Постанова

від 24.09.2020 по справі 755/18938/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/9891/2020

справа №755/18938/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська міжнародна школа", поданою представником Кальком Дмитром Олексійовичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року та на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року, ухвалених під головуванням судді Катющенко В.П.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська міжнародна школа", третя особа директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська міжнародна школа" ОСОБА_2 про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ "Європейська міжнародна школа" та просила ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ від 05 листопада 2019 року №05-11/2019 ПЗ "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 "; зобов`язати ТОВ "Європейська міжнародна школа" поновити її на посаді помічника вихователя (з питань харчування та догляду за дітьми) дитячого садка ТОВ "Європейська міжнародна школа"; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 листопада 2019 року по 25 листопада 2019 року в розмірі 6874,01 грн. та середній заробіток за період з 25 листопада 2019 року по дату ухвалення рішення у справі; стягнути 5000 грн. моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовує тим, що 06 вересня 2019 року прийнята на посаду помічника вихователя у ТОВ "Європейська міжнародна школа" за строковим трудовим договором.

01 листопада 2019 року в телефонному режимі повідомила директора товариства ОСОБА_2 про погане самопочуття та неможливість виходу на роботу у зв`язку із цим та цього ж дня звернулась за медичною допомогою.

04 листопада 2019 року нею на вимогу директора написано заяву про звільнення за власним бажанням та одночасно попереджено про неможливість виходу на роботу 05 листопада 2019 року та відпрацювання двотижневого терміну за станом здоров`я.

05 листопада 2019 року звернулась за медичною допомогою, проте їй повідомили про необхідність прибуття на роботу.

Далі вказує, що прибувши на роботу, на вимогу написала пояснювальні записки про відсутність 01 листопада 2019 року з 08 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. та 05 листопада 2019 року з 08 год. 30 хв. до 14 год. 15 хв. Амбулаторної картки з собою не мала.

В цей же день їй надано наказ від 05 листопада 2019 року №05-11/2019 ПЗ про звільнення з 05 листопада 2019 рокуна підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Посилаючись на ті обставини, що дні, які визначені роботодавцем як дні прогулу, такими фактично не у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, звернулась до суду із цим позовом.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року позовні вимоги задовольнити частково, вирішено:

Визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ "Європейська міжнародна школа" від 05 листопада 2019 року №05-11/2019 ПЗ "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника вихователя (з питань харчування та догляду за дітьми) дитячого садка ТОВ "Європейська міжнародна школа" з 05 листопада 2019 року.

Стягнути з ТОВ "Європейська міжнародна школа" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 листопада 2019 року по 31 березня 2020 року у загальному розмірі 61953,21 грн., з вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з ТОВ "Європейська міжнародна школа" на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Стягнути з ТОВ "Європейська міжнародна школа" в дохід держави судовий збір у розмірі 7684 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року визначено:

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська міжнародна школа", третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська міжнародна школа" ОСОБА_2, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника вихователя (з питань харчування та догляду за дітьми) дитячого садка ТОВ "Європейська міжнародна школа" з 05 листопада 2019 року та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська міжнародна школа" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць - підлягає негайному виконанню.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "Європейська міжнародна школа" подано апеляційну скаргу на зазначені судові рішення, які просить скасувати, у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на те, що позивач не надала документів на підтвердження звернення за медичною допомогою. Вказує, що трудовий договір є строковим і в ньому визначено право роботодавця звільнити працівника за власною ініціативою. Посилається на описку в рішенні суду щодо визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню на користь держави.

Позивач ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу посилається на обставини, які викладені в позовній заяві щодо причин її відсутності на робочому місці, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ "Європейська міжнародна школа" - Калько Д.О., а також третя особа ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали із визначених в ній підстав.

Позивач та її представник ОСОБА_3 заперечували проти апеляційної скарги, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 09 вересня 2019 року між ТОВ "Європейська міжнародна школа" та ОСОБА_1 було укладено Трудовий договір №09-09/19-1 П, за умовами якого працівник приймається (наймається) на роботу на посаду помічника вихователя (з питань харчування і догляду за дітьми) дошкільного закладу роботодавця.

Згідно пункту 3 Договору працівник зобов`язується виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку роботодавця. Робочий час з 8.30 год. до 17.30 год. з перервою на обід і дотриманням 40 годинного робочого часу працівника на тиждень.

За пунктом 4.1 Договору за виконання обов`язків, передбачених цим договором, працівнику встановлюється: посадовий оклад (тарифна ставка) у розмірі 12422,36 грн., який може підвищуватися відповідно до штатного розпису роботодавця у передбачених національним законодавством випадках (інфляція, тощо), або у розмірі 73,94 грн. за 1 годину роботи.

Згідно пункту 7.1 Договору він діє з 09 вересня 2019 року до 19 вересня 2020 року.

Згідно даних виписки з амбулаторної картки 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м. Києва" із скаргами на погане самопочуття.

05 листопада 2019 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м. Києва" із скаргами на погане самопочуття.

У пояснювальних записках на ім`я директора ТОВ "Європейська міжнародна школа" ОСОБА_2 від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що була відсутньою 01 листопада 2019 року з 8.30 год. до 17.30 год. на роботі у зв`язку із поганим самопочуттям. Медичних документів або інших підтверджуючих документів не надано. Також була відсутньою на роботі 05 листопада 2019 року з 8.30 год. до 14.15 год., у зв`язку з поганим самопочуттям. Медичних документів або інших підтверджуючих документів не має.

Відповідно до наказу №05-11/2019 ПЗ генерального директора ТОВ "Європейська міжнародна школа" ОСОБА_2. від 05 листопада 2019 року звільнено ОСОБА_1 з 05 листопада 2019 року з посади помічника вихователя (з питань харчування і догляду за дітьми) дитячого садка ТОВ "ЄМШ" відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, припинено дію Трудового договору №09-09/19-1 П від 09 вересня 2019 року з ОСОБА_1 .

Також наказано здійснити розрахунки у такому порядку: нараховано 2543,62 грн., з яких 1656,31 грн. компенсація за 4 дні невикористаної відпустки і 887,31 грн. за відпрацьований робочий день 04 листопада 2019 і 4 робочі години 05 листопада 2019 року. З цих сум нараховані податки: ПДФО - 457,85 грн. і військовий збір - 38,15 грн. Сплачено ЄСВ у сумі 559,60 грн.

Підставою для видання наказу зазначено відсутність ОСОБА_1 на роботі 01 листопада 2019 року з 08 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. і 05 листопада 2019 року з 08 год. 30 хв. до 14 год. 15 хв., пояснювальні записки ОСОБА_1 про відсутність на роботі у зазначений час.

При цьому також установлено, що з 05 листопада 2019 року до 08 листопада 2019 року включно ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні №3, що підтверджується даними листка непрацездатності серія АДХ №607023.

За даними Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу страхувальником ТОВ "Міжнародна європейська школа" було нараховано ОСОБА_1 фактичний заробіток/дохід у розмірі: за вересень 2019 року - 11357,59 грн., за жовтень 2019 року - 12422,36 грн.

Визнаючи звільнення незаконним та ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі і стягнення суми середнього заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 листопада 2019 року по 31 березня 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 була звільнена з підстав прогулу, зокрема, 05 листопада 2019 року, тобто у день фактичної непрацездатності, що не допускається згідно із частиною 3 статті 40 КЗпП України. Окрім того, 01 листопада 2019 року позивач також зверталась за медичною допомогою. У зв`язку із порушенням трудових прав, суд вирішив про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до статті 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Прогул є умисним, без поважних причин, дисциплінарним проступком і являє собою порушення трудової дисципліни. Прогул не може уважатися таким, що відбувся за неповажних причин, якщо обставини відсутності працівника на робочому місці обумовлені станом здоров`я працівника чи особи, якою він опікується і вона потребує його присутності, виникнення подій і обставин (аварії, зокрема побутові, катастрофи тощо), які об`єктивно перешкоджають працівнику з`явитися на роботу і в окремих випадках можуть вимагати участь працівника в подоланні негативних наслідків таких явищ.

Згідно даних виписки з амбулаторної карти, оформленої Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району міста Києва" від 01 листопада 2019 року, ОСОБА_1 звернулась із скаргами на погане самопочуття, за наслідками огляду встановлено діагноз ВСД, рекомендована консультація невролога.

Згідно даних виписки з амбулаторної карти, оформленої Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району міста Києва" від 05 листопада 2019 року, ОСОБА_1 звернулась із скаргами на погане самопочуття, біль в животі. За наслідками огляду встановлено діагноз ВСД, рекомендовано прийом знеболюючих, консультація невролога, гінеколога.

В письмових поясненнях роботодавцю від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 зазначила про причини її відсутності на робочому місці, якими є погане самопочуття.

08 листопада 2019 року ОСОБА_1 оформлено листок непрацездатності з 05 листопада 2019 року. Режим лікування - стаціонар.

Тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежать від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи; тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності (Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року №189).

Згідно положень частини 3 статті 40 Кодексу працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці.

Тобто законодавство не допускає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності та відпустки.

З наказу про звільнення убачається про звільнення ОСОБА_1 з 05 листопада 2020 року, тобто в період її непрацездатності, що засвідчено документом закладу охорони здоров`я.

Відтак таке звільнення неможливо уважати законним та суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поновлення трудових прав працівника.

Посилання скаржника на те, що у договорі передбачено право роботодавця звільнити працівника з власної ініціативи, відхиляються колегією суддів. Договір містить визначення права роботодавця прийняти рішення про розірвання договору з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії з підстав, передбачених Кодексом законів про працю (пункт 6.3), а також додатково у випадку надходження скарг від клієнтів роботодавця (пункт 6.4.1); у випадку невиконання або неякісного виконання доручених завдань роботодавця (пункт 6.4.2); у випадку скоєння дій, які дискредитують роботодавця (пункт 6.4.3).

Проте процедура розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в будь-якому випадку повинна відповідати вимогам Кодексу законів про працю України, відтак не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівник перебував на лікарняному, що підтверджено даними листка про тимчасову непрацездатність.

Отже, оскільки в день звільнення позивач перебувала на лікарняному, що підтверджує її тимчасову непрацездатність, звільнення з посади відбулось з порушенням вимог частини 3 статті 40 КЗпП України, що є підставою для поновлення порушених трудових прав.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не було надано роботодавцю документів на підтвердження звернення за медичною допомогою, відхиляються колегією суддів, оскільки правомірним може бути визнано звільнення лише за відсутності поважних причин неявки на роботі, проте у цій справі наявність поважних причин підтверджено даними листка непрацездатності, само по собі не надання листка непрацездатності роботодавцю не є тією обставиною, яка нівелює положення частини 3 статті 40 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги в частині вирішення вимог трудового спору.

Доводів на спростування висновків суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди апеляційна скарга не містить.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачем судовий збір не був оплачений, хоча згідно із пунктом 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" пільги щодо сплати судового збору були встановлені лише щодо вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно із положеннями Закону України "Про судовий збір" та рішенням суду про задоволенні позовні вимоги, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача, мав розраховуватися таким чином:

- визнання незаконним та скасування наказу (немайнова вимога) - 768,40 грн.;

- поновлення на посаді (немайнова вимога) - 768,40 грн.;

- стягнення 61953,21 грн. (майнова вимога) - 768,40 грн.;

- стягнення моральної шкоди (немайнова вимога) - 153,68 грн.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., судом задоволено 1000 грн., тобто 20%, а 153,68 грн. відповідає 20% від 768,40 грн., що відповідає ставці судового збору із вимого немайнового характеру.

Отже з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 2458,88 грн., у зв`язку із чим рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська міжнародна школа", подану представником Кальком Дмитром Олексійовичем, задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року в частині стягнення судового збору змінити

Суму судового збору, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська міжнародна школа" в дохід держави, зменшити з суми 7684 грн. до суми 2458,88 грн.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2020 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова