Постанова

від 06.10.2020 по справі 728/633/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 728/633/20 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бахмацької районної державної адміністрації, начальника відділу державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу реєстрації Бахмацької райдержадміністрації Ткаченко Валентини Іванівни, третя особа - ОСОБА_2 про зобов`язання скасувати запис про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов`язати державного реєстратора скасувати державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 як магазину, про що згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №144211928 зроблено запис.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2020 року справу передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду, яку залишено без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та ухвалити рішення, яким визначити підсудність поданої позовної заяви та скерувати її на розгляд до належного суду, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що Чернігівський окружний адміністративний суд приймав оскаржувану ухвалу на підставі незаконної ухвали Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2020 року (про передання справи за підсудністю до окружного адміністративного суду), чим змушує позивача повторно звертатися до суду з аналогічною позовною заявою.

Начальник відділу державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу реєстрації Бахмацької райдержадміністрації Ткаченко В.І. у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Третя особа ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що спір належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки позивачем заявлено вимоги про зобов`язання вчинити певні дії суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положеннями пункту 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 804/8836/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернулась до суду з позовом про зобов`язання державного реєстратора скасувати державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 як магазину, про що згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №144211928 зроблено запис, оскільки рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 у справі №728/1514/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019, визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бахмацької міської ради від 07.06.2018 №112 про переведення житлового приміщення в нежитлове для використання в інших цілях квартири АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивач у адміністративному позові, саме рішення Виконавчого комітету Бахмацької міської ради від 07.06.2018 №112 стало підставою для переведення житлового приміщення в нежитлове і з подальшою реєстрацією ОСОБА_2 цього приміщення як магазину.

Позивач вважає, що державна реєстрація вказаної квартири як магазину у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №144211928 порушує її права як власника суміжної квартири.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.11.2018 ОСОБА_2 зареєстровано приватну власність - магазин промислових товарів (об`єкт нежитлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.03.2016 №203 та декларації УДАБІ у Чернігівській області від 01.11.2018 ЧГ141183050863 про готовність об`єкта до експлуатації.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у даній справі існує спір про право, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що порушення своїх прав як власника іншої сусідньої квартири позивач вбачає у тому, що вона не давала згоди на переведення квартири в„–11 з житлового приміщення в нежитлове для використання її в інших цілях, зокрема як магазину. Тобто, позивач не є власником (співвласником) квартири в„–11 , щодо якої без її згоди здійснено переведення в нежитлове приміщення та у подальшому зареєстровано як магазин. Отже у даному випадку відсутній спір про право, а правовідносини між позивачем і відповідачами у цій справі не є похідними від правовідносин щодо набуття права власності.

Отже, спір про скасування державної реєстрації квартири АДРЕСА_1 як магазину не пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на його нерухоме майно іншою особою.

Крім того, як вбачається з позовної заяви даний спір виник в порядку реалізації позивачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2018, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №728/1514/18, та яким скасовано рішення Виконавчого комітету Бахмацької міської ради від 07.06.2018 №112 про переведення житлового приміщення в нежитлове для використання в інших цілях квартири АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, у даному випадку не має підстав вважати, що оскільки позивач не був заявником реєстраційних дій, які вважає такими, що підлягають скасуванню, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, то такий спір є спором про цивільне право. В даному випадку відсутній спір про право.

З огляду на характер спірних правовідносин, обставин справи, та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, колегія суддів прийшла до висновку, що цей спір має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір безпосередньо пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку що даний спір підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №910/12224/17, від 27.03.2019 у справі №2а-1548/10 та від 12.02.2020 у справі №596/2315/15- мали місце інші обставини, відмінні від обставин у данному спорі, зокрема Верховним Судом було вказано на наявність інших осіб, які також претендували на майно, з врахуванням чого Верховний Суд зробив висновок про наявність спору про право, з якого випливає подальша реалізація прав, зокрема щодо оскарження реєстраційних дій.

Відповідно до частини 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За змістом частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року - скасувати , а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

суддя А.Ю. Коротких

суддя І.В. Федотов