Постанова

від 24.09.2020 по справі 755/4327/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/4327/20 Головуючий в суді І інстанції Катющенко В.П.

Провадження № 22ц-824/8679/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,

за участі секретаря Примушка О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня 2020 року у справі за поданням заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці Артема Володимировича, заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , стягувач Публічне акціонерне товариство ПриватБанк щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспорту, мотивуючи його тим, що на примусовому виконанні Виконавчого округу м. Києва перебуває виконавче провадження № 50279255 з виконання виконавчого листа № 359/413/15-ц, виданого 08 лютого 2016 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ приватБанк заборгованості за кредитним договором.

Вказує, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, не з`являється на виклики державного виконавця, при цьому за інформацією Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 має закордонний паспорт та здійснює періодичне перетинання державного кордону України, що може свідчити про наявність у боржника коштів на здійснення подорожей за кордон та проживання там, однак будь-яких дій спрямованих на виконання судового рішення боржником не здійснено, що, на думку виконавця, свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня 2020 року подання державного виконавця задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання виконавчого листа у справі № 359/413/15-ц.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні подання державного виконавця, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги також зазначає, що законом передбачено право суду тимчасово обмежити особу у праві виїзду за межі країни не за саму наявність невиконаних зобов`язань за рішенням суду, а за доведений факт ухилення від їх виконання, однак у матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази на підтвердження ухилення ним від виконання судового рішення, а надані державним виконавцем матеріали виконавчого провадження не містять належних доказів ухилення від виконання своїх зобов`язань у виконавчому провадженні, крім того він часто виїжджає закордон у зв`язку із роботою та відвідування родичів, які проживають у Білорусі, і обмеження його у праві виїзду закордон може призвести до порушення його прав та можливості заробляти грошові кошти, при цьому державний виконавець міг прийняти рішення про стягнення з нього заборгованість із заробітної плати, однак цього здійснено не було, що, на його думку, свідчить про необґрунтованість вимог приватного виконавця.

У свою чергу, представник ВПВР УЗПВР у Київській області ЦМР Міністерства юстиції (м. Київ) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується із висновками суду першої інстанції, а також вказує зокрема те, що боржником не здійснено жодних дій щодо виконання рішення суду, що свідчить про його ухилення від виконання своїх зобов`язань у виконавчому провадженні, при цьому будь-яких доказів щодо розв`язання спору між ОСОБА_1 та стягувачем АТКБ ПриватБанк , будь-якого погашення боргу чи врегулювання заборгованості, боржником не надано, і ОСОБА_1 не являється на виклики державного виконавця, не надає доступу до свого житла. Крім того вказує, що державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату лише за заявою самого стягувача, однак такої заяви представник АТКБ ПриватБанк йому не подавав, тому цфпросить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Представник АТКБ ПриватБанк також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується із висновками суду першої інстанції, вказує, що державним виконавцем вжито усіх необхідних заходів, щоб боржник у добровільному порядку виконав рішення суду та сплатив борг, проведено відповідні виконавчі дії з метою розшуку майна боржника та коштів, однак боржником не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання своїх зобов`язань за рішенням суду, через що просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не виконує належним чином зобов`язань з виконання судового рішення у виконавчому провадженні, при цьому державним виконавцем здійснені всі заходи по виклику боржника, його приводу, розшуку рухомого та нерухомого майна боржника, отримання відомостей про майно боржника, грошові кошти, його доходи, місце його проживання, через що суд дійшов про наявність підстав для обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього у виконавчому провадженні № 50279255.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 50279255 з виконання виконавчого листа № 359/413/15-ц від 08.02.2016 року, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 197 689, 90 доларів США та 3654 грн. судових витрат.

Постанову державного виконавця від 24.02.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50279255 направлено боржнику до виконання за вих. № 986, що підтверджується реєстром відправки кореспонденції.

24.02.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копії якої направлено сторонам до відома за вих. № 985.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 136836947 від 24.02.2016 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 42763854, виданої 03.04.2014 року державним виконавцем Жовтневим ВДВС Дніпропетровського МУЮ Чирва М.В., 15.05.2014 року проведено державну реєстрацію обтяження номер запису: 5653314 у виді накладення арешту на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України № 10333243723 від 25.01.2018 року, інформація про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, відносно фізичної особи РНОКПП НОМЕР_1 від відповідних фінансових установ не надходила.

25.01.2018 року державним виконавцем направлено запит до Регіонального сервісного центру МВС України в Київській області та Регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві щодо наявності транспортних засобів, що зареєстровані за боржником ОСОБА_1

05.06.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального юстиції у Київській області Перепелицею А.В. прийнято постанову № 50279255 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 4 277 709,64 грн., яку направлено боржнику рекомендованим листом.

Цього ж дня державним виконавцем направлено ОСОБА_1 виклик державного виконавця. Вказані відправлення підтверджуються списком № 262, № 27 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.

Згідно із відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.07.2018 року, боржник ОСОБА_1 систематично перетинає державний кордон України в період відкритого відносно нього виконавчого провадження № 50279255.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 3 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

У відповідності до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

У справі Soering vs UK від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що державним виконавцем було вжито усіх необхідних заходів, щоб боржник у добровільному порядку виконав рішення суду та сплатив борг, проведено відповідні виконавчі дії з метою розшуку майна боржника та коштів, а боржник не здійснив жодних заходів щодо добровільного виконання рішення суду, не повідомив про повне чи часткове виконання рішення, виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, натомість, з письмових матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 систематично перетинає державний кордон України в період відкритого відносно нього виконавчого провадження, однак ним так і не здійснено жодних дій щодо виконання своїх зобов`язань у виконавчому провадженні і матеріалами виконавчого провадження підтверджується факт ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання рішення суду, через що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність впередбачених законом підстав для задоволення подання державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги про те, що приватним виконавцем не доведено факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань, а наявність судового рішення не можна вважати підставою для обмеженні у праві виїзду за межі України, є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, при цьому колегія суддів враховує тривалий час невиконання судового рішення та обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження.

Посилання апелянта на те, що між ним та банком проводяться дії щодо врегулювання заборгованості та порядку її погашення, колегія суддів відхиляє, оскільки дана обставина не підтверджена належними і допустимими доказами.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: