Постанова

від 02.06.2021 по справі 755/18938/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 755/18938/19

провадження № 61-16034св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Європейська міжнародна школа ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - директор товариства з обмеженою відповідальністю Європейська міжнародна школа Перебийніс Вадим Миколайович,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Європейська міжнародна школа , в інтересах якого діє адвокат Калько Дмитро Олексійович, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Катющенко В. П., від 31 березня 2020 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В., від 24 вересня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Європейська міжнародна школа , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - директор ТОВ Європейська міжнародна школа Перебийніс В. М., про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона 06 вересня

2019 року прийнята на посаду помічника вихователя у ТОВ Європейська міжнародна школа за строковим трудовим договором.

01 листопада 2019 року в телефонному режимі вона повідомила директора ТОВ Європейська міжнародна школа Перебийніс В. М. про погане самопочуття, неможливість виходу на роботу та цього ж дня звернулась до медичної установи.

04 листопада 2019 року нею, на вимогу директора, було написано заяву про звільнення за власним бажанням.

05 листопада 2019 року вона у зв`язку з поганим самопочуттям не вийшла на роботу, але директор товариства Перебийніс В. М. повідомив про термінову необхідність прибуття на роботу. Прибувши на роботу, позивач написала пояснювальні записки про відсутність на роботі 01 листопада 2019 року з 08 години 30 хвилин до 17 години 30 хвилин та 05 листопада 2019 року з 08 години 30 хвилин до 14 години 15 хвилин, при цьому амбулаторної картки із собою не мала.

В цей же день їй було надано наказ № 05-11/2019 ПЗ про звільнення з

05 листопада 2019 року за прогули відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вважала своє звільнення неправомірним, оскільки була відсутня на роботі з поважних причин.

З урахуванням вказаних обставин ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ Європейська міжнародна школа № 05-11/2019 ПЗ від 05 листопада 2019 року Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ТОВ Європейська міжнародна школа поновити її на посаді помічника вихователя (з питань харчування та догляду за дітьми);

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 листопада 2019 року по дату ухвалення рішення у справі та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня

2020 року, з врахуванням додаткового рішення цього ж суду від 07 травня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ Європейська міжнародна школа № 05-11/2019 ПЗ від 05 листопада 2019 року Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника вихователя (з питань харчування та догляду за дітьми) дитячого садка ТОВ Європейська міжнародна школа з 05 листопада 2019 року.

Стягнуто з ТОВ Європейська міжнародна школа на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 листопада 2019 року по 31 березня 2020 року в розмірі 61 953,21 грн, з вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, та грошові кошти в розмірі

1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Допущено негайне виконання в частині вирішення вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнуто з ТОВ Європейська міжнародна школа в дохід держави судовий збір у розмірі 7 684 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Встановивши, що ОСОБА_1 01 листопада 2019 року зверталась за медичною допомогою, а із 05 листопада 2019 року перебувала на лікарняному, суд визнав незаконним її звільнення 05 листопада 2019 року за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу та частково задовольнив вимоги про відшкодування моральної шкоди, з врахуванням засад розумності та справедливості.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Європейська міжнародна школа задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року в частині розподілу судових витрат змінено, зменшено розмір стягнутого судового збору з 7 684 грн до 2 458,88 грн. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 07 травня 2020 року залишено без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України може бути визнане правомірним лише за відсутності поважних причин неявки на роботу, проте у розглядуваній поважність таких причин підтверджена наявними в справі доказами.

Врахувавши часткове задоволення позову, апеляційний суд зменшив розмір стягнутого із відповідача судового збору на користь держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 жовтня 2020 року засобами поштового зв`язку адвокат Калько Д. О., діючи як представник ТОВ Європейська міжнародна школа , подав до Верховного Суду касаційну скаргу,в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої і другої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року, додаткове рішення цього ж суду від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/18938/19 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- щодо питання визнання незаконним звільнення працівника, який був на лікарняному на момент його звільнення, але будь-яких доказів перебування на лікарняному не надав;

- щодо питання визнання незаконним звільнення працівника, якого було звільнено за прогул з огляду на відсутність доказів на момент звільнення стосовно поважності підстав відсутності на робочому місці.

Стверджує, що судами недосліджені обставини, які мають вирішальне значення у справі відносно часу, коли позивач звернулася до медичної установи у день звільнення (до чи після прогулу). Вказує на те, що листок непрацездатності було видано 08 листопада 2019 року, тобто після звільнення позивача.

Крім того вважає, що наказ про звільнення прийнято на законних підставах, оскільки ОСОБА_1 на час звільнення не змогла документально підтвердити поважність причин відсутності на робочому місці

01 та 05 листопада 2019 року, а відповідач не міг самостійно отримати з медичних установ інформацію з обмежених доступом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

08 лютого 2021 року засобами поштового зв`язкуОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Вказує, що повідомляла роботодавця про погане самопочуття та неможливість у зв`язку із цим, виходу на роботу 01 та 05 листопада

2019 року.

23 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку адвокат Калько Д. О., діючи як представник ТОВ Європейська міжнародна школа , подав до Верховного Суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що ОСОБА_3 своєчасно не надала роботодавцю докази поважності причин відсутності на роботі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 вересня 2019 року між ТОВ Європейська міжнародна школа та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір № 09-09/19-1 П, за умовами якого працівник приймається (наймається) на роботу на посаду помічника вихователя (з питань харчування і догляду за дітьми) дошкільного закладу роботодавця.

Згідно розділу 3 трудового договору працівник зобов`язується виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку роботодавця. Робочий час з

08 години 30 хвилин до 17 години 30 хвилин, з перервою на обід і дотриманням 40 годинного робочого часу працівника на тиждень.

Відповідно до пункту 4.1 трудового договору за виконання обов`язків, передбачених цим договором, працівнику встановлюється: посадовий оклад (тарифна ставка) у розмірі 12 422,36 грн, який може підвищуватися відповідно до штатного розпису роботодавця у передбачених національним законодавством випадках (інфляція, тощо), або у розмірі 73,94 грн

за 1 годину роботи.

Трудовий договір діє з 09 вересня 2019 року до 19 вересня 2020 року

(пункт 7.1).

01 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась за медичною допомогою до КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва зі скаргами на погане самопочуття, діагноз:

ВСД, рекомендована консультація лікаря.

05 листопада 2019 року ОСОБА_1 повторно звернулась до КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва зі скаргами на погане самопочуття, діагноз: ВСД, рекомендовано знеболення, консультація лікарів.

У пояснювальних записках на ім`я директора ТОВ Європейська міжнародна школа від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що була відсутня на роботі 01 листопада 2019 року з 08 години 30 хвилин

до 17 години 30 хвилин та 05 листопада 2019 року з 08 години 30 хвилин до 14 години 15 хвилин у зв`язку із поганим самопочуттям. Медичних документів не надано.

Відповідно до наказу № 05-11/2019 ПЗ директора ТОВ Європейська міжнародна школа від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 звільнено з 05 листопада 2019 року з посади помічника вихователя (з питань харчування і догляду за дітьми) дитячого садка ТОВ Європейська міжнародна школа відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, припинено дію трудового договору № 09-09/19-1 П від 09 вересня 2019 року з ОСОБА_1 .

Вказаним наказом передбачено здійснити розрахунки у такому порядку: нараховано 2 543,62 грн, з яких 1 656,31 грн компенсація за 4 дні невикористаної відпустки, 887,31 грн за робочий день 04 листопада

2019 року і відпрацьовані 4 робочі години 05 листопада 2019 року.

Підставою для видання наказу зазначено відсутність ОСОБА_1 на роботі 01 листопада 2019 року з 08 години 30 хвилин до 17 години

30 хвилин і 05 листопада 2019 року з 08 години 30 хвилин до 14 години

15 хвилин, пояснювальні записки ОСОБА_1 про відсутність на роботі у зазначений час.

Із 05 по 08 листопада 2019 року включно ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 3, що підтверджено листком непрацездатності серія АДХ № 607023, який видано 08 листопада 2019 року.

За даними Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу страхувальником ТОВ Міжнародна європейська школа було нараховано ОСОБА_1 фактичний заробіток/дохід у розмірі: за вересень 2019 року - 11 357,59 грн, за жовтень 2019 року - 12 422,36 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому).

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин відсутності на роботі понад три години протягом робочого дня.

Оскільки вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі

не існує, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я тощо.

Відсутність працівника на роботі за станом здоров`я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також показаннями свідків чи іншими доказами.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 344/3588/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, від 07 вересня 2020 року у справі

№ 580/1658/19.

Дослідивши наявні в справі докази зокрема виписки з амбулаторної карти позивача та листок тимчасової непрацездатності, апеляційний суд правильно вказав на наявність поважних причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 01 та 05 листопада 2019 року, з чим погоджується і Верховний Суд.

ОСОБА_1 у своєму поясненні від 05 листопада 2019 року повідомила роботодавця про невихід на роботу 01 та 05 листопада

2019 року за станом здоров`я.

У разі наявності сумнівів у поважності наведених ОСОБА_1 причин відсутності на роботі, роботодавець не був позбавлений можливості запропонувати працівнику конкретизувати повідомлену 05 листопада

2019 року інформацію, зокрема з`ясувати у ОСОБА_1 чи зверталась вона у зв`язку із погіршенням самопочуття до медичних закладів, якщо так то коли, до яких та чим можуть бути підтверджені ці обставини.

Натомість в цей же день, 05 листопада 2019 року, не перевіривши належним чином достовірність повідомлених працівником причин відсутності на роботі, відповідач прийняв поспішне рішення про застосування до

ОСОБА_1 найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

Встановивши незаконність звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а також, що порушення її законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про поновлення позивача на роботі, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням засад розумності і справедливості.

Посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу для поновлення ОСОБА_1 на роботі на положення частини третьої статті 40 КЗпП України є помилковим з огляду на те, що саме по собі звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності не обов`язково тягне за собою поновлення на роботі. Так, за наявності законних підстав для розірвання трудового договору, перебування працівника на лікарняному в день звільнення може тягнути за собою зміну судом дати припинення трудових відносин (наприклад висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 205/4196/18, Верховного Суду у справах № 127/33517/18, № 305/1229/18).

Однак помилкове посилання судів попередніх інстанцій на частину третю статті 40 КЗпП України не вплинуло на правильність вирішення справи по суті, оскільки в діянні ОСОБА_1 01 та 05 листопада 2019 року відсутній прогул в розумінні пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, що і є підставою для її поновленні на роботі.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про те, що судами не було враховано дату видачі листка непрацездатності (08 листопада 2019 року) та його відсутність на час прийняття наказу про звільнення, підлягають відхиленню, оскільки в даному випадку має значення не дата оформлення листка непрацездатності, а встановлена судами поважність причин відсутності позивача 01 і 05 листопада 2019 року на роботі за станом здоров`я та її звернення до медичного закладу, що підтверджено наявними у справі доказами.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення справи, а переважно зводяться до незгоди із встановленими судами обставинами та наданою ними оцінкою доказам.

При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

За обставин встановлених у розглядуваній справі висновки суддів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладених в постановах від 27 травня 2020 року у справі № 750/5598/17, від 30 травня 2018 року у справі № 753/3225/17, від 08 листопада 2018 року у справі

№ 205/3424/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, висновків суддів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень по суті вирішення справи не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 , 402 , 409 , 410 , 416 , 419 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Європейська міжнародна школа , в інтересах якого діє адвокат Калько Дмитро Олексійович, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня

2020 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року з урахуванням змін внесених за результатами апеляційного перегляду справи та постанову Київського апеляційного суду

від 24 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович