Рішення

від 28.09.2020 по справі 280/4217/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 280/4217/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача 1: не з`явився, представників відповідача 2: Завгородньої К.М., Паливоди В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.164; код ЄДРПОУ 38731918),

Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.164; код ЄДРПОУ 00731270)

про стягнення вихідної допомоги при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1), Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 1, а у випадку його ліквідації з відповідача 2, на користь позивача вихідну допомогу при звільненні відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 24 218,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом відповідача 1 від 30.01.2020 його звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу управління персоналом та діловодства управління персоналу та ведення бухгалтерського обліку Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації у зв`язку з ліквідацією державного органу. При остаточному розрахунку з позивачем під час звільнення не була нарахована та виплачена вихідна допомога. З посиланням на положення Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) вважає, що має право на вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 30.07.2020.

20.07.2020 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву (вх.32997), у якому не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин Законом №889-VIII не було передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати у разі звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу. Вважає, що норми КЗпП України не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки питання виплати вихідної допомоги врегульовано Законом №889-VIII, який є спеціальним. Крім того зазначає, що Департамент агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації не є правонаступником ліквідованого Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, у зв`язку з чим позовні про стягнення вихідної допомоги з відповідача 2 пред`явлені безпідставно. Також посилається на те, що відкриття провадження у справі відбулось з порушенням положень 169 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки вихідна допомога не ототожнюється з поняттям заробітної плати, у зв`язку з чим позивач мав сплатити судовий збір за подання позову. Просить у задоволенні позову відмовити.

20.07.2020 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву (вх.№33000), у якому не погоджується з позовними вимогами з підстав, аналогічних викладеним у відзиві на позовну заяву відповідача 1. Додатково зазначає, що оскільки Департамент агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації не є правонаступником Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, то зобов`язання щодо виплати грошових коштів колишнім працівникам відповідача 1 буде порушенням бюджетного законодавства. Також звертає увагу, що на правовідносини, пов`язані із проходженням ОСОБА_1 публічної служби, розповсюджуються дія Закону №889-VIII, а не КЗпП України. Оскільки станом на час звільнення позивача зі служби норми Закону №889-VIII не передбачали виплати вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з ліквідацією державного органу, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.07.2020 відкладено підготовче засідання на 06.08.2020.

Ухвалою суду 06.08.2020 у задоволенні клопотання Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.

Ухвалою суду від 06.08.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2020.

Ухвалою суду від 17.08.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 28.09.2020.

Позивач у судовому засіданні 28.09.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача 1 у судове засідання 28.09.2020 не з`явився, судом з`ясовано, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації припинено з 01.09.2020.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 28.09.2020 підтримав заперечення з підстав, викладених у відзиві на позов, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 28.09.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово та пояснення, надані учасниками справи, дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 працювала в Департаменті екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації з 19.04.2017 по 31.01.2020, що підтверджується трудовою книжкою позивача серія НОМЕР_2 .

Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації Про звільнення ОСОБА_1 від 30.01.2020 №36-к відповідно до статті 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини 1статті 40 КЗпП України, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 28.11.2019 №588 Про зміну штатної чисельності структурних підрозділів обласної державної адміністрації звільнено ОСОБА_1 31.01.2020 з посади заступника начальника управління - начальника відділу управління персоналом та діловодства управління персоналу та ведення бухгалтерського обліку Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації у зв`язку з ліквідацією Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації.

При звільненні позивача відповідно до наказу від 30.01.2020 №36-к вихідна допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 не виплачувалась.

Позивач, вважає, що при звільненні з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації йому протиправно не виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон №889-VIII.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1 Закону №889-VIII (тут й надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Як зазначено у частині 1 статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Пунктом 2 частини 2 статті 3 Закону №889-VIII визначено, що дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, місцевих державних адміністрацій.

Частиною 1 статті 5 Закону №889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Як зазначено у частині 2 та 3 статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Підстави припинення державної служби визначені у статті 83 Закону №889-VIII, відповідно до пункту 4 частини 1 якої державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII (в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади від 19.09.2019 №117-IX (далі - Закон №117-IX) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Законом №117-ІХ, який набрав чинності з 25.09.2019, до статті 87 Закону №889-VIII внесено зміни, а саме: у пункті 1 слова ліквідація державного органу замінено словами скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців , а слова у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі виключено; доповнено вказану статтю пунктом 1-1 такого змісту: ліквідація державного органу.

Отже, з 25.09.2019 у відповідності до пунктів 1, 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу.

При цьому, частина 4 статті 87 Закону №889-VIII, якою передбачено право на отримання вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати при звільненні з державної служби на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті (на час звільнення позивача з посади) залишилася незмінною.

Суд звертає увагу, що виплата державному службовцю вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, гарантована частиною 4 статті 87 Закону №889-VIII, була передбачена з дати набрання чинності Законом №889-VIII - з 01.05.2016.

При цьому, пункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, яким змінено вказану норму Законом №117-ІХ, безпосередньо пов`язаний з пунктом 1 і лише розвиває та доповнює останній, оскільки ліквідація юридичної особи (державного органу) є однією з форм припинення юридичної особи, серед яких також наявна реорганізація юридичної особи, про яку прямо зазначено у пункті 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII.

Такий висновок суду ґрунтується на положеннях частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, згідно якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Також на користь вищезазначеного свідчить те, що Законом України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 14.01.2020 №440-IX, який набрав чинності з 13.02.2020, у частині 4 статті 87 Закону №889-VIII слова і цифру на підставі пункту 1 замінено словами і цифрами на підставі пунктів 1 та 1-1 .

Тобто, така правова неузгодженість щодо підстав припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та підстав для виплати державному службовцю вихідної допомоги у разі звільнення з державної служби у зв`язку з ліквідацією державного органу існувала лише нетривалий проміжок часу з 25.09.2019 по 13.02.2020, що у спірному випадку фактично призвело до несприятливих наслідків для позивача, який був звільнений з державної служби у зв`язку з ліквідацією державного органу у вказаний період, та не отримав вихідну допомогу, на відміну від осіб, які звільнені з державної служби з тих самих підстав, але в інший період.

При цьому, редакція Закону №889-VIII у зазначений період не містила будь-якої заборони застосування положень частини 4 статті 87 Закону №889-VIII при застосуванні до державного службовця положень пункту 1-1 частини першої статті 87 вказаного Закону.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Отже, до правовідносин, пов`язаних з проходженням державної служби, можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (тут й надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 4 статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Таким чином, пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, на підставі якого позивача звільнено із займаної посади, гарантує працівнику при звільненні право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини 1 статті 44 КЗпП України, тоді як частина 4 статті 40 цього ж Кодексу не встановлює особливостей застосування положень статті 44 КЗпП України до звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 даного Кодексу, у тому числі державних службовців.

Крім того, суд звертає увагу, що зі змісту наказу Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації Про звільнення ОСОБА_1 від 30.01.2020 №36-к при звільненні позивача з посади у зв`язку з ліквідацією державного органу слідує, що відповідач 1 у наказі про звільнення окрім пункту 4 частини 1 статті 83 та пункту 1-1 частини 1 статті 87, статті 89 Закону №889-VIII, зазначив також пункт 1 статті 40 КЗпП України.

Таким чином, позивача звільнено з посади, зокрема, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на їх конвенційні права (рішення ЄСПЛ від 24.04.2008 у справі C. Дж. та інші проти Болгарії , заява № 1365/07, пункт 39, від 09.01.2013 у справі Олександр Волков проти України , заява №21722/11, пункт 170).

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Суханов та Ільченко проти України ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (заява №68385/10 п.35 та №71378/10).

Таким чином, оскільки приймаючи наказ від 30.01.2020 №36-к Про звільнення ОСОБА_1 від 30.01.2020 №36-к, Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, самостійно визначив та застосував пункт 1 статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини 1 статті 44 КЗпП України, суд вважає, що позивач мав законні сподівання на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини 1 статті 44 КЗпП України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить до висновку, що оскільки виплата вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати у разі звільнення з державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у випадку ліквідації державного органу була передбачена з дати набрання чинності Законом №889-VIII, однак у період з 25.09.2019 до 13.02.2020 у зв`язку з внесенням змін до Закону №889-VIII вказане питання не було врегульовано, то в силу положень частини 3 статті 5 Закону №889-VIII на спірні правовідносини поширюється дія норм законодавства про працю, у зв`язку з чим позивач має право на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини 1 статті 44 КЗпП України.

Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України Про оплату праці обраховується за правилами, визначеними у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з довідкою Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації від 30.01.2020 №58 про середній заробіток ОСОБА_1 середньомісячна заробітна плата за останні 2 календарні місяці, що передують дню звільненню (листопад - грудень 2019 року), становить 24 218,79 грн.

Суд зазначає, що спір щодо розміру середнього місячного заробітку ОСОБА_1 у даній справі відсутній.

При цьому, Департамент агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації наголошує на тому, що він не є правонаступником ліквідованого Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, у зв`язку з чим пред`явлені до нього позовні вимоги є безпідставними.

Суд зазначає, що Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації №588 від 28.11.2019 Про зміну штатної чисельності структурних підрозділів обласної державної адміністрації вирішено припинити шляхом ліквідації з 01.02.2020 діяльність Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, функції якого передаються до Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації.

Пунктом 5 зазначеного розпорядження встановлено, що права та обов`язки ліквідованого Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації зберігаються за Департаментом агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.09.2020 юридичну особу Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації припинено, номер запису: 1001031110011034378, підстава: рішення щодо припинення.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Суд зазначає, що ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються.

Верховний Суд в постановах, зокрема від 12.12.2018 у справі №826/25887/15, від 17.07.2019 у справі №820/2932/16 сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Таким чином, враховуючи те, що Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації передано права та обов`язки ліквідованого Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, з якого позивача було звільнено, наявні усі підстави стверджувати, що у даному випадку функції, права та обов`язки ліквідованої установи перейшли до правонаступника - Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації, а не припинені взагалі, у зв`язку з чим позовні вимоги обґрунтовано заявлені до відповідача 2.

Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі 24 218,79 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, у зв`язку з чим суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Також необхідно зазначити, що у зв`язку з ліквідацією відповідача 1 підстави для задоволення позовних вимог до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації відсутні, у зв`язку з чим в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо доводів про те, що виплата вихідної допомоги при звільненні не відноситься до виплат, пов`язаних з оплатою праці, у зв`язку з чим позивачем заявлені вимоги, які не підпадають під пільги встановлені статтею 5 Закону України Про судовий збір , суд зазначає наступне.

Надаючи офіційне тлумачення положенням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України Про оплату праці Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначив наступне: під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013).

Частиною 2 статті 2 Закону України Про оплату праці передбачено, що додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Суд зазначає, що вихідна допомога є державною гарантією працівника у разі припинення трудового договору з незалежних від нього обставин, зокрема у зв`язку з ліквідації підприємства, установи, організації. Така грошова допомога охоплюється поняттям заробітної плати, яка підлягає виплаті незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування такої грошової допомоги.

Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача не виплаченої суми вихідної допомоги при здійсненні повного розрахунку з ним при звільненні, суд вважає, що останній підпадає під пільги, встановлені статтею 5 Закону України Про судовий збір щодо звільнення від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, про що було зазначено в ухвалі про відкриття провадження у даній справі від 30.06.2020.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України Про судовий збір , питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі 24 218,79 грн. (двадцять чотири тисячі двісті вісімнадцять гривень 79 коп.), що визначено без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1 - Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.164; код ЄДРПОУ 38731918.

Відповідач 2 - Департамент агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.164; код ЄДРПОУ 00731270.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2020 року.

Суддя М.О. Семененко