Ухвала

від 05.10.2020 по справі 953/9487/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/9487/20

н/п 1-кс/953/7684/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220510002973 від 08.11.2014 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 5 ст.191, ч. 1 ст.255, ч. 2 ст.364 КК України,

встановив:

01.10.2020 р. ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту з земельних ділянок: кадастровий № 6310136600:08:001:0077 площею 0,8448 га, кадастровий № 6310136600:08:001:0078 площею 0,2420 га, за адресою: м. Харків, по вул. Шевченка (в районі Журавлівського гідропарку), яка на підставі рішення Харківської міської ради № 350/08 від 24.12.2008 передана у власність ОК «ЖБК «Добриня» для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 757/62854/16-к.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що 20.12.2016 р. слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва винесено ухвалу, якою накладено арешт на зазначені земельні ділянки. Вважає в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба. Посилаючись на вимоги ст. 21, 28, 100, 132 КПК України, просить скасувати арешт.

Заявник в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд клопотання у його відсутність, підтримав його, просив задовольнити.

Прокурор, слідчий СУ ГУ НП в Харківській області до судового засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, заперечень до суду не надійшло, хоча про день та час розгляду клопотання повідомлені належним чином.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З наданих суду документів вбачається, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 р. за фактом вчинення посадовими особами Харківської міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст.191, ч. 1 ст.255, ч. 2 ст.364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2016 р. у справі № 757/62854/16-к задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на земельні ділянки: кадастровий № 6310136600:08:001:0077 площею 0,8448 га, кадастровий № 6310136600:08:001:0078 площею 0,2420 га, за адресою: м. Харків, по вул. Шевченка (в районі Журавлівського гідропарку), яка на підставі рішення Харківської міської ради № 350/08 від 24.12.2008 передана у власність ОК «ЖБК «Добриня» для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови.

Постановою прокурора четвертого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 від 29.05.2020 р. визначена підслідність у кримінальному провадженню № 12014220510002973 від 08.11.2014 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 367, ч. 1 ст. 25, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 ч. 2 ст. 191, ст. 209, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України за СУ ГУ НП в Харківській області, яким доручено проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді від 20.12.2016 р., арешт на вищевказані земельні ділянки був накладений з метою збереження речових доказів та проведення судових експертиз. З посиланням на ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя зазначив про доведену необхідність накладення арешту на вказані земельні ділянки з метою збереження речових доказів та проведення судових експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно доп.1ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення збереження речових доказів. При цьому, ч. 3 вказаної статті встановлено, що у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Так, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Досудовим слідством не надано доказів, які б свідчили, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт зазначених вище земельних ділянок, належних на праві власності ОСОБА_3 , існує подальша потреба.

Крім того, заявником до клопотання надана копія судового рішення, яким була встановлена законність прийняття Харківською міською радою рішення 29 сесії 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів» від 24.12.2008 року № 350/8 про передачу у власність ОК «ЖБК «Добриня» земельних ділянок, які розташовані за адресою: м. Харків, по вул. Шевченка (в районі Журавлівського гідропарку).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод,в якомузазначено,що кожнафізична таюридична особамає правомирно володітисвоїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Між тим,статтею 28 КПК Українипередбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3ст. 28 КПК України,однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Враховуючи наслідки арешту земельної ділянки для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приймаючи до уваги той факт, що земельна ділянка перебуває під арештом майже 3 роки 10 місяців, керуючись також загальними засадами кримінального провадження, визначеними у ст. 7 КПК України, положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 107, 174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2016 року у справі № 757/62854/16-к, а саме: з земельних ділянок: кадастровий № 6310136600:08:001:0077 площею 0,8448 га, кадастровий № 6310136600:08:001:0078 площею 0,2420 га, за адресою: м. Харків, по вул. Шевченка (в районі Журавлівського гідропарку), яка на підставі рішення Харківської міської ради № 350/08 від 24.12.2008 передана у власність ОК «ЖБК «Добриня» для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя- ОСОБА_1