Ухвала

від 08.10.2020 по справі 520/13696/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 520/13696/19

адміністративне провадження № К/9901/14126/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, що є правонаступником Головного управління ДФС у Харківській області, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у справі №520/13696/19 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

І. Суть справи

Головне управління ДФС у Харківській області звернулося в суд з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просило скасувати постанову відповідача ВП №60177048 від 14 листопада 2019 року.

Харківський окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 4 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року, відмовив у задоволенні позову.

Суди встановили, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із прийняттям державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в рамках здійснення виконавчого провадження №60177048 14 листопада 2019 року постанови про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої державним виконавцем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" постановлено стягнути з боржника Головного управління ДФС у Харківській області виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

При цьому, відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону України №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Виходячи з того, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №2040/5470/18 станом на дату відкриття виконавчого провадження (30 вересня 2019 року) та після відкриття виконавчого провадження виконано не було, у державного виконавця у спірних відносинах були відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору, що передбачені частиною дев`ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, враховуючи, що судове рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виконано не було, то у відповідача були законні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору.

У своїй касаційній скарзі Головне управління ДПС у Харківській області просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у справі №520/13696/19 та задовольнити позов .

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки вона подана з пропуском строку касаційного оскарження та не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), а тому, відповідно до частини другої статті 332 КАС України, суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків шляхом подання до Верховного Суду: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи; 3) документа про сплату судового збору.

Щодо клопотання про поновлення строку касаційного оскарження Суд зазначає наступне.

Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 22 квітня 2020 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 2 червня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №291) на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 11 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року №343 Про внесення змін до деяких актів КМУ продовжено дію карантину до 22 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів продовжено дію карантину до 22 червня 2020 року.

Разом з цим, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", визначено, що процесуальні строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, а тому підстави пропуску строку касаційного оскарження є поважними.

Ураховуючи викладене та відповідно до положень Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження належить задовольнити.

Крім цього, скаржник надіслав уточнену касаційну скаргу та платіжне доручення №4687 від 2 червня 2020 року, що дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

Проте, ознайомившись з доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

До того ж, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Стаття 287 КАС України врегульовує особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначає право учасників виконавчого провадження звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо особа вважає, що рішенням державного виконавця порушено її права, свободи чи інтереси.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті у справі, предмет спору в якій підпадає під дію положень статті 287 КАС України. Одночасно, у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що зазначена справа має виняткове значення та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що обґрунтовані посилання на існування обставин, які можуть свідчити про те, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду скарги у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у касаційній скарзі відсутні й такі обставини не встановлені Верховним Судом з поданих матеріалів касаційної скарги.

Крім того, посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 є безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі №520/13696/19.

За таких обставин і правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті провадження в справі зазначеної категорії необхідно відмовити.

Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 248, 287, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, що є правонаступником Головного управління ДФС у Харківській області, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у справі №520/13696/19 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду