Рішення

від 11.04.2007 по справі 47/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 

47/31

11.04.07

За позовом    

Військовий прокурор Житомирського гарнізону

до                    Державне

територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

про                  стягнення 7588,45 грн.

Суддя 

Представники: Від прокуратури:

Від позивача: Від відповідача:

 Гринчук К.Є. (посвідчення №539 від

12.11.2004 року).; Коломієць О.І. -представник.;  не з'явився.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського

суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 6455,80 грн. заборгованості

(суму невикористних грошових коштів) за Договором №ПЗ/ДН/0411/ДНЮ-4 від

05.02.2004 року, 1132,65 грн. -інфляційних втрат, а також витрат по сплаті

держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

             Ухвалою Господарського суду м.

Києва від 20.02.2007 року було порушено провадження у справі № 47/31 на

14.03.2007 року.

В судовому засіданні 14.03.2007

року представник позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали у повному

обсязі, прохали суд позов задовільнити у повному обсязі.                                                          

Відповідач вимог суду, викладених в

ухвалі суду від 20.02.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і

в судове засідання 14.03.2007 року представник відповідача не з'явився. Однак,

через канцелярію Господарського суду від відповідача надійшла телеграма про

відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням повноважного представника

відповідача.

          Ухвалою Господарського суду міста

Києва від 14.03.2007 року розгляд справи № 47/31 було відкладено до 11.04.2007

року.

В судовому засіданні 11.04.2007

року представник позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали у повному

обсязі, прохали суд позов задовільнити у повному обсязі.                                                          

Відповідач вимог суду, викладених в

ухвалі суду від 20.02.2007 року та від 14.03.2007 року не виконав, відзив на

позовну заяву не надав, і в судове засідання 11.04.2007 року представник

відповідача не з'явився.

Відповідно до ст. 75 ГПК України

справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

          Таким чином, дослідивши у судовому

засіданні матеріали справи за позовом 

Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в

особі Військової частини А -0978 до Державного територівально-галузевого

об'єднання "Південно-Західна залізниця", заслухавши пояснення

представника прокуратури та позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Військовою частиною А -0978, в

якості замовника, та Державним територівально-галузевим об'єднанням

"Південно-Західна залізниця" (далі ДТГО "Південно-Західна

залізниця"), в якості перевізника, було укладено Договір №ПЗ/ДН/0411/ДНЮ-4

від 05.02.2004 року (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого ДТГО

"Південно-Західна залізниця" зобов'язалось надати замовнику

(позивачу) послуги (роботи, операції) по забезпеченню перевезень вантажів згідно

з переліком, визначеним у п. 1.2 даного Договору, а замовник оплачує ці послуги

(роботи, операції).

Згідно п. 2.1 та 2.6 Договору

замовник уповноважений отримати від ДТГО "Південно-Західна залізниця"

рахунок (у разі відсутності у замовника раніше відкритого рахунку) для

централізованих розрахунків за здійснення перевезень вантажів та надання

пов'язаних з ним послуг (робіт, послуг) та на вимогу замовника одержувати

інформацію від ДТГО "Південно-Західна залізниця" про залишки грошових

коштів на вищенаведеному рахунку.

Згідно п. 2.2.1 та 2.2.2 Договору

ДТГО "Південно-Західна залізниця" зобов'язана відкрити та

обслуговувати спеціальний семизначний рахунок “Код платника” (№8614784) для

проведення централізованих розрахунків за здійснення перевезень вантажів та пов'язаних

з ним послуг (робіт, послуг) і присвоїти замовнику чотирьохзначний код

вантажовідправника (№6597).

Згідно п. 2.2.3, 2.2.6 та 2.2.7

Договору ДТГО "Південно-Західна залізниця" зобов'язана: здійснювати

перевезення і надавати послуги на підставі Статуту залізниць України та цього

Договору, інформувати замовника, на його вимогу, про залишки грошових коштів на

рахунку та приймати участь у взаємозвірках із замовником.

Згідно п. 2.3.5 Договору ДТГО

"Південно-Західна залізниця" уповноважена закривати рахунок, якщо

операції по ньому не проводились протягом 180 календарних днів і більше, або

коли строк Договору закінчився, а взаємна заборгованість відсутня.

У п. 3.1 Договору сторони погодили,

що замовник здійснює попередню оплату за послуги (роботи, операції) ДТГО

"Південно-Західній залізниці" шляхом перерахування коштів на

розподільчий рахунок №260390400504 в АБ “Експрес-Банк” м. Київ, МФО 322959, код

04713033, Одержувач ТехПД-4 "Південно-Західна залізниця".

Згідно п. 4.2 Договору у разі

невиконання або неналежного невиконання обов'язків за цим Договором, винна

сторона відшкодовує іншій стороні нанесені їй збитки згідно зі Статутом

залізниць України.

Згідно п. 4.3 Договору сторони

несуть відповідальність за недотримання умов Договору відповідно до вимог

Статуту залізниць України та нормотавно-правових актів, які регулюють дані

відносини.

У п. 7.1 Договору сторони погодили,

що даний Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до

31-го грудня року, в якому він був укладений. Доти поки одна із сторін не

заявить про припинення договору протягом одного місяця до закінчення строку

його дії, цей Договір вважається пролонгованим тільки на наступний календарний

рік (з 1 -го січня по 31 -ше грудня).

У додатку №1 до вищенаведеного

Договору сторони погодили розмір ставок договірних тарифів (зборів) на послуги

(роботи, операції), які надаватимуться замовнику ДТГО "Південно-Західною

залізницею".

В подальшому між сторонами було

підписано Додаток №2 до даного Договору, згідно якого ДТГО

"Південно-Західною залізницею" було змінено замовнику (позивачу)

присвоєний раніше чотирьохзначний залізничний код вантажовідправника (у п.

2.2.2 Договору відповідачем присвоєно позивачу код №6597) для оформлення

перевізних документів на №6375.

Так, позивачем, як замовником

перевезень на виконання п. 3.1 Доовору було здійснено попередню оплату за

послуги (роботи, операції) ДТГО "Південно-Західній залізниці" шляхом

перерахування коштів у сумі -8000,00 грн. на розподільчий рахунок №260390400504

в АБ “Експрес-Банк” м. Київ, МФО 322959, код 04713033, що підтверджується

платіжним дорученням №192 від 07.06.2004 року, яке долучено до матеріалів

позову.

Впродовж червня 2004 року -жовтня

2006 року відповідачем здійснювались операції по перевезенню вантажів позивача,

про що перевізник повідомляв замовника (позивача) квитанціями про зняття грошей

з рахунку  (наданого відповідачем

позивачу згідно п. 2.1 і 2.2.1 Договору), які датовані вищевказаним періодом

(червень 2004 року -жовтень 2006 року) та долучені відповідно до матеріалів

позовної заяви, що сторонами не оспорювалось та не заперечувалось, заяв,

клопотань чи письмових поясненнь з цього приводу з загального відділу

канцелярії господарського суду міста Києва до сектору №47 по справі №47/31 -не

надходило.

Однак 29.10.2004 року, і згодом

17.03.2005 року, 08.06.2005 року, 22.06.2005 року 27.10.2005 року та 28.12.2005

року замовник (позивач) неодноразово звертався до ДТГО "Південно-Західна

залізниця" з листами, відповідно до яких прохав відповідача повернути

кредиторську заборгованість, що виникла, за наслідками яких між сторонами

-03.12.2006 року на виконання п. 2.2.7 Договору було складено, підписано та

засвідчено печатками сторін Акт звірки розрахунків між ДТГО

"Південно-Західна залізниця" та Військовою частиною А -0978,

відповідно до якого Коростенською дирекцією залізничних перевезень ДТГО

"Південно-Західної залізниці" було підтверджено, що з вищенаведених

перерахованих позивачем відповідачу в якості передоплати (на виконання п. 3.1

Договору) восьми тисяч гривень згідно платіжного доручення №192 від 07.06.2004

року, використано лише 1544,20 грн. (що відпоповідно підтверджується

вищезгаданими квитанціями про зняття грошей з рахунку  позивача), а залишок коштів на рахунку

позивача (замовника по Договору) становить -6455,80 грн.      

На день розгляду справи у суді

(11.04.2007 року) згідно позовної заяви та розрахунків позивача, відповідач не

повернув залишок грошових коштів Військовій частині А -0978 з розрахункового

рахунку відкритого відповідачем позивачу згідно п. 2.1 і 2.2.1 Договору, через

що сума заборгованості відповідача перед позивачем за розрахунками останнього

на даний час складає -6455,80 грн., як безпідставно набуті грошові кошти та

відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір інфляційних втрат становить

-1132,65 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського

кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV встановлює, що майнові

зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарського кодексу  України.

          Стаття 193 Господарського кодексу

України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських

відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно

до закону, інших правових актів, договору.

           Згідно до вищевикладеного, статтею

530 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та

доповненнями) встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін)

його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк

(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який

час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня

пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

           Згідно до статті 598 Цивільного

кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) зобов'язання

припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором

або законом.

Згідно до статті 599 Цивільного

кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) зобов'язання

припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до статті 611 Цивільного кодексу

України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) у разі порушення

зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,

зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від

зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання

договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування

збитків та моральної шкоди.

Згідно до статті 612 Цивільного

кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) боржник вважається

таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не

виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який

прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані

простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після

прострочення.

Згідно до статті 617 Цивільного

кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) особа, яка

порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення

зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або

непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх

обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для

виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно до статті 623 Цивільного

кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) боржник, який

порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір

збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки

визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного

задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути

виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити

вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на

день ухвалення рішення.

Згідно до статті 625 Цивільного

кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) боржник не

звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового

зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

законом.

Згідно до статті 629 Цивільного

кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) договір є

обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до статті 631 Цивільного

кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) строком

договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати

свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його

укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до

відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не

звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час

дії договору.

Згідно до статті 908 Цивільного

кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) перевезення

вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами,

транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та

правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів

і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих

перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом,

іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими

нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно до статті 1212 Цивільного

кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) особа, яка

набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без

достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути

потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли

підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 2 Постанови

Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту

залізниць України” (Далі Статут) статутом регламентуються порядок укладання

договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів,

багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних

під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до статті 17 Постанови

Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту

залізниць України” (Далі Статут) перевезення вантажів залізничним транспортом

організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію

перевезень вантажів встановлюється Правилами.

Відповідно до статті 22 Постанови

Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту

залізниць України” (Далі Статут) за договором залізничного перевезення вантажу

залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у

пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник

зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до статті 23 Постанови

Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту

залізниць України” (Далі Статут) для посвідчення прийняття вантажу до

перевезення станція видає відправнику квитанцію.

Відповідно до статті 62 Постанови

Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту

залізниць України” (Далі Статут) остаточні розрахунки між залізницями і

одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються

на станціях призначення.

Відповідно до п. 1.9 “Правил

розрахунків за перевезення вантажів”, які затверджені наказом Міністерства

транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 у тих випадках, коли станцією

призначення виявлений перебір провізних платежів, останній зараховується в

рахунок додаткових платежів, які виникли за даним відправленням при

перевезенні. Залишок суми перебору станція призначення вказує в накладній та

дорожній відомості над графою "Провізна плата". Виплата сум

перебору або зарахування перебору в рахунок майбутніх платежів здійснюється

фінансово-економічною службою залізниці після перевірки розміру перебору.

Відповідно до п. 2.1 “Правил

розрахунків за перевезення вантажів”, які затверджені наказом Міністерства

транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 технологічні центри з

оброблення перевізних документів (ТехПД) здійснюють безготівкові

розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи

банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг.

Відповідно до п. 2.2 “Правил розрахунків

за перевезення вантажів”, які затверджені наказом Міністерства транспорту

України від 21 листопада 2000 р. N 644 для зарахування платежів та обліку

виручки залізниць від перевезень вантажів в установах банку, які обслуговують

ТехПД, відкривається рахунок централізованого дохідно-розподільчого рахунку

Укрзалізниці.

Відповідно до п. 2.3 “Правил

розрахунків за перевезення вантажів”, які затверджені наказом Міністерства

транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 безготівкові розрахунки через

ТехПД за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником

(одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1 до

даних Правил -Договір про організацію перевезень вантажів і проведення

розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги). Згідно з договором

залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу,

експедитору) з присвоєнням коду платника.

Відповідно до п. 2.5 “Правил

розрахунків за перевезення вантажів”, які затверджені наказом Міністерства транспорту

України від 21 листопада 2000 р. N 644 платник згідно з договором у порядку

передоплати перераховує на рахунок ТехПД кошти для оплати перевезень і

додаткових послуг.

Відповідно до п. 2.6 “Правил

розрахунків за перевезення вантажів”, які затверджені наказом Міністерства

транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 отримані гроші ТехПД заносить

на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження

розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги.

Відповідно до п. 2.8 “Правил

розрахунків за перевезення вантажів”, які затверджені наказом Міністерства

транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 після закінчення звітного

місяця ТехПД видає платнику виписку з особового рахунку.

Відповідно до п. 2.9 “Правил розрахунків

за перевезення вантажів”, які затверджені наказом Міністерства транспорту

України від 21 листопада 2000 р. N 644 з рахунку ТехПД ніякі витратні операції

не повинні здійснюватися. Залишки коштів на рахунку щоденно перераховуються

повністю на централізований дохідно-розподільчий рахунок Укрзалізниці.

Відповідно до п. 2.9 “Правил

розрахунків за перевезення вантажів”, які затверджені наказом Міністерства

транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 усі спірні питання з

розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо

з станціями, які нараховували платежі, і ТехПД, що провадили

розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в

претензійно-позовному порядку.         

          Статтею 526 Цивільного кодексу

України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору.

          Стаття 527 згаданого кодексу

визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -

прийняти  виконання  особисто, 

якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв

ділового обороту.

             Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК

України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням   умов,   визначених 

змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається 

таким,  що  прострочив, 

якщо  він не приступив до

виконання зобов'язання або не виконав його 

у  строк, встановлений договором

або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання

втратило інтерес для кредитора,  він може

відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

          Частина 1 ст. 33 Господарського

процесуального кодексу  України

передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Згідно частини 2 статті 34

Господарського процесуального кодексу 

України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими

засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд

дійшов висновку, що позивач -Військова частина А -0978 - умови Договору

№ПЗ/ДН/0411/ДНЮ-4 від 05.02.2004 року (п. 3.1) щодо перерахування попередньої

оплати за послуги перевезення відповідачу (ДТГО "Південно-Західній

залізниці") у розмірі -8000,00 грн. виконала у повному обсязі, що

підтверджується платіжним дорученням №192 від 07.06.2004 року про перерахування

вищезазначеної суми передоплати відповідачу на розподільчий рахунок

№260390400504 в АБ “Експрес-Банк” м. Київ (МФО 322959, код 04713033), а

відповідач (ДТГО "Південно-Західна залізниця") виконало замовлень

позивача на перевезення лише на суму -1544,20 грн. (що відпоповідно

підтверджується вищезгаданими квитанціями про зняття грошей з рахунку  позивача в період з червня 2004 року по

жовтень 2006 року), у зв'язку з чим на даний час у відповідача -ДТГО

"Південно-Західна залізниця" перед позивачем -Військовою частиною А

-0978 існує заборгованість в сумі -6455,80 грн. (8000,00 грн. -1544,20 грн.),

яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача

в судовому порядку, через що суд визнає вимогу позивача про стягнення з

відповідача суми основної заборгованості у вигляді неповернутої (невикористаної)

передоплати за перевезення вантажів Військової частини А -0978 у розмірі -6455,80

грн. законною та обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню у

повному обсязі.

Стаття 625 Цивільного кодексу

України 16.01.03 №435-VI встановлює, що боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції 

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивачем заявлена вимога про

стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за невиконання зобов'язань

відповідно до вищенаведеного Договору №ПЗ/ДН/0411/ДНЮ-4 від 05.02.2004 року у

розмірі -1132,65 грн. Однак суд, внаслідок проведення розрахунку втрат від

інфляції здійсненого помісячно (на виконання Листа Верховного Суду України від

03.04.1997 року) за базовий період нарахування вищенаведених інфляційних втрат

приймає не травень 2005 року, а лише -листопад 2006 року, беручи до уваги, що

виконання договірних зобов'язань відповідачем стосовно перевезення вантажів

позивача продовжувалось аж до жовтня місяця 2006 року включно (що

підтверджується вищезгаданими квитанціями про зняття грошей з рахунку  позивача в період з червня 2004 року по

жовтень 2006 року) та позивачем ніяким чином здійснення відповідачем перевезень

вантажів позивача не заперечувалось, а навпаки вантаж саме з власної ініціативи

здавався позивачем залізниці до перевезення, через що з листопада 2006 року по

грудень 2006 року інфляційні втрати позивача за розрахунком суду складають:

((6455,80 грн. х 1,018) -6455,80 грн. + (6455,80 грн. х 1,009) -6455,80 =

174,30 грн., через що, вимога позивача про стягнення з відповідача суми

інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем своїх забов'язань

відповідно до умов Договору 

№ПЗ/ДН/0411/ДНЮ-4 від 05.02.2004 року є законною та обґрунтованою, але

такою, що підлягає задоволенню частково у розмірі -174,30 грн.    

Крім того, позивач, при подачі позову,

заявив вимогу про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на

розрахунковий рахунок відповідача відповідно до вимог статті 66, 67 ГПК

України.

Однак, суд відхиляє заяву позивача

щодо забезпечення позову у зв'язку з тим, що останнім крім самої заяви

зробленої у резолютивній частині позову не надано жодного належного та

допустимого доказу, в розумінні статті 34 ГПК України, що невжиття  таких 

заходів  може  утруднити 

чи  зробити  неможливим виконання даного рішення

господарського суду міста Києва.      

Державне мито і судові витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49

Господарського процесуального кодексу 

України, підлягають стягненню з сторін відповідно до розміру задоволених

позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов

Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі

Військової частини А -0978 до Державного територівально-галузевого об'єднання

"Південно-Західна залізниця" - задовільнити частково.

2.          Стягнути з

Державного територівально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенко, 6, р/р №260390400504 в

“Експрес-Банк” м. Києва, МФО 322959, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Військової

частини А -0978 (10014, м. Житомир, вул. Щорса, 99, р/р №35225027000829 УДК в

Житомирській області, МФО 811039, Код 08062199) суму заборгованості в розмірі -6455

(шість тисяч чотириста п'ятдесять п'ять) грн. 80 коп.

3.          Стягнути з

Державного територівально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенко, 6, р/р №260390400504 в

“Експрес-Банк” м. Києва, МФО 322959, код ЄДРПОУ 04713033) до Державного бюджету

України державне мито в сумі 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 11 коп.

4.          Стягнути з

Державного територівально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенко, 6, р/р №260390400504 в “Експрес-Банк”

м. Києва, МФО 322959, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Державного підприємства

“Судовий інформаційний центр” (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, рахунок №

26002014180001 у ВАТ “Банк “Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код 30045370)

103 (сто три) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

5.          В іншій

частині позову -відмовити.

6.          Видати наказ

відповідно до ст. 116 ГПК України.

7.          Рішення

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального

кодексу України.

Суддя                                                                      

Станік С.Р.