Ухвала

від 07.10.2020 по справі 911/48/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/48/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Пількова К.М.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Української міської ради Обухівського району Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 (колегія суддів: Михальська Ю.Б. - головуючий, Скрипка І.М., Тищенко А.І.) та на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2019 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло"

до Української міської ради Обухівського району Київської області

про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки з укладенням додаткової угоди

за участю: позивача - Орлов В.В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним позовом до Української міської ради Обухівського району Київської області (далі - відповідач), Товариство з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" (далі - позивач) просило визнати поновленим Договір оренди земельної ділянки, укладений 27.06.2008 між позивачем та відповідачем, та визнати укладеною в запропонованій позивачем редакції додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вчинив дії, передбачені частинами 1-4 статті 33 Закону України "Про оренду землі", своєчасно звернувшись до відповідача із листом щодо поновлення дії договору оренди, до якого долучило проект додаткової угоди про поновлення дії договору, але орендодавець зволікав із виконанням своїх обов`язків, визначених частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", та у місячний строк після звернення орендаря до нього рішення щодо поновлення або відмову в поновленні договору оренди не прийняв. 24.12.2018 сплив строк дії Договору оренди земельної ділянки. Після закінчення строку дії договору позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, акт прийому-передачі земельної ділянки не підписаний, позивач продовжує охорону земельної ділянки і сплату орендної плати, а отже додаткова угода про поновлення договору оренди має бути визнана укладеною, а договір поновленим в силу положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, позов задоволено повністю.

2.2. Рішення мотивовані тим, що після закінчення строку договору оренди землі позивач продовжував користуватися нею і протягом місяця після закінчення дії договору відповідач на надіслав своїх заперечень щодо поновлення договору, що відповідно до приписів ч.6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є підставою для поновлення договору на той самий термін і тих саме умовах, які були передбачені договором, що оформлюється додатковою угодою.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм права без врахування висновків Верховного Суду у подібних відносинах, викладених в постановах від 21.02.2018 у справі №917/770/17, від 07.03.2018 у справі №922/888/17 (п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України).

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відтак згідно пункту 1 частини другої статті 287 цього кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому під висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, слід розуміти такий, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

4.2. Позивачем у справі, що розглядається, було подано позов про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, укладений 27.06.2008 між позивачем та відповідачем, та визнання укладеною в запропонованій позивачем редакції додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, зокрема, і з тією, що викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 27.07.2020 у справі №912/686/17, до розгляду якої Верховним Судом в даній справі зупинялось провадження.

4.3. У наведених вище справах, на які скаржник посилається у касаційній скарзі як на підставу перегляду у касаційному порядку судових рішень, відмовляючи у позові суди виходили із того, що оскільки позивач звернувся із позовом про поновлення строку договору оренди та вказав нові умови, порівняно із тими, які, як встановлено судами, діяли на час вирішення спору, то, за висновками Верховного Суду у наведених справах, правових підстав, передбачених у статті 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору немає.

У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, суди задовольняючи позов виходили із того, що поновлення договору має здійснюватися на тих саме умовах, які були передбачені договором.

4.4. Отже висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними із тими, що встановлені судами у даній справі, що переглядається у касаційному порядку.

4.5. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

4.6. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

Відповідно до п.5 ч.1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, оскільки за вказаних обставин правовідносини не є подібними, та відсутні виключні випадки для перегляду судових рішень у касаційному порядку, касаційне провадження підлягає закриттю.

За вказаних обставин, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою Української міської ради Обухівського району Київської області .

4.7. Сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Української міської ради Обухівського району Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 та на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2019 у справі №911/48/19, закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

К.М. Пільков