Постанова

від 30.09.2020 по справі 344/11594/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/11594/18

Провадження № 22-ц/4808/747/20

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю апелянта ОСОБА_1 , представників відповідача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД та ОСОБА_4 , третя особа Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю про усунення перешкод у користуванні власними нежитловими будівлями та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Домбровською Г.В. 20 лютого 2020 рокув м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 27 лютого 2020 року,

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власними нежитловими будівлями та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що йому, як власнику нежитлових будівель (паркетного цеху площею 177,2 кв.м. та гаражу, який складається з чотирьох окремих приміщень загальною площею 62,8 кв.м.), які знаходяться на земельній ділянці площею 0,0692 га по АДРЕСА_1 , з боку відповідачів ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД та його директора ОСОБА_4 (сусіднього землевласника) чиняться перешкоди у реалізації ним прав власника даних об`єктів нерухомості. Відповідачем самовільно та без будь-яких дозвільних документів зведено капітальний сарай для курей, дах якого виходить за межі огорожі у сторону його нежитлових будівель, у зв`язку з чим відбувається постійний стік дощових вод, від чого руйнується належне йому майно. Керівником ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД ОСОБА_4 в червні 2016 року організовано будівництво господарських будівель на частині земельної ділянки, яка межує із приміщеннями паркетного цеху, з порушенням його прав як власника будівель. Зокрема, до майстерні площею 15,0 кв.м. паркетного цеху ОСОБА_4 добудовано вольєр для собак, яким повністю перекрито вікна до цього приміщення, та який руйнує частину стіни. Такі дії відповідачів порушують його права, оскільки не дають можливості використовувати належні йому об`єкти нерухомого майна за їх цільовим призначенням. Крім того, вказаними діями відповідачів завдано моральної шкоди, яка проявилась у постійному напруженні, стресі, втраті спокою та сну, і яку оцінює розміром у 100 000,00 грн.

Просив зобов`язати ТзОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні частиною паркетного цеху (приміщення майстерні площею 15 кв.м.), гаражів загальною площею 62,8 кв.м., бункером для тирси (циклон), що знаходяться на його земельній ділянці площею 0,0692 га по АДРЕСА_1 шляхом знесення вольєру для собак, який примикає до майстерні паркетного цеху та закриває вікно; знести (або перебудувати) вольєр для курей довжиною 15 метрів, який прилягає до задньої стіни чотирьох приміщень гаража загальною площею 62,8 кв.м.; зняти верхній шар ґрунту вздовж задньої стіни чотирьох приміщень гаражів довжиною 12,55 метра до рівня фундаменту для відведення дощових і стічних вод від задньої стіни чотирьох гаражів, забезпечити відстань для обслуговування задньої стіни чотирьох гаражів на один метр згідно ДБН для влаштування відмостки; знести (або перебудувати) капітальну господарську споруду - вольєр для курей з метою доступу до огорожі та відведення стоку дощових вод з даху на сторону земельної ділянки відповідачів, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; стягнути з ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД та його директора ОСОБА_4 на його користь 100 000,0 грн завданої моральної шкоди; стягнути з ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД та його директора ОСОБА_4 1694,40 грн. витрат, понесених на виготовлення звіту про технічний стан гаражів та сплачений судовий збір (а.с.2-5, том 1).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.02.2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД та ОСОБА_4 , третя особа Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю про усунення перешкод у користуванні власними нежитловими будівлями та відшкодування моральної шкоди відмовлено (а.с.114-119, 120 том 1).

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що у позовній заяві наголошував, що у межах допустимих законодавством прав та повноважень доведено факт значного обмеження відповідачами у володінні і користуванні власним майном, пряму і безпосередню вину у руйнуванні і знищенні нежитлових приміщень, фактичне існування перешкод, грубе порушення законних і гарантованих прав. Відповідач порушує його право на користування приватним майном, не реагує на його прохання припинити руйнування будівель, умисно руйнує приміщення, чим спричиняє постійні моральні страждання, що погіршує його самопочуття. Для обґрунтування заявлених вимог ним подано усі необхідні, переконливі та можливі для нього допустимі докази.

Суд встановив, що предметом позову є усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідачів знести або переобладнати дані об`єкти для відновлення порушеного права, а відмовив у задоволенні позову через ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження фактів невідповідності окремих розташованих на власній земельній ділянці відповідача ТзОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД об`єктів вимогам законодавства та іншим нормам, що є суперечливими висновками. Суд першої інстанції не врахував, що порушення вимог ДБН та інших норм при будівництві вольєру для курей та вольєру для собак, тобто капітальних споруд, є тільки одним із наслідків, які сприяли такому порушенню відповідачами. Навіть при тому, що відповідач у якийсь спосіб виготовив правовстановлюючі документи для своїх капітальних споруд, це не дає йому підстав для порушення його права власності, оскільки власність відповідачів не є абсолютною.

Суд проводив аналіз і перевірку не поданих ним доказів, що підтверджували факт порушення його законного права, а обмежився тільки термінами, що заявлені ним обставини носять характер припущень і взяв до уваги тільки один доказ відповідачів - формальний звіт №36/19 про проведення технічного обстеження від 16.12.2019 року.

Апелянт вказує на помилковість обґрунтування щодо неодноразового роз`яснення судом про право на подання заяви про призначення судової експертизи, на що сторонами не заявлено таких клопотань. На думку апелянта, суд повинен був взяти до уваги, що ним до позовної заяви додано звіт про технічний стан конструкції гаражів по АДРЕСА_1 , лист управління ДАБІ від 04.09.2017р.,лист національної поліції №16016, фототаблиці та інші документи. Інженером філії ДП НДІ Проектреконструкція зроблено висновок, що в результаті умисних дій відповідача технічний стан гаражів знаходиться у незадовільному стані. Виконання зазначених експертом робіт можливе тільки у випадку, якщо відповідач знесе (чи перебудує у випадку проведення будівництва з додержанням вимог законодавства) незаконно споруджені вольєри, сарай для постійного утримання курей. З огляду на зазначене він змушений був звернутися за захистом порушеного права в суд, оскільки добровільно вирішити питання з відповідачами неможливо. За наявності такого висновку спеціаліста з відповідним обґрунтуванням у нього не було необхідності під час розгляду справи судом першої інстанції заявляти клопотання про призначення експертизи. Жоден із відповідачів і суд при ухваленні рішення не ставили під сумнів наданий ним висновок інженера філії ДП НДІ Проектреконструкція , ніхто даний доказ не оспорював та не визнавав його недопустимим.

Також суд взяв до уваги звіт №36/19 про проведення технічного обстеження від 16.12.2019р. як однієї із підстав для відмови у задоволенні позову, який не стосується предмета спору та не може слугувати підставою для відмови захисту порушеного відповідачами права.

Просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.128-133, том 2).

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу.

Представник ТзОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає до задоволення. ОСОБА_1 набув право власності на 65/100 часток нежитлових будівель згідно договору купівлі-продажу від 11.08.2016 року. Сусіднім землевласником та власником нерухомості з позивачем зазначено ТзОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД , у якого станом на 2016 рік знаходились нежитлові приміщення та земельна ділянка площею 0,1951 га, де товариство працює з 1993 року. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, не укладався. З часу придбання гаражів та нежитлової споруди ОСОБА_1 систематично звертається з безпідставними скаргами і заявами до державних та місцевих органів влади щодо усунення перешкод та порушення його прав зі сторони ТзОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД та його керівника, по яких проведено численні перевірки. Цим зверненнями він намагається примусити владні органи вишукувати якісь помилки чи порушення і вимагає висновків, а надалі оскаржує письмові відповіді про результати перевірок, які його не влаштовують. Позивач зазначає, що порушення його права полягає в руйнуванні приміщення гаражів в результаті потрапляння на стіни дощівки та стічних вод з даху, однак змонтувати водостоки із власного даху він відмовляється. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.145147, том 2).

Представник Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у відзиві зазначає, що при виході на місце за адресою АДРЕСА_2 робіт з нового будівництва, реконструкції чи капітального ремонту не виявлено. Власником приміщень було представлено технічний паспорт, відхилення від технічного паспорту також не виявлено. З огляду на наведене в Управління не було підстав притягати ТзОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки такий факт відсутній (а.с.а.с.154-155, том 2).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року до участі у даній справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_5 (а.с.211-212, том 3).

У жодне судове засідання не з`явився відповідач ОСОБА_4 , про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

У останнє судове засідання не з`явилася третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , від якої надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 , представників відповідача ТзОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД Головенка Т.Я., третьої особи Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Лещак Н.І., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з положень ст.ст. 321, 376, 391, 396 ЦК України, ст. 103 ЗК України, встановивши, що неправомірні дії відповідачів щодо порушення права позивача останній пов`язує із встановленням ними на власній земельній ділянці, всупереч вимогам ДБН та іншим нормам, вольєру для курей та вольєру для собак, які примикають до його нежитлових приміщень, чим спричиняють їх знищення та руйнування, однак жодних належних та допустимих доказів про порушення його прав діями відповідачів не надано, а судом таких обставин не встановлено, викладені позивачем обставини щодо порушення його права власності мають характер припущень, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний з огляду на те, що судом неповно встановлені обставини справи, які мають значення для її вирішення, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Так, на день ухвалення рішення по суті спору, судом першої інстанції не встановлено кому належать земельна ділянка і розташовані на ній споруди, які позивач ОСОБА_1 просив знести.

Судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №66187988 від 18.08.2016 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові будівлі (паркетний цех загальною площею 177,2 кв.м., гаражі площею 62,8 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу №2719 від 11.08.2016р. (том 1, а.с.42-43).

Земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,0692 га, кадастровий номер 2610193001:16:004:0139, на якій розташовані дані об`єкти, також належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Квочак Л.Т. (том 3, а.с.43).

Із матеріалів справи встановлено, що згідно рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 21 лютого 2008 року ВКФ Інпромсервіс ЛТД затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1951 га для обслуговування виробничих приміщень та споруд, які розміщені на сусідній земельній ділянці по АДРЕСА_2 та передано земельну ділянку в оренду на 3 роки. Зобов`язано товариство укласти договір оренди (а.с.169, том 1).

Рішенням Микитинецької сільської ради від 20 жовтня 2011 року № 86-9/2011 продовжено виробничо-комерційній фірмі Інпромсервіс ЛТД строк дії договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,1951 га для обслуговування виробничих приміщень і споруд, які розміщені на сусідній ділянці по АДРЕСА_2 (державний акт на право постійного користування землею 1-ІФ № 002721 від 12.10.2000), у с.Микитинці Івано-Франківської міської ради на 5 років (а.с.166, том3)

ТОВ Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД станом на 30.12.2016 року була власником нежитлових приміщень площею 474,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1140128226101), розташованих по АДРЕСА_2 на земельній ділянці кадастровий номер 2610193001:16:004:0028 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.68, том 1). Земельною ділянкою кадастровий номер 2610193001:16:004:0028 площею 0,1951 га з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 124650026101 відповідач ТОВ Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД володів на підставі договору оренди від 12.10.2012 року, укладеного між Микитинецькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД на строк до 02.08.2018 року (а.с.168, том 3). А станом на 31.08.2018 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД набуло у власність земельну ділянку АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 2610193001:16:004:0152 площею 0,1951 га за адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (земельної ділянки) 124650026101, який відповідає реєстраційному номеру об`єкта нерухомого майна - орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 2610193001:16:004:0028. Відповідно до п. 1.4. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.08.2018 року, кадастровий номер 2610193001:16:004:0152, на ній розміщене належне цій юридичній особі нежитлове приміщення площею 474,6 кв. м з ідентичним реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1140128226101, що зазначено у витягу про право власності на це приміщення (том 1, а.с.68-69, том 3, а.с.170-172).

Із інформації з Державного реєстру речових прав, сформованого станом на 02.05.2019 року, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Довгалюком Б.В., придбала нежитлові приміщення № 4-9, загальною площею 397,4 кв. м. по АДРЕСА_2 і стала співвласником 73/100 частки майна, розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером 2610193001:16:004:0152, інша 27/100 частки майна залишилось у власності ТОВ Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД . При цьому зазначено, що земельна ділянка перебуває в процесі поділу (а.с.163-164, том 1).

Представник відповідача ТОВ Виробничо-комерційної фірми Інпромсервіс ЛТД стверджує, що діяльність на суміжній земельній ділянці із земельною ділянкою ОСОБА_1 веде ОСОБА_5 , тому жодного відношення до експлуатації тимчасових споруд, на які посилається ОСОБА_1 , ТОВ Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД не має, оскільки ці споруди розташовані на частині земельної ділянки, яка використовується ОСОБА_5 .

Ці обставини ОСОБА_5 підтвердила у суді апеляційної інстанції після залучення її у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також представила суду технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

У цій технічній документації (а.с.39-57, том 4) міститься заява директора ТОВ Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2610193001:16:004:0152 на земельні ділянки площею 0,0606 га та 0,13445 га (а.с.41, том 4), а також план поділу земельної ділянки (а.с.48, том 4), кадастрові плани обох земельних ділянок після поділу (а.с.49,50, том 4).

Із договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11 квітня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюком Б.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 664, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД , як продавцем, передано у власність покупця ОСОБА_5 73/100 частки нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1140128226101, а саме нежитлові приміщення № 4-9 (з четвертого по дев`яте включно) площею 297,4 кв.м. (п.1.1. договору). Частка нежитлових приміщень, що відчужується за цим договором, розташована на земельній ділянці площею 0,0606 га, кадастровий номер 2610193001:16:004:0156 (п. 1.3. договору) (а.с.223, том 3).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 квітня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюком Б.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 667, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД продана ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0,0606 га, кадастровий номер 2610193001:16:004:0156, яка згідно опису меж від Г до А є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Згідно інформаційної довідки № 226204471 від 30.09.2020 року, на земельній ділянці з кадастровим номером 2610193001:16:004:0157 (реєстраційний номер 1799166226101), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , розташовані приміщення 1,2,3, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 0,1345 га, розташований виробничий будинок - виробниче приміщення А загальною площею 146,5 кв.м. Власник виробничих приміщень - Товариство з обмеженою відповідальність ІФ Електромонтаж .

Земельна ділянка площею 0,1345 га, кадастровий номер 2610193001:16:004:0157 (реєстраційний номер 1799166226101) з 12.05.20120 року на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю Іф Електромонтаж .

Згідно інформаційних довідок № 226205097 від 30.09.2020 року, відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610193001:16:004:0152 - відсутні; № 226206254 від 30.09.2020 року, відомості щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1140128226101 - відсутні; № 226206437 від 30.09.2020 року, виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 , приміщення 4,5,6,7,8,9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1839152226101), що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 2610193001:16:004:0156 (реєстраційний номер 1799168526101), цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 0,0606 га, загальною площею 342,5 кв.м, належить на праві власності ОСОБА_5 . Підстава для державної реєстрації - договір про поділ нежитлового приміщення, що є спільною частковою власністю.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2610193001:16:004:0156 (реєстраційний номер 1799168526101), площею 0,0606 га, належить на праві власності ОСОБА_5 .

За даними публічної кадастрової карти України суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_6 кадастровий номер 2610193001:16:004:0139, є земельна ділянка з кадастровим номером 2610193001:16:004:0156 площею 0,0606 га, а далі за нею розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 2610193001:16:004:0157 площею 0,1345 га. У сумі площа земельних ділянок з кадастровими номерами 2610193001:16:004:0156 і 2610193001:16:004:0157 складає 0,1951 га (0,0606+1345).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Статтею 51 ЦПК України врегульовано питання про залучення до участі у справі співвідповідача та заміна неналежного відповідача.

Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведеде, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Наведене не суперечить правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №910/856/17, провадження №12-128гс18.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивач пов`язує неправомірні дії відповідачів щодо порушення свого права із встановленням ними (відповідачами) на власній земельній ділянці, всупереч вимогам ДБН та іншим нормам, вольєру для курей та вольєру для собак, що примикають до належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна (нежитлових будівель), а в результаті порушення попадають стічні води, якими спричиняється руйнування та знищення будівель.

Предметом позову ОСОБА_1 є позовні вимоги про усунення йому перешкод у здійсненні права власності. Доказуванню в даній категорії справ підлягає, зокрема, факт наявності перешкод у здійсненні права власності, особа, яка чинить дані перешкоди або дії якої призвели до їх наявності, а також можливі способи захисту порушеного права позивача (спосіб усунення перешкод).

Звертаючись до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні нежитловими будівлями, позивач зазначив відповідачем у справі ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД та ОСОБА_4 (директора цієї юридичної особи).

Проте, у суді апеляційної інстанції встановлено, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення по справі власником земельної ділянки, а також будівель та господарських споруд, знесення яких вимагає позивач, була інша фізична особа - ОСОБА_5 , яка не була притягнута до участі у справі судом першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного та помилкового рішення.

Враховуючи положення ст.ст.317, 319 ЦК України про те, що лише власникові належать права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а зміст матеріально-правових вимог ОСОБА_7 зводиться до впливу на спосіб користування земельною ділянкою і спорудами, розташованими на ній, тому лише власник цього нерухомого майна має відповідати за позовом.

Апеляційний суд не має повноважень залучати до участі у справі належного відповідача , тобто на стадії перегляду судового рішення по справі в апеляційному порядку можливе лише вирішення спору з неналежним відповідачем відмовою у позові до останнього.

Доводи апелянта про те, що фактично приміщеннями користується відповідач ОСОБА_4 та ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД не підтверджені належними та допустимими доказами. Земельна ділянка і нежитлові приміщення, розташовані на ній, продані ОСОБА_5 до дня ухвалення судом рішення по справі (11.04.2019 року, а рішення ухвалено 20.02.2020 року). Крім того, докази щодо відчуження земельної ділянки і приміщень відповідачем ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД подавалися у суді першої інстанції до ухвалення рішення, однак суд на це уваги не звернув. При цьому не має жодного значення та обставина, що ОСОБА_5 є співзасновником юридичної особи ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД і володіє 2% частки у статутному капіталі, оскільки земельна ділянка та нежитлові приміщення нею набуті у власність як фізичною особою і доказів про передачу їх у користування ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД суду не надано.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_5 , як власника земельної ділянки та нежитлових будівель, які на ній знаходяться та межують із належної позивачу земельною ділянкою, і не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з ТОВ ВКФ Інпромсервіс ЛТД та ОСОБА_4 , які не є користувачами сусідньої земельної ділянки.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства та враховуючи обмежені процесуальні можливості на залучення апеляційним судом співвідповідачів, суд дійшов висновку, що позов пред`явлено не до всіх відповідачів, які мають відповідати за цим позовом, у зв`язку із чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позову необхідно відмовити з підстав незалучення всіх належних відповідачів у справі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 303/2845/15-ц (провадження№ 61-17802св18) та від 24 квітня 2019 року у справі № 298/536/16-ц (провадження № 61-10338св18)

Підстав відступити від цього правового висновку під час розгляду справи, що переглядається, Верховний Суд не встановив.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Слід зауважити, що судом не дається оцінка обставинам справи по суті спору, якщо не залучені усі особи, які мають відповідати за позовом, тому усі докази, подані позивачем на підтвердження наявності перешкод у користуванні його майном у межах цієї справи не оцінюються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Інпромсервіс ЛТД та ОСОБА_4 , треті особи Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю і ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні нежитловими будівлями та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

М.Д. Горейко

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2020 року.