Постанова

від 13.04.2010 по справі 37/249-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2010 р. № 37/249-09

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л. ,

за участю представників :

позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні

касаційну скаргу

приватного підприємця ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційног о господарського суду від 03.02.20 10

у справі №37/249-09

за позовом приватного підприємця О СОБА_4

до ТОВ "МолАгро"

про стягнення 307985,89 грн. заборгов аності, 66064 грн. пені,

5236 грн. інфляційних втрат та 2607,33 грн. річних

встановив:

Рішенням господарськог о суду Харківської області в ід 02.10.2009 (суддя Доленчук Д.О.) позо в задоволено - на підставі ст.с т.526,530,629 та ч.2 ст.625 ЦК України, ст.ст .230,232 ГК України постановлено с тягнути з ТОВ "МолАгро" на кори сть приватного підприємця ОСОБА_4 307985,89 грн. заборгованос ті, 5236 грн. інфляційних втрат, 3% р ічних у сумі 2607,33 грн. та 66064 грн. пе ні за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'яз ань за договором доручення № 17/03 від 17.03.2009.

Постановою Харківського а пеляційного господарського суду від 03.02.2010 (судді: Погребняк В.Я., Афанасьєв В.В., Шевель О.В.) р ішення скасовано, в позові ві дмовлено у зв'язку з їх недове деністю позовних вимог.

Приватний підприємець ОС ОБА_4 в поданій касаційній с карзі просить постанову скас увати та первісне рішення за лишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним су дом норм процесуального прав а, а саме ст.ст.32,34,38,43,97,101 ГПК Україн и. Зокрема, скаржник вважає, що апеляційний суд повинен був повернути апеляційну скаргу відповідача як таку, що подан а після закінчення строку, вс тановленого для її подання. Н а думку позивача, пояснення в одіїв, які перевозили молоко на приймальний пункт відпов ідача, є належними доказами, а надані товарно-транспортні накладні за 2009 рік є достатнім и доказами, оскільки містять штамп приймального пункту т а підписи постачальника і по вноважної особи приймальног о пункту.

Колегія суддів, перевіривш и фактичні обставини справи на предмет правильності їх ю ридичної оцінки судом апеляц ійної інстанції та заслухавш и пояснення присутніх у засі данні представників сторін, дійшла висновку, що касаційн а скарга підлягає відхиленню , а оскаржувана постанова - зал ишенню без змін з наступних п ідстав.

Скасовуючи первісне рішен ня про задоволення позову та приймаючи нове рішення про в ідмову в позові, суд апеляцій ної інстанції виходив з того , що :

17.03.2009р. між фізичною особою-пі дприємцем ОСОБА_4 та ТОВ “ МолАгро” було укладено догов ір доручення №17/03 (договір), від повідно до умов договору поз ивач (повірений) за комісійну винагороду зобов'язався від імені і за рахунок відповіда ча (довірителя) здійснювати ю ридичні дії, пов'язані з закуп івлею у населення молока ціл ьного коров'ячого (товару) за ц іною 2 грн. за 1 кг молока цільно го коров'ячого в перекладі на базисну жирність - 3,4%.

Згідно п.1.2 договору позивач зобов'язався здійснювати юр идичні дії у формі підписанн я відповідних угод з постача льниками (фізичними особами) , прийняти вказаний товар та п ередавати його відповідачу. Пунктом 1.6 договору встановле но, що прийняття товару по кіл ькості та якості, здійснюєть ся у момент передачі його від повіреного довірителю, шлях ом проведення відповідних ан алізів у пункті приймання ос таннього. Згідно з п.1.7 договор у факт приймання товару є під ставою для проведення розрах унку з постачальниками (фізи чними особами), та між довірит елем і повіреним відносно пи тання, що стосується винагор оди.

Пунктом 2 договору визначен і права і обов' язки повірен ого (позивача), зокрема, позива ч зобов' язувався не пізніше 3 днів з моменту укладання дог овору з постачальником надат и довірителю один екземпляр належним чином оформленого д оговору на постачання товару , а після виконання дій, пов' я заних з прийманням вказаного товару та передачею його від повідачу, надати останньому розрахунково-платіжну відом ість.

Пунктом 3 договору визначен і права і обов' язки довірит еля, зокрема, відповідач зобо в' язувався для виконання по зивачем юридичних дій з прид бання товару, надати останнь ому у розпорядження необхідн і кошти та довіреність.

Пунктом 4.2 договору встанов лено, що кошти повірений одер жує в касі довірителя готівк ою протягом 7 днів після надан ня повіреному розрахунково-п латіжних відомостей.

Аналіз положень укладеног о між сторонами договору та г лави 68 ЦК України, яка регулює порядок укладання та особли вості правового регулювання договору доручення, дає підс тави стверджувати, що для вик онання своїх обов' язків поз ивач у будь-якому випадку пов инен був отримати від відпов ідача довіреність та грошові кошти (оскільки він діє від ім ені та за рахунок довірителя ). Однак, матеріали справи дока зів передачі позивачу довіре ності не містять.

Так само матеріали справи н е містять і доказів того, що по зивачем на виконання умов ук ладеного договору були уклад ені договори з постачальника ми (фізичними особами) та такі договори передані відповіда чу по справі.

В обґрунтування своїх позо вних вимог позивачем не нада но доказів надання відповіда чеві розрахунково-платіжних відомостей, що відповідно до п.4.1, 4.2 договору є підставою для отримання коштів.

Апеляційна інстанція не по годилася з твердженнями суду першої інстанції про існува ння боргу відповідача перед позивачем за договором в сум і 307985,89 грн. за період з 18.04.2009 року п о 07.05.2009 року, вважає їх безпідст авними та такими, що не підтве рджені належними доказами, о скільки, по-перше, подані пози вачем товарно-транспортні на кладні на перевезення молочн ої сировини складені невідом ою особою, не містять ані підп ису повноважної особи та печ атки позивача, ані підпису по вноважної особи відповідача про отримання товару, ані печ атки відповідача. Деякі з цих накладних (а.с.73-76 том 1) на зворо тному боці містять відмітку сторонньої організації (ЗАТ "Лозівський молочний завод"), я ка не є стороною по справі та н е зазначена у накладній ні у я кості відправника, ні у якост і одержувача товару.

По-друге, подані позивачем п риймально-розрахункові відо мості про видачу грошей не мі стять підпису постачальникі в в отриманні грошей, відпові дні графи у цих відомостях вз агалі не заповнені.

Таким чином, дослідженням м атеріалів справи встановлен о, що позовні вимоги не підтве рджені належними доказами, а додані до матеріалів справи докази (товарно-транспортні накладні та приймально-розр ахункові відомості) складені одноособово позивачем та не підтверджують факт прийманн я товару відповідачем.

Колегія погоджується з вис новками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі ст.629 ЦК України дог овір є обов'язковим до викона ння сторонами.

Відповідно до ст.1003 та ч.1 ст.1007 ЦК України у договорі доруче ння або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичн і дії, які належить вчинити по віреному. Довіритель зобов'я заний видати повіреному дові реність на вчинення юридичн их дій, передбачених договор ом доручення.

Як встановлено апеляційни м судом та не заперечується п озивачем (повіреним) для вчин ення юридичних дій, передбач ених договором доручення, до віреність відповідачем не ви давалася.

Судом також достеменно вст ановлено та скаржником не за перечується невиконання ост аннім положень п.п.2.1.4,2.1.7 догово ру доручення №17/03 від 17.03.2009 щодо о бов'язкового надання довірит елю (відповідачу) договорів н а постачання молока, укладен их з постачальниками-фізични ми особами, а також розрахунк ово-платіжних відомостей.

В матеріалах справи відсут ні акти приймання-передачі м олока, складені між довірите лем та повіреним, а також інші докази в підтвердження пере дачі відповідачу розрахунко во-платіжних відомостей, як п ередумови для отримання пові реним готівкових коштів в як ості оплати за поставлене мо локо та винагороди повіреног о (п.п.4.2,4.3 договору доручення №17 /03 від 17.03.2009).

Отже, судом апеляційної інс танції на підставі ретельної правової оцінки умов укладе ного між сторонами договору доручення №17/03 від 17.03.2009, наявних у справі товарно-транспортн их накладних, розрахунково-п латіжних відомостей та інших доказів в їх сукупності з дос товірністю встановлено, а ск аржником не спростовано недо веденість поставки довірите лю та приймання останнім від повіреного в період з 18.04.2009 рок у по 07.05.2009 року товару, передбач еного договором доручення №1 7/03 від 17.03.2009, та обумовлену цим ві дсутність підстав для задово лення позовних вимог.

Наявні ж заперечення скарж ника зводяться виключно до п осилань на неправильну оцінк у апеляційним судом доказів по справі, визнання певних до казів неналежними та до нама гань надати перевагу одним д оказам (пояснення водіїв) пер ед іншими оціненими судом до казами (договір доручення №17/0 3 від 17.03.2009, товарно-транспортні накладні), однак, згідно імпер ативних приписів ч.2 ст.1117 Госпо дарського процесуального ко дексу України касаційна і нстанція не має права вста новлювати або вважати доведе ними обставини, що не були вст ановлені у рішенні та постан ові господарського суду чи в ідхилені ним, вирішувати п итання про достовірність тог о чи іншого доказу, про перева гу одних доказів над іншими, з бирати нові докази або додат ково перевіряти докази.

Колегія враховує, що навед еної правової позиції дотрим ується також Верховний Суд У країни при здійсненні касаці йного перегляду постанов Вищ ого господарського суду Укра їни, прийнятих з порушенням в имог ч.2 ст.1117 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и (постанова ВСУ від 03.11.2009 у спра ві №34/36-09-910).

Водночас, колегія не може пр ийняти до уваги посилання по зивача на порушення апеляцій ним судом п.4 ч.1 ст.97 ГПК України шляхом неповернення апеляці йної скарги відповідача, под аної після закінчення строку , встановленого для її поданн я, оскільки вказані доводи зв одяться виключно до заперече нь щодо законності та обґрун тованості ухвали Харківсько го апеляційного господарськ ого суду від 13.01.2010 про прийняття апеляційної скарги ТОВ "МолА гро" до провадження, яка (ухвал а) виходячи із змісту ст.ст.53,98,111 13 ГПК України не підлягає каса ційному оскарженню як в ціло му так і в частині задоволенн я клопотання про відновлення пропущеного апелянтом проце суального строку.

За таких обставин, касаційн а інстанція в рамках даного п ровадження не вправі надават и оцінку вказаній ухвалі на п редмет наявності підстав для її винесення.

Зважаючи на вищенаведене, к олегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та ке руючись ст.ст.6,8,125,129,150 Конституці ї України, постанови Пленуму Верховного суду України №9 ві д 01.11.1996р. "Про застосування Конс титуції України при здійснен ні правосуддя", Рішенням Конс титуційного Суду України від 11.03.2010 №8-рп/2010 та ст.ст.1115,1117-11111 Господа рського процесуального коде ксу України, Вищий господарс ький суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарськог о суду від 03.02.2010 у справі №37/249-09 зал ишити без змін, а касаційну ск аргу приватного підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова Вищого господар ського суду України касаційн ому оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун