду;

стягнути з ДПС України на користь позивача судові витрати в сумі 6704,00грн., в тому числі: судовий збір в сумі 4204,00грн.; витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначається, що ним подано ГУ ДПС всі наявні у нього документи, які повністю розкривають суть здійснених господарських операцій та обґрунтовують законність податкових накладних, вчинено всі залежні від нього дії, необхідні для реєстрації податкових накладних, але рішенням податкового органу відмовлено в реєстрації накладних у ЄРПН. Зазначені рішення позивач вважає необґрунтованими, оскільки в них не зазначено конкретного виду критерію оцінки ступеню ризику та переліку документів для підтвердження відображених у податковій накладній показників.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 16.01.200р. № 1440312/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ "Целєр" від 19.12.2019р. № 13.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ "Целєр" від 19.12.2019р. № 13 датою її направлення на реєстрацію -13.01.2020 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" судовий збір в розмірі 2102,00грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ Державної податкової служби у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що позивачем не було додано жодного документу на підтвердження зарахування коштів від замовника. Оскаржуване рішення Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області про відмову в реєстрації ПН ґрунтується не на факті зупинення реєстрації ПН, а на тому, що позивачем не було надано податковому органу на його пропозицію доказів реального здійснення господарської операції, зазначеної у поданій на реєстрацію ПН. Таким чином, платник податків 13.01.2020 направив на реєстрацію податкову накладну за відсутності першої події (надання послуги чи зарахування коштів), що надає йому таке право.

Крім того, з посиланням на Пленум Вищого адміністративного суду від 05.02.2016 року № 2 вказує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) є однією вимогою, а отже вказує про помилкове стягнення з відповідачів судового збору у сумі 4204,00 грн., замість 2102, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Целєр" є платником податку з 01.12.2019 року. Документ, що посвідчує факт надання послуг, - Акт виконаних робіт було складено 19.12.2019 року. У зв`язку з цим, відповідно до вимог п. 201.10 статті 201 ПК України, 19.12.2019 року у позивача виник обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну. На виконання зазначеного обов`язку ТОВ «Целєр» 19.12.2019 року було складено податкову накладну №13 на загальну суму 148 169,90 грн. на користь ТОВ «Ерідан-Комерц» .

Зазначена ПН направлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.01.2020 року.

13.01.2019 року ТОВ "Целєр" було отримано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної №13 від 19.12.2019 року.

В квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних зазначено що реєстрація ПК зупинена. «Обсяг постачання товару/послуг 49.41.19 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій» . Також було запропоновано надати пояснення та «копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної...в Єдиному реєстрі податкових накладних» , проте не вказано конкретного переліку документів, які потрібно надати для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

ТОВ "Целєр" до ГУ ДПС у Миколаївській області надав пояснення та копії первинних документів, які підтверджують факт надання послуг. Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено було надано ГУ ДПС у Миколаївській області 14.01.2020 року.

До пояснень позивачем були додані документи, які підтверджують реальність наданих послуг, а саме: Договір про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом №4 від 01.12.2019 року, товарно-транспортні накладні, акт Виконаних робіт та реєстр товарно- транспортних накладних. Також було надано документи, які підтверджують спроможність позивача надати зазначені послуги: Договори оренди транспортних засобів від 01.11.2019 року та Договір оренди нерухомості, копія повідомлення 20-ОПП.

За наслідками розгляду пояснень та копій документів комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області було прийнято рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.01.2020 року №1440312/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №13 від 19.12.2019 року, з підстав ненадання платником податку копій документів:

первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи). У тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладних;

розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Позивач вважає, що рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 16.01.2020 року №1440312/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ "Целєр" від 19.12.2019 року №13 є протиправним, тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі, виходив з того, що надані товариством документи на адресу відповідача цілком відповідають вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відповідачами не доведено правомірність своїх рішень щодо відмови у реєстрації податкових накладних, а отже прийшов до висновку про наявність підстав для визнання рішень протиправними та зобов`язання зареєструвати податкові накладні.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог товариства та наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117.

Пунктом 3 Порядку №117 наведено перелік ознак, за якими перевіряються податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації.

Пунктом 5 вказаного Порядку №117 встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно п.6 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п. 10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Зі змісту квитанції від 13 січня 2020 про реєстрацію податкової накладної вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної № 13 від 19.12.2019 року вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку .

Листом Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року затверджено Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій підпунктом 2.1.п. 2 яких передбачено, що податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій: щодо обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній /розрахунку коригуваннядо податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

Відповідно до п.13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинні містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації ПН/РК, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, а і на відповідне рішення, відповідно до якого Позивача внесено до переліку ризикових платників.

Крім того, Відповідачами також не надано до суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

Колегія суддів встановила, що в квитанції від 13.01.2020 р. про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних. Крім того, у квитанції не вказано конкретного переліку документів, які б були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Відповідачем не надано доказів наявності рішення Комісії, щодо віднесення ТОВ "Целєр" до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вирішення питання про віднесення того чи іншого платника податків до ризикового, віднесено на адміністративний розсуд відповідача, однак, зазначає, що для висновку про правомірність зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН з підстав віднесення платника податків до ризикових платників повинно бути доведено наявність відповідного рішення про віднесення такого платника податків до ризикових платників.

Оскільки відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, на яких частина 2 статті 72 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ними рішень, не визначено будь-якої з підстав щодо встановлення ризиковості ТОВ "Целєр" та не підтверджено належними доказами того, що позивач відповідає хоча б одному з критеріїв ризиковості, тому колегія суддів вважає, що зупинення реєстрації податкової накладної № 13 на підставі критеріїв ризиковості відбулось з порушенням приписів чинного законодавства та порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак доводи апелянта в цій частині є помилковими.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18.

Відповідно до п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається зі змісту спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 підставою для його прийняття зазначено ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Однак, в оскаржуваному рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної фактично було лише процитоване положення пункту 14 Порядку № 117, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані.

З вказаного слідує, що у спірному рішенні податковий орган мав чітко зазначити, шляхом відповідного підкреслювання, яких документів не надано платником податків, який подав на реєстрацію податкову накладну, та відсутність яких позбавляє можливості здійснити відповідну реєстрацію.

У даному випадку, вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників накладної.

Колегія суддів зазначає, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Миколаївській області посилається на те, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної № 13 від 19.12.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних стало ненадання ТОВ Целєр податковому органу на його пропозицію доказів реального здійснення господарської операції, зазначеної у поданій на реєстрацію ПН. Таким чином, платник податків 13.01.2020 направив на реєстрацію податкову накладну за відсутності першої події (надання послуги чи зарахування коштів), що надає йому таке право.

Водночас, колегія суддів зазначає, що ТОВ Целєр надало відповідачу всі наявні у нього документи, щодо надання послуг з вантажного перевезення по певним маршрутам, а саме: договір про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом №4 від 01.12.2019 року, товарно-транспортні накладні, акт виконаних робіт та реєстр товарно- транспортних накладних. Також було надано документи, які підтверджують спроможність позивача надати зазначені послуги: Договори оренди транспортних засобів від 01.11.2019 року та Договір оренди нерухомості, копія повідомлення 20-ОПП. Також позивачем надано платіжні доручення, рахунок. При цьому, акт виконаних робіт підтверджує надання послуг, що є підставою для складання та направлення податкової накладної, а отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Поряд з вищевикладеним, колегія суддів зазначає, що вказані документи складені у повній відповідності до вимог законодавства і саме такими документами супроводжувалось оформлення господарських операції, в рамках яких виписано податкову накладну № 13 від 19.12.2019 року. Ознак порушення вимог законодавства щодо їх складення вони не містять та є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію вказаних податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Господарські операції, за наслідками яких складено податкову накладну №13 здійснені позивачем в межах його господарської діяльності та підтверджуються первинними документами. При цьому, контролюючим органом не взято до уваги письмові пояснення платника податків.

Враховуючи, що контролюючий орган належним чином не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваних рішеннях не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію накладної, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Щодо вимог про реєстрацію податкових накладних у ЄРПН, то згідно п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкових декларацій, останні вважаються прийнятими у день їх фактичного отримання контролюючим органом, а отже з урахуванням неправомірності відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 13 від 19.12.2019 року, у ЄРПН, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну у ЄРПН.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом усім наведеним висновкам надано оцінку.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги по суті задоволених позовних вимог висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Разом з тим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Миколаївській області щодо рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір визначено, що у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України Про судовий збір , частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові №640/21330/18 від 12 листопада 2019 року та №280/4269/18 від 25 листопада 2019 року.

Так, позовна вимога про скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є передумовою для застосування такого способу захисту порушеного права позивача, як зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну, у реєстрації якої відмовлено оскаржуваним рішенням.

З наведеного вбачається, що ТОВ Целєр заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру (друга є похідною), за яку з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102,00 грн. солідарно.

Решта у сумі 2102, 00 грн. є надмірно сплаченим судовим збором та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір може бути повернута судом першої інстанції за клопотанням позивача.

Оскільки, як зазначалось вище, судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідачів солідарно у розмірі, значно меншому (судовий збір 2102,00 грн.), ніж визначено судом першої інстанції, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, відповідно до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 17 квітня 2020 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" судового збору в розмірі 2102,00 грн. та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" судового збору в розмірі 2102,00грн.- скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОу 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" (вул. Головко, 1, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56200, код ЄДРПОУ 43280800) судовий збір в розмірі 1051,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Целєр" (вул. Головко, 1, с. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56200, код ЄДРПОУ 43280800) судовий збір в розмірі 1051,00грн.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення.

Повний текст постанови складено та підписано 07 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова