Постанова

від 06.10.2020 по справі 752/11031/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 752/11031/20

провадження № 22-ц/824/11343/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)

суддів - Мазурик О.Ф. Махлай Л.Д.

секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.

учасники справи:

заявник - Приватне акціонерне товариство Марс

заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю Стафед

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Київської міської ради - Гончарова Олександра Володимировича

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року у складі судді Хоменко В.С.

у справі за заявою Приватного акціонерного товариства Марс про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю Стафед ,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року голова правління (керівник) ПрАТ Марс - Абрамовський В.М. звернувся до суду із заявою, в якій просив вжити заходи забезпечення позову та заборонити ОСОБА_1 , Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київській міській раді, ТОВ Стафед вчиняти будь-які дії, спрямовані на відведення та/або оформлення права користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , обліковий код земельної ділянки :79:013:0031 (:79:013:0112п згідно справи А-27116), орієнтовною площею 0,19 га (0,1843 га згідно справи А-27116) - постійний землекористувач ПрАТ Марс , наявний кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га (зокрема, але не виключно, заборонити продавати, змінювати, погоджувати і затверджувати згідно ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки).

В обґрунтування заяви зазначав, що ПрАТ Марс , починаючи з 01 листопада 1993 року є власником цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_2 (межує з АДРЕСА_3 ), що підтверджується інвентаризаційними відомостями до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, виданими заступником голови Фонду державного майна України 01 листопада 1993 року.

Починаючи з 15 вересня 1998 року товариство є постійним землекористувачем земельних ділянок по АДРЕСА_2 загальною площею 4,0593 га з кадастровими номерами: 8000000000:79:013:0011 площею 3,8750 га та 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, на яких розташований зазначений майновий комплекс. Вказані обставини підтверджуються Державним актом на право постійного користування серії І-КВ №003941 від 15 вересня 1998 року.

Стверджував, що на зазначених земельних ділянках по АДРЕСА_3 розташований нежитловий будинок загальною площею 843,3 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 серпня 2016 року, зареєстрованого за №3251, а також нежитлова будівля (гаражі) загальною площею 128,1 кв.м та нежитлова будівля площею 264 кв.м, що належать на праві приватної власності ПрАТ Марс .

Зазначав, що рішенням від 17 грудня 2019 року індексний №50270850, прийнятим приватним нотаріусом КМНО Тригуб Є.О., внесено запис про право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. Б , загальною площею 118,1 кв.м, розташовану по АДРЕСА_3 . Заявник звертав увагу суду на те, що будівля під літерою Б загальною площею 118,1 кв.м перебуває у складі майнового комплексу ПрАТ Марс , з огляду на що ОСОБА_1 не може отримати право власності на даний об`єкт нерухомого майна. Даний запис про право власності на вказане майно скасовано наказом Міністерства Юстиції України від 13 травня 2020 року №1642/5.

Стверджував, що ОСОБА_1 змінено стан спірної земельної ділянки, а також вчинено дії, що створюють небезпеку порушення прав заявника, а саме: встановлення паркану та інших різноманітних конструкцій, зміна ландшафту, тощо.

Звертав увагу суду на те, що ТОВ Стафед на замовлення ОСОБА_1 розробило та передало для погодження і затвердження згідно ст. 186-1 Земельного кодексу України Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київською міською радою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з обліковим кодом :79:013:0031, орієнтовною площею 0, 19 га по АДРЕСА_3 .

Уважав, що будь-які дії, вчинені ОСОБА_1 , Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київською міською радою, спрямовані на оформлення права користування спірною земельною ділянкою за ОСОБА_1 та значно ускладнять виконання рішення суду чи унеможливлять ефективний захист та поновлення порушених прав ПрАТ Марс .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року заяву задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 , Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київській міській раді та ТОВ Стафед вчиняти будь-які дії, спрямовані на відведення та/або оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , обліковий код земельної ділянки :79:013:0031, орієнтовною площею 0,19 га - постійний землекористувач ПАТ Марс , наявний кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га (зокрема, але не виключно, заборонити продавати, змінювати, погоджувати і затверджувати згідно ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки).

Не погоджуючись з указаною ухвалою, 31 липня 2020 року представник Київської міської ради - Гончаров О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, судові витрати стягнути з заявника.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх обставин справи, з огляду на що, підлягає скасуванню.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції помилково погодився з доводами товариства про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення справедливого та ефективного захисту порушених прав заявника.

Стверджує, що спірна земельна ділянка не може перебувати у постійному користуванні ПрАТ Марс , оскільки це суперечить ч.2 ст. 92 ЗК України.

Звертає увагу колегії суддів на те, що заявник не звертався до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з вимогою переоформлення/оформлення права користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим не може вважатися належним власником або користувачем цієї земельної ділянки. Відтак, на думку апелянта, права ПрАТ Марс не порушені.

Зазначає, що відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:013:0011 площею 3, 8750 га та 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га зареєстровані на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.

21 вересня 2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано відзив, в якому останній просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Звертає увагу колегії суддів на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2020 року у справі №752/11888/20, якою позовну заяву ПрАТ Марс до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, ТОВ Стафед про визнання права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії, повернуто позивачу у відповідності до ст. 185 ЦПК України, що слугує підставою для скасування заходів забезпечення позову у відповідності до п. 13 ст. 158 ЦПК України.

28 вересня 2020 року головою правління (керівником) ПрАТ Марс - Абрамовським В.М. подано до суду відзив, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін. Уважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Представники Департаменту земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) та ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.

Представники ПрАТ Марс у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

ТОВ Стафед свого представника у судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що Приватним акціонерним товариством Марс належним чином обґрунтовано підстави для забезпечення позову, окрім того, вид забезпечення позову, що просив застосувати заявник є співмірним по відношенню до негативних наслідків, які можуть настати у разі невжиття таких заходів.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно, тощо. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.

Зі змісту вимог заяви вбачається, що між сторонами по справі дійсно виник спір щодо земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, правокористувачем якої є Приватне акціонерне товариство Марс , що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Приватного підприємства Архітектурно-правовий центр від 23 січня 2020 року (а.с. 20), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 27), а також відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долученими представником КМР до апеляційної скарги (а.с. 66).

Як убачається з матеріалів справи, будинок загальною площею 843, 3 кв.м, що знаходиться за зазначеною адресою, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежилого будинку від 08 вересня 2016 року, зареєстрованим в реєстрі за №3251 та актом прийому-передачі нежилого будинку від 08 вересня 2016 року.

У зв`язку з порушенням норм законодавства, право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. Б , загальною площею 118, 1 кв.м, що перебуває у складі майнового комплексу ПрАТ Марс , скасовано наказом Міністерства юстиції України від 13 травня 2020 року.

Проте, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказував, що ТОВ Стафед на замовлення ОСОБА_1 розробило та передало для погодження і затвердження згідно ст. 186-1 Земельного кодексу України Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київською міською радою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з обліковим кодом :79:013:0031, орієнтовною площею 0, 19 га по АДРЕСА_3 .

З огляду на вказане, вчинення заінтересованими особами у даній справі будь-яких дій, спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 може призвести до ускладнення виконання можливого рішення суду або неможливості захисту то поновлення порушених прав Приватного акціонерного товариства Марс .

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вірно визначено судом першої інстанції, вид забезпечення позову, який просить застосувати заявник, є співмірним по відношенню до негативних наслідків, які можуть настати у разі невжиття таких заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд не здійснює розгляд справи по суті, а лише вирішує питання забезпечення можливості виконання рішення суду по суті в разі задоволення позову.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту вимог заяви, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатньо обґрунтоване припущення сторони позивача про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

При встановленні відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам, слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися майном може призвести до незворотних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання права ПрАТ Марс як постійного землекористувача самостійно господарювати на земельній ділянці 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання ОСОБА_1 відновити стан вказаної земельної ділянки шляхом демонтажу встановленого на його замовлення паркану та конструкції, а також відновлення ландшафту, який існував станом на 28 липня 2017 року.

Видом забезпечення позову ПрАТ Марс обрано заборону здійснювати будь-які дії, спрямовані на відведення та/або оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, є співмірним із заявленими позовними вимогами та не порушує право власності апелянта.

Доводи представника Київської міської ради, викладені в апеляційній скарзі про те, що ПрАТ Марс не може вважатися належним власником або користувачем цієї земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: довідкою Приватного підприємства Архітектурно-правовий центр від 23 січня 2020 року (а.с. 20), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 27), а також відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долученими представником КМР до апеляційної скарги (а.с. 66), в яких зазначено, що Приватне акціонерне товариство Марс є постійним користувачем спірної земельної ділянки, право користування щодо якої зареєстровано у встановленому законом порядку.

Ураховуючи викладене, а також інтереси та не порушення прав усіх учасників справи, кожний з яких має сподівання на законне і справедливе вирішення виниклих спірних правовідносин об`єктивним та безстороннім судом, зважаючи на те, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку вид забезпечення позову, обраний заявником, є належним та ефективним видом забезпечення позову.

Таким чином, надавши оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, предмету позову та проаналізувавши можливість утруднення виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення вимог позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та уважає його правильним.

Одночасно суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Разом з тим, якщо відповідачі не згодні із застосованим заходом забезпечення позову, вони, зокрема, не позбавлені права звернутися до суду із відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій обґрунтувати свої доводи щодо недоцільності забезпечення позову.

Отже, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача заявленим позовним вимогам, оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого заявник звернувся до суду, а також ефективність способу захисту, про який просить ПрАТ Марс , колегія суддів уважає, що судом першої інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу.

З огляду на зазначене, аргументи апеляційної скарги колегія суддів визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення щодо забезпечення позову та не спростовують правильних висновків місцевого суду щодо наявності підстав уважати про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін, як такої, що є законною та обґрунтованою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав до її скасування.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Київської міської ради - Гончарова Олександра Володимировича - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2020 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай