Рішення

від 15.12.2020 по справі 640/7648/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2020 року м. Київ № 640/7648/19

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Будспецпроект до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанови та розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Будспецпроект (02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, 5, код ЄДРПОУ 32306496) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32), третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Подпоріна Р.О. про стягнення виконавчого збору від 28.04.2016 р. за ВП №44145533 в частині обчислення суми виконавчого збору;

- визнати протиправним розпорядження №44145533/8 від 28.04.2016 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Подпоріна Р.О. в частині перерахування коштів у сумі 134 398,62 грн. на сплату виконавчого збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова та розпорядження державного виконавця винесені всупереч вимогам законодавства, в зв`язку із тим, що грошові кошти, які були сплачені в якості погашення основного боргу, відповідачем були направленні на погашення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2020 року справу прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на адміністративний позов до суду не подав.

Третя особа надала суду пояснення відносно предмету спору, в яких підтримала поданий ПП Будспецпроект позов та просила його задовольнити.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

28.04.2016 року державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Подпоріним Р,О. була винесена постанова про стягнення виконавчого збору та розпорядження №44145533/8 від 28.04.2016, затверджене начальником ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Подолянко І.А в частині перерахування коштів на сплату виконавчого збору.

Позивач, вважаючи прийняті рішення протиправними, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закон № 606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 25 Закону № 606-ХІV установлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Приписами частини першої статті 28 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною третьою, четвертою вказаної статті 28 також передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відповідно до пункту 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

В той же час, суд звертає увагу, що 05.10.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження , а Закон №606-ХІV, у свою чергу, втратив чинність.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону № 606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що між ПАТ ВТБ Банк та ПП Будспецпроект було укладено кредитний договір №100.2.3-13/52к-11 від 18.03.2011 р., по якому майновим поручителем виступила ОСОБА_1

У зв`язку з невиконанням ПП Будспецпроект своїх зобов`язань за кредитним договором № 100.2.3-13/52к-11 від 18.03.2011 р. виникла заборгованість у розмірі 1 478 191,37 грн. (один мільйон чотириста сімдесят вісім тисяч сто дев`яносто одна гривня 37 коп.).

В зв`язку із наведеним, ПАТ ВТБ Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зверненням стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26.02.2014 р. по справі №22-ц/796/2062/2014 позов ПАТ ВТБ Банк було задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки, встановлено розмір заборгованості за кредитним договором №100.2.3-13/52к-11 від 18.03.2011 р. у сумі 1 478 191,37 грн. (один мільйон чотириста сімдесят вісім тисяч сто дев`яносто одна гривня 37 копійок).

На виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 26.02.2014 р. по справі №22- ц/796/2062/2014 Дарницьким районним судом м Києва 11.07.2014 р було видано виконавчий лист за №2/753/4773/13.

На виконання вказаного виконавчого листа за №2/753/4773/13 відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП №44145533 щодо боржника ОСОБА_1

ПП Будспецпроект , усвідомлюючи, що заборгованість за ВП №44145533 перед ПАТ ВТБ Банк - це зобов`язання за кредитним договором № 100.2.3-13/52к-11 від 18.03.2011 р., а ОСОБА_1 є лише майновим поручителем, з метою збереження її майна, уклав договори з TOB ТД ЧАЙКА та 18.11.2015 р. і повністю сплатив суму заборгованості перед ПАТ ВТБ Банк в рамках ВП №44145533.

18.11.2015 р. від TOB ТД Чайка , за договором із позивачем на погашення заборгованості перед ПАТ ВТБ Банк , було перераховано виконавчій службі грошові кошти у сумі - 1 478 891,62 грн. (один мільйон чотириста сімдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто одна гривня 62 копійки) на користь ПАТ ВТБ БАНК на погашення заборгованості у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до змісту платіжних доручень №163-165 від 18.11.2015 визначено призначення платежу: Сплата заборгованості за ВП №44145533 на користь ПАТ ВТБ-БАНК за виконавчим листом від 11.07.2014 року Дарницького районного суду м. Києва. .

Таким чином, грошові кошти були перераховані 18.11.2015 р. на рахунок ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві не в результаті вчинення виконавчих дій, а в результаті добровільного погашення ПП Будспецпроект своїх зобов`язань перед ПАТ ВТБ Банк .

Судом встановлено, що ПП Будспецпроект не є стороною виконавчого провадження №44145533, а погашення заборгованості здійснювалось з метою збереження майна поручителя - ОСОБА_1 .

Пізніше, як стало відомо позивачу від третьої особи- ОСОБА_1 , 10.04.2019 року грошові кошти, що надійшли від ТОВ ТД Чайка на погашення заборгованості перед ПАТ ВТБ Банк з 18.11.2015 року по 28.04.2016 року не перераховувались стягувачу і зберігались на депозитному рахунку виконавчої служби.

В зв`язку із чим, відповідач звернувся до Апеляційного суду міста Києва за роз`ясненням рішення суду від 26.02.2014 p..

Одержавши роз`яснення щодо способу виконання рішення суду, відповідач замість перерахування одержаних коштів у розмірі суми стягнення (заборгованості) на рахунок стягувача (ПАТ ВТБ БАНК ), виніс постанову про стягнення виконавчого збору та за рахунок коштів одержаних на погашення заборгованості перед стягувачем, перерахував 134 398,62 грн (сто тридцять чотири тисячі триста дев`яносто вісім гривень 62 коп.) та 506,82 грн (п`ятсот шість гривень 82 коп.) на погашення суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Суд вважає вказані дії відповідача неправомірними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЗУ Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року N 606- XIV (в ред. чинній на момент виникнення спірних відносин), у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Згідно з ч. 6 ст. 45 ЗУ Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, у разі якщо державному виконавцю відомий рахунок стягувача, на який необхідно перерахувати стягнуті з боржника кошти, або якщо відповідно до частини другої цієї статті кошти підлягають перерахуванню на адресу стягувача поштовим переказом, то сума виконавчого збору, пропорційна стягнутій сумі, перераховується після перерахування стягувачу належної йому суми.

Таким чином, відповідач, не перерахувавши у повному обсязі належну суму стягувачу, частину грошових коштів направив на погашення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, що є порушенням вимог ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, суд звертає увагу на строк винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про виконавче провадження постанова про стягнення виконавчого збору має виноситися на наступний день після закінчення строку для добровільного виконання рішення боржником.

Як свідчать матеріали справи, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору була винесена відповідачем 28.04.2016 року, тобто через один рік і дев`ять місяців після відкриття виконавчого провадження 25.07.2014 року і лише після надходження коштів на погашення заборгованості за ВП № 44145533.

Наведене свідчить про порушення відповідачем строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору, визначеного ст. 28 Закону України Про виконавче провадження та п.п. 3.7.1. п. 3.7 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Таким чином, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено наявність правових підстав для визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, а також розпорядження №44145533/8 від 28.04.2016 року в частині перерахування коштів на сплату виконавчого збору, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) бґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 271, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства Будспецпроект (02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, 5, код ЄДРПОУ 32306496) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Подпоріна Р.О. про стягнення виконавчого збору від 28.04.2016 р. за ВП №44145533 в частині обчислення суми виконавчого збору;

3. Визнати протиправним розпорядження №44145533/8 від 28.04.2016 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Подпоріна Р.О. в частині перерахування коштів у сумі 134 398,62 грн. на сплату виконавчого збору;

4.Стягнути на користь Приватного підприємства "Будспецпроект" (02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, 5, код ЄДРПОУ 32306496) понесені судові витрати у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві грн) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, код ЄДРПОУ 43315602 )

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя Н.Г. Вєкуа