Постанова

від 01.10.2020 по справі 237/1871/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/3075/20

237/1871/17

Головуючий у І інстанції Ліпчанський С.М. Єдиний унікальний номер 237/1871/17

Номер провадження 22-ц/804/3075/20

Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Мироненко І.П.,

Принцевської В.П.,

секретар Сікора М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року у справі заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про стягнення боргу за договором позики, оформленим розпискою ОСОБА_1 від 10 жовтня 2014року, за яким відповідачка отримала у борг від позивачки грошові кошти в сумі 25 000 грн. та зобов`язалася повернути позику до 31 грудня 2016 року. Оскільки відповідачка позику не повернула в обумовлений договором строк, позивачка просила її стягнути з ОСОБА_3 в сумі 25 000 грн., а також просила стягнути 640 грн. у відшкодування судових витрат з оплати судового збору.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року провадження у справі закрито у зв`язку з затвердженням мирової угоди, за умовами якої: визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку розміром 6,8799 га, кадастровий № 1423381500:08:000:0068, що розташована на території с. Дальнє Мар`їнського району Донецької області, на підставі державного акту серії ЯК № 069603, виданого відділом держкомзему у Мар`їнському районі Донецької області 27 січня 2012 року, та 0,3553 га кадастровий № 1423381500:08:000:0256, що розташована с. Дальнє Мар`їнського району Донецької області, на підставі державного акту серії ЯМ № 050084, виданого відділом держкомзему у Мар`їнському районі Донецької області 11 жовтня 2012 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 0,0276 га, кадастровий № 1423381500:08:000:0580, що розташована на території Дачненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області.

Постановою Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року про затвердження мирової угоди скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 10 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на її користь борг за договором позики у розмірі 25 000 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн.

Постановою Донецького апеляційного суду від 15 квітня 2020 року рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 10 лютого 2020 року скасовано в зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права щодо повноважного складу суду та ухвалено нове про стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 на боргу за договором позики у розмірі 25 000 грн. та судових витрат по сплаті судового збору в сумі 640 грн.

17 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову посилаючись на те, що накладений арешт позбавляє її можливості розраховуватись за орендовану земельну ділянку. Крім того, вона частково погасила борг залишок якого складає 9 318 грн. 30 коп.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 19.08.2019 року відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм ст. 150 ЦПК України щодо співмірності цих заходів заявленим вимогам та не врахування наданих нею доказів про часткове погашення боргу, просила ухвалу від 20 серпня 2020 року скасувати та задовольнити її заяву про скасування заходів забезпечення позову. Також заявниця посилається на те, що як в заяві позивача так і в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано застосування виду забезпечення позову саме арешту земельної ділянки.

Позивачем письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача на час розгляду справи не наданий.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином телефонограмою та судовою повісткою (243-244, 245), тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1 , яка просила скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову з огляду на таке.

Згідно із ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 1 частини 3 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Як вбачається з матеріалів справи Мар`їнським районним судом Донецької області під головуванням судді ОСОБА_4 постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди (а.с. 19-20).

Постановою Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу повернуто для продовження розгляду (а.с. 72-73).

За положеннями ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Між тим, клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в порушення вимог процесуального закону було передано для розгляду раніше визначеному складу суду, тобто судді Ліпчанському С.М., який не міг брати участь в його розгляді.

Таким чином, оскільки оскаржувану ухвалу постановлено неповноважним складом суду, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне її скасувати із вищевказаних підстав.

Вирішуючи питання щодо скасування заходів забезпечення позову, апеляційний суд вважає, що заявлене ОСОБА_1 клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 19 серпня 2019 року була задоволена заява ОСОБА_2 про забезпечення позову та судом накладений арешт на грошові кошти, які знаходяться у товариства з обмеженою відповідальністю БУГСТРОЙТОРГ . Також накладений арешт на належні ОСОБА_1 земельні ділянки кадастрові номери 1423381500:08:000:0068 та 1423381500:08:000:0256 до моменту скасування мораторію на продаж земельних ділянок або до моменту повного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики від 10 жовтня 2014 року.

Згідно із частинами сьомою та восьмою статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що суд не врахував наявність мораторію на продаж землі в зв`язку з чим земельна ділянка не може бути майном яким забезпечується виконання зобов`язання, оскільки не може бути примусово відчужена, а нормативна оцінка вартості земельних ділянок значно перевищує ціну позову. Крім того, нею погашена значна частина боргу, залишок якого складає 9 318 грн. 30 коп.

Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При постановленні ухвали про забезпечення позову, суд першої інстанції перевірив всі обставини справи та встановив, що невжиття таких заходів може в майбутньому утруднити виконання рішення суду.

Апеляційною інстанцією ухвала Мар`їнського районного суду Донецької області від 19 серпня 2019 року не переглядалась.

На теперішній час рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу не виконано про що вона в судовому засіданні апеляційного суду не заперечувала .

Крім того, ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів тому, що вартість земельних ділянок значно перевищує суму боргу, або існують передбачені ч.ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України обставини для скасування застосованого судом забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року - скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06 вересня 2020 року.

Судді В.М. Барков

І.П. Мироненко

В.П. Принцевська