Постанова

від 16.09.2020 по справі 292/209/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 292/209/17

провадження № 61-3170св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство Родина 2007 ,

третя особа - управління регіонального розвитку Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області (сектор державної реєстрації),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фермерського господарства Родина 2007 на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2018 року у складі судді Гуц О. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 січня

2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,

Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до фермерського господарства Родина 2007 , третя особа - управління регіонального розвитку Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області (сектор державної реєстрації), про визнання договору оренди землі недійсним.

Позов мотивовано тим, що у він є сином ОСОБА_2 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, у зв`язку з чим, він, як спадкоємець першої черги за законом отримав спадщину.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 грудня

2015 року, виданого державним нотаріусом Червоноармійської державної нотаріальної контори, він отримав у спадщину після матері ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,5884 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Червоноармійський (Пулинський) район, Старомайданська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 1825484300:04:000:0021, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Йому стало відомо, що нібито між його матір`ю ОСОБА_2 та фермерським господарством Родина 2007 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

З витягу з Державного земельного кадастру від 13 лютого 2017 року вбачається, що належна йому на праві власності земельна ділянка перебуває в оренді фермерського господарства Родина 2007 , договір її оренди було зареєстровано 24 листопада 2014 року, строк оренди складає 10 років. За життя матері йому нічого не було відомо стосовно того, що вона здає свою земельну ділянку в оренду, а відтак і з приводу укладення будь-яких договорів оренди.

Переглянувши оспорюваний договір, він виявив, що підпис на ньому від імені орендодавця - ОСОБА_2 виконаний не матір`ю, а невідомою особою, оскільки він достоменно знає підпис матері та її почерк.

Таким чином, вважав, що договір оренди землі від 05 січня 2013 року його мати не укладала, що свідчить про те, що вказаний договір було підписано не нею, відтак мати не мала свого волевиявлення на укладення зазначеного договору.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,5884 га, кадастровий номер 1825484300:04:000:0021, що розташована на території Старомайданської сільської ради Червоноармійського (Пулинського) району Житомирської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 15 січня 2013 між ОСОБА_2 та фермерським господарством Родина-2007 ; скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24 листопада 2014 про державну реєстрацію вказаного договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області

від 26 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1825484300:04:000:0021, яка розташована на території Старомайданської сільської ради Пулинського району Житомирської області, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством Родина 2007 від 15 січня 2013 року. Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24 листопада 2014 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1825484300:04:000:0021, яка розташована на території Старомайданської сільської ради Пулинського району Житомирської області, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством Родина 2007 від 15 січня 2013 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір, укладений від імені ОСОБА_2 , підписаний не нею, а іншою особою, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1/1555

від 10 січня 2018 року, такий договір укладено без її волевиявлення, тому він є недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини

першої статті 215 ЦК України.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу фермерського господарства Родина-2007 залишено без задоволення, а рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно взято за основу при вирішенні спору висновок судового експерта № 1-1555 від 10 січня 2018 року. Доказів того, що зазначений висновок є

необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, представник фермерського господарства Родина 2007 суду апеляційної інстанції не надав, клопотання про витребування інших зразків підпису ОСОБА_2 та про призначення у справі повторної почеркознавчої експертизи в суді апеляційної інстанції не заявив. Крім того, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які працюють у відповідача, пояснили, що ОСОБА_2 особисто орендну плату не отримувала, проживала в іншому населеному пункті, орендну плату отримував її чоловік, а після його смерті, її діти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду,

фермерське господарство Родина 2007 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок експерта про те, що підпис на спірному договорі виконаний не ОСОБА_2 зроблений з порушенням порядку та умов проведення експертизи, а тому як доказ у судовій справі є неналежним і недопустимим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи

із Червоноармійського районного суду Житомирської області.

У березні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ФГ Родина 2007 , третя особа - управління регіонального розвитку Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області (сектор державної реєстрації), про визнання договору оренди землі недійсним, скасування запису про його державну реєстрацію призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору оренди, акта приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, кадастрового плану та схеми від 15 січня 2013 року, між ОСОБА_2 та фермерським господарством Родина 2007 був укладений договір оренди землі, згідно якого останньому в оренду була передана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,59 га., кадастровий номер 1825484300:04:000:0021, терміном на 10 років, яка знаходиться на території Старомайданської сільської ради Червоноармійського району, Житомирської області, які були підписані сторонами (а. с. 11-12).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку

НВ-1803405242017 від 13 лютого 2017 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, земельна ділянка площею 2,5884 га, кадастровий номер 1825484300:04:000:0021, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Старомайданської сільської ради Червоноармійського району, Житомирської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та 24 листопада 2014 року за № 7804817 Червоноармійським районним управлінням юстиції Житомирської області, було зареєстровано договір оренди землі, укладений між фермерським господарством Родина 2007 та ОСОБА_2 , за яким остання передала господарству строком на 10 років вищевказану земельну ділянку (а. с. 15-17).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16 лютого

2015 року, виданого виконкомом Старомайданської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний актовий запис за № 1 (а. с. 14).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07 березня 1953 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 та рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2015 року, про встановлення факту, що має юридичне значення, позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а. с. 5).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 грудня 2015 року та інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 лютого 2016 року, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , а саме: права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Маяк с. Старий Майдан, Червоноармійського району, Житомирської області в розмірі 4,04 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало спадкодавцю ОСОБА_5 - чоловікові ОСОБА_2 ; на спадкове майно померлого, а саме, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0163193, виданого Червоноармійською районною державною адміністрацією Житомирської області 24 березня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 28.03.1997 року за № 192; права на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Маяк у с. Старий Майдан, Червоноармійського району, Житомирської області в сумі 2 098 грн, а також, згідно Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії ЖИ-6 № 119162, виданого Старомайданською сільською радою Червоноармійського району Житомирської області 07 жовтня 2015 року; грошових вкладів, з належними до них відсотками, що зберігаються в ТВБВ № 10005/028 філії - Житомирське обласне управління № 10005/028 публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України на рахунку № НОМЕР_3

в сумі 5 667,48 грн та всіх видів компенсацій нарахованих до цього рахунку. Остання прийняла спадщину, однак не оформила своїх спадкових прав після смерті чоловіка ОСОБА_5 .

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності від 03 грудня 2015 року, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельної ділянки площею 0,0864 га, розташованої за адресою: Житомирська область, Червоноармійський район, Старомайданська сільська рада, що належала померлій згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 402744, виданого Червоноармійською районною державною адміністрацією Житомирської області 11 травня 2005 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010522200243. Кадастровий номер земельної ділянки

№ 1825484300:01:000:0050. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 6-10).

Довіреністю 06 листопада 2013 року ОСОБА_2 уповноважила

ОСОБА_6 зареєструвати за нею право власності на належну їй земельну ділянку та інше речове право - оренду зазначеної земельної ділянки у відповідних органах в установленому законом порядку з правом подавати від її імені заяви, отримувати необхідні довідки та документи в компетентних органах, розписуватись за неї і вчиняти всі інші дії, пов`язані з виконанням цього доручення (а. с. 35).

За даними у відомостях по фермерському господарству Родина 2007 на видачу грошей за оренду землі за 2013 рік та на видачу зерна за 2014 рік, у 2013 році ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 333,72 грн, а у

2014 році 1 ц. пшениці та 1,25 ц. овесу (а. с. 33, 34).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення

судово-почеркознавчої експертизи № 1/1555 від 10 січня 2018 року, підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі б/н від 15 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та фермерським господарством

Родина 2007 , щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виконаний не ОСОБА_2 (а. с. 121-126).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга фермерського господарства Родина 2007 підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки

(на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований

одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно

до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі

(тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності

за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими,

що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також

не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення

до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який

не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку

в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку,

що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме

у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить

як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа,

так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право

чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір його матір не підписувала, умови його не погоджувала.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, за якими спірний договір матір позивача не підписувала та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій,

третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним

і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів,

які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права,

яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на тому, що його матір не укладала договір оренди, користування належної йому земельною ділянкою відповідачем без договірних відносин є незаконним. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), у постановах Верховного Суду у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах

від 02 вересня 2020 року у справі № 662/1944/17 (провадження

№ 61-17539св18) та від 02 вересня 2020 року у справі № 148/2484/16-ц (провадження № 61-14298св18).

Оскільки факт відсутності волевиявлення орендодавця на укладення оспорюваного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, підтверджується висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 1/1555 від 10 січня 2018 року, то такий договір є неукладеним. Тому ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним, як обґрунтовував позов позивач.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно,

але допущено неправильне застосування норм матеріального

та процесуального права, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання договору оренди землі недійсним підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із обранням неефективного способу захисту.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації договору оренди суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси власника майна на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 2,5884 га на території Старомайданської сільської ради Червоноармійського (Пулинського) району Житомирської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, реєстрація права оренди фермерського господарства Родина 2007 на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_2 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а суди зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування рішення про його державну реєстрацію, як такого, що порушує права позивача на розпорядження своєю земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині скасування запису про державну реєстрацію договору оренди, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій частині підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Родина 2007 задовольнити частково.

Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області

від 26 вересня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 16 січня 2019 року у частині визнання договору оренди землі недійсним скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства Родина 2007 , третя особа - управління регіонального розвитку Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області (сектор державної реєстрації), про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

В частині скасування державної реєстрації (запису про проведену державну реєстрацію) договору оренди земельної ділянки рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 січня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович