Постанова

від 07.10.2020 по справі 640/7648/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/7648/19

адміністративне провадження № К/9901/11116/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства Будспецпроект до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною постанови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства Будспецпроект на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року (суд у складі судді Смолія І.В.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року (суд у складі: головуючого судді - Мєзєнцева Є.І., суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. У квітні 2019 року Приватне підприємство Будспецпроект (далі - позивач, ПП "Будспецпроект",Підприємство) звернулось до суду із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач, Виконавча служба), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа) в якому просило:

-визнати протиправною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення виконавчого збору від 28 квітня 2016 року у ВП №44145533 в частині обчислення суми виконавчого збору (далі - Постанова про стягнення виконавчого збору);

-визнати протиправним розпорядження №44145533/8 від 28 квітня 2016 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в частині перерахування коштів у сумі 134 398,62 грн (сто тридцять чотири тисячі триста дев`яносто вісім гривень 62 копійки) на сплату виконавчого збору (далі - Розпорядження).

1.1. На думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення та розпорядження, Виконавча служба порушила права та законні інтереси Підприємства. Внаслідок протиправних дій державного виконавця (прийняття постанови, розпорядження), відповідачем порушено порядок обчислення суми виконавчого збору та розподілу грошових коштів, направлених на погашення кредитної заборгованості позивача перед ПАТ ВТБ Банк , на погашення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у ВП №44145533.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. ОСОБА_1 є майновим поручителем по Кредитному договору № 100.2.3-13/52к-1 від 18 березня 2011 року, укладеному між ПАТ "ВТБ Банк" та ПП "Будспецпроект" (далі - Кредитний договір).

3. В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором ПАТ "ВТБ БАНК" укладено з ОСОБА_1 . Іпотечний договір від 18 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Масюком І.Є. та зареєстрований за №517.

4. У зв`язку з невиконанням Підприємством зобов`язань за Кредитним договором у останнього виникла заборгованість у розмірі 1478191,37 грн.

5. В подальшому, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44145533 на підставі виконавчого листа №2/753/4773/13, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 11 липня 2014 року, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 4 757 333 грн. на користь ПАТ "ВТБ Банк", та надано боржнику добровільно виконати рішення суду в семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

6. Для погашення заборгованості перед ПАТ "ВТБ Банк" за Кредитним договором, ПП "Будспецпроект" укладено договір фінансової допомоги з ТОВ "Торговий дім "Чайка".

7. 18 листопада 2015 року ТОВ "Торговий дім "Чайка" перераховано на рахунок виконавчої служби в рамках ВП №44145533 грошові кошти в розмірі 1 478 191,37грн. з призначенням платежу: "Сплата заборгованості за ВП №44145533 на користь ПАТ "ВТБ Банк" за виконавчим листом №2/753/4773/13 від 11 липня 2017 року, виданого Дарницького районного суду м. Києва".

8. Згідно з розпорядженням державного виконавця №44145533/8 від 28 квітня 2016 року частина грошових коштів, що надійшли 18 листопада 2015 року, у сумі 134 398,62 грн. та 506,82 грн. направлено на погашення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

9. Постановою державного виконавця від 28 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 (боржника) виконавчого збору за виконавчим листом №2/753/4773/13 від 11 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 147 819,13грн.

10. Вважаючи протиправними дії державного виконавця щодо направлення коштів, як були призначені на погашення заборгованості перед ПАТ "ВТБ Банк" за Кредитним договором, на погашення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у ВП №44145533, позивач оскаржив до суду Постанову про стягнення виконавчого збору та Розпорядження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не було доведено обставин порушення саме його прав внаслідок винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору відносно ОСОБА_1 .

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)

13. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Підприємство звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове про задоволення позовних вимог.

14. В касаційній скарзі вказано, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин застосовано Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII), однак на момент прийняття відповідачем оскаржуваних постанови та розпорядження діяв Закон України від 21 квітня 1999 року N606-XIV Про виконавче провадження (далі - Закон N606-XIV).

15. Підприємство зазначило, що судами першої та апеляційної інстанцій не застосовані: положення частини першої статті 28 Закону N606-XIV в частині стягнення виконавчого збору з боржника, а не за рахунок коштів, отриманих в результаті добровільного погашення заборгованості за виконавчим документом третьої особи; не застосовано положення пункту 1 частини першої статті 44 Закону N606-XIV в частині черговості задоволення вимог стягувача забезпечених іпотекою; не застосовано положення частини першої статті 28 Закону N606-XIV щодо строків винесення постанови про стягнення виконавчого збору; не застосовано положення частини першої статті 28 Закону N606-XIV в частині обчислення суми виконавчого збору за виконавчим документом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також суди першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: статті 211, 242, 244, 246 КАС України.

16. На думку позивача, в наслідок вказаних порушень суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність порушення прав ПП БУДСПЕЦПРОЕКТ в результаті неправомірних дій державного виконавця при винесенні Розпорядження та Постанови про стягнення виконавчого збору.

17. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому просила скасувати оскаржувані рішення та задовольнити касаційну скаргу.

18. На думку третьої особи, задоволення касаційної скарги позивача призведе до відновлення порушеного права ПП Будспецпроект , оскільки внаслідок незаконних дій відповідача, які полягали у грубому порушенні приписів статті 28 Закону N606-XIV при винесенні Розпорядження та Постанови про стягнення виконавчого збору, збільшилась заборгованість Підприємства за Кредитним договором. Також внаслідок задоволення цієї касаційної скарги здійсниться і відновлення порушених прав третьої особи, адже через правової невизначеності щодо юрисдикції розгляду спорів по оскарженню постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, ОСОБА_1 була позбавлена ефективного способу захисту в частині оскарження незаконності оспорюваної постанови, дана обставина була зазначена третьою особою в суді першої інстанції.

19. ОСОБА_1 вважає, що штучно створена заборгованість у ВП №4414533, що призвела до збільшення заборгованості Підприємства за Кредитним договором, була використана з метою заволодіння майном.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

20. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV Про виконавче провадження .

22. Частиною першою статті 7 Закону N 606-XIV визначено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання.

23. Згідно з частинами першої-другої статті 8 Закону N 606-XIV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

24. Відповідно до частини першої статті 28 Закону N 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

25. Частинами другою, четвертою статті 82 Закону N 606-XIV визначено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон N 460-IX).

27. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

28. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

29. Підприємство подало касаційну скаргу у цій справі у квітні 2020 року.

30. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.

31. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 07 травня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито за наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, для забезпечення єдиної правозастосовної практики.

33. Відповідно до частин другої та третьої статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34. Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

35. Пунктом 4 частини третьої статті 2 КАС України визначено, що одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

36. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 244 КАС України).

37. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають з огляду на наступне.

38. З матеріалів справи вбачається, що Підприємство не є стороною ВП №№4414533, однак звернулось до суду для оскарження Постанови про стягнення виконавчого збору та Розпорядження, які прийняті у вказаному виконавчому провадженні, оскільки, на думку позивача, прийняття вказаних рішень порушує його права.

39. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій вказали на відсутність порушення прав та інтересів Підприємства, внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних рішень. Обґрунтовуючи такий висновок, суди керувались правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №802/2678/15-а.

40. Однак, колегія суддів Верховного суду вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним з огляду на наступне.

41. Приймаючи оскаржувані рішення судами попередніх інстанцій неправильно визначено час виникнення спірних правовідносин. Оскаржувані рішення прийняті відповідачем в квітні 2016 року, в цей час діяв Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, проте, судами був застосований Закон України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

42. Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

43. Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано статтею 181 КАС.

44. Частиною першої цієї статті КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

45. Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 606-XIV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

46. При цьому інші особи, які не визначені у статті 82 Закону № 606-XIV та 181 КАС (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), також можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, однак у загальному порядку, встановленому КАС України.

47. З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що за загальним правилом сторони виконавчого провадження, їхні представники та прокурор можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист. Разом з цим інші учасники виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.

48. Даний висновок висвітлено в постанові Великої Палати Верховного Суду 28 серпня 2019 року у справі № 808/8368/15 (провадження № 11-1468апп18).

49. Згідно з часиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

50. Вирішуючи справу по суті, суди не здійснили перевірку оскаржуваних рішень відповідача вимогам частини другої статті 2 КАС України, обмежившись констатуванням факту відсутності порушених права та інтересів позивача.

51. Враховуючи вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність порушеного права позивача, без дослідження процедури прийняття оскаржуваних рішень згідно з вимогами статті 2 КАС України, є передчасним.

52. Окрім того, Верховний Суд наголошує про необґрунтованість посилання судів попередніх інстанцій на постанову Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №802/2678/15-а, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. Предметом спору у справі №802/2678/15-а є відмова у наданні особі запитуваних документів на адвокатський запит.

53. Наведене дає підстави стверджувати про невжиття судами першої та апеляційної інстанцій належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи, а саме здійснення перевірки процедури прийняття відповідачем Постанови про стягнення судового збору та Розпорядження, а також встановлення наявності/відсутності порушеного права позивача внаслідок прийняття цих рішень.

54. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність їх висновків в цілому по суті спору.

55. Враховуючи, що суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно положень частин другої-четвертої статті 353 КАС рішення судів попередніх інстанцій в цій справі необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

56. Під час нового розгляду справи судам необхідно надати юридичну оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Будспецпроект - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року - скасувати, справу № 640/7648/19 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська